Book of Common Prayer

¹ Для диригента. На мелодію^[a] «Світанкова лань». Псалом Давида.

¹ Псалом Давида.

¹ Хвальний псалом Давида.

Послання до полонених у Вавилоні

29 Ось слова з сувою, що пророк Єремія послав з Єрусалима до старійшин, що лишилися у вигнанні, до священиків та пророків і до всіх людей, кого Навуходоносор вигнав з Єрусалима у заслання до Вавилона.

⁴ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже до всіх тих, кого виведено було з Єрусалима до Вавилона: ⁵ «Будуйте оселі й живіть у них, саджайте сади, споживайте плоди їхні. ⁶ Беріть собі дружин і народіть синів і дочок. Беріть дружин для синів ваших і віддавайте заміж дочок ваших, і нехай вони теж родять дітей. Множтеся там, а не зменшуйтеся. ⁷ Дбайте про благо міста того, куди Я вас вислав, і моліться Господу за нього, бо якщо в ньому пануватиме мир, то мир буде й вашій оселі. ⁸ Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не давайте обдурити себе вашим пророкам, що між вами, і вашим віщунам. Не слухайте тих снів, що сняться їм. ⁹ Вони ім’ям Моїм пророкують вам неправду. Я їх не посилав!”» Так каже Господь.

¹⁰ Кажу так, бо ось що Господь мовить: «Коли могутності Вавилона виповниться сімдесят років, Я прийду до вас і виконаю обіцянку, що дав вам повернути вас до Єрусалима. ¹¹ Бо знаю Я всі задуми Свої щодо вас, задуми щодо процвітання вашого, а не лиха, щоб дати вам майбутнє і надію. ¹² Ви звертатиметеся до Мене, ви прийдете й молитиметеся Мені, та Я вас слухатиму. ¹³ Ви будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати від усього серця.

¹³ А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я—апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. ¹⁴ Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. ¹⁵ Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? ¹⁶ Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.

¹⁷ Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.

¹⁸ Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе. ¹⁹ Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати». ²⁰ Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх. ²¹ Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує.

²² Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.

²³ Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу. ²⁴ Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева.

Смерть Лазаря

11 У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. ² Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. ³ Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». ⁴ Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона—для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». ⁵ Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. ^6-7 Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».

⁸ Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» ⁹ На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього^[a]. ¹⁰ Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».

¹¹ Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». ¹² Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». ¹³ Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. ¹⁴ Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. ¹⁵ Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». ¹⁶ Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».

Ісус у Віфанії

¹⁷ Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. ^18-19 Віфанія розташована кілометрів за три^[b] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.

²⁰ Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. ²¹ І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. ²² Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». ²³ І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». ²⁴ Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».

²⁵ «Я є воскресіння і життя!—Сказав Ісус.—Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. ²⁶ І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» ²⁷ «Так, Господи!—Сказала вона.—Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».

Помазання Ісуса

(Мт. 26:6-13; Мк. 14:3-9)

12 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. ² Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. ³ Марія взяла глечик, де було з півлітра^[a] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

⁴ Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: ⁵ «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет^[b] і не роздати гроші бідним?» ⁶ Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

⁷ «Залиш її!—Сказав Ісус.—Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. ⁸ Бідні завжди будуть з вами^[c], а Я—ні».

Змова проти Лазаря

⁹ Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

¹⁰ Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.