Book of Common Prayer
1 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давида.
2 Послухай, Боже, цю мою молитву,
не повернись спиною до благань про милосердя.
3 Прислухайся до мене й відгукнись,
коли повідаю я про свої печалі.
4 Мене страшенно налякало, що вороги мої казали,
а той злостивець просто ґвалт здійняв.
Вину на мене вороги звалили,
і допікали в гніві й шельмували.
5 Несамовито б’ється моє серце,
смертельний переляк все тіло охопив.
6 Тремчу від жаху й думаю собі:
7 «Коли б я мав ті крила голубині,
полинув би туди, де спокій.
8 В пустелю полетів би я далеко». Селах
9 Помчався б я туди, де жде притулок,
від бурі неприємностей утік.
10 Володарю, зруйнуй всі їхні плани, зв’яжи їм язики,
11 бо безперестану днями і вночі
по містах насильство бачу я і чвари.
12 На вулицях міських панує кривда,
багато лжі й брехні серед людей.
13 Якщо мене образить ворог, я знесу,
якщо злостивець нападе, сховатись можу.
14 Але ж то ти, мій друже, побратиме,
мій приятелю, йдеш на мене!
15 Ми так, бувало, любо розмовляли,
ходили разом з людом в Божий храм.
16 Нехай зненацька смерть тих ворогів підкосить,
розверзнеться земля й живцем їх проковтне,[a]
бо плодять тільки зло в своєму домі.
17 Але до Бога я звернусь по допомогу,
Господь мене спасе.
18 Невпинно молюся я вранці, вдень і вночі,
і Він прислухається до голосу мого.
19 Багато битв довелось мені пройти,
та Бог незмінно рятував мене,
і повертав невраженою душу мою.
20 Почує Бог мене. Довічний цар,
Який престол повік займає,
їх покарає. Села
Вони ж бо не міняються,
ніколи Бога не боялись і не шанували.
21 Порушивши Угоду, в бій пішли на тих людей,
з якими мир уклали.
22 Гладенько стелять у промовах пишних,
про мир розводяться й виношують війну.
Слова у них масні, мов та олія,
та ріжуть ще гостріш, ніж ріже меч.
23 Тягар турбот усіх полиш на Бога,
опікою тебе Він огорне,
образить праведника не дозволить він.
24 А щодо Тебе, Боже,
звалиш усіх насильників і брехунів
в глибоку смертну яму.
Їм не дожить і половини літ своїх!
А щодо мене[b], я цілком ввіряюся Тобі.
1 Псалом Давида.
Вславлятиму Тебе від глибини душі,
перед богами[a] я співатиму осанну.
2 Святому храму шанобливо і покірливо вклонюся,
звеличуватиму Твоє ім’я за милість, за любов Твою,
адже обітниця Твоя Твоє ім’я піднесла над усім.
3 Коли я Тебе кликав, Ти озвався,
Ти простір дав душі моїй складати про Тебе гімни.
4 Нехай усі земні царі Тебе прославлять,
коли слова Твої почують.
5 Нехай вони також співають про діла Господні,
тому що слава Господа—безмежна.
6 Хоч високо піднесений Господь,
убогого Він помічає, пихатим знає ціну,
віддалік тримає їх.
7 Якщо ускочу я в халепу,
Ти зробиш так, щоб кривдника я пережив,
простягнеш руку і правицею мене спасеш.
8 Господь відплатить ворогам за мене.
О Господи, повік живуть Твої любов і ласка незрадливі.
Не кинеш Ти нізащо і ніколи тих, кого створив.
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
7 Де б міг сховатися від Твого Духа я?
Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе?
8 Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був,
спуститися в підземний світ, Ти там.
9 Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід,
або ж попрямував на захід аж до моря,
10 то й там мене б Ти взяв правицею й повів.
11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
вона Тобі як день—все видно.
І світло й темрява однакові для Тебе.
13 Тому що Ти всі нутрощі[b] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
17 Які мені важливі всі Твої думки![c]
І де вони беруться тільки, Боже!
18 Їх полічити—більше вийшло б, ніж піщинок.
Скінчу лічити їх, а то ж лише початок[d].
19 Якби ж Ти, Боже, кривдників понищив,
якби прогнав від мене кровопивців!
20 Вони про Тебе зле торочать,
намарне іменем Твоїм клянуться[e].
21 О Господи, як же ненавиджу я тих,
хто Господа ненавидить, хто проти Тебе йде!
Я зневажаю всіх, хто проти Тебе виступає.
22 І крім ненависті, немає інших почуттів—
це вороги мої!
23 Пошли випробування, Боже, в моє серце зазирни.
Ти перевір мене й побачиш всі мої думки.
Нове життя одне з одним
12 Так живіть новим життям, як вибрані люди Божі, святі й улюблені, сповнені милосердя, доброти, покору, лагідністі й терпіння. 13 Будьте терпимими одне до одного, прощайте одне одного, якщо хто скаржиться на вас, як Господь простив вас. 14 Але ж найголовніше над усім у вашому житті—це любов до інших. Саме любов об’єднує усе досконалим союзом. 15 Хай же мир Христа керує серцями вашими, бо саме до нього ви були покликані з’єднатися в одному тілі[a]. Та завжди будьте вдячні.
16 Нехай Слово Христове живе в вас у всьому його багатстві. Навчайте і переконуйте одне одного мудрістю. Співайте псалми, гімни й духовні пісні з подякою Богові у серцях ваших. 17 І хоч би що ви робили, чи казали,—все має бути в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богу-Отцю через Христа.
Посланці від Іоана Хрестителя
(Мт. 11:2-19)
18-19 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події. Тоді Іоан покликав двох із них і послав їх до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?» 20 І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: „Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?”»
21 У той час Ісус зцілив багатьох людей від хвороб і мук, вигнав нечистих духів з одержимих, а багатьом сліпим повернув зір. 22 То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. 23 Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».
Ісусове свідчення про Іоана
24 Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?[a] 25 Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, знаходяться у царських палацах. 26 Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! 27 Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:
„Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе.
Він приготує Тобі дорогу”.(A)
28 Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана; але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього».
29 І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням. 30 Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.
31 «З ким можна порівняти це покоління людей? На кого вони подібні? 32 Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:
„Ми грали для вас на сопілці,
але ж ви не танцювали.
Ми співали вам жалісних пісень,
та ви не ридали”.
33 Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: „Він одержимий нечистим”. 34 Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть, як інші, і п’є вино, ви кажете: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” 35 Та мудрість виявляється у вчинках»[b].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International