Book of Common Prayer
85 Для диригента. Хвальна пісня синів Кори.
2 О Господи, будь милосердним до країни
і поверни додому Якова синів-вигнанців.
3 Прощення народу Своєму даруй,
о Господи, зітри його гріхи! Села
4 Спини Свій гнів
і не лютуй на нас безтямно.
5 Спасителю, не сердься, прийми нас знову.
6 Невже завжди на нас гнівитись будеш?
Чи з покоління в покоління будеш лютий?
7 Напевне, знову Ти повернешся до нас!
Ти знову нам даси життя,
і втішений з Тобою знову буде Твій народ.
8 Яви нам щирую любов, спаси нас.
9 Дозволь почути те, що Бог Господь мій скаже:
народу проголосить мир Своєму
й Своїм вірним мир також,
аби не збилися вони на манівці.
10 До того, хто Його боїться, вже близьке спасіння,
щоб Його Слава оселилась в нашім краї.
11 Милість і правда разом зустрінуть вірних послідовників,
а праведність поцілунком мира їх привітить.
12 Тож всі народи на землі вірні будуть Богу,
та небеса приймуть Його народ з любов’ю[a].
13 І сам Господь нам принесе добро,
земля нам щедрі врожаї народить.
14 І праведність ітиме перед Богом,
торуючи для Нього шлях.
86 Молитва Давида.
Послухай мене, Господи,
дай відповідь, бо я нужденний, бідний.
2 Я вірний раб Твій, мою душу захисти.
Спаси слугу, який довірився Тобі,
бо Ти—мій Бог.
3 Володарю, будь милосердний,
Тобі складаю цілий день молитви.
4 Своє життя Твоїм рукам ввіряю, о Володарю,
душі раба Твого дай щастя.
5 Ти, Володарю наш, милосердний, добрий,
любові сповнений до кожного,
хто звернеться до Тебе.
6 Почуй мою молитву, Господи,
послухай, як благаю.
7 Молюсь Тобі я, Господи, в лиху годину
і знаю, що мені Ти відповідь даєш!
8 Ніхто з богів з Тобою не зрівняється, мій Боже,
й нікому не дано з богів здійснити те, що Ти створив.
9 Усі народи, створені Тобою,
схиляться перед Тобою і Тебе вшанують,
і будуть славити Твоє ім’я.
10 Ти величний і величне твориш,
лиш Ти один є справжній Бог!
11 О Господи, навчи мене іти Твоїм шляхом,
і стану жити я й коритись Твоїй правді,
дай неподільне серце, щоб вшановувати Твоє ім’я.
12 Мій Боже, мій Володарю, всім серцем я хвалю Тебе,
повік я буду славити Твоє ім’я!
13 Величезна Твоя любов до мене,
бо мою душу від Шеолу Ти врятував.
14 На мене, Боже, ціляться пихаті,
життя у мене відібрати хоче зграя безпощадних,
які Тебе не поважають геть.
15 Та Ти, Володарю, мій добрий, милосердний Бог,
Ти сповнений терпіння, вірності й любові.
16 Поглянь на мене, яви до мене милість.
Слузі Своєму сили дай,
дай порятунок синові рабині Твоїй.
17 Подай мені знамення, Боже, на добро,
щоб ненависники мої побачили
і зганьблені були.
91 Хто оселився в затінку Всевишнього,
той в тіні Всемогутнього знайшов свій захист.
2 Звертаюсь я до Господа, в Якого вірю:
«Ти—прихисток, моя фортеця!»
3 Бог захистить тебе від пастки
і порятує з небезпек.
4 Розкриє крила над тобою,
щоб прихисток під ними ти знайшов,
тебе оточить огорожею, чиє ім’я «Надійність».
5 Нічого не бійся уночі,
і не остерігайся вражих стріл удень.
6 Не бійся ні біди вночі,
ані смертельної хвороби ясним днем.
7 До ніг твоїх Він кине тисячі.
Десятки тисяч від твого меча поляжуть,
не заподіявши тобі нічого злого.
8 Так, ти побачиш це усе на власні очі,
побачиш кривдників, які своє дістали!
9 Я Господа Всевишнього,
зробив своїм притулком.
10 Тож лихо вже не нападе на тебе,
і моровиця не ввійде у твій намет.
11 Він Ангелам звелить оберігати тебе,
хоч де б ти був.
12 І руки їхні враз тебе підхоплять,
щоб ти спіткнутися не встиг об камінь.
13 Ходити зможеш по отруйних гадах,
приборкати зможеш навіть й лева.
14 Бо каже Бог:
«Мене він любить, то ж Я його врятую.
Я піднесу його, бо Моє ім’я він знає.
15 Покличе він Мене—Я відгукнуся,
коли біда прийде, Я буду поруч,
врятую, подарую славу.
16 Його Я обдарую довгими роками,
явлю йому Своє спасіння».
92 Хвальна пісня на відзначення суботи.
2 Як добре славить Господа Всевишнього,
як добре возвеличувати Твоє ім’я!
3 Як добре про Твою любов співати вранці,
оспівувати Твою вірність вечорами
4 у супроводі лір десятиструнних і арф!
5 Я радість маю з Твоїх, о Господи, діянь,
Твої діла мені приносять щастя.
6 Які великі справи, Господи, звершив Ти,
Твоїх думок глибини нам не зрозуміти.
7 З Тобою у порівнянні люди,
мов худоба, що не знає нічого,
мов дурні, що нічого не збагнуть.
8 Хоча безбожники живуть і квітнуть, як бур’ян,
нікчемні їхні справи згинуть назавжди.
9 Але Ти, Господи, завжди високий будеш.
10 Поглянь, мій Господи, на ворогів Твоїх,
на них чатує смерть, розвієш лиходіїв Ти.
11 А мій могутній ріг Ти піднесеш[a],
мене помажеш запашним єлеєм[b].
12 Бачу я, як зачаїлись вороги,
я чую кривдників підступну мову.
13 Людина праведна розквітне, наче пальма,
і виросте, немов ливанський кедр.
14 Хто виріс на дворі Господньої Оселі[c],
дасть плоди прекрасні.
15 Вони і в старості даватимуть плоди,
як і тоді, коли були зелені й юні.
16 Вони повідають про праведність Господа, Скелі моєї,
і про Його велику доброту.
28 Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.
Покликання Езекиїла
2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою». 2 Коли Він говорив, Дух увійшов у мене[a] і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене. 3 Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня. 4 Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.
5 Вони не слухатимуть тебе, бо вони—бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк. 6 А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід. 7 Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той—бунтівний! 8 Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю[b]».
9 Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. 10 Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.
Завдання пророка
3 Господь сказав мені: «Сину людський, з’їж те, що перед тобою, з’їж цей сувій, а тоді йди й говори до дому Ізраїлю». 2 Тож я відкрив рота, і Він дав мені з’їсти сувій. 3 Він сказав мені: «Сину людський, з’їж цей сувій, що я даю тобі, наповни свій живіт ним». Тож я з’їв його, і був він на смак устам моїм солодкий, ніби мед.
Ісус—наш Первосвященик
14 У нас є великий Первосвященик, Який пішов на небо і тепер живе з Господом. Це Ісус, Син Божий. Тож давайте міцно триматися нашої віри в Нього. 15 Христос, наш Первосвященик, здатний співчувати нашим слабкостям, бо, пройшовши через усі випробування, через які й нам доводиться йти, жодного разу не згрішив. 16 Тож рушаймо впевнено до Божого престолу благодаті, щоб здобути милість і підтримку в тяжкі часи нашої скрути.
Обраний Богом
5 Кожного первосвященика обирають з-поміж людей. І призначення його—допомогти людям в тому, що вони мають робити для Бога, а також нести Йому дари й пожертви за гріхи. 2 Так, первосвященик спроможний бути лагідний з тими людьми, хто грішить через своє незнання, бо й сам він має слабкості. 3 Його обов’язок—приносити пожертви як за гріхи інших людей, так і за власні.
4 І ніхто не може сам собі надати цю велику честь—бути первосвящеником. Він має бути покликаний Богом, як то було з Аароном. 5 Так само й Христос не обрав Самого Себе, щоб одержати цю славу стати первосвящеником, то Бог зробив це, сказавши Йому:
«Ти—Син Мій,
сьогодні Я став Твоїм Отцем».(A)
6 Те ж говориться і в іншому місці Святого Писання:
«Священик Ти навіки,
як той Мелхіседек».(B)
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)
28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. 29 І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. 30 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. 31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
32 Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. 33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
34 Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. 35 Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
36 Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International