Book of Common Prayer
1 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[a] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[b] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
1 Хвальний псалом для синів Кори. Для диригента. Про нездужання, що викликає болі. Маскіль Гемана-езрагіта.
2 О Господи мого спасіння, Боже,
до Тебе я взиваю день і ніч.
3 Будь ласка, вислухай, про що Тебе благаю,
прислухайся, про милосердя я Тебе молю.
4 Душа стражденна мала досить болю!
Вже на порозі я Шеолу.
5 Мене вже люди за мерця приймають,
слабкого для життя у цьому світі.
6 Шукай мене серед померлих.
Я почуваюсь мертвим у могилі,
забутим і занедбаним, без Божої опіки.
7 Мене послав Ти у могильну яму,
в пітьму могильну Ти мене поклав.
8 Твій гнів мене накрив, як хвилі моря,
принижений я карою Твоїй. Села
9 Ти моїх друзів відлучив від мене,
зробив мене бридким для них.
Я замкнутий, не вибратись мені.
10 Випікають очі сльози від страждання,
щодня здіймаю руки в небеса в молитві.
11 Чи є у Тебе чудеса для мертвих?
Чи привиди постануть вихвалять Тебе? Ні! Села
12 Чи чути у могилі про Твою любов?
Чи праведність Твоя відома в Абаддоні?
13 Чи чудеса Твої в пітьмі відомі?
Чи хто згадає доброту Твою у світі забуття?
14 Ні, Господи, це я Тобі благання шлю про допомогу.
До Тебе я в молитвах щосвітанку лину.
15 Чому Ти, Господи, залишив мою душу?
Чому від мене відвернув лице?
16 Ще змолоду я був слабким і на порозі смерті,
я від тортур Твоїх, беззахисний, страждав.
17 Твій гнів палкий зійшов на мене,
моє життя Твої тортури забирають.
18 Вони засмоктують мене, неначе вир, щодня,
вони на мене нападають звідусіль.
19 Ти змусив друзів і близьких мене покинуть,
лиш темрява мені єдиний друг.
1 Хто оселився в затінку Всевишнього,
той в тіні Всемогутнього знайшов свій захист.
2 Звертаюсь я до Господа, в Якого вірю:
«Ти—прихисток, моя фортеця!»
3 Бог захистить тебе від пастки
і порятує з небезпек.
4 Розкриє крила над тобою,
щоб прихисток під ними ти знайшов,
тебе оточить огорожею, чиє ім’я «Надійність».
5 Нічого не бійся уночі,
і не остерігайся вражих стріл удень.
6 Не бійся ні біди вночі,
ані смертельної хвороби ясним днем.
7 До ніг твоїх Він кине тисячі.
Десятки тисяч від твого меча поляжуть,
не заподіявши тобі нічого злого.
8 Так, ти побачиш це усе на власні очі,
побачиш кривдників, які своє дістали!
9 Я Господа Всевишнього,
зробив своїм притулком.
10 Тож лихо вже не нападе на тебе,
і моровиця не ввійде у твій намет.
11 Він Ангелам звелить оберігати тебе,
хоч де б ти був.
12 І руки їхні враз тебе підхоплять,
щоб ти спіткнутися не встиг об камінь.
13 Ходити зможеш по отруйних гадах,
приборкати зможеш навіть й лева.
14 Бо каже Бог:
«Мене він любить, то ж Я його врятую.
Я піднесу його, бо Моє ім’я він знає.
15 Покличе він Мене—Я відгукнуся,
коли біда прийде, Я буду поруч,
врятую, подарую славу.
16 Його Я обдарую довгими роками,
явлю йому Своє спасіння».
1 Хвальна пісня на відзначення суботи.
2 Як добре славить Господа Всевишнього,
як добре возвеличувати Твоє ім’я!
3 Як добре про Твою любов співати вранці,
оспівувати Твою вірність вечорами
4 у супроводі лір десятиструнних і арф!
5 Я радість маю з Твоїх, о Господи, діянь,
Твої діла мені приносять щастя.
6 Які великі справи, Господи, звершив Ти,
Твоїх думок глибини нам не зрозуміти.
7 З Тобою у порівнянні люди,
мов худоба, що не знає нічого,
мов дурні, що нічого не збагнуть.
8 Хоча безбожники живуть і квітнуть, як бур’ян,
нікчемні їхні справи згинуть назавжди.
9 Але Ти, Господи, завжди високий будеш.
10 Поглянь, мій Господи, на ворогів Твоїх,
на них чатує смерть, розвієш лиходіїв Ти.
11 А мій могутній ріг Ти піднесеш[a],
мене помажеш запашним єлеєм[b].
12 Бачу я, як зачаїлись вороги,
я чую кривдників підступну мову.
13 Людина праведна розквітне, наче пальма,
і виросте, немов ливанський кедр.
14 Хто виріс на дворі Господньої Оселі[c],
дасть плоди прекрасні.
15 Вони і в старості даватимуть плоди,
як і тоді, коли були зелені й юні.
16 Вони повідають про праведність Господа, Скелі моєї,
і про Його велику доброту.
Порушення Угоди
11 Це послання було Єремії від Господа. 2 Почуйте слова Заповіту цього: «Скажи їх людям Юдеї та мешканцям Єрусалима». 3 Скажи їм: «Ось, що Господь Бог Ізраїлю каже: „Проклятий той, хто не слухає Заповіту цього. 4 Його Я дав батькам вашим, коли виводив їх із землі Єгипетської, з печі залізної. Сказав Я їм: „Слухайте Мене і робіть те, що наказую вам. Тоді ви будете Моїм народом, а Я—Богом вашим”».
5 Я сказав так, щоб здійснилася клятва, якою присягнувсь Я батькам вашим: дати землю їм, що точиться молоком і медом, як воно і нині є. І відповів я, Єремія: «Хай так і буде, Господи».
6 Тоді Господь сказав до мене: «Оголоси це по містах Юдеї й на вулицях Єрусалима: „Почуйте слова Заповіту цього і виконуйте їх. 7 Бо справді я попереджав батьків ваших невтомно від того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, аж донині. Щодня Я попереджав їх: „Підкоритеся волі Моїй!” 8 Але ж не слухали вони Мене, жили вперто в затятості лихих сердець своїх. Тож Я навів на них усе згадане у Заповіті, як і наказував, та все ж вони уваги не звертали”».
14 А щодо тебе, Єреміє, не молися за людей цих, не промовляй за них ні благання, ані молитви, бо не слухатиму Я, коли звертатимуться до Мене в стражданнях своїх.
15 Яке право моє Моя улюблена Юдея
бути в Моєму храмі після того,
як вчинила ти так багато лихого?
Чи думаєш, що клятви й плоть свята пожертв
можуть зняти з тебе погань і відвернути нещастя?
Чи зможеш ти кари уникнути кров’ю пожертв?
16 Тебе назвали „пишною маслиною”,
прекрасною, з плодом достиглим.
Із ревінням могутньої бурі,
запалить Він вогонь на ній і гілля її запалає[a].
17 І Бог Всемогутній, який посадив тебе,
прорік тобі страждання за те зло,
що скоїли народи Ізраїлю та Юдеї.
Вони самі собі лиха завдали,
розгнівавши Мене воскуреннями на честь Ваалу».
Змова проти Єремії
18 Господь дав мені знати, що люди Анатота[b] чинили зговір проти мене і я довідався, що вони зговорилися проти мене. 19 До цього я був немов покірливе ягня, що на заріз ведуть; не знав я, що змовилися вони проти мене. Вони сказали: «Давайте дерево з плодами знищимо, хай пам’ять про нього згине». 20 Але Господь Всемогутній, суддя справедливий, знавець людських бажань, людських сердець, дай мені побачити Твою відплату їм, бо справу свою я Тобі віддав.
Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі
6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? 2 Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? 3 Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? 4 Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. 5 Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. 6 Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. 7 Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.
8 Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. 9 Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. 10 Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.
11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі.
33 І сказали Йому юдеї: «Ми—Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»
34 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить—раб гріха. 35 Раб не житиме вічно в родині господаря, але Син завжди залишатиметься з сім’єю. 36 Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні. 37 Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення. 38 Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».
39 І відповіли Йому юдеї: «Наш батько—Авраам!» А Ісус їм на те: «Якби ви були Авраамові діти, то чинили б так, як Авраам робив. 40 Ви ж хочете вбити Мене. Ви хочете вбити Чоловіка, Який повідав вам істину, почуту від Бога. Авраам не робив так. 41 Ви ж робите так, як ваш батько». «Ми не незаконнонароджені,—мовили вони,—у нас один батько—це Бог!»
42 На те Ісус відповів: «Якби Бог був вашим батьком, то ви б любили Мене, бо Я прийшов від Бога, і ось Я тут. Я не прийшов зі Своєї волі, та Господь послав Мене. 43 Ви не розумієте того, що Я кажу через те, що неспроможні прийняти вчення Моє. 44 Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо немає її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню. 45 А ви не бажаєте вірити Мені тому, що Я кажу правду.
46 Хто з вас може засвідчити, що Я винен у гріхах? Ніхто. То чому ж ви не вірите Мені, коли Я кажу правду? 47 Той, Хто від Бога—слухає слова Божі. Ви ж їх не слухаєте, тому що ви не від Бога».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International