Book of Common Prayer
1 Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
народам про Його діла сповіщайте!
2 Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
Славте всі Його діла чудесні!
3 Пишайтеся Його святим ім’ям,
хай щастя буде тим, хто Господа шукає!
4 Вірте в Господа та Його силу,
хай Він постійно з вами буде.
5-6 Нащадки Авраама, Божого слуги,
обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
діла і рішення Його завжди носіть у серці.
7 Господь—наш Бог,
і влада Його повсюди на землі.
8 Навіки Він Свою Угоду пам’ятає,
що Він заповідав для тисяч поколінь прийдешніх.
9 Він з Авраамом уклав ту клятву,
дав її Ісааку,
10 і Якову підтвердив Він Угоду вічну,
Ізраїлю як вічний заповіт.
11 Господь сказав: «Я землю Ханаанську
віддам вам у володіння».
12 Він так зробив, коли була їх купка
мандрівників на тій землі,
13 як вони блукали від народу до народу,
з одного царства до іншого.
14 Господь не дозволяв чинити зле їм,
попереджаючи царів стосовно них:
15 «Не зачіпайте народ, що помазав Я,
Моїм пророкам лиха ви не заподійте!»
16 Наслав на землю Він голодомор,
їх змусив рахувати окрайці.
17 Послав Він перед ними чоловіка,
то проданий у рабство Йосип був.
18 Кайданами йому скували ноги,
а шию затягли в залізний комір,
19 аж доки слово Господа до нього не прийшло,
його очистило Господнє слово.
20 Послав людину цар його нагородити,
правитель краю наказав його звільнити.
21 Домоправителем його призначив,
усю маєтність доглядати доручив.
22 Дітей царевих Йосип наставляв,
ділився мудрістю з старійшинами роду.
23 Прийшов Ізраїль згодом до Єгипту,
в країні Хама[a] оселився Яків.
24 Рід їхній дивовижно розплодився
і став для ворогів занадто дужим.
25 І вже прихильності до Якова синів не мали,
рабів своїх зненавидів Єгипет,
зле замишляти проти них почав.
26 І Бог послав Своїх обранців Мойсея та Аарона.
27 Він наділив їх силою дива творити й чудеса
в країні Хама.
28 Наслав пітьму Він непроглядну,
та єгиптяни не прислухались до Нього.
29 Він води їхні в кров перетворив і рибу отруїв.
30 В країні жаби розплодились так,
що аж дійшли до царського палацу.
31 Він слово мовив, і блошиць навала
посунула на край.
32 Він дощ перетворив на град і леза блискавиць.
33 Побило виноградники і смокви,
й дерева інші по країні цілій.
34 Він наказав, і сарана, і гусінь навалилися.
35 Усе зелене, весь врожай до корінця поїли.
36 Тоді всіх їхніх первістків згубив—
весь батьків первоцвіт.
37 Народ Свій вивів Він у злоті й сріблі,
ніхто в колінах їхніх не схитнувся.
38 Зраділи дуже єгиптяни, побачивши, що ті пішли,
адже вони ізраїльтян боялись.
39 Господь напнув над ними хмару, наче килим,
Він стовп вогню створив, аби світити уночі.
40 Як попросили, дав їм перепілок
наситив їх небесним хлібом.
41 Він скелю розщепив,
і полилася вода в пустелю, наче та ріка.
42 Адже Він пам’ятав
обітницю святу Своєму слузі Аврааму.
43 То й вивів із Єгипту Бог
народ обранців, втішений й щасливий.
44 А потім їм віддав народів інших землі,
й вони успадкували плід трудів чужих.
45 Щоб трималися Його законів,
щоб заповіді берегли Його.
Славімо Господа!
Даниїл у лев’ячій ямі
6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. 2 Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.
3 Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. 4 Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. 5 Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».
6 Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! 7 Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. 8 Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». 9 І цар Дарій підписав наказ.
10 Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. 11 Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. 12 Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».
13 Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених[a] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».
14 Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. 15 Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».
Привітання
1 Від старця[a] до вибраної пані[b] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину[c]. 2 Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік. 3 Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.
Сповідуймо Слово Христове
4 Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам. 5 А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного! 6 Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».
7 У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди—брехуни і вороги Христа. 8 Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми[d] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.
9 Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.
10 Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра. 11 Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.
Закінчення
12 Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. 13 Діти сестри[e] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.
Зцілення прокаженого
(Мт. 8:1-4; Мк. 1:40-45)
12 Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 13 Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. 14 Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[a], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
15 Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. 16 Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився.
Зцілення паралізованого
(Мт. 9:1-8; Мк. 2:1-12)
17 Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.
18 Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. 19 Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. 20 Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»
21 На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»
22 Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? 23 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” 24 Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»
25 Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. 26 Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International