Book of Common Prayer
1 Міктам Давида.
Боже, опікуйся мною,
в Тобі я шукаю розради!
2 Кажу я[a] Господу: «Ти—мій Володар.
Благословення все моє—від Тебе!»
3 І послідовникам, всім праведним Твоїм,
кого Ти любиш (я кажу):
«Вшановую шляхетність їхню й велич!»[b]
4 А хто богів шукає інших,
зазнає той тяжких страждань.
Мені не по дорозі з ними,
і я не буду проливати за них жертовну кров!
І ймення їхні з уст моїх не злинуть!
5 Господь—це спадщина моя,
мого життя це чаша.
Моє майбутнє у Твоїх руках.
6 Мені щасливий випав жереб,
о так, чудесну частку я здобув[c].
7 Благословляю Господа.
Дає мені поради Він і навіть уночі
керують мною почуття оті.
8 Господь завжди переді мною[d].
Коли зі мною Він, завжди я у безпеці.
9 Тому щасливий я, втішається душа,
я житиму в безпеці.
10 Чому? Тому що не залишиш Ти мене в могилі[e],
не даси зотліть Твоєму вірному учневі[f].
11 Навчи мене життя прожити!
З Тобою поряд бути—
для мене це велика насолода!
А при Твоїй правиці іти—
то вже для мене щастя навіки!
1 Молитва Давида.
Господи, почуй моє благання справедливості,
прислухайсь до мольби моєї,
почуй молитву, мовлену неложними устами.
2 Нехай мені від Тебе справедливість буде,
бо видна істина Твоїм очам.
3 Ти завітав вночі і моє серце перевірив,
мене Ти випробував і не знайшов щербинки.
Я вирішив, що не грішитимуть уста мої.
4 Хоч що б робили інші, я тримався
від кривдників подалі,
бо слухаю Тебе!
5 Тож прошу, Господи, не дай
мені звернуть з путі Твого,
не дай спіткнутися і впасти.
6 Я попросив у Тебе допомоги,
і, звісно ж, Боже, відгукнешся Ти!
Схили до мене вухо,
вислухай мої мольби!
7 Тобі багато довіряється людей.
Вони шукають допомоги в Тебе,
як люди повстають на них.
І Ти могутньою правицею рятуєш.
Яви ж любов прекрасну й безкінечну!
8 І захисти мене,
немов зіницю Свого ока!
Сховай мене під крилами Своїми
9 від тих людців, що хочуть погубить мене,
від ворогів смертельних, які оточили мене.
10 У них жалю немає,
бундючна їхня мова.
11 Ці люди мене гнали, потім оточили,
й тепер уже готові кинутись на мене.
12 Вони мов лев, який на здобич зазіхає,
мов левеня, що причаїлося в кущах.
13 Встань, Господи,[g] на них, і підітни їм ноги.
Яви свій меч і мою душу порятуй
від ворога лихого!
14 Правицею Своєю оборони моє життя від цих людців,
які радіють надбанням своїм у цім лиш світі.
А людям тим, яких цінуєш, дай їжі досхочу,
і їхнім дітям вволю їжі,
щоб ще й онуків було чим нагодувати[h].
15 А я молив Тебе про справедливість,
і я її побачу, коли Ти лице Своє мені покажеш,
і яка то буде втіха!
1 Пісня прочан.
Послухайте, усі раби Господні,
що всенощну правлять, вславляйте Господа!
2 Угору висвячені руки піднесіть,
благословляйте Господа!
3 Нехай Господь, Творець землі і неба,
благословить вас із гори Сіон.
1 Славімо Господа!
Вславляйте Господа ім’я!
Вславляймо Господа, Господні слуги,
2 хто править службу у Господнім храмі,
і на подвір’ї храму Божого також.
3 Хваліть Його ім’я, воно прекрасне!
В ім’я Його пісень співайте, бо милостивий Він.
4 Плем’я Якова обрав Господь,
Своїм скарбом зробив Ізраїля народ.
5 Адже я знаю, що Господь—величний,
боввана жодного із Господом не порівняти.
Господь величніший, ніж всі боввани!
6 Усе, що хоче, робить наш Господь
на небі й на землі, і навіть у морській безодні.
7 Здіймає хмари в небо від кінців землі,
щоб грози блискавиць вогнем зійшли,
щоб пролилися щедрими дощами.
Це Він вітри з комори виганяє.
8 Це Він згубив всіх первородних у Єгипті,
і не помилував ані людей, ані худобу.
9 Це Він послав по цілому Єгипту чудеса й знамення,
щоб викрить фараона і його вельмож.
10 Це він понищив не один народ
і повбивав царів могутніх,
11 хоча б таких, як аморійський цар Сихон,
башанський Оґ і всі ханаанські царства.
12 А потім дав усі ці землі Ізраїлю в спадок.
13 О Господи, навіки слава житиме про Тебе!
Із роду в рід передаватимуть Твоє ім’я!
14 Господь судитиме народ Свій,
Він буде милосердний до Своїх рабів.
15 Божки народів інших—то лиш золото і срібло,
що форму у людських руках знайшло.
16 В них є уста, але вони німі,
в них очі є, та бачити не здатні.
17 В них вуха є, але глухі вони,
та дихати не можуть.
18 Бовванів хто майструє й вірить в них,
той сам подібний стане тим бовванам.
19 Ізраїльтяни, Господа благословіть!
Ааронів доме, Господа благослови!
20 Левитів доме, Господу осанну заспівайте!
Благословляйте Господа усі, хто в Нього вірить!
21 Вславляйте Господа на Сіоні,
в Єрусалимі славте Його!
Славімо Господа!
Золотий бовван та Вогнедишна Піч
3 Цар Навуходоносор зробив золотого боввана шістдесят ліктів[a] заввишки і шість ліктів[b] завширшки й поставив його на рівнині Деура у Вавилонським краї. 2 Потім він покликав сатрапів[c], правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.
3 Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним. 4 Тоді оповісник гучно проголосив: «Ось що вам наказано робити, о народи, племена та люди всіх мов. 5 Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор. 6 Хто не впаде і не поклониться, вмить буде кинутий у вогнедишну піч».
7 Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.
8 Саме в той час деякі нащадки халдеїв вийшли наперед і звинуватили юдеїв. 9 Вони сказали царю Навуходоносору: «О царю, живи вічно! 10 Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота. 11 А хто не впаде й не поклониться, буде кинутий у вогнедишну піч. 12 Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо—зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».
13 Розлючений і розгніваний, Навуходоносор викликав Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. Тож ці мужі були поставлені перед царем. 14 І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив? 15 Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»
16 Шедрах, Мешах та Аведнеґо відповіли царю: «О Навуходоносоре, нам немає потреби захищати себе перед тобою в цій справі. 17 Якщо нас кинуть у вогнедишну піч, Бог, якому ми служимо, зможе нас врятувати з неї, Він визволить нас від твоєї руки, о царю. 18 Але якщо навіть ні, ми хочемо, щоб ти знав, о царю, що ми не станемо служити твоїм богам чи поклонятися бовванові з золота, якого ти поставив».
Ми—Божі діти
3 Подумайте, яку велику любов виявив до нас Отець, щоб могли ми називатися дітьми Божими! І ми справді діти Божі! Тому світ і не знає нас, бо не признав і Його. 2 Любі друзі, тепер ми діти Божі, та ще невідомо, ким ми станемо у майбутньому. Але ж ми знаємо, що коли Христос з’явиться знову, ми будемо подібні до Нього, бо ми побачимо Його таким, який Він є! 3 Кожен, хто надіється на Христа, очищає себе так само, як і Він чистий.
4 Кожен, хто грішить, порушує Закон Божий, бо гріх—це порушення Закону. 5 Ви знаєте, що Христос прийшов, аби забрати людські гріхи, сам же Він—безгрішний. 6 Кожен, хто живе у Христі, не може продовжувати грішити, а як хто й продовжує грішити, то значить, що він ніколи не бачив і не знав Його.
7 Любі діти! Не давайте себе обманювати. Той, хто живе праведно,—праведний, як Христос. 8 Той же, хто продовжує грішити, належить дияволу, бо диявол грішив від самого початку. На те й з’явився Син Божий, щоб зруйнувати зроблене дияволом.
9 Той, хто став дитям Божим, більше не живе у гріху, бо нове життя, дане Богом[a], залишається в цій людині. І вже не може він продовжувати грішити, бо став дитям Божим. 10 Ось як розпізнати, хто є дітьми Божими, а хто дияволовими: кожен, хто не живе праведно і не любить братів і сестер своїх, до Бога не належить.
15 Люди жили в очікуванні, й в душі всі вони прагнули знати, чи не є Іоан Христом. 16 Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. 17 Він очистить Свій тік[a] і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні». 18 Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.
Ув’язнення Іоана Хрестителя
19 Іоан дорікав тетрархові Іроду за його стосунки з братовою жінкою Іродіадою та й за багато інших лихих вчинків Ірода. 20 А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в’язниці.
Хрещення Ісуса
(Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-11)
21-22 Коли всі люди хрестилися, й Ісус охрестився та став молитися, раптом розкрилися Небеса і Дух Святий зійшов на Нього в подобі голуба. І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International