Book of Common Prayer
1 Маскіль Етана, езрагіта.
2 Оспівуватиму я вічно Божу милість,
із покоління в покоління прославлятиму я Його вірність!
3 Бо я сказав, що милість—то навіки.
Ти Свою вірність збудував на небесах!
4 Промовив Бог: «Я склав Угоду з обранцем Своїм,
обіцянку слузі Давиду дав Своєму:
5 „Твій рід Я встановлю навіки,
престол твій розбудовуватиму із покоління в покоління”». Села
6 Прославить Небо, Господи, Твої діла чудесні.
Усі святі підносять вірність Твою на високім зібранні.
7 Немає рівних Господу на Небесах,
зрівнятись з Господом ніякий бог не зможе.
8 Як Ангели збираються на раду,
Господь—єдиний Той, кого вони бояться;
між ними найстрашніший і найбільший Він.
9 Нема такого Всемогутнього, як наш Господь,
на Тебе покладаємось завжди.
10 Ти гордо морем управляєш,
приборкати можеш хвилю злу.
11 Ти переміг Рагава,
розкидав ворогів могутньою рукою.
12 Все в небесах і на землі Тобі належить,
створив Ти світ і все, що в ньому є.
13 І північ, й південь є Твоїм творінням,
гори Хермон і Тавор Тобі хвалу співають.
14 Рука Твоя могутня, рука Твоя потужна,
Твоя правиця переможно лине!
15 На правді й справедливості стоїть престол Твій,
любов і вірність—то служниці Твого трону.
16 Благословенний той,
хто впізнає закличний голос Твій,
ходитиме він, Господи, перед Тобою.
17 В Твоє ім’я вони радіють цілий день,
Твої діла величні й рятівні підносять їх.
18 Ти—наша міць вражаюча,
і гордо їхній ріг піднесений—з Твоєї ласки.
19 Щит наш Господу належить,
наш цар—святому Ізраїлю.
20 Сказав Ти в з’яві якось вірному Своєму:
«Я радше оберу помічника, ніж воїна,
Я юнака обрав з-поміж людей.
21 Знайшов Свого раба Давида Я,
помазавши його святим єлеєм.
22 Моя рука підтримає його,
Моя правиця дужим його зробить.
23 Його не обдурити ворогам
і кривдники безсилі проти нього.
24 Я ворогам його завдам поразки,
всіх, хто ненавидить його, здолаю.
25 Мої любов і вірність лишаться із ним,
і буде ріг його піднесений в Моє ім’я[a].
26 Під його владу Я віддам і море, і річки.
27 Мені він скаже: „Батько Ти мені,
мій Бог і Скеля, мій Спаситель”.
28 Зроблю його Я первістком Своїм,
він буде наймогутнішим царем у світі.
29 Моя любов навічно буде з ним,
Угода з ним ніколи не скінчиться.
30 Я рід його продовжу на віки,
престол його стоятиме так довго, як і небо.
31 Якщо ж його нащадки не йтимуть за Законом,
і перестануть жити так, як Я звелів,
32 якщо порушать хоч які Мої накази
і за Моїми вказівками не підуть,
33 тоді їх за гріхи жорстоко Я скараю,
34 та все ж ніколи не залишу без любові,
і Моя вірність не відвернеться від них.
35 Свій Заповіт, Давиду даний, не порушу,
обіцянку Я виповню Свою.
36 У святості Я дав обіцянку назавжди,
Давиду Я неправди не скажу!
37 Давидів рід тривати буде вічно,
а царство існуватиме, допоки сонце світить.
38 Як місяць вічний, буде вічним царство,
надійний Заповіт, як небеса». Села
39 Але Ти розлютився на обранця[b],
Ти відштовхнув його і покарав.
40 Зневажив заповіт слузі,
його корону кинув на долівку.
41 Ти розвалив мури столиці,
Ти зруйнував фортеці стіни.
42 Крадуть у нього все, що бачать, перехожі,
сусіди всі збиткуються із нього.
43 Ти ворогам його перемогти дозволив,
царевим недругам Ти втіху дарував.
44 Його меча відвів від ворогів,
царю ж Ти допомоги не подав.
45 Поклав Ти край царевій славі,
на землю його трон пожбурив.
46 Ти молоде життя його укоротив,
його самого Ти покрив ганьбою. Села
47 Як довго, Господи, від нього Ти ховатись будеш?
Чи гнів Твій полум’ям горіти буде вічно?
48 Згадай, які крихкі й тендітні ми;
твої створіння—то туман довкола кістяка.
49 Нікому не дано прожити вічно,
ніхто могили не мине. Села
50 Володарю, де щира та любов,
яку Давидові Ти виявив колись?
51 Володарю, згадай, яких образ рабу Твоєму завдано,
допоможи смиренням відповісти на напади людей,
52 що кривди завдали стопам Твого обранця.
53 Повік благословенний буде хай Господь!
Амінь, амінь!
10 І коли ти оголосиш ізраїльському народові всі ці слова, тоді вони тебе спитають: „Чому Господь прирік нас на тяжкі страждання? У чому злочин наш, який гріх ми скоїли проти Господа Бога нашого?” 11 А ти відповіси їм: „За те, що батьки ваші зрадили Мене, вони пішли за іншими богами, служили їм і поклонялися. Невірні Мене покинули і не дотримувалися Закону Мого. 12 Але ви накоїли ще більше лиха, ніж батьки ваші, і кожен з вас іде за своїм запеклим лихим серцем замість того, щоб слухати Мене. 13 Тому викину Я вас із країни цієї до землі, якої не знали ви, ані батьки ваші. І там служитимете ви іншим богам удень і вночі, і Я не зглянуся над вами”».
14 «Тож час настає,—каже Господь,—коли вже люди більш не казатимуть: „Клянусь Господом, Який вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської”. 15 Натомість казатимуть: „Клянусь Господом, що вивів синів Ізраїля з землі північної, з усіх місць, куди Він їх заслав. І Я їх поверну на їхню власну землю—землю, яку дав їхнім батькам”».
16 «Ось Я пошлю багатьох рибалок,—каже Господь,—і вони будуть виловлювати людей Ізраїлю. А потім Я пошлю багато мисливців[a], і вони полюватимуть на них кожній на горі і на кожнім пагорбі, і в розщілинах скель. 17 Адже Я стежу за тим, як вони живуть, та їхні злочини не приховати від Моїх очей. 18 Я вдвічі відплачу цьому народу за беззаконня їхнє і за великий гріх, бо вони осквернили землю Мою безтямними бовванами своїми, всю спадщину Господню заповнили гидотою своєю».
19 Господь—то моя сила і твердиня,
притулок мій в лиху годину.
Народи звідусіль ідуть до Тебе й кажуть:
«Батьки наші лиш те успадкували,
що хибне, марне й зовсім безкорисне».
20 Чи можуть люди собі богів виготовляти?
Ні, тільки статуї рукотворні!
Але ті статуї лише боввани, а не боги!
21 Цього разу Я їм покажу Свою міць і силу,
й тоді вони взнають, що ім’я Мені—Господь[b].
Ми звільнилися від Закону
7 Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? 2 Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. 3 Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
4 Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. 5 Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. 6 Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
Боротьба з гріхом
7 Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»(A).
8 Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
9 Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. 10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. 11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
12 Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі.
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17)
6 Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським. 2 Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими. 3 Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями. 4 Наближалося свято юдейської Пасхи.
5 Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?» 6 Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.
7 І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку». 8 Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже: 9 «Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».
10 І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків. 11 Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив—кожному, хто скільки хотів.
12 Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало». 13 Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
14 Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк[a], Який мав прийти у світ!» 15 Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International