Book of Common Prayer
97 Господь царює! Хай земля й далекі країни
радіють і втішаються!
2 Навколо Нього хмари і пітьма густа,
чесність і справедливість підтримують Його престол.
3 Вогонь проходить перед Його обличчям
і спопеляє ворогів навколо Нього.
4 Ясніє світ від блискавиць Його метких,
земля те бачить і тремтить від страху.
5 Перед Володарем землі, могутнім Господом,
гірські вершини розтають, мов віск.
6 Про доброчинність Господа говорять небеса,
народи бачать всі Господню славу.
7 Нехай усі, хто поклоняється бовванам
й пишається нікчемними божками, будуть принижені.
Схиліться перед Ним, усі боввани.
8 Поселення в Юдеї звеселились, зрадів Сіон,
коли дізналися про рішення Твої.
9 Адже Ти, Господи,—Усемогутній,
над всім земним пануєш Ти,
піднесений Ти високо над усіма божками.
10 Любов Господня з тими, хто до зла ненависть має,
Він душі Своїх вірних стереже,
від кривдників оберігає їх.
11 Хто праведно живе, тих осяває світло,[a]
і щастя випадає щиросердим.
12 Тож люди добрі, будьте з Господом щасливі,
вшановуйте Його святе ім’я!
99 Господь царює, тож тремтіть від жаху, люди!
Над Херувимами Він цар.
Нехай земля трясеться з жаху!
2 Господь на Сіоні величний,
над усіма народами піднісся.
3 Нехай ім’я Твоє народи возвеличать!
Господь—святий та грізний.
4 Співайте осанну Царю, Який обстоює правду,
та ж праведність саму Ти створив!
5 Звеличуйте-но Господа, Він—Бог наш,
і долілиць стеліться перед Ним,
вклоняйтеся Його святому храму.
6 Мойсей та Аарон—священики Господні,
є й Самуїл серед наближених, хто зве Його на ймення:
вони звернулися, і Він їм відповів.
7 Він говорив до них крізь стовп вогню і диму.
Вони виконували Заповіт Його й Закон.
8 Наш Боже, Господи, Ти відгукнувсь до них,
Ти їм прощав провини їхні,
хоча й карав їх за негідні справи.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога!
Його Святій горі вклоняйтесь низько,
бо наш Господь—воістину святий!
100 Хвальна пісня.
Вся земле, Господа вславляй!
2 З піднесенням служіть Господу!
З веселощами поклоніться Йому!
3 І знайте, що Господь—наш Бог.
Створив Він нас, тож ми належимо Йому.
Його народ ми, вівці в Божім стаді.
4 З подякою ввійдіть у Його брами,
прийдіть з хвалою на подвір’я храму,
хваліть Його, Його ім’я благословляйте!
5 Господь—предобрий,
любов Його міцна—навічно,
вірність Його—з роду в рід.
94 Господь—то Бог караючий,
явися нам, караючий Боже!
2 Верши Свій суд земний, вставай,
скарай пихатих по заслугах!
3 Як довго, Господи, ще тішитися їм? Допоки?
4 Як довго й далі лихі людці
дбатимуть лише про себе?
5 Вони народ Твій, Господи, розбили,
збиткуються з тих, хто Тобі належить.
6 Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт.
7 Вони говорять:
«Та ж Господь не бачить, що ми коїм!
Бог Якова не знає геть нічого».
8 Отямтеся, ви, телепні!
Коли ви, дурні, розуму дійдете?
9 Бог дав вам вуха, то ж і Він все чує,
Бог дав вам очі, то ж і Він все бачить!
10 Народи Бог карає, тож і вас провчить!
Людей навчає Він всього, що вони знають.
11 Бог знає, що в людей на думці,
Бог відає, що ті думки—лиш подих вітру.
12 Благословенний той, кого навчає Бог,
навчи нас, Господи, Свого закону,
13 щоб заспокоїть нас до того часу,
коли для злодіїв вже буде вирито могилу.
14 Господь ніколи не залишить Свій народ,
не відштовхне всіх, хто Йому належить.
15 І справедливість, правду нам поверне,
і потім прийдуть добрі, чесні люди.
16 Хто встане проти кривдників підтримати мене?
Хто допоможе із злочинцями боротись?
17 Якщо Господь мені не допоможе зараз,
то дуже скоро я замовкну назавжди.
18 Хоч то був я, хто спотикався й падав,
то щира Господа любов, яка підтримала мене.
19 Я жив, печалі сповнений і туги,
Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
20 Чи може бути із Тобою той лихий престол,
який законом крутить, щоб творити лихо?
21 Вони на добрих нападають,
невинних звинувачують, вбивають.
22 Але Господь—то мій притулок в горах,
Бог—моя Скеля, порятунок мій.
23 За злочини Він їх скарає,
Він знищить їх за їхні темні справи.
Господь наш Бог погубить їх!
95 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[a] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[b] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
10 Ось він, той день покарання вже настав, неначе рослина розбрунькувалася та розрослася! Господь подав сигнал, та ворог напоготові вже стоїть, пихатий цар (Навуходоносор) готовий в наступ йти. 11 Насильство переростає в лютий дубець, щоб карати зло; ніхто з людей не лишиться, ніхто з юрби цієї, і ніхто з її провідників[a]. 12 Настав час, день прийшов. Хай покупець не веселиться, ані продавець не журиться, бо гнів упаде на весь натовп. 13 Продавець не дістане назад землю[b], що він продав, аж доки обоє вони живі, бо видіння щодо цілого натовпу не повернеться назад. Через їхні гріхи жоден з них не збереже свого життя.
14 Хоча засурмлять вони у сурму і будуть напоготові, ніхто не рушить до бою, бо Мій гнів проти всього натовпу. 15 Меч вирує зовні міста, всередині панують чума та голодомор. Ті люди, що вийдуть за місто, впадуть від меча, а тих, що в місті залишуться, пожеруть голодомор і чума.
23 Підготуй ланцюги, бо землю охопило кровопролиття, і місто затопило насильство. 24 Я приведу найнечестивіші з народів, щоб вони заволоділи їхніми домівками. Я покладу край писі могутніх, і їхні святині буде спаплюжено.
25 Коли охопить жах, вони шукатимуть миру, але не знайдуть. 26 Нещастя йтимуть за нещастями і чутки за чутками. Вони шукатимуть одкровень у пророка, але в священика не стане закону, а в старійшин не буде поради. 27 Цар стогнатиме, князя огорне розпач, і руки в людей землі тремтітимуть. Я вчиню з ними згідно з їхньою поведінкою: Я їх судитиму за їхнім власним мірилом. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».
13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою. 14 Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків»(A). 15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці. 17 Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
18 Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам. 19 Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу[a]. 20 Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Ісус посилає учнів Своїх на проповідь
10 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох[a] учнів і вирядив їх перед Собою—по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти. 2 Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива. 3 Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі. 5 А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!” 6 Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні—воно до вас повернеться.
7 Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.
8 Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть. 9 Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається[b] до вас!” 10 Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте: 11 „Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!” 12 Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».
Попередження невіруючим
(Мт. 11:20-24)
13 «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. 14 І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам! 15 А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло!
16 Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».
Повернення Ісусових учнів
17 Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International