Book of Common Prayer
1 Пісня. Хвальний псалом Асафа.
2 О Боже, не мовчи, не будь такий спокійний,
не залишайся незворушний.
3 Поглянь-но, Господи, заворушились вороги,
підняли голови і зброєю дзвенять.
4 Зловісні наміри виношують проти Твоїх людей,
усіх, кого Ти любиш і охороняєш.
5 Вони говорять: «То ж давайте їх зметемо,
щоб згадки про Ізраїль в жодного народу не лишилось».
6 О Боже, згуртувалися вони,
щоб дати бій Тобі, плетуть на Тебе змови.
7-8 Намети Едома, ізмаїльці, моавійці, аґрійці,
народ Ґевала, аммонійці, амаликійці й филистимляни,
ще й люди Тира—всіх їх змова проти нас єднає.
9 І навіть ассирійців там побачиш,
які дали нащадкам Лота силу. Села
10 Зроби їм так, як Ти зробив із мидіанцями,
Сісерою й Явином на берегах Кишону.
11 Ти знищив їх біля Ендора,
вони тепер—лиш гній в землі.
12 З вельможами їхніми зроби, як з Оревом й Зеевом,
з князями їхніми хай буде те, що з Зевою й Залмуною,
13 що кажуть: «Заберемо землю в народу Божого».
14 Порозганяй їх, Боже мій, як перекотиполе,
хай вітер їх розвіє, мов полову.
15 Спали їх, як пожежа лісова,
як вогнище, що пожирає ліс на горах.
16 Злякай і віднеси їх геть смерчем,
мов вітром штормовим з землі їх поздувай.
17 Хай їм ганьба струмує по щоках,
щоб кинулись Твоє ім’я шукати, Господи,
18 аби нажахані й принижені були навічно,
принижені й загублені в віках.
19 Тоді вже знатимуть, що сам Ти—Ягве,
що Ти єдиний і Всевишній над землею.
Книга Друга
(Псалми 42-72)
1 Для диригента. Повчання родини Кора[a].
2 Я так Тебе жадаю,[b] Боже,
так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа!
Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч,
коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось.
Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп,
коли я вів його до Божої оселі
і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі?
Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає,
бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі[c],
там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні.
Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають,
отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру,
щоб я вночі співав Йому пісень,
молився Богу, Який дає мені життя[d].
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі:
«Чому забув мене? Чому я мушу
терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги,
мордують запитаннями мене:
«То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй?
Довіритися Богу просто мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
1 Будь мені суддею, Боже, виправдай мене.
Врятуй від нечестивців, що Тобі не вірні.
Спаси від наклепів неправедних людей.
2 Бо ти мій Бог, моя твердиня,
навіщо ж Ти мене покинув,
і чому від небезпечних ворогів я потерпати мушу?
3 Яви Свою вірність і світло Своє,
нехай вони мене ведуть
в Твою оселю на Святій горі.
4 Коли я підійду до вівтаря,
мій Боже, Боже, я хвалитиму Тебе.
Хто подарує радість і блаженство?
Мій Господи, прославлю я Тебе,
співаючи пісні і граючи на лірі.
5 Нащо душі моїй журитись, сумувати?
Довіритися Богу мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
1 Для диригента. Хвальна пісня синів Кори.
2 О Господи, будь милосердним до країни
і поверни додому Якова синів-вигнанців.
3 Прощення народу Своєму даруй,
о Господи, зітри його гріхи! Села
4 Спини Свій гнів
і не лютуй на нас безтямно.
5 Спасителю, не сердься, прийми нас знову.
6 Невже завжди на нас гнівитись будеш?
Чи з покоління в покоління будеш лютий?
7 Напевне, знову Ти повернешся до нас!
Ти знову нам даси життя,
і втішений з Тобою знову буде Твій народ.
8 Яви нам щирую любов, спаси нас.
9 Дозволь почути те, що Бог Господь мій скаже:
народу проголосить мир Своєму
й Своїм вірним мир також,
аби не збилися вони на манівці.
10 До того, хто Його боїться, вже близьке спасіння,
щоб Його Слава оселилась в нашім краї.
11 Милість і правда разом зустрінуть вірних послідовників,
а праведність поцілунком мира їх привітить.
12 Тож всі народи на землі вірні будуть Богу,
та небеса приймуть Його народ з любов’ю[a].
13 І сам Господь нам принесе добро,
земля нам щедрі врожаї народить.
14 І праведність ітиме перед Богом,
торуючи для Нього шлях.
1 Молитва Давида.
Послухай мене, Господи,
дай відповідь, бо я нужденний, бідний.
2 Я вірний раб Твій, мою душу захисти.
Спаси слугу, який довірився Тобі,
бо Ти—мій Бог.
3 Володарю, будь милосердний,
Тобі складаю цілий день молитви.
4 Своє життя Твоїм рукам ввіряю, о Володарю,
душі раба Твого дай щастя.
5 Ти, Володарю наш, милосердний, добрий,
любові сповнений до кожного,
хто звернеться до Тебе.
6 Почуй мою молитву, Господи,
послухай, як благаю.
7 Молюсь Тобі я, Господи, в лиху годину
і знаю, що мені Ти відповідь даєш!
8 Ніхто з богів з Тобою не зрівняється, мій Боже,
й нікому не дано з богів здійснити те, що Ти створив.
9 Усі народи, створені Тобою,
схиляться перед Тобою і Тебе вшанують,
і будуть славити Твоє ім’я.
10 Ти величний і величне твориш,
лиш Ти один є справжній Бог!
11 О Господи, навчи мене іти Твоїм шляхом,
і стану жити я й коритись Твоїй правді,
дай неподільне серце, щоб вшановувати Твоє ім’я.
12 Мій Боже, мій Володарю, всім серцем я хвалю Тебе,
повік я буду славити Твоє ім’я!
13 Величезна Твоя любов до мене,
бо мою душу від Шеолу Ти врятував.
14 На мене, Боже, ціляться пихаті,
життя у мене відібрати хоче зграя безпощадних,
які Тебе не поважають геть.
15 Та Ти, Володарю, мій добрий, милосердний Бог,
Ти сповнений терпіння, вірності й любові.
16 Поглянь на мене, яви до мене милість.
Слузі Своєму сили дай,
дай порятунок синові рабині Твоїй.
17 Подай мені знамення, Боже, на добро,
щоб ненависники мої побачили
і зганьблені були.
11 Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів,
що небеса і землю не створили,
вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”»[a].
12 Господь—це Той,
Хто землю сотворив Своєю міццю,
Хто світ Своєю мудрістю створив,
Хто небеса розкинув розумом Величним.
13 По Його волі грім з небес лунає,
та нескінченні вод дощових потоки
падають на землю.
Він хмари піднімає з всіх кінців землі,
та блискавки з дощем творить,
і зі своїх скарбниць здіймає вітер.
14 Кожна людина—дурна!
Ремісники соромляться своїх творінь,
бо боввани ті—облудні, в них нема життя[b].
15 Вони—марнота і предмет для глузувань,
вони всі згинуть в час Великого суда.
16 А Спадок Якова[c]—Всевишній зовсім не такий,
бо справді Він творець усього,
й Ізраїль—то є спадщина Його.
Ім’я Йому—Господь Усемогутній!
Надходить день руїни
17 Люди Юдеї, збирайте свої пожитки,
будьте на поготові, щоб втікти,
бо всі ви у пастці облоги.
18 Ось що Господь Бог каже:
«Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї,
завдам їм болю, зажену їх в скруту,
нехай це буде їм урок»[d].
19 Горе мені (Єремії), я поранений тяжко.
Та я сказав: «Однак це мій біль,
я мушу витерпіть його».
20 Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя.
Сини мене покинули, нікого не лишилось.
Нема кому намет напнути,
нема кому піднять завіси.
21 Бо пастухи (правителі)—дурні,
і не шукають Господа вони.
Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.
22 Ось гуркіт з півночі[e] надходить!
Він оберне міста Юдеї на пустелю,
на шакалів лігво.
23 Я знаю, Господи, людині доля непідвладна,
не чоловікові вирішувати, що станеться,
що він зробити в силі.
24 Тож покарай нас, Господи, але по правді,
не у гніві, щоб не знищив.
Адам і Христос
12 Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили. 13 Гріх був у світі й до того, як Закон з’явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону. 14 Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше.
15 Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Милість же Божа набагато більша, бо через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, багато людей одержало дар Божий. 16 Адам був засуджений за один гріх. Але дар Божий не такий, бо він веде до виправдання за багато гріхів. 17 Через гріх одного чоловіка запанувала смерть. Але зараз багато людей одержують милість Божу і Божий дар праведності. Безумовно, вони матимуть істинне життя, і пануватимуть через одного Чоловіка, Ісуса Христа.
18 Отже, якщо провина Адама привела до засудження всіх людей, так само праведність Христа привела до виправдання і вічного життя для всіх. 19 Як за непослух однієї людини всі стали грішниками, так і завдяки покірливості однієї людини стануть праведними.
20 Закон прийшов для того, щоб збільшити переступ, та коли гріх збільшувався, навіть більшою ставала милість Божа. 21 Гріх панував завдяки смерті, але Бог дав людям більше милості для того, щоб вона могла панувати, роблячи людей праведними з Ним. Вона приносить вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа.
Юдеї не розуміють Ісуса
21 І знову Ісус промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду». 22 Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви думаєте, Він уб’є Себе? Бо сказав Він: „Ви не можете прийти туди, куди Я йду”».
23 І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі, та Я—посланий небом. Ви належите цьому світові, а Я—ні. 24 І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я—Сущий»[a].
25 Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку. 26 Я міг би багато чого сказати, щоб осудити вас, але Я кажу людям лише те, що чув від Того, Хто послав Мене. Та Він говорить тільки істину».
27 Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого. 28 Та Він продовжував: «Коли вознесете[b] Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я—Сущий. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене. 29 Той, Хто послав Мене,—зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю». 30 Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.
Ісус говорить про звільнення від гріхів
31 Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми. 32 Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International