Book of Common Prayer
1 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[a] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
Хвала Господу
25 Господь—мій Бог!
Тебе шаную я і прославляю Твоє ймення.
Ти сотворив немислимі дива,
все, що задумав Ти колись, збулося.
2 Так, з міста Ти зліпив каміння купу.
З укріпленого міста Ти зробив руїну,
палац чужинців—вже не місто,
воно не відбудується ніколи.
3 Тому Тебе народи найсильніші шанувати будуть,
боятимуться кривдники тебе.
4 Адже для бідних служиш Ти притулком,
притулком для нужденних, що в біді.
Завжди зігріється у Господі злиденний,
Ти—затишок від вітрів штормових.
Ти—затінок від спеки,
бо подих кривдника, мов шторм для стін,
5 немов пустельна спека.
Ти змовкнуть змусив хижаків-чужинців.
Як спеку неблаганну хмари тінь гамує,
так переможну пісню ворога Ти зупинив.
Господній бенкет
6 На цій горі Господь Усемогутній
збере усі народи на банкет,
там буде ніжне м’ясо й вишукані вина.
7 Зараз покров, що «смертю» зветься,
накриває всі народи.
8 Він знищить смерть навіки[a].
Господь, Володар мій,
на кожному обличчі витре сльози.
Він звільнить землю від ганьби Свого народу.
Отак пообіцяв Господь.
Величальна пісня
9 І скажуть люди: «Гляньте, ось Господь наш!
Його чекали ми, і Він прийшов нас рятувати.
Це—наш Господь, на Нього ми чекали!
Давайте ж веселиться і радіти, коли Він нас рятує».
13 Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. Вони також збагнули, що ці двоє були з Ісусом. 14 Юдейські вожді не знайшли, що сказати, тим більше, що зцілений чоловік стояв поруч.
Синедріон безсилий проти апостолів
15 Вони наказали апостолам залишити Синедріон, та почали радитися між собою: 16 «Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити. 17 Але ми мусимо подбати про те, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх нікому більше не говорити про Ісуса»[a]. 18 Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім’я Христове.
19 Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Господом, якби ми більше слухали вас, ніж Бога. 20 Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».
21 Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх, бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана, адже люди славили Бога за те, що сталося. 22 Тому чоловіку, з яким відбулося це чудо зцілення, було більше сорока років.
Петро та Іоан повертаються до віруючих
23 Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини. 24 Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них. 25 Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида:
„Навіщо лютували народи?
Навіщо марні задуми плели?
26 Земні царі себе до бою готували,
вожді разом збирались,
намірялись супроти Господа і Його Христа піти”.(A)
27 Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом. 28 Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю. 29 А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє. 30 Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я[b] Святого Слуги Твого Ісуса».
31 Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.
Ваш смуток обернеться радістю
16 «Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене».
17 Тоді дехто з Його учнів почали казати один одному: «Що означають ці Його слова: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене?” Або ці: „Бо до Отця Я йду?”» 18 І ще вони казали: «Що це за „згодом”, про що це Він говорить? Ми не розуміємо, що Він каже».
19 Ісус знав, що вони хотіли Його запитати, тож мовив: «Ви сперечаєтеся поміж собою про те, що Я сказав: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене”.
20 Істинно кажу вам: будете стогнати й голосити, а світ радітиме; сумуватимете, та смуток ваш обернеться радістю. 21 Коли жінка народжує дитину, то терпить муки, бо прийшов її час, а як народить, то забуває про всі страждання, бо сповнена радістю, що людина прийшла у світ. 22 Тож і ви засмучені зараз. Та Я знову побачу вас, і ви будете мати радість, і ніхто не зможе позбавити вас її. 23 І не питатимете ви в той день у Мене нічого. Істинно кажу вам: хоча б що ви попросили в Отця в Моє ім’я, Він усе вам дасть. 24 Та досі ви не просили ще нічого в Моє ім’я. Тож просіть, і все одержите, щоби радістю сповнилися серця ваші».
Перемога над світом
25 «Про все це Я розповідав вам притчами, щоб не відкривати істинне значення слів Моїх. Та прийде час, коли Я вже не говоритиму притчами, а просто повідаю вам про Отця. 26 Того дня ви зможете просити в Моє ім’я, і Я вже не кажу, що проситиму за вас Отця. 27 Бо Сам Отець вас любить за те, що ви любите Мене. Він любить вас за те, що ви повірили, що Я прийшов від Бога. 28 Так, Я прийшов у цей світ від Отця, а зараз залишаю вас і повертаюся до Нього».
29 І учні сказали Йому: «Ось зараз Ти говориш чітко й відверто і не розповідаєш притчами. 30 Тепер ми знаємо, що Тобі все відомо, і навіть не маєш потреби, щоб Тебе хтось питав. І тому ми віримо, що Ти прийшов від Бога».
31 І сказав Ісус: «То тепер ви вірите? 32 Послухайте! Надходить час, і він уже прийшов, коли ви всі розійдетеся. Кожен повернеться до своєї домівки, а Мене залишите. Та Я не самотній, бо Отець Мій зі Мною. 33 Розповів Я вам про все для того, щоб ви мали через Мене мир та спокій. У цьому світі ви страждатимете, та будьте мужні! Я переміг світ!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International