Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
1 Для диригента. Псалом Давидів.
2 Послухай моє слово, Боже,
і захисти від люті ворогів!
3 Сховай мене від замислів лихих людців,
врятуй від їхніх намірів нечесних.
4 В них язики, мов вигострений меч,
гіркі слова у них, мов влучні стріли, вилетіть готові.
5 Без попередження, зі схованки в кущах,
не розбираючись, чи щира то людина,
вони готові вбити її.
6 Одне одного підбадьорюють вони словами злими,
коли замислюють розкинуть сіті зради.
«Ніхто нас не побачить»,—кажуть так.
7 Свої підступні пастки приховавши,
вони шукають жертв собі.
Людина—потайна, закрите її серце.
8 Та Бог також Свою стрілу пускає,
тоді підтятий, упаде нараз запеклий ворог.
9 Бог може так зробити,
що ворог попаде у власну пастку.
І заніміє той, хто це побачить.
10 А потім зрозуміє, що там сталось,
про Божі діла почне оповідати.
11 Бог праведника щастям наділяє.
Бо чоловік той покладається на Бога,
тож чесні люди Бога прославляють.
1 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.
2 О Боже на Сіоні, Тебе я величаю,
Тобі я віддаю усе, що обіцяв.
3 Увесь народ пройде перед Тобою,
й молитви наші Ти почуєш.
4 Коли гріхи обтяжують нам душу,
Ти їх знімаєш з нас.
5 Щасливий той, кого обрав ти, Боже,
хто прославлятиме Тебе в Твоєму храмі.
Ми маємо усе в священному Твоєму храмі.
6 Ти Той, Хто нас рятує, Боже, відповідаєш нам,
приносиш перемогу величною Своєю міццю.
7 Він підперезаний Своєю владою,
Він гори нагромадив.
8 Він усмирив бурхливе море, заспокоїв хвилі грізні,
й народів грізне невдоволення спинив.
9 В усіх кінцях землі народи вражені всім тим,
що Ти здійснив.
Тобою приголомшені на заході й на сонцесході.
10 Про землю дбаєш, напуваєш Ти її,
і океан, і ріки Ти наповнюєш водою
і робиш життєдайною ту воду.
11 На зорані поля Ти направляєш дощ.
Вологою напоюєш лани, розпушуєш дощами землю
й благословляєш пагінці рости.
12 Ти рік новий стрічаєш щедрим урожаєм,
заповнюєш засіки свіжими дарунками ланів.
13 Рясними травами вкриваються пустелі,
і голі гори пасовиськами стають.
14 Куди не глянь, на пасовиськах вівці,
долини повняться зерном добірним.
Усі співають й веселяться в щасті.
Нове життя вдома
18 Жінки, коріться чоловікам своїм, як і слід послідовникам Господнім.
19 Чоловіки, любіть жінок своїх і не будьте суворі з ними.
20 Діти, будьте у всьому слухняні батькам своїм, бо це до вподоби Господу.
21 Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб ті не впали у відчай, та не перестали вас слухати.
22 Раби, коріться панам своїм земним у всьому. Чиніть так не лише під наглядом, як підлабузники, але робіть це у щирості серця свого, боячись Бога. 23 І хоч би що ви робили, робіть це від усього серця. Працюйте так, якби ви працювали на благо Господа, а не людей. 24 Пам’ятайте, що від Господа ви дістанете вашу частку у спадок як винагороду. Ви служите Господу Христу! Він—ваш істинний Господин![a] 25 Хто чинить зле, той буде засуджений за те зло. Та перед Богом—усі рівні.
Павлові повчання християнам
4 Пани, віддайте слугам своїм належне й справедливе, пам’ятайте, що і ви маєте Господа на Небі.
2 Присвятіть себе молитвам. Моліться з вдячністю й терпінням. 3 Одначасно моліться і за нас, щоб Бог відчинив нам двері для Свого Слова, щоб ми змогли нести таємницю про Христа, за яку мене і ув’язнено. 4 Моліться, щоб я зміг знайти необхідні слова, та пояснити усім цю істину.
5 Мудро поводьтеся з невіруючими. Не гайте часу, слушно використовуючи будь-яку можливість. 6 Промова ваша хай буде завжди приємною, мудрою, щоб ви змогли відповісти кожному, як слід.
Новини про Павлових соратників
7 Тихик, улюблений брат, вірний помічник і слуга в Господі, розповість вам усі новини про мене. 8 Я посилаю його до вас саме з цієї нагоди, щоб ви дізналися все про нас, і хай він утішить серця ваші. 9 Посилаю я його разом з Онисимом, нашим вірним і улюбленим братом, який є одним із вас. Вони розкажуть вам, що тут відбувається.
10 Вітають вас Аристарх, мій соратник по ув’язненню, а також Марко, двоюрідний брат Варнави. (Ви вже одержали настанови щодо нього. Якщо він навістить вас, то щиро прийміть його).
11 Ісус, названий Юстом, також вітає вас. Серед віруючих юдеїв лише ці працюють разом зі мною заради Царства Божого. Вони—велика втіха мені.
12 Вітає вас також і Епафрас, слуга Христа Ісуса, який є одним із вас. Він завжди гаряче молиться за вас, щоб ви були стійкі і зрілі в волі Божій. 13 І я свідчу про те, що він невпинно і старанно трудиться заради вас і тих, хто живе в Лаодикії та Єраполі. 14 Лука, улюблений лікар, і Димас теж вітають вас.
15 Вітайте братів, які живуть в Лаодикії. Вітайте Німфу з церквою, що збирається в її домі. 16 Коли прочитаєте цього листа у себе, то надішліть його до церкві, що в Лаодикії. Самі ж також прочитайте листа, що я написав до тієї церкви[b]. 17 Та скажіть Архипові: «Дивись, щоб виконав служіння, яке Господь призначив тобі!»
18 Я, Павло, пишу це вітання власноручно. Пам’ятайте, що я ув’язнений. Та нехай благодать Божа буде з усіма вами!
Намащення Ісуса запашною олією
36 Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.
37 Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. 38 Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. 39 Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк[a], Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».
40 У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».
41 І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий—п’ятдесят. 42 Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» 43 Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».
44 І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. 45 Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. 46 Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. 47 Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».
48 А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». 49 Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» 50 А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International