Book of Common Prayer
Цаде
137 О Господи, який Ти доброчесний,
а Твої накази чесні й справедливі.
138 Ти дав закони праведні мені,
на них покластись можна без вагання.
139 Аж спопеляє мене пристрасть від того,
що недруги мої забули про Твої повчання.
140 Надійність слів Твоїх не раз перевірялась,
і я, Твій раб, люблю їх.
141 Я можу видаватись молодим і нерозумним,
але Твоїх наказів я ніколи не забуду.
142 Твої благодіяння завжди справедливі,
а вказівки Твої—надійні й точні.
143 Хоча на мене насідають клопоти й нещастя,
я все одно втішатимусь Твоїм ученням.
144 Твої накази завжди добрі й справедливі.
Так допоможи їх осягнути, щоби міг я жити!
Коф
145 О Господи, дотримуюсь Твоїх законів!
На мій сердечний, щирий поклик відгукнися!
146 Я закликав Тебе на допомогу,
тож порятуй, щоб я виконував Твою Угоду.
147 Я на світанку пробудився, щоб Тобі молитись,
я покладаюсь на Твої слова.
148 Прокинувся я з першими півнями,
аби вивчати Твоє слово.
149 Благаю: милостиво і прихильно вислухай слугу Свого,
зроби що праведним є,
дай життєдайних сил мені.
150 Все ближче підступаються блюзніри, лиходії,
які не коряться Твоїм законам.
151 Та Ти вже близько, Господи,
правдиві і надійні всі Твої накази.
152 Я вже давно довідався з Твоїх законів,
що Ти віддав їх нам в довічний вжиток.
Реш
153 Поміть мої страждання і спаси,
адже Твоїх повчань я не забув!
154 Вступись за мене, Господи, і визволи мене,
згадай обітницю Свою і оживи мене.
155 Безбожникам далеко до рятунку,
вони й не намагаються виконувати Твоїх наказів.
156 О Господи, дай життєдайних сил мені,
як зазвичай з великодушної любові й милосердя!
157 Чимало в мене ворогів, на мене зуби точать,
та я не відступлюсь від присудів Твоїх.
158 Зненавидів я зрадників,
які зневажили Твої закони.
159 Поглянь, о Господи, як я люблю Твої закони,
дай стільки сил мені, як любиш Ти мене.
160 Від перших днів Твої слова довіри варті,
довіку покладатимусь на рішення Твої.
Відповідь Йова
23 Йов сказав:
2 «Навіть сьогодні скаржусь гірко,
я стогну, та тверда й важка рука у Бога.
3 Як я хотів би знати, де його знайти,
щоб міг дістатися туди, де Він живе.
4 Я розповів би по порядку все, як сталось,
я б мовив переконливі слова.
5 Я знав би відповідь Його тоді
і зрозумів би, що мені сказати Він має.
6 Хіба почав би Бог зі мною сперечатись,
лиш правом сили скориставшись?
Ніколи! Він би слухати мене почав.
7 Тоді людина чесна з Ним судитися б могла,
і я б звільнивсь нарешті від судових справ.
8 Вперед іду я, а Його немає,
вертаюся назад, Його не помічаю.
9 Якщо ліворуч Він, я повернусь і не впізнаю,
коли праворуч, тоді не помічу Його й там.
10 Але ж насправді знає Він, який я,
якби мене Він випробував і побачив,
що вийшов чистим я, мов золото найвищого ґатунку.
11 Ступали мої ноги по Його слідах,
Його тропами і не збився зі шляху.
12 Його наукою я керувався безвідмовно,
у серці пестив я слова, що з уст Його злітали.
43 Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною». 44 Пилип був родом із Вефсаїди, того ж самого міста, що і Андрій та Петро. 45 Коли Пилип зустрів Нафанаїла[a], то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син». 46 Нафанаїл запитав Пилипа: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».
47 Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, який зовсім не має лукавства[b]». 48 «Звідки Ти знаєш мене?»—спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фіґовим деревом». 49 «Равві, Ти—Син Божий, Цар Ізраїлю»,—сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те: 50 «Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фіґовим деревом? Та ти побачиш іще більші дива». 51 І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш ти, як небо розкриється і Ангели Господні підійматимуться та спускатимуться[c] на Сина Людського».
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
7 Де б міг сховатися від Твого Духа я?
Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе?
8 Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був,
спуститися в підземний світ, Ти там.
9 Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід,
або ж попрямував на захід аж до моря,
10 то й там мене б Ти взяв правицею й повів.
11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
вона Тобі як день—все видно.
І світло й темрява однакові для Тебе.
13 Тому що Ти всі нутрощі[a] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
17 Які мені важливі всі Твої думки![b]
І де вони беруться тільки, Боже!
18 Їх полічити—більше вийшло б, ніж піщинок.
Скінчу лічити їх, а то ж лише початок[c].
19 Якби ж Ти, Боже, кривдників понищив,
якби прогнав від мене кровопивців!
20 Вони про Тебе зле торочать,
намарне іменем Твоїм клянуться[d].
21 О Господи, як же ненавиджу я тих,
хто Господа ненавидить, хто проти Тебе йде!
Я зневажаю всіх, хто проти Тебе виступає.
22 І крім ненависті, немає інших почуттів—
це вороги мої!
23 Пошли випробування, Боже, в моє серце зазирни.
Ти перевір мене й побачиш всі мої думки.
24 Простеж, чи не плекаю зле в думках,[e]
і проведи мене до вічного життя[f]!
Ісус говорить про життя і смерть
20 Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки. 21 Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це. 22 Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
23 Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися. 24 Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
25 Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International