Book of Common Prayer
1 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[a].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
1 Славімо Господа, бо щедрий Він!
Пісень співаймо Богу,
бо вславлять Його—приємно!
2 Господь побудував Єрусалим,
народ Ізраїлю поверне Він з полону.
3 Зціляє Він людей, серця яких розбиті,
і перев’язує їм рани.
4 Він знає лік зіркам на небі,
усім їм імена дає.
5 Володар наш—величний, всемогутній,
безмежна Його мудрість.
6 Господь підтримує душею скромних,
пихатих—пригинає до землі.
7 До Господа звертайтеся із жертвами подяки,
співайте Господу пісень, на лірі грайте!
8 Це Він по небу хмари розкидає,
дощами напуває землю,
в горах травою проростає.
9 Це Він худобі корм дає
й крукам, які кричать до Нього.
10 Могутність коней не вража Його,
Йому не до вподоби дужі людські воїни.
11 А тішать Господа всі Його вірні,
хто покладається на Його щиру ласку.
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
[a]1 Славімо Господа!
Я Господа вславлятиму усім єством своїм
в вузькому колі щирих на майдані велелюднім.
2 Господь величні справи робить.
Народ жадає добрих справ, що йдуть від Бога.
3 Є пречудовими й преславними Його діла,
живе віки Господнє милосердя.
4 Забути не зможемо ніколи чудеса Його,
і доброта, і ласка Господа у них.
5 Свою Угоду з нами пам’ятає Він завжди,
дає поживу послідовникам Своїм.
6 Сказав Своєму Він народу про діла Свої величні,
як Він народів інших землі їм віддав.
7 Усе, що діє Бог, то правильно й шляхетно,
ми можемо на всі Його накази покладатись.
8 Його накази діятимуть вічно,
створив Він чесними і праведними їх.
9 Послав рятівника народу Він Своєму,
Угоду з ними склав навіки;
ім’я Його святе й жахливе.
10 Пошана й страх Господній—мудрості початок,
хто слідує Його наказам, розумнішає.
Оспівування Господа—довічне!
[b]1 Славімо Господа!
Благословенний, хто шанує Господа й боїться,
хто прагне слухатись Його наказів!
2 Вельми благословенне покоління щирих,
героями на полі бою будуть їхні діти.
3 Дім їхній буде повен слави і багатства,
єднатимуться в них добро і праведність навічно.
4 Життя людей порядних, добрих
заллє яскраве світло справедливості.
5 І щедра, й праведна людина—добра,
її слова й діла—у відповідності з Законом.
6 Й ніколи не заточиться вона і не впаде,
людину праведну всі пам’ятати будуть вічно.
7 Лихі новини не зігнуть такого,
він впевнений, бо в Господа він виріть.
8 Не виявить він страху, буде мужній,
доки здолає ворогів своїх.
9 Подасть він добровільно злидарю,
бо щедрий, він добру славу матиме,
і праведні діла його довічно жити будуть.
10 Це кривдники побачать й нападе гризота.
Вони скреготатимуть зубами, та відвагу втратять;
у них не стане сил здійснить свої бажання.
1 Славімо Господа!
Славімо Господа, Господні слуги!
2 Нехай благословляється ім’я Господнє
віднині і навічно!
3 Нехай вславляється ім’я Господнє
де сходить сонце й де воно заходить!
4 Господь—над усіма народами землі,
Господня слава—вище піднебесся.
5 Кого ще знайдете такого, як наш Бог—Господь,
Який піднісся на престолі в височінь?
6 Він нахилився, щоб поглянути на землю й небеса.
7 Він з пороху підніме злидаря,
беззахисного з попелу зведе на ноги
8 і возвеличить до вельмож, проводирем поставить.
9 Бездітній навіть Він дарує дім
і щастя, як і матері родини.
Славімо Господа!
Ізраїль—свідок Божий
8 Приведи народ сліпий, хоч має очі,
глухий, хоч має вуха[a].
9 Всі народи зібралися, всі племена посходилися.
Хто з тих богів невірних передбачив теперішні події
або розповів про те, що вже сталося?
Нехай приведуть свідків, щоб засвідчили їхню правду,
щоб люди почули й сказали: «Справді, так було».
10 «Ви—Мої свідки,—каже Господь.—
Мої обранці, Мої слуги.
Я вибрав вас, щоб усі знали Мене й вірили Мені,
щоб зрозуміли, що Я—це Він, єдиний Бог.
Не було до Мене жодного бога,
не буде жодного бога й після Мене.
11 Я—Господь, немає іншого Рятівника, крім Мене.
12 Я прорік, що врятую вас, і зробив це.
Я був з вами у чужих краях.
Ви—Мої свідки,—каже Господь,—та Я—Бог.
13 Я завжди буду Богом.
Не врятуватися нікому від руки моєї.
Ніхто не може перешкодити тому, що Я роблю».
2 Як новонароджені немовлята, котрі потребують молоко, прагніть чистої духовної їжі, щоб від неї зростати для спасіння. 3 Бо тепер «ви пізнали Господню доброту».
4 Прийдіть до Господа Ісуса, Живого Каменя[a], не прийнятого людьми, але обраного й дорогоцінного Богу. 5 І ви самі, неначе живе каміння, з якого Бог будує духовний храм[b], щоб ви стали святим священицтвом і приносили духовні пожертви, приємні Богу через Ісуса Христа. 6 У Святому Писанні є такі слова:
«Дивіться, камінь Я кладу наріжний на Сіоні,
дорогоцінний, вибраний.
І той, хто вірує у нього, не зганьбиться».(A)
7 І цінний він для вас, хто вірує, а для невіруючих:
«Камінь, який будівельники відкинули,
став каменем наріжним».(B)
8 Для невіруючих він:
«Камінь, об який спіткаються люди і падають».(C)
Вони спіткаються, бо не підкорюються Слову Божому. Так Бог призначив, щоб їм було.
9 Ви ж люди вибрані, Царські священики, святий народ[c], який належить Богу. Ви призначені сповіщати людям про великі вчинки Того, Хто покликав вас із темряви гріха у прекрасне Світло Своє.
10 Колись ви не були людьми Божими,
а тепер ви—люди, які належать Богу.
Колись ви не знали милості Божої,
а зараз ви отримали її[d].
Ісус заспокоює Своїх учнів
14 «Нехай не тривожаться ваші серця,—мовив Ісус.—Продовжуйте вірити в Бога, та вірте також в Мене. 2 У домі Отця Мого багато кімнат, і якби не так було, то Я б вам сказав. Я йду туди, щоб приготувати місце для вас. 3 А коли піду й приготую, то повернуся й заберу вас з Собою, щоб ви були там, де Я. 4 Куди Я піду, туди й ви шлях знаєте».
5 Хома й каже тоді: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Звідки нам знати шлях?» 6 «Я є Шлях, Істина й Життя,—відповів Ісус.—І ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене. 7 Якщо ви справді знали Мене, то знали й Отця Мого. І відтепер ви знаєте Його, ви бачили Його».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International