Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію «Не руйнуй». Хвальний псалом Асафа.
2 Ми славимо, ми славимо Тебе[a], о Боже!
Ти близько вже, народ Твої діла великі славить.
3 Бог мовить: «Вибрав судний час Я,
судити буду справедливо.
4 Коли земля і мешканці її готові впасти,
тримаю міцно Я стовпи». Села
5 Пихатих і бундючних прагну Я спинити.
Кажу пихатим Я: «Не пніться!
6 Не намагайтеся сягнути головою неба!
Висловлювати зарозумілість ви полиште!»
7 Це не прийде ні з Заходу, ані зі Сходу,
ані з віддалених гірських пустель[b].
8 Лиш Бог—суддя, вирішувати Йому
кого принизити, кого піднести.
9 Господь тримає чашу у руці,
по вінця там отруєне вино.
Проллється кара до останньої краплини,
всім нечестивим доведеться випити.
10 Я завжди буду те оповідати
й співати славу Богу Ізраїлю.
11 «Безбожних залишу без сили й влади,
а праведних могутність піднесу».
1 Для диригента. На струнних інструментах. Хвальний псалом Асафа.
2 Народ Юдеї знає Бога,
в Ізраїлі ім’я Його—велике.
3 Храм Божий зведено в Салемі[c],
оселя Бога знаходиться на горі Сіон.
4 Там Бог зламав вогненні стріли,
щити й мечі—всю зброю. Села
5 Ти осяйний, могутніший за гори віковічні,
йдеш переможно ворожій стан винищивши.
6 Сплюндровано те воїнство, могутнє духом;
вони тепер поснули,
ніхто з них, дужих, захистить себе не зміг[d].
7 Гнів Бога Якова на них упав,
і мертвим сном поснули й коні, й люди.
8 О Боже, грізний Ти у гніві,
перед Тобою не встоїть ніхто.
9-10 Свій суд на небесах Ти правиш,
тому затихла й оніміла від жаху уся земля.
Як Бог повстав судити,
щоб врятувати бідних на землі,
йому Він рішення Своє з Небес послав. Села
11 Коли Ти гніваєшся, Тебе славлять.
Твій гнів зміцнив народу рештки[e].
12 Приносьте Господу, вашому Богу,
присягу й дотримуйтеся її, усі довкола Нього,
приносьте Грізному дарунки.
13 Бог може дух правителів скувати,
усі земні царі Його бояться.
1 Псалом Давида.
Господь—мій пастир, через те я маю все.
2 В зелених луках Він дає мені спочити,
веде мене повз тихі води озерні.
3 Він оживляє мою душу,
шляхами добрими[a] ведучи мене,
являючи всю доброту Свою.
4 І навіть у долині смерті чорній[b]
нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною.
Твій жезл і палиця мене втішають[c].
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[a].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[b] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
20 «Оповістіть про це серед нащадків Якова,
і хай про це почують у Юдеї.
21 Почуйте це, люди дурні, що не розуміють.
В них очі є, але вони не бачать.
В них вуха є, але вони не чують.
22 Хіба не боїтеся ви Мене?—Господь каже.—
Хіба не труситесь в присутності Моїй?
Я Той, Який поклав пісок межею моря,
законом передвічним, що його не перейти,
ревуть морські вали, але розбить його не в змозі.
23 Народ цей має серце вперте й бунтівне.
Вони відвернулися й подалися манівцями.
24 Вони не скажуть у своєму серці:
„Біймося Господа нашого Бога,
що зливи нам дає, коли приходить час
осінній або весняний,
Хто впевненість дає,
що матимемо урожай в очікуваний час”.
25 Люди Юдеї, ваші гріхи відвернули вас від Господа
й Його благословення,
гріхи не дали вам радіти з усього того.
26 Це сталося тому, що людців нечестивих
знайшов чимало Я в Своїм народі.
І стежать вони крадькома, наче птахолови,[a]
і пастки наставлюють, щоб вловить людей невинних.
27 Як в клітці птахів,
так же повно в домах ваших зради.
Величні й багаті такі вони всі через те.
28 Вони гладкі й вгодовані,
і не зважають на вчинки нечестивих,
справ у суді вони не розглядають.
Не намагаються урятувати сироту
і право бідного в суді не захищають».
29 «Хіба ж не мушу покарати їх за це?—
Господь питає.—Чи не слід Мені
такому от народу відплатити?
30 Жахливе і потворне сталося в тій землі:
31 пророки пророкували брехню,
священики правили, як заманеться[b].
Народу ж Моєму це до вподоби.
Та що ж ти зробиш, як кінець настане?»
19 Зараз ми знаємо: все, що сказане в Законі, звернене до тих, кому Закон був даний. І це замкне уста всім, хто намагатиметься мовити хоч слово у своє виправдання, та щоб увесь світ був у відповіді перед судом Божим. 20 Бо ніхто не може виправдатися перед Богом, виконуючи Закон. Адже Закон тільки виявляє очевидність гріха.
Бог робить людей праведними
21 Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки. 22 Бог робить людей праведними через віру в Ісуса Христа[a]. Всі люди рівні й немає між ними різниці. 23 Бо всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої.
24 Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа. 25 Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він—справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. 26 Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.
27 Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Тому що ми слідуємо за Законом віри, та не за Законом справ. 28 Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю, незалежно від виконання того, що вимагає Закон.
29 Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм. 30 Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає юдеїв[b] і поган[c] завдяки їхній вірі. 31 Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.
Ісус і Його брати
7 Після цього Ісус мандрував по Ґалилеї. Він не хотів йти до Юдеї, бо юдеї намірялися Його вбити.
2 Наближався час юдейського свята Кущів. 3 Тож Його брати сказали Йому: «Тобі слід іти звідси до Юдеї на свято, щоб Твої послідовники могли побачити Твої діла. 4 Ніхто не тримає в тайні свої вчинки, якщо хоче бути відомий усім людям. Отже, якщо Ти можеш зробити це, то покажи Себе світові». 5 Його брати говорили це, бо навіть вони самі не вірили в Нього.
6 Тоді Ісус мовив до них: «Ще час Мій не настав, але вам годиться будь-який час, щоб піти туди. 7 Світ не може ненавидіти вас, а Мене він ненавидить, бо Я кажу людям, що вчинки їхні грішні. 8 Ви самі йдіть на свято. Я ж туди зараз не піду, бо час Мій іще не настав».
9 Сказавши так, Ісус залишився в Ґалилеї. 10 Коли брати Його пішли на свято, Він також пішов, але не відкрито, а таємно. 11 Юдеї шукали Його на святі, кажучи: «Де Той Чоловік?» 12 І багато хто поміж собою говорили про Нього в натовпі. Одні казали: «Він—добра Людина»,—а інші—«Ні, Він обдурює людей». 13 Та ніхто не говорив про Нього відкрито, бо всі боялися юдейських правителів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International