От Марка 4:1-12

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-9; Лк. 8:4-8)

4 Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. ² Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

³ Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти. ⁴ Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. ⁵ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, ⁶ та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю. ⁸ Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного». ⁹ Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Чому Ісус навчав за допомогою притч

(Мт. 13:10-17; Лк. 8:9-10)

¹⁰ Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцять апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі. ^11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах: