Book of Common Prayer
101 Псалом Давида.
Тобі я, Господи, псалом співаю,
хвалю Тебе за справедливість і любов.
2 Я з чистим серцем проживу безгрішно й мудро.
Коли ж Ти завітаєш в дім, де я Тебе вславляю?[a]
3 Лихого[b] я не матиму перед очима.
Ненавиджу робити, що від Бога відвертає,
до мене не пристане зло.
4 Хай кривдники подалі йдуть від мене,
я не терпітиму їх зла.
5 Я дорікну тому, хто прагне нацькувати мене на ближнього,
я не терплю зухвалих і нахабних.
6 Шукаю для співпраці простих, незрадливих.
Лиш люди чистих помислів на мене працюють.
7 Не житимуть в моїй оселі брехуни,
неправедним не дам мені служити.
8 Пошлю всіх нечестивців доглядати за худобою,
із міста Господа я вижену злостивців.
109 Для диригента. Псалом Давида.
О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
2 Бо злі язики нагострились на мене,
обплутали мене брехнею.
3 Накинулись на мене безпричинно,
ведуть про мене балачки гидкі.
4 У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
хоч навіть я за них молився.
5 За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
і за любов мою ненавистю сплатили.
6 Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
правицею його хай ворог буде.
7 Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
його ж молитви гріх його засвідчать.
8 Та хай обірветься негідника життя,
й його заступить інший чоловік.
9 Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
а на землі вони забудуться навік.
16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
переслідував нещасних жебраків
й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
щоб обсідали їх нещастя,
ніколи не хотів благословить людей,
тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
Тож хай розбухне від проклять, як від води,
хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
і ними ж підперезаний, немов паском.
20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
Ось що вони мені зробили:
обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
роби зі мною все, що Тобі краще.
Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
вечірня довга тінь його накрила.
Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
подивляться вони й хитають головою у відразі.
26 Тож Господи, допоможи мені,
врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
приниження хай носять, наче одяг».
30 Я щиро вдячний Господу моєму,
Його вславляю на зібранні велелюднім.
Аїн
121 Я досі праведно і чесно жив,
тож на поталу кривдникам мене не віддавай.
122 Слузі Твоєму милість подаруй,
не дай зухвалим гнобити мене.
123 Я очі видививсь, чекаючи від Тебе порятунку,
очікуючи справедливих слів Твоїх.
124 Зі слугою Своїм поводься так,
як щира любов підкаже,
навчи мене Твоїх законів.
125 Я Твій слуга, тож дай мені кебети,
збагнуть, що мушу Заповіт Твій знати.
126 О Господи, вже час настав Тобі зробити щось,
адже народ порушив Твої накази.
127 Я ж через те люблю Твої повчання
від золота і срібла дужче.
128 Тому й виконую всі настанови,
тому й ненавиджу оманливі стежки.
Пе
129 Твоя угода—пречудова,
тож я дотримуюсь всіх присудів Твоїх.
130 Твої слова, мов одкровення осяйні,
тож зрозуміє їх й невіглас і мудрішим стане.
131 Ледь дихаю, перехопило подих хвилювання,
очікую, щоб осягнути Твоє вчення.
132 Мені уваги приділи і втіш,
як завжди робиш з тими, хто ім’я Твоє шанує.
133 Твої слова мені дороговказом служать,
тому не буде керувати мною зло.
134 Від утиску гнобителів звільни мене,
щоб міг я слухатись Твоїх наказів.
135 Своє обличчя осяйне яви слузі Своєму,
навчи, як жити за Твоїм Законом.
136 Моє лице рясними сльозами вмите від того,
що не коряться Твоїм наказам люди.
Цаде
137 О Господи, який Ти доброчесний,
а Твої накази чесні й справедливі.
138 Ти дав закони праведні мені,
на них покластись можна без вагання.
139 Аж спопеляє мене пристрасть від того,
що недруги мої забули про Твої повчання.
140 Надійність слів Твоїх не раз перевірялась,
і я, Твій раб, люблю їх.
141 Я можу видаватись молодим і нерозумним,
але Твоїх наказів я ніколи не забуду.
142 Твої благодіяння завжди справедливі,
а вказівки Твої—надійні й точні.
143 Хоча на мене насідають клопоти й нещастя,
я все одно втішатимусь Твоїм ученням.
144 Твої накази завжди добрі й справедливі.
Так допоможи їх осягнути, щоби міг я жити!
Авесалом повертається до Єрусалима
21 Цар сказав Йоаву: «Що ж, гаразд, зроблю це. Іди й повертайся з юнаком Авесаломом».
22 Йоав у шані впав на землю й благословив царя. Йоав сказав: «Сьогодні твій раб зрозумів, що знайшов милість у твоїх очах, володарю-царю, адже ти виконав прохання раба твого».
23 І пішов Йоав до Ґешура й повернувся до Єрусалима разом з Авесаломом. 24 Цар наказав: «Він мусить повернутися додому; я не зустрінуся з ним». Так і пішов Авесалом додому, не побачивши царя.
25 У всьому Ізраїлі не було гарнішого чоловіка, ніж Авесалом. З голови до п’ят він був бездоганний. 26 Хоч коли б він постригся, а він час від часу зрізав волосся, бо важко було тримати голову, він зважував волосся, і важило воно двісті шекелів[a] за царською мірою. 27 В Авесалома народилися три сини й донька. Дівчинку назвали Тамар. І виросла вона дуже вродливою жінкою.
Авесалом змушує Йоава прийти до нього
28 Два роки прожив Авесалом в Єрусалимі, ні разу не побачивши царського обличчя. 29 І послав Авесалом по Йоава, сподіваючись відрядити його до царя, але Йоав відмовився. Послав Авесалом по нього вдруге, але Йоав не йшов.
30 Тоді він наказав слугам: «Бачите, поле Йоава поруч з моїм, на ньому ячмінь росте. Ідіть і підпаліть його». Так і зробили слуги Авесалома, вони підпалили поле.
31 Прийшов таки Йоав до Авесалома, зайшов у дім і мовив: «Чому твоя челядь підпалила моє поле?» 32 Авесалом відповів: «Слухай, я посилав до тебе гінця з проханням: прийди, щоб я міг послати тебе до царя з таким запитанням: „Чому я повернувся з Ґешура? Краще було б, якби я там залишився!” Я хочу побачити царя, глянути йому в очі, і якщо я винен у чомусь, нехай ліпше стратить мене».
Авесалом приходить до царя
33 Йоав пішов до царя і все йому розповів. Тоді цар покликав Авесалома. Той з’явився й упав долілиць перед царем. Цар поцілував Авесалома.
15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму. 16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
Павло приходить до Якова
17 Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас. 18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини. 19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
20 Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея. 21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.
22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов. 23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю[a] Богу. 24 Візьми та пройди з ними обряд очищення[b], заплати за них, щоб могли вони поголити голови[c]. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.
25 А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:
„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».
26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.
Ісус розмовляє з багатим чоловіком
(Мт. 19:16-30; Лк. 18:18-30)
17 Коли Ісус вирушив у путь, до Нього підбіг один чоловік і, упавши на коліна, запитав: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» 18 На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. 19 Тобі відомі заповіді: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, не чини кривди, шануй батька й матір своїх”(A)».
20 Той відповів: «З юності я дотримуюся цих заповідей». 21 Ісус подивився на чоловіка, сповнений любові до нього, сказав: «Одного тобі бракує: піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І тоді матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».
22 Той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. 23 Ісус подивився на Своїх учнів й мовив до них: «Тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже!»
24 Учні були здивовані Його словами, та Ісус повторив: «Діти мої, як важко ввійти в Царство Боже! 25 Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». 26 Учні були ще дужче вражені і казали один одному: «То хто ж тоді може бути спасенний?» 27 Подивившись на них, Ісус відповів: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».
28 Тоді Петро промовив до Ісуса: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!» 29-30 Тоді Ісус сказав: «Істинно кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, братів, сестер, матір, батька, дітей або господарство своє заради імені Мого та Євангелія, ще в цьому житті одержить у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів, так само, як і переслідувань, а також—нагороду вічного життя в прийдешні часи. 31 Багато з тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні—першими».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International