Book of Common Prayer
1 Над вавилонськими річками ми сиділи
й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
2 На вербах понад річкою повісили ми арфи.
3 Загарбники нам наказали тут читати вірші,
примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
«Співайте нам пісень сіонських[b]!»
4 Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
5 Якщо забуду про Єрусалим,
нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
якщо забуду я Єрусалим,
6 якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!
7 Нехай Господь запам’ятає,
що зробили едомійці в той день,
коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
щоб не лишилось каменя на камені!»
8 Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
9 Благословляю ворогів твоїх,
які дітей хапатимуть невинних
й забиватимуть об скелю!
1 Псалом Давида.
Благословімо Господа, мою Скелю,
Який навчає мої руки готуватися до бою,
Який готує пальці до борні.
2 Господь—моя щира любов і фортеця,
мій прихисток в горах, мій щит.
У Ньому я шукаю порятунку,
він мій народ віддав під мою владу.
3 Чому Тобі, о Господи,
не байдуже, що діється з людиною?
Чому ти навіть помічаєш цих людей?
4 Людина, мов туман, який зникає вранці,
життя її, мов швидкоплинна тінь.
5 О Господи, розверзни небеса й спустися,
торкнися гір, щоб вибухнули димом.
6 Розкидай ворогів моїх і блискавкою вдар,
вражай їх вогненними стрілами Своїми,
посій сум’яття у ворожім війську.
7 О Господи, зійди з небес, щоби мене спасти!
Врятуй, щоб в повені не захлинувся,
оборони мене від цих чужинців,
8 чиї уста невтомно брешуть,
а руки не сахаються бридких діянь.
9 О Боже, заспіваю я Тобі нових пісень під звуки арфи.
Десятиструнну арфу на нові пісні я налаштую.
10 Рятуєш Ти царів, Свого слугу спасаєш,
Давида Ти від кривдників меча борониш.
11 Тож порятуй мене від чужаків,
чиї уста невтомно брешуть,
а руки не сахаються бридких діянь.
12 Зроби це, щоб наші діти виростали, як доглянуті деревця,
щоб наші дочки виглядали, як колони храму,
що підтримують його з боків.
13 Хай кожен закуток в коморах наших
добірного буде повен збіжжя,
а на ланах зростає незліченні тисячі ягничок.
14 Хай добра зброя в наших воїнів буде,
мури довкола міста щоб не мали ні шпаринки,
і щоб ніхто не вирушав у бій,
щоб стогону поранених на вулицях не чутно було.
15 Благословен народ, який живе в таких умовах!
Щаслива доля тих людей, чий Бог—Господь!
Книга Друга
(Псалми 42-72)
1 Для диригента. Повчання родини Кора[a].
2 Я так Тебе жадаю,[b] Боже,
так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа!
Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч,
коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось.
Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп,
коли я вів його до Божої оселі
і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі?
Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає,
бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі[c],
там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні.
Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають,
отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру,
щоб я вночі співав Йому пісень,
молився Богу, Який дає мені життя[d].
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі:
«Чому забув мене? Чому я мушу
терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги,
мордують запитаннями мене:
«То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй?
Довіритися Богу просто мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
1 Будь мені суддею, Боже, виправдай мене.
Врятуй від нечестивців, що Тобі не вірні.
Спаси від наклепів неправедних людей.
2 Бо ти мій Бог, моя твердиня,
навіщо ж Ти мене покинув,
і чому від небезпечних ворогів я потерпати мушу?
3 Яви Свою вірність і світло Своє,
нехай вони мене ведуть
в Твою оселю на Святій горі.
4 Коли я підійду до вівтаря,
мій Боже, Боже, я хвалитиму Тебе.
Хто подарує радість і блаженство?
Мій Господи, прославлю я Тебе,
співаючи пісні і граючи на лірі.
5 Нащо душі моїй журитись, сумувати?
Довіритися Богу мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
27 «Надходять дні,—каже Господь,—коли народ Ізраїля й Юди дім зросте немов насіння з під опікою Моєю». 28 «Так само пильно, як Я наглядав за ними, щоб вирвати й кинути, розвалити й зруйнувати їх, спричинити лихо, так пильно наглядатиму за ними, щоб відбудувати й насадити,—каже Господь.— 29 У ті часи не говоритимуть більше люди:
„Батьки зелений їли виноград,
а у дітей оскома на зубах”[a].
30 Натомість кожен умиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, сам оскомину матиме».
Нова угода
31 «Надходять дні,—каже Господь,—коли Я укладу Нову Угоду з домом Ізраїля та домом Юди—новий Заповіт. 32 Він не буде схожий на той Заповіт, що Я уклав з батьками їхніми. Ту Угоду я уклав з ними того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з землі Єгипетської. Вони порушили той Заповіт, хоч Я був Володарем їхнім». Так каже Господь.
33 «В майбутньому, Я укладу той Заповіт з домом Ізраїлю. Я напишу його на їхнім серці. Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом. 34 Не буде більше сусід навчати сусіда, а брат—брата: „Взнайте Господа”. Всі вони Мене знатимуть із найменшого до найбільшого,—каже Господь,—бо Я прощу провину їхню й більш не згадуватиму їхнього гріха».
25 Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини. 26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні:
«Визволитель прийде з Сіону
й відверне безбожність від родини Якова.
27 Таким буде Мій Заповіт,
коли відпущу Я всі їхні гріхи».(A)
28 Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду[a]. 29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.
30 Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. 31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. 32 Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них. 33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його! 34 Так сказано у Святому Писанні:
«Хто знає розум Господа,
або хто може бути дорадником Йому?»(B)
35 «Чи хтось давав щось Богу?
Чи винен Бог комусь?»(C)
36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому навіки! Амінь!
28 Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». 29 Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. 31 Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». 33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. 34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи,—відповіли Йому,—йди подивись».
35 Ісус заплакав. 36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» 37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Ісус повертає Лазаря до життя
38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. 39 Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». 40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»
41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». 43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» 44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
Юдеї відмовляються повірити в Ісуса
37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. 38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали?
Хто бачив силу Господню?»(A)
39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
40 «Бог зробив людей сліпими,
а серця їхні кам’яними,
щоб вони не могли бачити очима
і розуміти серцем своїм,
щоб не могли вони звернутися до Господа
й отримати зцілення від Нього».(B)
41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.
42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. 43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Людей судитимуть за вченням Ісусовим
44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. 45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. 47 Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. 48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. 50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International