Book of Common Prayer
101 Псалом Давида.
Тобі я, Господи, псалом співаю,
хвалю Тебе за справедливість і любов.
2 Я з чистим серцем проживу безгрішно й мудро.
Коли ж Ти завітаєш в дім, де я Тебе вславляю?[a]
3 Лихого[b] я не матиму перед очима.
Ненавиджу робити, що від Бога відвертає,
до мене не пристане зло.
4 Хай кривдники подалі йдуть від мене,
я не терпітиму їх зла.
5 Я дорікну тому, хто прагне нацькувати мене на ближнього,
я не терплю зухвалих і нахабних.
6 Шукаю для співпраці простих, незрадливих.
Лиш люди чистих помислів на мене працюють.
7 Не житимуть в моїй оселі брехуни,
неправедним не дам мені служити.
8 Пошлю всіх нечестивців доглядати за худобою,
із міста Господа я вижену злостивців.
109 Для диригента. Псалом Давида.
О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
2 Бо злі язики нагострились на мене,
обплутали мене брехнею.
3 Накинулись на мене безпричинно,
ведуть про мене балачки гидкі.
4 У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
хоч навіть я за них молився.
5 За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
і за любов мою ненавистю сплатили.
6 Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
правицею його хай ворог буде.
7 Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
його ж молитви гріх його засвідчать.
8 Та хай обірветься негідника життя,
й його заступить інший чоловік.
9 Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
а на землі вони забудуться навік.
16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
переслідував нещасних жебраків
й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
щоб обсідали їх нещастя,
ніколи не хотів благословить людей,
тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
Тож хай розбухне від проклять, як від води,
хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
і ними ж підперезаний, немов паском.
20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
Ось що вони мені зробили:
обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
роби зі мною все, що Тобі краще.
Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
вечірня довга тінь його накрила.
Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
подивляться вони й хитають головою у відразі.
26 Тож Господи, допоможи мені,
врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
приниження хай носять, наче одяг».
30 Я щиро вдячний Господу моєму,
Його вславляю на зібранні велелюднім.
Аїн
121 Я досі праведно і чесно жив,
тож на поталу кривдникам мене не віддавай.
122 Слузі Твоєму милість подаруй,
не дай зухвалим гнобити мене.
123 Я очі видививсь, чекаючи від Тебе порятунку,
очікуючи справедливих слів Твоїх.
124 Зі слугою Своїм поводься так,
як щира любов підкаже,
навчи мене Твоїх законів.
125 Я Твій слуга, тож дай мені кебети,
збагнуть, що мушу Заповіт Твій знати.
126 О Господи, вже час настав Тобі зробити щось,
адже народ порушив Твої накази.
127 Я ж через те люблю Твої повчання
від золота і срібла дужче.
128 Тому й виконую всі настанови,
тому й ненавиджу оманливі стежки.
Пе
129 Твоя угода—пречудова,
тож я дотримуюсь всіх присудів Твоїх.
130 Твої слова, мов одкровення осяйні,
тож зрозуміє їх й невіглас і мудрішим стане.
131 Ледь дихаю, перехопило подих хвилювання,
очікую, щоб осягнути Твоє вчення.
132 Мені уваги приділи і втіш,
як завжди робиш з тими, хто ім’я Твоє шанує.
133 Твої слова мені дороговказом служать,
тому не буде керувати мною зло.
134 Від утиску гнобителів звільни мене,
щоб міг я слухатись Твоїх наказів.
135 Своє обличчя осяйне яви слузі Своєму,
навчи, як жити за Твоїм Законом.
136 Моє лице рясними сльозами вмите від того,
що не коряться Твоїм наказам люди.
Цаде
137 О Господи, який Ти доброчесний,
а Твої накази чесні й справедливі.
138 Ти дав закони праведні мені,
на них покластись можна без вагання.
139 Аж спопеляє мене пристрасть від того,
що недруги мої забули про Твої повчання.
140 Надійність слів Твоїх не раз перевірялась,
і я, Твій раб, люблю їх.
141 Я можу видаватись молодим і нерозумним,
але Твоїх наказів я ніколи не забуду.
142 Твої благодіяння завжди справедливі,
а вказівки Твої—надійні й точні.
143 Хоча на мене насідають клопоти й нещастя,
я все одно втішатимусь Твоїм ученням.
144 Твої накази завжди добрі й справедливі.
Так допоможи їх осягнути, щоби міг я жити!
14 І знову слово Господа дійшло до мене: 15 «Сину людський, пам’ятай твоїх братів, народ ізраїльський. Їх виженуто[a] було з рідної країни, та Я їх до землі своєї поверну. Але зараз люди Єрусалима кажуть: „Тримайтеся далеко від Господа! Цю землю віддано нам у наше володіння!”»
Обіцянка повернення Ізраїлю
16 Через те скажи, що говорить Господь Бог: «Хоч Я й заслав їх далеко між поганами й розкидав по різних країнах, а все ж таки Я ще недовго буду для них святинею в країнах, куди вони пішли. 17 Через те скажи, що Господь Бог так говорить: „Я зберу вас з-поміж народів і приведу назад із країн, де вас порозкидано, і Я віддам вам землю Ізраїльську знову. 18 Вони повернуться туди і заберуть геть усі бридкі зображення, мерзенних бовванів.
19 Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух[b]; Я заберу з їхніх тіл кам’яні серця і дам їм серце з плоті. 20 Тоді вони дотримуватимуться Моїх заповідей і старанно виконуватимуть Мої закони. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. 21 А щодо тих, чиї серця прикипіли до тих бридких зображень та мерзенних бовванів, то я оберну на їхні голови те, що вони наробили”». Так проголошує Господь Бог.
22 Тоді Херувими з колесами розкинули свої крила і слава Бога Ізраїлю перебувала над ними. 23 Слава Господня знялася з-посеред міста і зупинилася над горою на схід[c] від нього. 24 Дух підняв мене вгору й відніс у з’яві до вигнанців у Вавилон, а після цього залишив мене. Потім з’ява, яку я, бачив зникла. 25 І я розповів вигнанцям усе, що Господь показав мені.
Мелхіседек—прообраз Христа
7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями[a]. Того дня Мелхіседек благословив його. 2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». 3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. 5 І всім нащадкам Левія[b], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. 6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. 7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. 8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. 9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. 10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Христос—вічний священик
11 Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? 12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. 13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. 14 Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Христос—священик, подібний до Мелхіседека
15 І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. 16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. 17 Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек»(A).
Повернення Ісусових учнів
17 Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!» 18 Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з небес, мов блискавка! 19 Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого. 20 Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на небесах».
Молитва Ісуса
(Мт. 11:25-27; 13:16-17)
21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[a]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. 22 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».
23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! 24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International