Book of Common Prayer
8 Для диригента. В супроводі ґіттіта[a]. Псалом Давида.
2 Господи, наш Володарю!
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі
уславляє тебе в небесах!
3 Із уст дітей і немовлят хвала Тобі злітає.
Цим співом могутнім Ти їх наділив,
для того, щоб недоброзичливці змовкли.
4 Коли я подивлюсь на Небеса,
які Ти виліпив, на ясні зорі з місяцем,
які створив Ти, я думаю:
5 «Хто є той син людський,
що Ти про Нього пам’ятаєш,
хто є той чоловік, котрого помічаєш Ти?»
6 Мало не Богом Ти його зробив,
коронував і славою, і честю.
7 Ти владу дав йому над всім, що Ти створив,
до ніг його поклав усе на світі:
8 овець, худобу, диких звірів степових,
9 птахів небесних, риб з глибин морських.
10 Господи, наш Володарю,
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі!
47 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[a],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
24 Псалом Давида.
Земля належить Господу і світ,
і все живе, що є у цьому світі,
2 оскільки Бог є Тим, хто суходіл створив
і укріпив над морем і річками.
3 Кому дано піднятись на Господню гору[a]?
Хто зійде до Його святого місця?
4 Лиш той, у кого думка чиста і праведне життя,
хто ім’ям[b] моїм не присягав лукаво
і обіцянок лживих не давав,
5 лиш той у Господа знайде благословення,
дістане милість Божу лише той,
хто служить їм і принесе звитягу.
6 Це тих стосовно,
які шукають Якового Бога. Села
7 О Брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
8 Хто цей славетний Цар?
То всемогутній Господь всесильний,
Господь, непереможний воїн.
9 О брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
10 Хто той славетний Цар?
Господь Усемогутній,
це Він отой преславний Цар!
96 Співайте Господу нових пісень,
нові діла Його вславляйте!
2 Вславляйте Господа!
Його ім’я благословляйте!
Щоденно проголошуйте:
«Господь рятує Свій народ!»
3 До всіх народів звістку донесіть про Його велич,
про чудеса, що творить Він, скажіть усім.
4 Адже Господь великий, слави гідний;
величніший Він за всіх богів.
5 Бо боги всі—лише боввани нікчемні;
Господь єдиний небеса створив.
6 Навколо Нього—слава і велич,
могутність і краса в Його святому храмі.
7 Народи й племена, розсіяні по світу,
хвалу співайте владі Господа мого!
8 Вшановуйте Його ім’я!
Приносьте жертви до Його оселі.
9 Схиліться перед Господом в священних шатах!
Свою глибоку шану вияви перед Його лицем, вся земле.
10 Серед народів новину розносьте:
«Він Всесвіт збудував, міцний і непохитний,
людей Він судить справедливо».
11 Хай небеса радіють і втішається земля,
хай океан і все, що в ньому є, нуртує.
12 Хай буде щастя ниві й парості на ній.
І все, що в лісі темнім, хай радіє.
13 Хай все радіє, бо Господь іде!
Він наближається, щоб правити землею,
Він світ розсудить[a] праведно і щиро.
1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.
2 На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, 3 слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.
З’ява
4 Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал[b].
5 У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, 6 але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. 7 Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. 8 Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. 9 Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.
10 Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. 11 Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. 12 Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер[c], він вів істот з собою. 13 Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. 14 Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.
24 Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.
25 І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. 26 Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. 27 Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. 28 Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.
Ісус пізнав життя земне, щоби спасти людей
5 Адже не Ангелам підкорив Він світ прийдешній, про який ми говоримо. 6 Є у Святому Писанні такі слова:
«Чому рід людський для Тебе такий важливий,
чому піклуєшся про нього Ти?
Ким є цей син людський[a],
котрий в помислах Твоїх?
7 На деякий час зробив його Ти нижчим,
ніж Ангели.
Його Ти наділив і славою, і честю.
8 Ти все поклав Йому до ніг»[b].(A)
Віддавши йому владу над світом, Бог не лишив нічого такого, що не підкорялося б чоловіку. Однак ми й нині ще не бачимо, щоб усе підкорялося йому. 9 Але ми бачимо Ісуса, Який лише ненадовго був поставлений нижче за Ангелів. Ми бачимо Його, увінчаного славою і честю через Його мученицьку смерть. З Божої милості Ісус прийняв смерть за всіх людей.
10 Усе в світі існує від Бога й через Бога. І славою Своєю Він прагне поділитися з дітьми Своїми. Йому було необхідно обрати Того, Котрий веде нас до спасіння, та через страждання Христові Господь зробив Його досконалим Рятівником.
11 Цей Обранець дав людям святість. І всі, хто здобув святість, одержали її від Божого Обранця, та стали однією родиною. Через те й не соромиться Ісус назвати їх своїми братами і сестрами. 12 Він каже:
«Господи, Я розповім про Тебе Своїм братам і сестрам.
Я вознесу хвалу Тобі перед Твоїм народом».(B)
13 І ще Він каже:
«Вірою Своєю звернусь Я до Бога».(C)
І ще таке:
«Ось Я, і зі Мною діти,
яких Бог доручив Мені».(D)
14 Ці діти—то люди, які існують у плоті й крові. Через те Ісус і розділив їхню долю, і сам пізнав життя у плоті й крові. Він зробив це для того, щоб смертю Своєю подолати того, хто володіє владою смерті—диявола. 15 Так Ісус зміг принести звільнення тим, хто все життя терпів рабство через страх смерті. 16 Бо ж очевидно, що не Ангели то були, кому Він допомагав. Ні, то Авраамові діти. 17 Тому й Він мусив у всьому бути такими як ми, брати і сестри Його, щоб стати милосердним і сповненим віри Первосвящеником на службі Божій, щоб спокутувати гріхи людські. 18 Оскільки Сам Він здолав спокуси й зазнав страждань, то й іншим, хто зараз бореться зі спокусами, Він може допомогти.
Ісус являється Своїм учням
(Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49; Ін. 20:19-23; Дії 1:6-8)
16 Одинадцять учнів пішли до Ґалилеї, до гори, куди казав їм прийти Ісус. 17 Побачивши Його, вони вклонилися, але дехто з них засумнівався, чи справді це Ісус? 18 Тоді, підійшовши до апостолів, Ісус промовив до них: «Мені дана вся влада на небі й на землі. 19 Тож йдіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, 20 і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І будьте впевнені—Я завжди буду з вами, аж до кінця світу».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International