Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію «Лілеї заповіту». Хвальний псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїля, прислухайся до нас,
Ти, Хто Йосипа[a] веде й сидить над Херувимами,
явися нам.
3 Яви Свою владу колінам Ефраїма, Веніамина й Манассії;
прийди й спаси нас.
4 Боже, прийми нас знову,
прийми нас і спаси!
5 О Господи, наш Боже сил Небесних,
як довго будеш гніватися на молитви наші?
6 Нам їжу Ти сльозами замінив,
дав сповна випити нашу чашу сліз.
7 Зробив Ти нас предметом домагань сусідів,
віддав нас ворогам на глум.
8 Господи наш Всемогутній,
Своїм обличчям осіяй нас і спаси.
9 В минулому Ти виніс виноград з Єгипту,
чужинців викорчував, посадив Свою лозу.
10 Ти землю очистив, лоза вкорінилась і землю накрила,
11 у затінку її сховались гори,
вона ливанські кедри оплела.
12 Лоза сповзла до Середземномор’я,
пагіння до Євфрата доросло.
13 Тож нащо огорожу зруйнував?
Тепер усякий подорожній плоди зірвати може.
14 Пасуться кабани з лісів, витопчуючи лози,
шугають дикі звірі, об’їдаючи листки.
15 О Боже сил Небесних, повернися,
поглянь з небес, Свій виноградник захисти.
16 Кинь погляд на лозу[b], яку Ти Сам саджав.
17 Згорів дотла Твій виноградник, мов сухе галуззя,
зайнявшись гнівним поглядом Твоїм.
18 Простягни руку й допоможи обранцю[c] Своєму,
із людським сином,[d] що його зміцнив Ти.
19 Ніколи більше ми Тебе не кинемо,
дай жити нам, й гукатимемо ми Твоє ім’я.
20 О Господи, о Боже Всемогутній,
вернись до нас, прийми нас і спаси.
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Одна з пісень Асафа.
2 До Бога я підношу голос,
про допомогу Господа благаю.
3 У дні тривог я до Володаря звертаюсь
і руки простягаю через ніч.
Моя душа не знає спочинку.
4 Думками лину я до Бога через клопоти свої,
я промовляю, але сам усе в турботах. Села
5 Розплющеними Ти утримуєш мої повіки,
засмучений, я слова мовити не в силах.
6 Думки мої зверталися в минуле,
постійно думаю про те, що сталося у давнину.
7 Я згадую свої пісні вночі,
я з серцем сперечаюся своїм, шукаю відповідь:
8 «Чи ж нас Володар назавжди покинув?
Невже не прийме більше нас ніколи?
9 Чи вже Його любов навік минула?
Чи слово Його згасло для прийдешніх поколінь?
10 Чи Бог забув про милосердя?
Невже Він співчуття змінив на гнів?» Села
11 Собі сказав я: «Що найбільш тривожить,
чи Всемогутній силу не згубив?»
12 Я пам’ятаю всі діла Господні,
я пам’ятаю всі дива,
що Він зробив з часів прадавніх.
13 Я розмірковував про звершення Твої,
про всі ті справи думав я невпинно.
14 Святі Твої шляхи, мій Боже,
немає бога рівного Тобі.
15 Ти Бог, Який творить ці чудеса великі,
це Ти явив народам Свою владу.
16 Своєю силою Ти визволив народ Свій,
нащадків Якова і Йосипа Ти спас. Села
17 Тебе побачила вода й злякалась,
безодня, й та тремтить від переляку.
18 Свинцеві хмари пролились водою,
громи обвалюються з неба,
а Твої стріли до землі ширяють.
19 У вихорі звучав Твій грім,
а блискавиці всесвіт сяйвом залили,
земля здригається і двиготить.
20 Твій шлях лежить через моря,
Твоя дорога—через безодні океанів,
та не знайти Твоїх слідів.
21 Немов овець отару, Ти народ провів
за допомогою Мойсея та Аарона.
1 Хвальний псалом Асафа.
Прийшли народи, Боже, бити спадщину Твою,
Твій храм святий поруйнували,
Єрусалим перетворили на руїну.
2 Тіла твоїх рабів залишили птахам небесним шматувати,
плоть Твоїх вірних дісталась диким звірам.
3 Довкруги Єрусалима все залите кров’ю, мов водою,
і нікому тіла забитих поховати.
4 Над нами збиткувалися сусідні племена,
кругом усі висміювали й ображали.
5 Чи довго, Боже, будеш гніватись на нас? Завжди?
Чи довго ревнощі[a] палатимуть, як ватра?
6 Зверни Свій гнів, о Господи, на ті краї,
які не визнають Тебе,
проймися гнівом до народів тих,
хто шану Богу не складає.
7 Ті царства зруйнували Якова,
спустошили вони Твій край.
8 Не пам’ятай гріхів колишніх наших,
нехай на нас проллється Твоя милість,
бо ми принижені так гірко!
9 Допоможи нам, Боже, рятівник, в ім’я Своєї слави!
Прости гріхи, спаси в ім’я Своє!
10 Чому всі ті народи кажуть: «Де ж ваш Бог?»
Нехай впаде на них відплата за кров Твоїх рабів.
11 Прислухайся, як в’язні стогнуть,
яви Свою могутню силу,
врятуй приречених на смерть.
12 Скарай сусідів наших семикратно
за зло, яке принесли нам вони;
скарай за те, що осквернили Твоє ймення.
13 Ми, Твій народ, в Твоїй отарі вівці,
всім поколінням вихвалятимем Тебе,
на віки вічні шанувати будем, Господи, Тебе!
Проповідь Єремії в храмі
7 Ось слово, що було Єремії від Господа: 2 «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа. 3 Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже:
„Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі. 4 Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”[a]. 5-7 Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.
8 Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді. 9 Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте? 10 А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?” 11 Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.
12 «Але ж підіть до святого місця мого в Шило[b], де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським. 13 І зараз, оскільки ви все це чините,—каже Господь,—хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися. 14 Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь[c], який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило. 15 Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.
Авраамів приклад
4 Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про віру в Господа Свого? 2 Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом. 3 Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність»(A). 4 Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток. 5 Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність. 6 Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:
7 «Блаженні ті,
чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.
8 Блаженний той,
кому Господь гріхи не зарахує».(B)
9 Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність». 10 Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання. 11 Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм). 12 Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.
Ісус навчає у храмі
14 Коли вже настала середина свята, Ісус прийшов до подвір’я храму і почав навчати. 15 Юдеї дуже здивувалися. Вони питали: «Звідки цей Чоловік знає так багато, ніколи не вчившись?»
16 У відповідь Ісус мовив їм: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене. 17 Якщо людина хоче виконати волю Божу, то зрозуміє, звідки йде вчення—від Бога, чи від Мене Самого. 18 Той, хто говорить від себе самого, намагається здобути славу лише собі. Хто ж прагне здобути славу Тому, Хто послав Його—правдивий, і немає кривди в Ньому. 19 Хіба Мойсей не дав вам Закон? Та жоден із вас не дотримується його. Чому ви намагаєтеся вбити Мене?»
20 І натовп озвався: «Чи то біс змусив Тебе втратити глузд? Хто хоче Тебе вбити?»
21 У відповідь Ісус мовив: «Я здійснив одне чудо у суботу, і ви всі здивовані. 22 Мойсей дав вам обряд обрізання, але обрізання прийшло від предків ваших, а не від Мойсея. Ви ж інколи обрізаєте немовлят навіть по суботах! 23 Якщо вже обрізання робите по суботах, щоб не порушити Закону Мойсеєвого, то чому ж гніваєтеся на Мене через те, що Я зцілив людину в суботу? 24 Не судіть за зовнішніми ознаками, будьте обережні й судіть судом праведним».
Люди вважають, що Ісус—Христос
25 Тоді деякі мешканці Єрусалиму почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити? 26 Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він—Христос? 27 Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».
28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Невже ж Ви вважаєте, що знаєте Мене і звідки Я родом? Та Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він—істинний, але ви Його не знаєте. 29 Та Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього. Це Він послав Мене».
30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. 31 І багато людей повірили в Нього. Вони говорили: «Ми усі чекаємо на Христа. Та невже коли Він прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»
Юдеї намагаються схопити Ісуса
32 Фарисеї почули, що люди кажуть про Ісуса, і разом з первосвящениками послали храмову варту схопити Його. 33 Тоді Ісус сказав: «Люди, Я ще трохи побуду з вами, а потім повернуся до Того, Хто послав Мене! 34 Ви шукатимете Мене, та не знайдете, бо не зможете піти туди, де Я буду».
35 Юдейські правителі почали говорити поміж собою: «І куди це Він збирається піти, що ми Його не знайдемо? Може, Він піде до наших людей, які живуть у грецьких містах, і там навчатиме греків? 36 Що Він мав на увазі, кажучи: „Ви шукатимете Мене, та не знайдете?” І ще: „Туди, де Я буду, ви не зможете піти?”»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International