M’Cheyne Bible Reading Plan
Авраамові нащадки від Кетури
25 Авраам одружився знову і взяв собі жінку на ім’я Кетура. 2 Вона народила йому Зимрана, Йокшана, Медана, Мидіана, Ішбака та Шуа. 3 Йокшан був батьком Шеби й Дадана. Нащадками Дедана були люди Ашура[a], летуші та леуми. 4 Мидіан мав синів Ефу, Ефера, Ханоха, Авіда і Елдаа. Усі вони були нащадками Кетури.
Смерть Авраама
5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісааку. 6 Він також роздав подарунки синам своїх наложниць, і ще за свого життя відіслав їх від свого сина Ісаака у східні землі[b].
7 Прожив Авраам сто сімдесят п’ять років. 8 Авраам зітхнув востаннє й помер у доброму старому віці, після довгого щасливого життя і приєднався до свого народу[c]. 9 Авраамові сини Ісаак та Ізмаїл поховали його в печері Махпела на полі, що належало Ефронові, Зогаровому синові, хиттитові, на схід від Мамре. 10 То було поле, що його Авраам придбав у хиттитів. Там і поховали його разом з жінкою Саррою.
11 Після Авраамової смерті Бог благословив сина його Ісаака. Ісаак оселився поблизу Беер-Лахай-Роя.
Ізмаїлові нащадки
12 Ось родовід Ізмаїла, сина Авраама і єгиптянки Аґар, Сарриної служниці. 13 Такі були імена його синів в порядку їх народження: первістком Ізмаїла був Невайот, за ним Кедар, Авдеел, Мівсам, 14 Мішма, Дума, Масса, 15 Хадад, Тема, Єтур, Нафис та Кедема.
16 Оце сини Ізмаїла, їхні імена, за їхніми селищами й поселеннями. І кожен з дванадцяти став князем у своєму племені.
17 Проживши сто тридцять сім років, Ізмаїл помер і приєднався до свого народу. 18 Ізмаїлові нащадки розселилися від Хавіли до Шура, що на схід від Єгипту по шляху до Ассирії, і часто нападали на своїх сусідів, нащадків братів Ізмаїлових[d].
Ісаакова сім’я
19 Ось родовід Ісаака, Авраамового сина. Авраам був Ісааковим батьком. 20 Коли Ісаакові було сорок років, він узяв собі жінку Ревекку, дочку арамеянина Бетуїла арамійського з Паддан-Арама, сестру Лавана арамійського. 21 Ісаак молився Господу за свою жінку, оскільки вона була неплідна. Господь почув його молитви і його Ревекка завагітніла.
22 Діти штовхалися у неї в животі. І вона питала: «Що це зі мною?» Тоді пішла вона спитатися в Господа. 23 І мовив їй Господь:
«Два племені у череві твоєму,
народи розділилися вже там.
Один міцніший буде за другого,
і старший меншому служитиме».
24 Коли час прийшов, Ревекка народила близнят, двох хлопчиків. 25 Перший народився геть червоний і шкіра його була вкрита волоссям, то й нарекли його Ісавом[e]. 26 За ним народився його брат, міцно тримаючись своєю ручкою за Ісавову п’яту. Його нарекли Яковом[f]. Ісаакові той час було шістдесят років.
27 Хлопчики виросли. Ісав став вправним мисливцем і любив блукати в степу. Яків був тихим, домашнім чоловіком. 28 Ісаак полюбив Ісава, бо до вподоби йому була дичина, яку той приносив. Та Ревекка любила Якова.
29 Якось, коли Яків готував поїсти, Ісав прийшов з полювання виснажений. 30 Ісав і каже Якову: «Дай мені отій червоній страви, бо я виснажений». Через це його називали Едомом[g].
31 Та Яків відповів йому: «Продай мені спочатку своє первородство»[h].
32 Ісав відповів: «Поглянь, я помираю з голоду. Що мені право первородства!» 33 Але Яків наполягав: «Спершу присягни, що поступишся мені своїм первородством!» Тож Ісав присягнув і продав Якову своє право первородства. 34 Тоді Яків дав Ісаву хліба і юшки. Той поїв, попив, а потім устав та й вийшов геть, показавши тим, який він байдужий до свого первородства.
Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму
(Мк. 13:1-31; Лк. 21:5-33)
24 Коли Ісус вийшов з подвір’я храму і пішов далі, до Нього підійшли учні, щоб показати Йому храмові будівлі. 2 Та Ісус сказав їм: «Чи бачите ви всі ці споруди? Істинно кажу вам: у майбутньому, каменя на камені тут не залишиться: все буде зруйноване»[a].
3 Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, учні Його прийшли і наодинці спитали Ісуса: «Скажи нам, коли це станеться? І яке буде знамення Твого повернення й приходу кінця світу?» 4 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. 5 Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос”,—і багатьох вони обдурять.
6 Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. 7 Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. 8 Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів. 9 Люди пойдуть проти вас, та віддадуть на страждання і смерть. Вас ненавидітимуть усі народи за те, що ви йшли за Мною.
10 В той час багато людей зневіриться та відцурається своєї віри. Вони зраджуватимуть і ненавидітимуть одне одного. 11 І з’явиться багато лжепророків, й обдурюватимуть багатьох людей. 12 Через те, що запанує беззаконня, любов у багатьох віруючих охолоне. 13 Але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.
14 І ця Добра Звістка, Євангелія про Царство Боже, проповідуватиметься по всьому світі як свідчення для всіх народів. Отоді настане кінець».
Спустошення Єрусалиму
15-16 «І коли ви побачите „гидоту спустошення”[b] на святому місці храму, про яку казав пророк Даниїл (той, хто читає, має зрозуміє, про що йдеться), то всі, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори.
17-18 Вони мусять тікати не гаячи часу: хто сидітиме на даху своєї оселі, не повинен спускатися по свої пожитки, а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє. 19 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках!
20 Моліться, аби хоч не взимку те трапилося, та не в суботу, 21 бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку. Та у всі прийдешні часи—ніколи більше такого не буде.
22 І якби не Божа воля скоротити ті жахливі дні, то жоден не врятувався б. Господь скоротив дні ті тільки заради обранців Своїх.
23 І якщо у ті дні хтось скаже вам: „Дивіться! Ось Христос!” або „Ось Він!” Не вірте тому. 24 Бо чимало лжехристів та лжепророків з’явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива[c], намагаючись обдурити обраних Господом, якщо це можливо. 25 То ж стережіться! Я попередив вас заздалегідь. 26 Якщо хтось скаже вам: „Погляньте! Христос там, у пустелі!”—то не йдіть туди. Або якщо скажуть: „Дивіться! Він знаходиться в одній з віддалених кімнат”,—не вірте їм. 27 Коли Син Людський прийде, кожний побачить Його пришестя, подібно спалаху блискавки, котрий можна побачити звідусіль. 28 Туди, де є мертвечина, злітаються стерв’ятники, яких видно здалека.
29 Одразу ж після того лиха, ось що відбуватиметься:
сонце затьмариться,
і місяць перестане світити,
зірки впадуть з небес,
а всі небесні тіла зміняться[d].
30 І тоді на небі з’явиться знамення про прихід Сина Людського. І ридатимуть усі народи землі, коли побачать Сина Людського, Який йтиме по хмарах небесних з великою силою та славою. 31 Сурмитимуть голосно сурми, і пошле Він Ангелів Своїх, аби зібрали вони всіх обраних людей з усіх кінців світу.
32 Навчіться мудрості слухаючи притчу про фіґове дерево: як тільки на ньому з’являється тендітне гілля й розбруньковується молоде листя, ви знаєте, що літо вже близько. 33 Так само й ви, коли побачите всі ці події, про які Я що вам щойно казав, знайте: час настає, він уже на порозі. 34 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. 35 Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».
Тільки Господу відому, коли настане час
(Мк. 13:32-37; Лк. 17:26-30, 34-36)
36 «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові—лише один Отець знає. 37 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. 38 Як це було в дні перед потопом: люди їли, пили, одружувалися, віддавали до шлюбу своїх дітей, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег. 39 І ніхто нічого не знав, доки потоп не знищив їх усіх. І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
40 У той час двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться. 41 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться.
42 Тож будьте готові, оскільки не знаєте, якого дня Господь прийде. 43 І пам’ятайте, що якби господар знав, о котрій годині вночі прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 44 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Добрі та погані слуги
(Лк. 12:41-48)
45 «Хто є вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх? 46 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок! 47 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
48-49 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг, їсти й пити з п’яницями. 50 Але господар слуги прийде того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься. 51 Господар жорстоко покарає[e] його і призначить йому місце серед лицемірів, де чутно буде лише ридання і скрегіт зубів від болю».
Цариця Вашті не підкоряється цареві
1 Це сталося за часів царювання Артасеркса[a], який правив ста двадцятьма сімома провінціями від Індії до Ефіопії. 2 Це було в ті дні, коли цар Артасеркс сидів на престолі у палаці в столичному місті Сузі.
3 На третій рік свого царювання Артасеркс влаштував свято для своїх воєначальників та придворних, для головнокомандуючих персів та мидіан та знаті, були там присутні й намісники провінцій. 4 Свято тривало сто вісімдесят днів, протягом яких він демонстрував величезні багатства царства та пишні скарби його величності. 5 А по закінченні того свята цар влаштував свято для всього народу, що жив у місті Сузі, для бідних і багатих. І свято те тривало сім днів і відбувалося в саду царського палацу, обнесеного парканом. 6 Білі та фіолетові завіси з тонкої бавовни, перев’язані віссоновими та пурпуровими шнурами, звисали зі срібних карнизів, вмонтованих між мармурових колон. Золоті та срібні дивани стояли на помості, оздобленому порфіром[b], мармуром, перлами та коштовним камінням. 7 Напої подавалися в позолочених кубках, і всі кубки були різні. І рікою лилося царське вино, як личить царській щедрості. 8 За наказом, питво було в необмеженій кількості. Бо цар наказав кожному наливати досхочу.
9 У цей самий час цариця Вашті справляла свято для жінок у палаці царя Артасеркса.
10 На сьомий день, як цар розвеселився від вина, він мав розмову з Мегуманом, Візтою, Харбоном, Віґтою, Аваґтою, Зетаром, Карказом—сімома євнухами, що прислужували царю Артасерксу. 11 Він наказав привести царицю Вашті до нього в царському вінці. Він хотів показати її красу люду та вельможам, бо була вона дуже вродлива.
12 Але цариця Вашті відмовилася прийти до царя, за наказом, переданим через євнухів. Цар був украй розлючений і розгніваний. 13 Отож він порадився з мудрецями, які добре зналися на поточних справах, бо він завжди так робив—звертався до людей, обізнаних у справах закону та права. 14 А близькими до нього були царські радники та наближені: Каршена, Шетар, Адмата, Таршиш, Мерез, Марсена та Мемукан. То були сім найвпливовіших вельмож Персії та Мидії. Вони мали особливу ласку: бачити царя. То були найвищі службовці царства. 15 Цар запитав їх: «Що слід зробити з царицею Вашті, згідно з законом, яка не виконала наказу царя Артасеркса, що їй передано було через євнухів?»
16 І відповів Мемукан цареві та наближеним: «Цариця Вашті образила не самого царя, а й усіх наближених, а також усі народи, що живуть у провінціях царя Артасеркса. 17 Бо вчинок цариці стане відомий усім жінкам, і це може викликати їхню непокору та зневагу до своїх чоловіків. Вони казатимуть: „Коли цар Артасеркс наказав цариці Вашті прийти до нього, вона не прийшла”. 18 Уже сьогодні чутки поширюються серед жінок перських та мидіанських вождів як цариця вчинила. І поширюють вони ті чутки серед усіх наближених царя, і це породить зневагу й гнів. 19 Якщо цар згоден, то нехай видасть він царський указ, нехай його буде записано до законів персів та мидіан, щоб ніхто не міг його порушувати. В указі тому має говоритися, що Вашті віднині ніколи не має права з’являтися на очі цареві Артасерксу, а царські її привілеї буде передано іншій жінці, кращій за неї. 20 І як почують про той указ по всьому царстві великому, то всі жінки шануватимуть своїх чоловіків, від великого до малого».
21 Ця порада сподобалася цареві та його вельможам. Цар послухався поради і зробив, як казав Мемукан. 22 І розіслав він листи по всіх царських провінціях, кожному народу його мовою, проголошуючи, що кожен чоловік має бути правителем свого дому.
Суд над Павлом
24 Через п’ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім’я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності правителя Фелікса.
2-3 Покликавши Павла, Тертул почав звинувачувати його: «Вельмишановний Феліксе! Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу. Завжди і повсюди ми визнаємо це з вдячністю. 4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай наше коротеньке звинувачення. 5 Бо ми з’ясували, що цей чоловік—підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту Назарян[a]. 6 До того ж він намагався осквернити храм, 7 але ми схопили його. [Тож ми хотіли судити його згідно з нашим Законом, але командир Лісій прийшов і силою відбив його у нас, 8 наказавши його обвинувачам прийти до тебе][b]. Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо». 9 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те правда.
Промова Павла
10 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися. 11 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння. 12 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті. 13 Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.
14 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків. 15 Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних. 16 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.
17 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в храмі. 18 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення[c], вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств. 19 Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене. 20 Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном. 21 Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».
Ув’язнення Павла в Кесарії
22 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу». 23 Він наказав одному з офіцерів[d] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.
24 Через декілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа. 25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу». 26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабар, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.
27 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в’язниці.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International