Book of Common Prayer

Книга Перша

(Псалми 1-41)

¹ Псалом Давида, на втечу від свого сина Авесалома^[f].

¹ Для диригента. Зі струнними інструментами. Псалом Давида.

¹ Жалібна пісня^[a] Давида, яку він співав Господу, коли Саул, сину Куша з коліна Веніаминового облудно звинуватив його.

Навчання Даниїла у Вавилоні

1 У третій рік царювання Єгоякима,^[a] царя юдейського, Навуходоносор, цар земель Шинара (Вавилона), прийшов до Єрусалима й обложив його. ² Господь віддав Єгоякима, царя юдейського, в руки Навуходоносора. Той забрав увесь посуд та деякі речі із храму Божого та вивіз їх до Вавилону, де й склав у храмі своїх богів.

^3-4 Тоді цар наказав Ашпеназові, старшому над євнухами, служителями царського двору, привести синів Ізраїля,^[b] юнаків із царського роду, а також із шляхетних родів молодих хлопців без жодних фізичних вад, вродливих, здібних до різноманітного навчання, добре обізнаних, тямущих і підготовлених служити в царськім палаці. Він мав навчити їх мови та літератури вавилонської^[c]. ⁵ Цар призначив їм щоденне утримання: їжу та вино з царського столу. Їх мали навчати три роки, а після цього вони мусили стати до царської служби.

⁶ Серед них були сини Юдині: Даниїл, Хананія, Мишаел та Азарія. ⁷ Старший над євнухами дав їм нові імена: Даниїлові—ім’я Валтасар, Хананії—Шедрах; Мишаелу—Мешах, Азарії—Аведнеґо.

⁸ Але Даниїл вирішив не осквернитися царською їжею та вином і попросив старшого над євнухами дозволити йому не бруднити себе цією нечистотою їжею. ⁹ Та Бог спонукав старшого над євнухами виявити прихильність і ласкавість до Даниїла. ¹⁰ Але старший над євнухами сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, який призначив давати тобі їжу й питво. Для чого йому бачити, що ти виглядаєш гірше, ніж інші хлопці твого віку? Тоді цар через тебе позбавить мене голови».

¹¹ Даниїл сказав наглядачеві, якого старший поставив над Даниїлом, Хананією, Мишаелом та Азарією: ¹² «Будь ласка, випробуй твоїх слуг протягом десяти днів: нічого не давай нам їсти, крім городини, й нічого пити, крім води. ¹³ Тоді порівняй наш вигляд з виглядом тих молодих хлопців, що їдять царську їжу, й чини зі своїми слугами відповідно до того, що побачиш».

¹⁴ І той погодився й випробував їх протягом десяти днів.

¹⁵ Наприкінці десяти днів вони виглядали здоровішими й краще вгодованими, ніж будь-хто з молодих хлопців, які вживали царську їжу. ¹⁶ Тож наглядач забрав призначену їм їжу й вино, що вони мали пити, і дав їм натомість овочі.

¹⁷ Цим чотирьом юнакам Бог дав знання й розуміння різних вчень та літератури, а Даниїл міг тлумачити будь-які видіння та сни. ¹⁸ Наприкінці терміну, призначеного царем, старший над євнухами представив юнаків Навуходоносорові. ¹⁹ Цар розмовляв з ними і знайшов, що немає нікого рівного Даниїлу, Хананії, Мишаелу та Азарії, тож вони стали до царської служби. ²⁰ У кожній справі, що потребувала мудрості й кмітливості, коли цар питав їх, він переконувався, що вони у десять разів кращі за всіх чародіїв та віщунів у цілому його царстві.

²¹ І Даниїл лишався там до першого року владарювання царя Кира^[d].

Слово Життя

1 Про те, що було споконвіку, про що ми самі чули, свідками чого ми були, що бачили на власні очі й чого торкалися власними руками, про Слово^[a] Життя ми свідчимо. ² Той, Хто є Життям з’явився нам і ми бачили Його й зараз свідчимо про Нього. Тепер ми сповіщаємо про Вічне Життя, яке було з Отцем, і було явлене нам. ³ Ми бачили й чули Його і тепер сповіщаємо про Нього і вам, щоб ви також мали спільність^[b] із нами. А наша спільність—з Отцем і Його Сином Ісусом Христом. ⁴ Отож і пишемо ми про це, щоб радість наша^[c] була повною!

Бог прощає гріхи наші

⁵ Ось Послання, яке ми почули від Ісуса Христа і сповіщаємо вам: «Бог є Світло, і темряви в Ньому немає зовсім». ⁶ Якщо ж ми говоримо, що прилучилися до Бога, але й продовжуємо жити в темряві гріха, то обманюємо самі себе й не наслідуємо істини. ⁷ Але якщо ми живемо в Світлі та праведності, як і Він живе у Світлі, то маємо спільність одне з одним, а кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усіх гріхів.

⁸ Якщо ж ми стверджуємо, що не маємо гріха, то обдурюємо самі себе. Це означає, що немає в нас правди. ⁹ Якщо ж ми визнаємо свої гріхи, то Всевишній, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності. ¹⁰ Якщо ж ми кажемо, що ми не чинили гріха, то робимо з Нього брехуна, і Послання Його—не в наших серцях^[d].

Ісус молиться за своїх учнів

17 Мовивши так, Ісус звів очі до неба й сказав: «Отче, прийшов час: даруй славу Синові Своєму, щоб Син Твій зміг прославити Тебе. ² Ти дав Йому владу над всіма людьми, щоб Він дарував вічне життя тим, кого Ти Йому дав. ³ Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, Посланця Твого.

⁴ Я прославив Тебе на землі і завершив те, що Ти доручив Мені зробити. ⁵ А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу. ⁶ Я показав, який Ти є тим людям, котрих Ти дав Мені від світу. Вони були Твоїми, але Ти дав їх Мені, і вони послухалися Твого слова.

⁷ Зараз же вони знають, що усе, що Ти дав Мені, йде від Тебе. ⁸ Я дав їм вчення, що Ти дарував Мені, і вони прийняли його. Вони зрозуміли істинно, що Я прийшов від Тебе й повірили, що Ти послав Мене. ⁹ І Я молюся за них. Я не молюся за всіх людей, а лише за тих, кого Ти дав Мені, бо вони—Твої.

¹⁰ Все, що Моє—Твоє, а Твоє—Моє, і Я прославився через них. ¹¹ Я йду до Тебе. Я вже не належу цьому світові, а вони залишаються в ньому. Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє, Яке Ти дав Мені, щоб вони були єдиними—так, як Ми єдині.