Book of Common Prayer

16 Міктам Давида.

17 Молитва Давида.

22 Для диригента. На мелодію^[a] «Світанкова лань». Псалом Давида.

Одруження Воаза і Рут

4 Воаз пішов до міської брами і сидів там, поки не піде повз покровитель, про якого згадував Воаз. Воаз заговорив до нього й сказав: «Друже, йди-но сюди й сядь поруч!» Той підійшов і сів. ² Тоді Воаз зібрав десятьох старійшин міста і сказав: «Сідайте!» Вони повсідалися. ³ Воаз звернувся до покровителя: «Наомі, та жінка, яка щойно повернулася з Моавської землі, продає частку землі, що належить нашому родичу, Елімелеху. ⁴ Я ж вирішив, що можу обговорити це з тобою і довідатися при свідках, мешканцях та старійшинах нашого міста, чи маєш ти намір цю землю відкупити. Якщо ти хочеш її мати, викупи. Якщо ні, то скажи мені, аби я знав, бо я наступний за тобою, я другий. Тоді родич сказав: „Якщо ти не викупиш ту землю, то я викуплю її”».

⁵ Потім Воаз сказав: «Якщо ти забереш землю Наомі, то тобі дістанеться ще й Рут, моавська жінка, вдова, щоб відновити ім’я померлого через нащадків». ⁶ Покровитель відповів: «Я не можу викупити цю землю, бо інакше я можу втратити свою. Отож, якщо я не можу, то ти викупи ту землю».

⁷ У ті часи в Ізраїлі був такий звичай: при обміні або купівлі земельних наділів на підтвердження справи чоловік мав зняти з однієї ноги взуття й віддати іншій стороні. ⁸ Отож, коли покровитель сказав Воазу: «Ти купуй цю землю»,—він зняв взуття з однієї ноги і віддав її Воазу^[a].

⁹ Тоді Воаз звернувся до старійшин та всіх присутніх мешканців міста: «Сьогодні ви свідки того, що я купую в Наомі все, що належало Елімелеху й синам його Кильйону та Малону. ¹⁰ Я також купую Малонову дружину Рут, моавську жінку. І беру її за себе, щоб відновити ім’я покійного для нащадків, щоб не зникло ім’я його з-поміж людей його та рідного міста його. Сьогодні ви свідки цього».

¹¹ І старійшини та мешканці міста, що зібралися біля міської брами, на місці народного зібрання, сказали: «Ми тому свідки! Хай Господь зробить жінку цю, яка входить у дім твій, подібною до тих жінок Рахилі та Леї, що збудували дім Ізраїлю. І могутньою хай стане родина твоя в Ефраті. І хай стане ім’я твоє славним у Віфлеємі. ¹² Хай дім твій буде таким, як дім Переза^[b], якого Тамар народила Юді, через нащадків, яких Господь дасть тобі завдяки цій молодиці».

¹³ Отож узяв Воаз Рут собі за дружину. Він увійшов у неї, і Господь дав їй понести, і народила вона сина. ¹⁴ Жінки казали Наомі: «Благословен Господь, Який дав тобі сьогодні захисника^[c]. Хай ім’я його славиться в Ізраїлі. ¹⁵ Він буде втіхою і опорою тобі на старості років, бо невістка, яка любить тебе, народила його. І краща вона за сімох синів».

¹⁶ То взяла Наомі хлопчика, посадила його на коліна і стала йому ненькою. ¹⁷ Сусідки дали йому ім’я. Вони казали: «Хлопчик народився для Наомі»^[d]. Тож назвали його Овед^[e]. Овед був батьком Єссея, який став батьком Давида.

Про старійшин та деякі інші справи

¹⁷ Старійшини, які добре керують церквою, гідні подвійної шани^[a], особливо ті, хто проповідує і навчає. ¹⁸ Бо у Святому Писанні сказано: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»^(A). І ще: «Кожен робітник гідний своєї платні»^(B).

¹⁹ Не приймай звинувачень проти старійшин, хіба що їх підтвердять два або три свідки. ²⁰ Перед усією церквою осуджуй тих, хто вперто грішить, щоб то було попередженням усім.

²¹ Перед Богом, Ісусом Христом та вибраними Ангелами я урочисто наказую тобі дотримуватися всього цього без упередження. Нічого не роби з пристрасті або схильності до когось.

²² Не покладай нерозважливо на жодного руки, щоб посвятити його у старійшини. Не розділяй чужих гріхів, та залишайся завжди чистим і бездоганним.

²³ Тимофію, у подальшому, не пий лише воду. Вживай потроху й вино. Це корисно для шлунку, і ти не будеш так часто хворіти.

²⁴ Гріхи одних людей очевидні, та є ознакою неминучого засудження, але гріхи інших відкриваються лише згодом. ²⁵ Так само й добрі вчинки: деякі з них помітні одразу, а деякі, навіть якщо їх важко розгледіти, не можуть бути сховані назавжди.

Зцілення хворого на водянку

14 Якось у суботу Ісус прийшов до оселі одного з головних фарисеїв на обід. Присутні на обіді пильно стежили за кожним Його словом. ² Навпроти Ісуса сидів чоловік, хворий на водянку. ³ Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено Законом зцілити хворого в суботу, чи ні?» ⁴ Та вони мовчали. Тоді Ісус узяв хворого чоловіка та й зцілив його і відпустив. ⁵ А по тому Він сказав законникам та фарисеям: «Якщо син ваш або віл упаде в криницю, невже ви не витягнете нещасного негайно, навіть коли це буде в суботу?» ⁶ І їм нічого було відповісти Йому на це.

Будьте покірливі

⁷ Тоді Ісус розповів гостям притчу, бо помітив, як усі вони намагалися вибрати собі найпочесніше місце за столом. Він мовив: ⁸ «Коли вас запрошують на весілля, не сідайте на місця для почесних гостей, бо серед запрошених може виявитися хтось важливіший за вас. ⁹ І якщо так станеться, тоді хазяїн, який запросив вас обох, муситиме підійти до вас і сказати: „Поступіться своїм місцем цьому чоловікові”. І посоромленому, вам доведеться пересідати на менш почесне місце. ¹⁰ Тож якщо вас запросили на весілля, прийдіть і сядьте на найскромнішому місці. Тоді господар підійде до вас і скаже: „Друже, пересядь на почесніше місце”. Тоді буде честь вам перед всіма іншими гістьми. ¹¹ Адже кожен, хто підноситься, буде принижений, а хто принизиться, буде піднесений».