Book of Common Prayer
Мем
97 О як законами Твоїми я втішаюсь,
роздумую над ними повсякчас!
98 Я мудрість черпаю із вказівок Твоїх,
їм завдяки мудріший я, ніж вороги мої.
99 Мудрішим вчителів моїх мене зробив Ти,
бо Заповіт Твій завжди в моїм серці.
100 Мудріший я, аніж старійшини поважні,
тому що підкоряюся Твоїм наказам.
101 Нога моя не ступить на гріховний шлях,
бо жити хочу за Твоїм Законом.
102 Я правил Твоїх не порушив,
бо Ти мені дав розуміння їх.
103 Яка то втіха промовлять Твої слова,
вони мені солодші, аніж мед.
104 Я намагаюсь осягнуть Твої накази,
тож неправдиве слово відмітаю!
Нун
105 Твої слова, немов світильник під ногами,
освітлюють мій шлях.
106 Я присягнув дотримуватися вказівок Твоїх,
і буду вірний клятві цій.
107 О Господи, я тяжко настраждався,
благаю, дай пожити ще, як обіцяв мені.
108 О Господи, прийми хвалу мою,
навчи, як жити за настановами Твоїми.
109 На мене повсякчас чатує небезпека,
але ніколи не забуду я Твоє учення.
110 Безбожники розкинули тенета,
я ж всупереч Твоїм наказам не чинив ніколи.
111 Повіки підкорятимусь Твоїй Угоді,
бо в ній знаходить серце втіху.
112 До згину я коритимусь Твоїм законам.
Самех
113 Як я ненавиджу тих безхребетних,
що не слухняні повністю Тобі,
але ж як я кохаюся в Твоєму вченні.
114 Ти—мій Дорадник, Захисник мій,
всім серцем покладаюсь на Твої слова!
115 Безбожники, геть зі шляху мого,
я буду жити за Законом Божим!
116 Підтримай так, як обіцяв Ти, щоб я жив,
не дай розчаруватися, не кинь напризволяще!
117 Підтримку дай Свою, щоб міг я врятуватись
і керуватися завжди законами Твоїми.
118 Ти відмітаєш тих, хто зневажає Твої закони,
бо Ти брехливість їхню викриваєш.
119 За покидьків вважаєш ти лихих людців,
та я Твою Угоду всім єством вітаю.
120 Тремчу увесь від поклоніння й страху,
адже Твої накази щиросердо я сприймаю.
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта. Псалом Асафа.
2 Співаймо гімни Богу,
щоб Бога Якова піднести!
3 Почнемо музику, заграймо в бубни,
та на ніжній лірі й арфі солодкоголосій.
4 Подуймо в ріг баранячий у час молодика[a],
і в повен місяць[b], що віщує свято.
5 Такий закон для Ізраїлю,
так Якову звелів Господь.
6 Він встановив це свідчення для Йосипа,
коли виводив його із Єгипту.
Почув слова я мовою незнаною:
7 «З його плечей Я зняв тягар,
дав відпочить рукам від непосильної ноші.
8 Як ви були в біді, звернулися до Мене.
Я відповів таємно, громом,
Я випробовував вас при воді Меріва[c]. Села
9 Народе Мій, послухай-но Мене,
якщо, Ізраїлю, послухаєш, з тобою укладу Угоду!
10 Хай бога іншого не буде поміж вас,
не поклоняйтеся божкам сусідів.
11 Я—Господь, ваш Бог, Який вивів вас з Єгипту;
уста розкрийте, і Я нагодую вас.
12 Та Мій народ не слухався мене,
Ізраїлю Я непотрібен був.
13 Тож відпущу їх впертості шляхом,
хай і робили все, що заманеться.
14 Коли б народ Мій слухався Мене,
коли б ходив Моїм шляхом Ізраїль,
15 тоді б Я знищив їхніх ворогів,
Я кривдників би їхніх покарав.
16 Ті, хто ненавидить Мене, тремтіли б,
та кара їхня—то уже навік.
17 Я б їх нагодував добірними плодами,
Я б вдовольнив їх найсмачнішим медом».
1 Хвальний псалом Асафа.
Бог піднімається на зібранні богів[d]
і суд вершить над іншими богами:
2 «Як довго будете неправедно судити?
Як довго кривдники ходити будуть
із піднятою головою?» Села
3 Судіть задля сиріт і бідаків,
права нужденних і знедолених відстоюйте в суді.
4 Рятуйте бідних, безпорадних,
від кривдника руки спасайте їх.
5 Вони не знають і не розуміють!
Вони блукають в пітьмах, й цілий світ тремтить!
6 Кажу Я: «Так, ви—боги[e],
ви всі Всевишнього сини,
7 але на вас, людей, чекає смерть,
впадете ви, як і усі царі до вас».
8 Постань же, Господи, землі суддею будь!
Бо над всіма народами лиш Ти Володар!
18 Печаль охоплює мене,
і серце моє від жаху мліє.
19 Я чую, як Мій обраний народ
ридає за тих, хто у далекому краю:
«Хіба Господь не з ними?
Хіба цар Сіону не там?
Нащо ж вони підбурюють Мене
бовванами й марнотами чужими».
20 Жнива минули, закінчилось літо,
та нас ніхто не врятував.
21 Якщо народу боляче—то боляче й мені.
Я в розпачі, від відчаю не можу говорить.
22 Хіба нема ніякого бальзаму в Ґілеаді?
Хіба там лікаря ніякого нема?
То чом же зцілення не настає в мого народу?
9 Чом в голові моїй води не повно?
Чом око моє не джерело сліз?
Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати
за тими із моїх людей, кого понищено було.
2 Хто дасть мені притулок у пустелі,
щоб кинуть мій народ і геть піти,
бо всі вони—невірні й повернулись проти Бога.
3 «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею.
Підступність в краї розвелась,
люди від зла до лиха переходять.
Мене ж і знать не хочуть»,—каже так Господь.
4 «Не вір сусідові, не довіряй брату,
бо кожен брат—шахрай[a],
а сусід—наклепник.
5 Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду.
Народ Юдеї, ви,
язик навчивши вимовлять брехню, втомилися,
немає більше сил говорить правдиво.
6 Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа;
вони Мене не хочуть знати»,—
Всевишній каже так.
Праведність перед Богом
5 Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, то маємо мир[a] з Ним через Господа нашого Ісуса Христа. 2 Через нашу віру, Христос дав нам можливість зазнати благодать Божу, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до слави Господньої. 3 І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. 4 Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. 5 Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам.
6 Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. Та, у призначений час, Він віддав Своє життя, рятуючи нас. 7 Рідко буває, щоб хтось віддав життя за іншу людину, навіть якщо то дуже добра людина.
8 Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками. 9 Оскільки тепер ми виправдані перед Богом кров’ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса. 10 Коли ми були ще ворогами Богу, Він примирив нас з Собою через смерть Свого Сина. Надто ж зараз, коли ми стали Його друзями, врятуємося життям Його Сина. 11 Більше того, ми радіємо тому, що Всевишній зробив для нас через Господа нашого Ісуса Христа, завдяки Якому ми тепер примирилися з Богом.
Ісус—Світло світу
12 Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я—Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».
13 І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні». 14 Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду. 15 Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого. 16 Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом. 17 Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення—істинні. 18 Я свідчу Сам про Себе, та Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене».
19 Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого». 20 Промовляв Він ці слова, коли навчав у храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International