Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

Book of Common Prayer

Daily Old and New Testament readings based on the Book of Common Prayer.
Duration: 861 days
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
Псалтирь 31

Для диригента. Псалом Давида.

Господи, шукав притулку в Тебе,
    не дозволяй мені розчаруватись,
    завжди будь добрим і спаси мене.
Увагою не обійди мене, будь ласка,
    прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
    твердинею моєю, захисти.
Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
    отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
    адже я передаю життя[a] своє у твої руки[b].
О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
    Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!

Я зневажаю тих, хто довіряє
    бовванам немічним.
    Господь—мій оберіг.
Щасливий, веселюся і танцюю,
    бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
    душі моєї біль Ти зрозумів.
Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.

10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
    Я згорювався, виплакав всі очі,
    здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
    і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
    воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
    зневагу від сусідів я терплю,
    вже родичі, і ті мене бояться,
    на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
    так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
    люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
    про те, як відібрати моє життя.

15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
    і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
    Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
    і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
    й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
    вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
    Пихаті й злісні казна що верзуть,
    плетуть чутки про праведну людину.

20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
    благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
    що Тебе шанують,
    щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
    в Своїй оселі[c] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
    від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
    що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
    «Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
    як я Тебе благав про допомогу.

24 Хто вірний Господу, любіть Його!
    Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
    як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
    хто покладається на поміч на Господню!

Псалтирь 35

Псалом Давида.

Повстань на того, хто повстав на мене,
    збори їх, тих що борються зі мною.
Візьми щити, великий і малий,
    прийди мені на допомогу.
Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
    скажи мені: «Я—твій рятівник».

А ті, що хочуть відібрати моє життя,
    нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
    хто замишляє лихо проти мене.
Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
Слизька і темна хай лежить
    дорога втечі перед ними,
    як гнатиме їх Ангел Божий.
Бо без причин наготували
    вони на мене пастки потайні.
Щоб їм страждати від лих нежданих,
    щоб їм потрапить в пастки ті самим!
І втішиться у Господі душа моя,
    щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
    «Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
    Хто дужчий, ніж вони,
    від злодіїв—нужденних бідаків».

11 Лихі людці на мене повстають
    і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
    спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
    Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
    Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
    схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
    то нападники зухвало збиткувалися із мене,
    мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
    і збиткувалися із мене.

17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
    Врятуй мене від їхніх зазіхань,
    врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
    не дай зухвалим ненависникам плести
    підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
    злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
    «Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
    Тож не мовчи!
    Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
    на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
    о Господи, мій Боже,
    щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
    «Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
    «Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
    всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
    на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
    нехай у щасті звеселяться
    і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
    коли живуть у мирі Його слуги!»

28 І я щодня невтомно буду
    хвалити доброту Твою!

Иеремия 24

Два кошики з фіґами

24 Господь показав мені два кошики з фіґами, що стояли перед храмом Господнім. Було це після того, як Навуходоносор, цар Вавилона, вислав із Єрусалима[a] Єгояхина[b], сина Єгоякима, царя Юдеї, а також із ним вельможу юдейського і ремісників, і ювелірів, і привів їх до Вавилона. В одному кошику були дуже добрі фіґи, найкращі. А в другому—дуже погані, які не можна було їсти—такі негодящі.

І спитав мене Господь: «Що ти бачиш, Єреміє?» Я відповів: «Добрі фіґи—дуже добрі, а погані—такі погані, що й не можна їсти». І слово Господа дійшло до мене. Він сказав: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Як над цими добрими фіґами, так само Я зглянуся над вигнанцями юдейськими, яких із цього місця вигнано було в халдейську землю. З прихильністю наглядатиму за ними й поверну їх назад до цієї землі. Я відбудую народ цей й не руйнуватиму більше і не викорінюватиму. Я дам їм серце, щоб Мене пізнали, що Я—Господь. Вони народом Моїм будуть, а Я—Богом їхнім. Кажу це, бо вони повернуться до Мене всім серцем”».

Що ж до поганих фіґ, що їх не можна їсти, то ось що Господь каже: «Ось як Я чинитиму з Седекією, царем юдейським та вельможами його, і з тією рештою, хто лишився в Єрусалимі, в цьому краю, та з тими, хто мешкає в Єгипті. Я їх виставлю на острах і огиду для царств усієї землі. У всіх на очах терпітимуть вони наругу, ставши притчею во язицех, посміховиськом і прокляттям по всіх землях, куди Я їх повиганяю. 10 Я нашлю на них війну, голод і хворобу, доки не буде вигублено цей народ нікчемний із землі, яку Я віддав їм і батькам їхнім».

К Римлянам 9:19-33

19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:

«Тих, хто не був Моїм народом,
    Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
    Я назву коханою».(A)

26 А також:

«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
    „Ви—не Мій народ”,
    там їх назвуть дітьми живого Бога».(B)

27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:

«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
    немов того піску морського,
    однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
    і без зволікань».(C)

29 І ще Ісая провістив:

«Якби Господь Всемогутній
    не залишив для нас нащадків,
    ми б стали як Содом і Ґоморра».(D)

30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її—ту праведність, що є наслідком віри. 31 А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. 32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. 33 Так сказано у Святому Писанні:

«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання,
    який існує саме для спокуси,
але той, хто вірить у Нього,
    не розчарується».(E)

От Иоанна 9:1-17

Ісус зціляє сліпого від народження

По дорозі Ісус побачив чоловіка, який був сліпий від народження. Учні спитали: «Вчителю, хто згрішив: він сам чи його батьки, бо він народився сліпим?» Ісус тоді відповів: «Ні він, ані батьки його. Він народився сліпим заради того, щоб Бог виявив Свою силу, коли він зцілиться. Поки ще день, ми маємо виконувати волю Того, Хто послав Мене. Коли ж настане ніч, ніхто не може працювати. Поки Я є у світі, Я—Світло світу».

6-7 Мовивши це, Він сплюнув на землю, тоді змішав слину з землею, помастив цим очі сліпого і сказав: «Йди й умийся в купальні Силоам» (що означає «посланець»). Тож він пішов, умився й повернувся зрячий. Тоді сусіди й усі, хто звик бачити його жебраком, запитали: «Чи не той це чоловік, який сидів тут старцем?» Одні стверджували: «Так, це він!» Інші казали: «Ні, він лише схожий на того!» Він же сам сказав: «Я саме той сліпий».

10 І тоді його запитали: «Як же ти прозрів?» 11 На те він відповів: «Чоловік, ім’я Якого Ісус, змішав слину Свою з землею, помазав цим мої очі й мовив до мене: „Іди й умийся в Силоамі”. Я пішов, умився там, після чого й прозрів». 12 Тоді його запитали: «Де ж той Чоловік?» А він відповів: «Я не знаю».

Фарисеї допитують чоловіка, який прозрів

13 І привели того чоловіка, що раніше був сліпим, до фарисеїв. 14 (А відбулося все це, коли Ісус змішав слину з землею, і коли прозрів сліпий, у суботу). 15 І знову фарисеї питали його, як це сталося, що він прозрів. І той відповів: «Він помазав мені очі грязивом, я вмився і зараз бачу».

16 Деякі фарисеї почали казати: «Цей Чоловік не від Бога, бо не дотримується Закону про суботу». Та інші сказали: «Чи може грішник чинити такі чудесні діла?» Тож серед них виникла суперечка. 17 Тоді вони знову звернулися до сліпого: «Що ти можеш сказати про Чоловіка, Який повернув тобі зір?» І той відповів: «Він—пророк».

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International