Book of Common Prayer
1 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давидів.
2 Хоч би що діялось довкола,
душа моя чекатиме на Бога незворушно,
лише від Нього йде моє спасіння.
3 Він—моя Скеля, моє спасіння в лихоліття,
мій порятунок високо в горах.
Мене не змусять похитнутись вороги!
4 Як довго будете мене цькувати,
щоб я упав, немов підточена стіна?
5 Їх тішить лжа, вони звалить мене планують,
хоч я й поважний чоловік.
То кинуться мене хвалити привселюдно,
то обливати прокляттями почнуть. Села
6 Чекай на Бога, моя душе, незворушно,
адже моя остання то надія—Бог.
7 Мій Бог—моя Скеля, мій рятунок,
що височить далеко на горі.
Він—моя фортеця,
де ворогу мене не перемогти.
8 Моє спасіння й шана—в Божій владі,
міцна твердиня й захист мій надійний теж.
9 Ввіряйтеся завжди Йому, народи,
свої серця розкрийте вільно Богу.
Бог—притулок наш. Села
10 Але ж людські сини такі мінливі,
немов серпанок літній, мов туман зрадливий,
то ж не варто покладатися на них.
11 Не довіряйся силі та хабарництву,
не покладайсь беззастережно на завзяте військо;
відвагу на багатстві не збудуєш.
12 Бог твердить, і я справді вірю,
що покладатись можу на ту силу,
що йде від Бога!
13 О мій Володарю, від Тебе йде любов неложна,
бо людям воздаєш Ти по їхніх справах.
1 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.
2 Хай встане Бог й розсіє ворогів,
хай ненависники усі тікають.
3 Як вітром гнаний дим,
розсіються хай недруги Твої.
Як віск, що топиться на сильному вогні,
так вороги Твої нехай загинуть.
4 Возрадуються праведники перед Богом,
побожні тішаться і задоволені усім!
5 Співаймо Богу, у піснях Його ім’я славімо.
Готуймо шлях Йому через пустелю,
радіймо перед Тим, Чиє ім’я Єгова[a].
6 В святій Своїй оселі Бог—
Він батько сиротам, та вдів заступник.
7 Самотнім Бог помешкання дарує.
Та ворогів Він кидає в безводну спеку.
8-9 Коли Ти йшов перед Своїм народом, Боже,
його з Єгипту у пустелю вивів. Села
Земля тремтіла,
небеса дощем стікали перед Богом.
10 Дощ рятівний наслав Господь,
щоб древню виснажену землю оживити.
11 Він повернув тварин на землю ту,
приготував її з усім добром для бідних.
12 Володар мій віддав наказ,
і тисячі людей рознесли новину:
13 «Війська царів могутніх повтікали!
Жінки, що вдома залишилися, розділять здобич.
14 Дістануться їм крила голубині,
оздоблені і золотом, і сріблом».
15 Так буде, коли Бог Усемогутній
поскидає царів, мов сніг з гори Залмон.
16 Башан—гора велична з безліччю вершин,
17 чому ти скоса позираєш на гору Синай?
Її ж бо любить Господь,
Він обрав її, щоб жити на ній довічно.
18 Володар мій святий зійшов з гори Сіон,
за Ним мільйон мільйонів колісниць промчало.
19 Зійшов Господь на вершину знов,
за Ним йшли лави полонених щільно.
Прийняв у дар людей Він,[b] навіть тих,
котрі раніше повставали проти Нього.
20 Вславляймо Господа!
Щодня допомагає Він тягар турбот нам зносить,
нас спасає. Села
21 Він—Бог наш, Він той Бог, Який нас рятує,
спасає нас від смерті наш Господь.
22 Господь потрощить голови підступних ворогів,
із винних голови позносить!
23-24 Сказав Володар мій:
«Верну я ворогів з Башану,
з глибин морських дістану їх.
Ви будете ходить по їхній крові,
і пси її нап’ються досхочу».
25 Побачать вороги ходу звитяжну Бога,
як йтиме[c] Він, мій Цар, святковий і святий.
26 Попереду крокують співаки,
музики йдуть за ними, і дівчата в бубни б’ють.
27 Вславляйте Господа на зібранні великім!
Співай, народе ізраїльський, славу Богу!
28 Веде їх молодий Веніамин,
вожді Юдеї та юдейське військо,
провідники Завулона й Нафталі провідники.
29-30 Із храму над Єрусалимом
наказує Великий Бог оспівувати Його славу:
«Яви нам, Боже, все Своє могуття,
яке в минулому народу нашому являв.
Знесуть царі свої скарби у храм Єрусалимський».
31 Дай волю палиці і звірів приручи,
волів й корів народів тих примусь коритись.
Вони війни хотіли, Ти ж розвіяв їх.
Хай порпаються у багні,
нехай несуть кавалки срібла.
32 Нехай Єгипет принесе свої скарби,
хай ефіопи віддадуть свої багатства.
33 Співайте шану Богу, всі царі земні,
славите у піснях свого Володаря! Села
34 Прославте Бога!
Він на колісниці мчить в довічних небесах,
послухайте Його могутній голос!
35 Бог—наймогутніший серед усіх богів,
Бог Ізраїлю дасть народу силу.
36 Прекрасний Ти, о Боже, у своєму храмі.
Бог Ізраїлю силу й міць дає народу.
Славімо Бога!
Присвятіть своє життя Богу
12 Отже, благаю вас, брати і сестри мої, через милосердя Боже віддайте життя[a] своє Богу, як живу пожертву, що є свята й мила Богу. То буде вашим духовним служінням Йому. 2 Не підкоряйтеся світу цьому. Краще нехай ваш розум зміниться і відновиться, щоб змогли ви пізнати й прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, досконале й бажане Богу.
3 Оскільки Бог дав мені особливий дар, то я звертаюся до кожного з вас. Не треба цінувати себе більше, ніж то годиться. Будьте розсудливими, виходячи з тієї віри, якою Бог наділив кожного з вас. 4 Кожен із нас має тіло, що складається з різних частин. І не всі частини мають однакове призначення. 5 Так само й ми є багатьма частинами, які утворюють одне тіло у Христі. Кожна частина належить до всіх інших.
6 Ми маємо дари, які різняться згідно з благодаттю, даною нам. І якщо хтось одержав обдарування бути пророком, то він мусить користатися ним настільки, наскільки він вірить. 7 Якщо хтось одержав дар служіння іншим, той нехай присвятить життя своє служінню. Якщо хтось має хист навчати інших, той нехай навчає. 8 Хто обдарований умінням утішати, той нехай втішає. А хто має дар ділитися з людьми, нехай робить це щиро. Хто має здатність керувати, нехай керує сумлінно. Наділений же талантом милосердя нехай це милосердя з радістю несе людям.
9 Нехай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра. 10 Будьте відданими братерській любові одне до одного. Шануйте одне одного більше, ніж себе самого. 11 У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте серцем у служінні Господу.
12 Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших. 13 Допомагайте святим людям Божим у скруті, гостинними будьте до перехожих. 14 Благословляйте тих, хто переслідують вас; благословляйте, а не проклинайте.
15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. 16 Живіть у злагоді. Не пишайтеся, краще товаришуйте з приниженими. Не вважайте себе мудрими.
17 Нікому не відповідайте злом за зло. Дбайте про те, щоб робити добро на очах у всіх людей. 18 Якщо це можливо і якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми. 19 Любі друзі, не будьте мстивими, краще залиште місце гніву Божому. Адже сказано у Святому Писанні: «Мені належить помста. Я відплачу,—говорить Господь»(A). 20 Отож:
«Якщо ворог твій голодний, то нагодуй його.
Якщо ж він спраглий, то дай йому напитися.
Таким чином ти примусиш його присоромитися»[b].(B)
21 Не піддавайся злу, а перемагай його добром.
Супутники Ісуса
8 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним. 2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.
Притча про сіяча
(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)
4 Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: 5 «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. 6 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».
Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. 10 Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб
дивились вони, але не бачили,
чули, але не розуміли».(A)
Пояснення притчі про сіяча
(Мт. 13:18-23; Мк. 4:13-20)
11 «Ось вам пояснення притчі: зерно—то Слово Боже. 12 Зерно, що впало при дорозі—це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння. 13 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа. 14 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів[a]. 15 А зерно, що впало на добру землю—це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International