Book of Common Prayer
1 Для диригента хору. Для флейти. Псалом Давида.
2 Почуй молитву мою, Господи!
Сприйми слова, що в серці я плекав.
3 І зглянься, мій Боже й мій Царю,
на благання мої, як молюся Тобі.
4 Щоранку, Господи, Ти чуєш голос мій,
коли складаю я Тобі пожертву
і терпеливо відповіді жду.
5 Ти не бовван, що любить грішний люд.
Вони не ті, хто селиться з Тобою.
6 Дурні[a] не вклоняються Тобі!
Ти відвертаєшся від тих, хто лихо сіє.
7 Зі світу пощезають брехуни.
Господь ненавидить підступних, кровожерних
людей, що замишляють іншим зло.
8 Я ж, з милості великої Твоєї,
прийду в Твій храм,
вклонюся я з благоговінням
до храму святого Твого.
9 Навчи мене, о Господи, праведно жити,
пильнують бо мій кожен крок недоброзичливці мої.
Свій шлях зроби прямим[b].
10 Чому? Бо з уст недоброзичливців моїх
і слова правди не злетить ніколи.
Їхні серця народжують лише нещастя.
І пащі, мов розверзнуті могили,
на язиці у кожного брехня!
11 Ти покарай їх, Боже!
Нехай самі впадуть у власні пастки.
Їх розчави за їхні злочини численні.
За що? Адже вони повстали проти Тебе!
12 Хто ж вірить в Тебе і щасливі будуть,
навіки будуть втішені вони!
Усіх благослови, хто ймення Твоє любить,
і щастя у Тобі вони знайдуть!
13 Коли Ти праведних, о Господи, благословляєш,
довкола них стаєш Ти муром захисним.
1 Для диригента хору зі стрункими інструментами. На октаві[c]. Псалом Давида.
2 О Господи, не докоряй, коли Ти в гніві,
і не карай, коли Ти розлютивсь.
3 О Господи, до мене милосердний будь.
Я слабую, тремтять кістки. Зціли мене!
4 Душа моя тремтить у переляці.
Чи довго, Господи, мені чекати втіхи?
5 Вернися, Господи! Спаси мене!
Дай мені сили, Ти ж бо милосердий.
6 Навіщо? Бо мерці ім’я Твоє не славлять.
З Шеолу шана вже до Тебе не прийде.
7 Себе я цілу ніч виснажував в молитвах,
аж постіль мокра вже від сліз моїх.
8 Печалі і турботи виїдають очі.
9 Напасники, від мене забирайтесь геть!
Чому? Бо вже Господь почув мій слізний голос.
10 Господь почув моє благання,
Господь прийняв мою молитву.
11 Всі вороги мої втечуть,
нажахані й ганьбою гнані.
1 Чому Ти, Господи, далеко так?
Чому мовчиш у цю тяжку годину?!
2 Пихато кривдники знущаються із бідних,
та зрештою в свої ж потраплять пастки.
3 Лихі людці, ті, ясна річ,
зажерливістю хваляться своєю,
а Господа клянуть захланно й зневажають!
4 В погорді й люті нечестивець
поради в Бога не шукає.
У намірах його немає Богу місця.
5 Його дорога стелиться рівненько.
Твій суд для нього надто вже далекий,
сміється він із ворогів своїх.
6 Про себе думає він так,
що не помилиться ніколи.
Мовляв, ніколи саме з ним
не трапиться нічого злого.
7 Уста їх без упину проклинають,
серця їх чорні наміри снують,
на їхніх язиках брехня й прокльони.
8 При житлі, не захищенім стіною,
у засідці вони і тільки слушної чекають миті
на перехожих кинутися враз,
й життя в нещасних тих людей відняти.
9 Мов лев, у хащах причаївшись,
лиш миті ждуть, аби схопити бідолах
й оплутати своєю сіттю.
10 Нещасні жертви, збиті з ніг,
притиснуті зненацька до землі
потужною безбожника рукою.
11 А ті лиш заспокоюють себе:
«Бог забуває нас, на нас він не зважає,
не бачить Він, що робимо ми тут».
12 Встань, Господи! Скарай лихих людців, о Боже!
Не забувай про бідних і нещасних!
13 Чом відвертається від Бога лютий люд,
чому повторює собі постійно:
«Бог не воздасть мені за те, що я роблю?»
14 Але ж Ти, Боже, бачиш, що твориться!
Всі біди і страждання бачиш Ти!
І подаси Ти руку допомоги,
нещасні сиріти на Твою підтримку ждуть.
15 Здолай безбожника і зло, що він вчинив,
із коренем, щоб й духу не лишилось, вирви!
16 Господь на віки вічні править!
Й безбожників Він вижене з своїх земель!
17 Почув Ти, Господи, що треба бідним людям.
Дай їм відвагу! І прислухайся до них!
18 Зроби, що треба, для пригноблених людей[a].
Не допусти, щоб на Твоїй землі,
лихі людці залякували інших.
1 Для диригента. Псалом Давида.
Притулку в Господа шукаю.
Тож як ви смієте мені казати:
«Лети ховатись, птахо, в гори!»
2 Тікай, бо в темряві чатують,
уже напнувши тятиву, злі люди.
Людині добрій просто в серце
уже спрямовують стрілу.
3 Що людям праведним робить,
коли руйнуються основи[b]?
4 Але Господь—в Своїм святому храмі,
Його престол—на небесах.
Він бачить все, що діють тут сини людські.
5 Господь, Він виправдовує й праведних і злих.
Ненавидить Він тих, хто насильство любить.
6 Господь проллє на них горючу сірку,
й розжареним вугіллям Він засипле їх.
Їм не дістанеться нічого, крім
гарячого, палаючого вітру[c].
7 Господь наш—справедливий,
Він приймає праведних людей у Своє серце.
Тож благочесні зможуть бачити Його обличчя[d].
Сон Навуходоносора
2 На другий рік царювання Навуходоносору почали снитися сни. Розум його стривожився, і він не міг спати. 2 Тож цар скликав чародіїв, віщунів, ворожбитів та астрологів[a] щоб вони розтлумачили, що йому сниться. От вони прийшли й стали перед царем.
3 Навуходоносор сказав їм: «Снився мені сон, який тривожить мене, я хочу знати, що він означає». 4 Тоді астрологи відповіли царю арамійською мовою: «О, царю, живи вічно! Розкажи твоїм слугам цей сон, і ми розтлумачимо його».
5 Цар відповів астрологам: «Ось що я твердо вирішив: якщо ви не скажете мені, про що мені снилося і не розтлумачите той сон, я розірву вас на шматки, а оселі ваші я зруйную вщент. 6 Але якщо ви розкриєте мені цей сон і розтлумачите його, ви отримаєте від мене подарунки, винагороди і великі почесті. Отже, поясніть мені сон і розтлумачте його».
7 І знову вони промовили: «Хай цар розповість своїм слугам сон, і ми розтлумачимо його».
8 Тоді цар сказав: «Ясна річ, ви намагаєтеся виграти час, бо розумієте, що я справді твердо вирішив: 9 якщо ви не поясните сон, для вас існує тільки одна кара. Ви змовилися сказати мені брехливі й підступні слова, сподіваючись на якісь зміни. Тож розкажіть мені сон, і я знатиму, чи можете ви розтлумачити його».
10 Астрологи відповіли цареві: «Немає на світі людини, яка може зробити те, що цар вимагає! Жоден цар, хоч який би він був великий та могутній, ніколи не вимагав такого від жодного чародія, віщуна чи астролога. 11 Те, про що просить цар, занадто складно. Ніхто не зможе повідати цього цареві, окрім богів, але вони не живуть серед людей».
12 Це так розгнівало і розлютило царя, що він наказав покарати всіх мудреців Вавилону. 13 Тож був виданий наказ про страту мудреців, і послали людей по Даниїла та його друзів, щоб і їх убити. 14 Коли Аріох, начальник царської варти, вийшов стратити мудреців Вавилону, Даниїл звернувся до нього розважливо й чемно. 15 Він спитав царського урядовця: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив усе Даниїлу.
16 Даниїл пішов і попросив царя дати йому час, щоб він міг розтлумачити сон.
Ісус Христос—наш Заступник
2 Любі діти мої! Я пишу до вас про це, щоб ви не грішили. Але якщо хтось і згрішить, то має заступника перед Отцем—праведного Ісуса Христа. 2 Він і є тією жертвою, яка спокутує гріхи наші, і не тільки наші, а й усього світу.
3 Саме так ми можемо бути певні в тому, що пізнали Бога, якщо дотримуватимемося заповідей Його. 4 Хто говорить: «Я знаю Його!» і не виконує заповіді Його, той брехун, і правда не в його серці. 5 А хто слухняний вченню Його, в тому любов до Бога й справді прибуває. Саме так ми можемо переконатися в тому, що ми в Бозі. 6 Хто каже, що живе в Бозі, той мусить жити, як Ісус жив.
Ісус заповідав любити одне одного
7 Любі друзі мої! Я пишу не про нову, а про стару заповідь, яку ви мали споконвіку. Ця стара заповідь—Послання, яке ви чули. 8 А з іншого боку, те, що пишу вам, є водночас і новою заповіддю. І правду цю засвідчено життям Ісуса Христа і вашим життям, бо темрява відступає, а істинне Світло вже сяє.
9 Хто каже, що живе у світлі, але ненавидить брата чи сестру свою, той все ще знаходиться в темряві. 10 Хто любить братів і сестер своїх, той живе у світлі, і немає нічого в його житті, що б змушувало його грішити. 11 А хто ненавидить брата чи сестру свою, той живе у темряві; він безпорадно блукає, не знаючи, куди йде, бо темрява засліпила його.
12 Коли Я був з ними, то оберігав їх ім’ям Твоїм, яке Ти дав Мені. Я захищав їх, і жоден із них не загинув, крім одного, котрий приречений був на загибель. Усе це збулося, як і було сказано у Святому Писанні.
13 Тепер Я йду до Тебе, але молитву цю промовляю тут, поки перебуваю в цьому світі, щоб цим людям передалася радість Моя, і щоб мали вони радість досконалу.
14 Я приніс їм слово Твоє, та люди зненавиділи їх, бо вони не належать цьому світові, як і Я не належу йому. 15 Я не молюся за те, щоб Ти забрав їх зі світу. Я молюся за те, щоб Ти вберіг їх від лиха. 16 Вони не належать світові цьому, як і Я йому не належу.
17 Приготуй їх на служіння Тобі через служіння істині. Вчення Твоє—істина. 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19 Я віддаю Себе Тобі на служіння від їхнього імені, щоб і вони могли повністю присвятити себе служінню Тобі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International