Book of Common Prayer
1 Пам’ятний псалом[a] Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві,
і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми,
пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу,
аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість
обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь,
ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна,
живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію,
а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
згасає світло у моїх очах[b].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
немов налякані хворобою моєю.
Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
хто хоче вразити мене,
говорять про швидкий кінець,
замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю,
немов глухий, який не чує,
немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене!
Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
Мій Володарю, спаси!
Далет
25 Тепер, коли моя душа обернеться на порох,
даруй життя мені, як Ти пообіцяв[a]!
26 Я розповів Тобі про шлях свій, і Ти відгукнувся,
навчи мене, благаю, настанов Своїх!
27 Дай осягнути вказівки Твої,
щоб міг я висловити чудеса[b] Твої.
28 Пригнічений і в розпачі я доста,
пообіцяв Ти підбадьорити мене.
29 Не дай на хибний шлях мені ступити,
утіш мене Своїм ученням.
30 Обрав я праведності шлях,
дай осягнути праведні Твої накази!
31 Твоєї, Господи, Угоди я тримаюсь,
не дай мені зазнати розчарування.
32 Я радо слухаюсь Твоїх наказів,
тому що серце Ти збагачуєш безмірно.
Ге
33 О Господи, навчи шляхів Твоїх законів,
щоб міг я впевнено додержуватись їх.
34 Дай розуміння Твого вчення, щоб виконувати його,
щоб щиросердо я за ним ішов.
35 Веди мене шляхом Твоїх повчань,
бо в тих повчаннях я знаходжу насолоду.
36 Не дай мені від заповідей відійти
й пуститись у гонитву за багатством.
37 Не дай мені пов’язнути в марнотах,
дай жити справжнім, бажаним Тобі життям.
38 Дотримайся обіцянки, що дав слузі Своєму,
з якої виросла моя до Тебе шана.
39 Зніми ганьбу, що гнобить мене, тисне,
бо рішення Твої законні й добрі.
40 Як прагну я Твої накази пильнувати!
Тож вияви до мене милосердя,
даруй мені життя!
Вав
41 О Господи, Яви мені любов безмежну й щиру,
спаси мене, як обіцяв Ти!
42 Тож кривдникам я зможу відповісти,
адже я вірю всім Твоїм словам.
43 Вклади в мої уста назавжди Твою правду,
бо покладаюсь я на рішення Твої,
44 щоб настанов Твоїх додержувавсь завжди.
45 Я житиму відкрито й вільно,
бо завжди настанов Твоїх шукаю.
46 Твій Заповіт я розкажу царям сміливо,
й вони не збиткуватимуться з мене.
47 З Твоїх наказів тішитися буду, бо люблю їх.
48 Клянуся вірним бути вказівкам Твоїм, які люблю,
роз’яснювати буду всі Твої закони.
Напис на стіні
5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. 2 Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.
3 Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. 4 Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.
5 Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. 6 Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. 7 Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів[a] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру[b] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».
8 Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. 9 Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.
10 Тоді царева мати, чуючи голоси царя та його вельмож, зайшла до бенкетної зали. «О царю, живи повіки!—Мовила вона.—Не тривожся! Не будь такий блідий! 11 Є муж у твоєму царстві, в якому дух святих богів. За часів твого батька відкрилося, що в нього є знання таємниць, розум і мудрість, як у богів. Цар Навуходоносор, твій батько, призначив його головою над усіма чародіями, віщунами, астрологами та ворожбитами. 12 Відкрилося що цей муж, Даниїл, якого цар назвав Валтасар, має гострий розум, знання і кмітливість, а також здатність тлумачити сни, пояснювати загадки й вирішувати складні питання. Поклич Даниїла, і він скаже тобі, що означає напис».
Діти Божі перемагають світ
5 Хто вірить, що Ісус—Христос, той народився від Бога. А кожен, хто любить Отця, любить і дітей Його. 2 Так дізнаємося ми, що любимо дітей Божих: полюбивши Бога і дотримуючись заповідей Його. 3 Ми виявляємо свою любов до Нього, виконуючи Його заповіді, котрі не такі й важкі для нас. 4 Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. 5 Так, наша віра перемогла світ. То хто ж переможе світ, як не той, хто вірить, що Ісус—Син Божий?
Бог свідчить нам про Ісуса Христа
6 Ісус Христос—це Той, Хто прийшов до нас із водою і кров’ю[a]. Він прийшов не тільки з водою, а й з кров’ю, і Дух свідчить про те, а Дух—то істина. 7 Тому є три свідки: 8 Дух, вода і кров. І всі троє стверджують одне й те саме.
9 Якщо ми довіряємо свідченням людей, то маємо визнати, що Господнє свідчення—набагато значніше. Бо цінність Божого свідчення в тому, що Він свідчить про Свого власного Сина. 10 Той, хто вірить в Сина Божого, несе це свідчення у собі самому. А хто не вірить Богу, робить із Нього брехуна, бо не вірить Його свідченню про Сина Свого.
Бог дарував нам вічне життя
11 Ось у чому це свідчення полягає: Бог дарував нам вічне життя, і життя це у Сині Його. 12 Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя.
Зцілення Петрової тещі
(Мт. 8:14-17; Мк. 1:29-34)
38 Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй. 39 Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.
40 Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх. 41 І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти—Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він—Христос.
Ісус вирушає в інші міста
(Мк. 1:35-39)
42 Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх. 43 Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано». 44 І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International