Book of Common Prayer
Коф
145 О Господи, дотримуюсь Твоїх законів!
На мій сердечний, щирий поклик відгукнися!
146 Я закликав Тебе на допомогу,
тож порятуй, щоб я виконував Твою Угоду.
147 Я на світанку пробудився, щоб Тобі молитись,
я покладаюсь на Твої слова.
148 Прокинувся я з першими півнями,
аби вивчати Твоє слово.
149 Благаю: милостиво і прихильно вислухай слугу Свого,
зроби що праведним є,
дай життєдайних сил мені.
150 Все ближче підступаються блюзніри, лиходії,
які не коряться Твоїм законам.
151 Та Ти вже близько, Господи,
правдиві і надійні всі Твої накази.
152 Я вже давно довідався з Твоїх законів,
що Ти віддав їх нам в довічний вжиток.
Реш
153 Поміть мої страждання і спаси,
адже Твоїх повчань я не забув!
154 Вступись за мене, Господи, і визволи мене,
згадай обітницю Свою і оживи мене.
155 Безбожникам далеко до рятунку,
вони й не намагаються виконувати Твоїх наказів.
156 О Господи, дай життєдайних сил мені,
як зазвичай з великодушної любові й милосердя!
157 Чимало в мене ворогів, на мене зуби точать,
та я не відступлюсь від присудів Твоїх.
158 Зненавидів я зрадників,
які зневажили Твої закони.
159 Поглянь, о Господи, як я люблю Твої закони,
дай стільки сил мені, як любиш Ти мене.
160 Від перших днів Твої слова довіри варті,
довіку покладатимусь на рішення Твої.
Шин
161 На мене безпричинно нападають можновладці,
та в серці я шаную лиш Твої накази і боюсь лиш їх.
162 Щасливий я від слів Твоїх,
як інший тішиться зі здобичі своєї.
163 Я зневажаю і ненавиджу брехню,
але в Твоєму вченні я кохаюсь.
164 Щодня по сім разів хвалу складаю
за справедливі рішення Твої.
165 Живуть у мирі ті, хто любить Твій Закон,
уже ніщо не переможе їх.
166 Чекаю порятунку, Господи, від Тебе,
адже я все зробив, як Ти велів.
167 Душа моя жила Твоїм Законом,
всім серцем я люблю його.
168 Я за наказами і Заповітом жив Твоїми,
адже усе моє життя, як на долоні, бачиш Ти.
Тав
169 Я сподіваюся, що Ти помітиш мою радість,
дай розуміння, як пообіцяв.
170 Я сподіваюся, почуєш Ти мою молитву,
спаси мене, як обіцяв колись.
171 Я величальної Тобі співав,
тому що Ти мене Своїх законів вчиш.
172 Допоможи мені Твої слова промовить,
бо кожна заповідь Твоя правдива.
173 Мені у допомозі не відмов,
адже Твої накази я обрав.
174 О Господи, як хочу я, щоб Ти мене порятував,
Твоє вчення мені приносить щастя.
175 Ти відроди мене, щоб я Тобі хвалу співав,
Твої повчання завжди йдуть мені на користь.
176 Якщо я заблукав, мов та вівця з отари,
прийди на пошуки Свого раба,
адже я заповідей не забув Твоїх.
1 Пісня прочан.
Щасливий той, хто Господа шанує,
щасливий, хто Його стежками йде.
2 Труди твої дадуть плоди,
тобі щаститиме в житті.
3 Твоя дружина буде, мов лоза родюча,
круг столу діти, мов оливкові дерева при оазі.
4 Тож пам’ятай: той чоловік, який шанує Бога,
від Нього матиме благословення.
5 Нехай благословить тебе Господь
із храму на горі Сіон,
щоб все життя втішався ти Ізраїлю добром,
6 щоби онуків дочекатись міг ти.
Хай буде мир Ізраїлю завжди!
1 Пісня прочан.
Ізраїлю, повідай нам історію свою:
«Багато утисків я з юності зазнав.
2 Багато утисків я з юності зазнав,
та переможений не був ні разу!
3 На спині борозни проорано мені,
то мої рани невигойні.
4 Та праведний Господь
мене від кривдників звільнив.
5 Нехай на ворогів Сіону всіх,
ганьба впаде, щоб їм вже більше не підвестись.
6 Нехай вони зів’януть, мов билина,
що виткнулась із даху, та зів’яла так завчасно.
7 Хай будуть як женці, що й жмені збіжжя не зберуть,
а вже про лантухи, то годі й говорити.
8 Хай жоден перехожий вас не привітає:
„Благословляємо ім’ям Господнім вас!”»
1 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
Суд Божий над усією землею
30 Так Господь каже: «Єреміє, пророкуй їм усі ці слова.
Ти скажеш їм: „Господь гукає із висоти,
зі Свого святого храму Він голос подає.
Могутній грім Його розноситься над паствою Його,
немовби згуки тих людей,
які виноградні грона топчуть.
31 Цей гук доходить аж до краю землі,
бо Господь призиває всі народи до суду.
Він починає суд над усім людством,
грішників віддаючи мечу”».
32 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Лихо розходиться від народу до народу,
здіймається велика буря до найвіддаленіших країн.
33 Від краю землі до краю лежатимуть побиті Богом. За ними не тужитимуть, їх не попідбирають і не поховають, вони гнитимуть, кинуті просто на землі.
34 Пастухи[a], ридайте й голосіть,
поводирі отари, качайтеся у поросі[b],
бо настав час вашої страти, знищення.
Я розкидаю ваше стадо,
неначе черепки від розбитого посуду.
35 Не дам Я пастухам сховатися у небезпеці,
і не дозволю повтікати поводирям отари.
36 Я чую ридання пастухів
і голосіння поводирів отари,
бо їхнє пасовисько Бог спустошив».
37 Луки мирні спустіли через палкий гнів Господній.
38 Немов той лев, залишив Всевишній лігво Своє,
а несе Він спустошення їхній землі
від згубного меча гнобителя,
від пекучого гніву Його.
Не всі сприйняли Благовість
14 Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? 15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(A).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(B) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(C)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(D)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(E)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(F)
Пастух і його вівці
10 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець. 2 Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари. 3 Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону. 4 Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос. 5 Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».
6 Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.
Ісус—добрий Пастир
7 І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець. 8 Всі ж, хто приходив до Мене—то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися. 9 Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно. 10 Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.
11 Я—добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. 12 Наймит—то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. 13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
14 Я—добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. 15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. 16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом[a].
17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. 18 Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International