Book of Common Prayer
1 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
6 Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
вже час[a] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви,
Він не осудить, не зневажить їх.
19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
щоб незачатий ще народ цінував Творця.
20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
хвалу Йому співали у Єрусалимі.
23-24 Коли збираються всі царства і народи
вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
життя укоротилось невблаганно.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину,
Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».
1 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
1 Хвальний псалом Давида.
О Господи, почуй мої молитви
і до благань прислухайся моїх!
Прийди на допомогу добрими ділами.
2 Не позивайся зі Своїм слугою,
адже перед Тобою кожен винний.
3 Полює ворог, переслідує мене і хоче вбити,
підштовхує мене в могилу, в морок,
немов мене уже давно нема в живих.
4 Душа і серце завмирають з переляку.
5 Я пам’ятаю все, що Ти колись зробив,
я думаю про всі Твої діла,
кажу про все, що здійснене Тобою.
6 Здіймаю руки у молитвах!
Мов спрагла без дощу земля, Тебе жадаю! Села
7 Благаю дати відповідь мерщій,
тому що дух уже згасає мій.
Не відвертай Свій лик від мене,
інакше я піду до тих, хто спочиває в могилі.
8 Нехай світанки подарують Твою ласку незрадливу,
бо покладаюся на Тебе.
Навчи, яким шляхом іти в житті,
адже життя моє—в Твоїх руках.
9 Врятуй мене від ворогів моїх,
бо я в Тобі вбачаю, Господи, свій прихисток надійний.
10 Навчи, як жити за веліннями Твоїми,
бо Ти—наш Бог.
Нехай Твій добрий дух веде нас у прекрасний край.
11 Даруй мені, о Господи, життя заради імені Твого,
будь милосердний, витягни з біди!
12 Яви Свою любов і ворогів моїх побий,
моїх затятих ворогів згуби, бо я—Твій слуга.
П’ята скарга Єремії
7 О Господи, пошив мене Ти в дурні,
отож обдурено мене.
Свою Ти силу показав,
тож перемога за Тобою.
Та цілий день із мене збиткувалися люди,
і кожен насміхався наді мною.
8 Щоразу, промовляючи, кричу від болю,
бо пророкую про нещастя та насильство.
Бо стало слово Господа для мене докором,
тим, з чого люди цілий день глузують.
9 І я сказав:
«Не буду більш собі нагадувати про Бога,
і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
як палаючий вогонь в моєму серці,
багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
тож ті, хто переслідує мене,
принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
носить їм вічний сором, що не знає забуття.
Уникайте служіння бовванам
14 Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. 15 Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. 16 Чаша благословення[a], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? 17 Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.
27 Отож, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої. 28 Отже, насамперед, людина повинна позбавитись огидних думок, а вже потім нехай їсть цей хліб і п’є це вино. 29 Бо той, хто їсть і п’є, не визнаючи тих, хто є Господнім Тілом, накликає суд на себе. 30 Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.
31 Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі. 32 Коли ж нас судить Господь, Він карає нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом.
Ісус молиться за своїх учнів
17 Мовивши так, Ісус звів очі до неба й сказав: «Отче, прийшов час: даруй славу Синові Своєму, щоб Син Твій зміг прославити Тебе. 2 Ти дав Йому владу над всіма людьми, щоб Він дарував вічне життя тим, кого Ти Йому дав. 3 Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, Посланця Твого.
4 Я прославив Тебе на землі і завершив те, що Ти доручив Мені зробити. 5 А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу. 6 Я показав, який Ти є тим людям, котрих Ти дав Мені від світу. Вони були Твоїми, але Ти дав їх Мені, і вони послухалися Твого слова.
7 Зараз же вони знають, що усе, що Ти дав Мені, йде від Тебе. 8 Я дав їм вчення, що Ти дарував Мені, і вони прийняли його. Вони зрозуміли істинно, що Я прийшов від Тебе й повірили, що Ти послав Мене. 9 І Я молюся за них. Я не молюся за всіх людей, а лише за тих, кого Ти дав Мені, бо вони—Твої.
10 Все, що Моє—Твоє, а Твоє—Моє, і Я прославився через них. 11 Я йду до Тебе. Я вже не належу цьому світові, а вони залишаються в ньому. Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє, Яке Ти дав Мені, щоб вони були єдиними—так, як Ми єдині. 12 Коли Я був з ними, то оберігав їх ім’ям Твоїм, яке Ти дав Мені. Я захищав їх, і жоден із них не загинув, крім одного, котрий приречений був на загибель. Усе це збулося, як і було сказано у Святому Писанні.
13 Тепер Я йду до Тебе, але молитву цю промовляю тут, поки перебуваю в цьому світі, щоб цим людям передалася радість Моя, і щоб мали вони радість досконалу.
14 Я приніс їм слово Твоє, та люди зненавиділи їх, бо вони не належать цьому світові, як і Я не належу йому. 15 Я не молюся за те, щоб Ти забрав їх зі світу. Я молюся за те, щоб Ти вберіг їх від лиха. 16 Вони не належать світові цьому, як і Я йому не належу.
17 Приготуй їх на служіння Тобі через служіння істині. Вчення Твоє—істина. 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19 Я віддаю Себе Тобі на служіння від їхнього імені, щоб і вони могли повністю присвятити себе служінню Тобі.
20 Та Я молю Тебе не лише за них, а також і за тих, хто вірить у Мене завдяки вченню, яке вони несуть для інших. 21 Я молюся за те, щоб усі ці люди єднались у вірі й жили так, як Ти, Отче—в Мені, а Я—в Тобі. Нехай і вони будуть об’єднані з Нами, щоб світ повірив, що Я—Твій Посланець. 22 Я приніс їм славу, що Ти дав Мені, щоб вони єдналися так, як Ми з Тобою. 23 Я буду в них, а Ти—в Мені, щоб і вони могли стати єдиним цілим, щоб світ дізнався, що ти послав Мене, і полюбив їх так, як полюбив Мене.
24 Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою, що ти дав Мені, бо полюбив Мене, ще до створення світу. 25 Отче Праведний! Світ не знає Тебе, та Я знаю Тебе, і вони знають, що Ти послав Мене. 26 Я відкрив їм, який Ти є, і надалі відкриватиму, щоб та любов, якою Ти полюбив Мене, огорнула і їх, і щоб Я й надалі жив у їхніх серцях».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International