M’Cheyne Bible Reading Plan
Народження Ісаака
21 Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав. 2 Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь. 3 І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.
4 Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог. 5 Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.
6 Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною». 7 І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».
Вигнання Аґар з Ізмаїлом
8 Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. 9 Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком[a]. 10 І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». 11 Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.
12 І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. 13 Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».
14 Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби[b] й заблукала. 15 Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. 16 Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».
17 Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. 18 Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».
19 І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.
20 Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. 21 Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран[c].
Угода між Авраамом і Авімелехом
22 Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш. 23 Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш». 24 І відповів Авраам: «Клянусь!»
25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги. 26 Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».
27 Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду. 28 Авраам поставив іще сім[d] овечок осібно від отари. 29 І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?» 30 Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю». 31 Отож те місце й стали називати Беершебою[e], оскільки вони двоє поклялися там.
32 Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської. 33 І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому. 34 І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.
Притча про робітників
20 «Царство Боже подібне до господаря, який рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник. 2 Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до винограднику. 3 Годині о дев’ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, які стояли без діла. 4 Хазяїн сказав їм: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику, і платня буде по справедливості”. 5 І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому—десь опівдні, а потім о третій годині дня,—і робив так само.
6 О п’ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: „Чому ви стоїте тут цілий день без діла?” 7 Вони йому відповіли: „Бо ніхто нас не найняв”. Він їм каже: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику”. 8 Ввечері господар мовив до свого управителя: „Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших”. 9 Отже, всі найняті о п’ятій прийшли і одержали по динару. 10 Коли ж перші підійшли, то думали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний. 11-12 Одержавши платню, вони почали дорікати, кажучи: „Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами. Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку”.
13 І відповів одному з них власник виноградника: „Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар? 14 Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі. 15 Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?” 16 Отак і в Царстві Небесному—останні будуть першими, а перші—останніми».
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мк. 10:32-34; Лк. 18:31-34)
17 Дорогою до Єрусалиму Ісус покликав Своїх учнів і наодинці мовив до них: 18 «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть 19 і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, битимуть Його батогами, а потім розіпнуть на хресті, але на третій день Він воскресне з мертвих».
Прохання матері Якова та Іоана
(Мк. 10:35-45)
20 Мати братів Зеведеєвих підійшла до Ісуса зі своїми синами. Вона вклонилась Йому і звернулася з проханням.
21 Та Христос спитав: «Чого ти бажаєш?» А та відповіла: «Обіцяй мені, що мої два сини сядуть поруч з Тобою у Царстві Твоєму: один по праву руку від Тебе, а другий—по ліву».
22 Тоді Ісус сказав: «Ви не розумієте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу[a] страждань, яку Я випити маю?» Вони відповіли: «Так, ми зможемо».
23 Тоді Ісус сказав її синам: «Істинно кажу вам, ви вип’єте з чаші, яку Я питиму, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч—те не Мені вирішувати. Ці місця приготовані для тих, кого назве Отець Мій».
24 Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на двох братів. 25 Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що погани обирають правителів, які люблять показувати владу свою над людьми, а їхні намісники гноблять народ. 26-27 Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. 28 Так само і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох».
Зцілення сліпих
(Мк. 10:46-52; Лк. 18:35-43)
29 Коли Ісус, в супроводі Своїх учнів, йшов з Єрихона, великий натовп слідував за ними. 30 Край дороги сиділи два сліпці, і почувши, що Ісус проходить повз них, загукали: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» 31 Люди почали докоряти їм, щоб ті замовкли, але вони гукали ще голосніше: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»
32 Тоді Ісус зупинився й мовив до них: «Що ви хочете, щоб Я зробив для вас?» 33 І ті відповіли: «Господи, ми хочемо знову бачити». 34 Ісус змилувався і торкнувся їхніх очей. Тієї ж миті вони прозріли й пішли за Ним.
Присяга служити Господу
10 Через усе це, ми уклали письмову Угоду, й на скріпленій печаткою Угоді були імена наших вождів, левитів та священиків. На скріпленій печаткою Угоді були такі імена: намісника Неемії, сина Гакалії та 2 Седекії, Сераї, Азарії, Єремії, 3 Пашхура, Амарії, Малкії, 4 Гаттуша, Шеванії, Маллуха, 5 Гарима, Меремота, Овдія, 6 Даниїла, Ґіннетона, Варуха, 7 Мешуллама, Авіжі, Міжамина, 8 Маазії, Вілґая та Шемаї. Такі були імена священиків.
9 Левити: Ісус, син Азанії, Віннуй з роду Генадада, Кадміел 10 та їхні брати: Шеванія, Годія, Келіта, Пелая, Ганан, 11 Михей, Регов, Гашавія, 12 Заккур, Шеревія, Шеванія, 13 Годія, Вані та Веніну.
14 Вожді народу: Парош, Пагат-Моав, Елам, Затту, Вані, 15 Вунні, Азґад, Вевая, 16 Адонія, Віґвай, Адін, 17 Атер, Езекія, Аззур, 18 Годія, Гашум, Везай, 19 Гаріф, Анатот, Невай, 20 Маґпіаш, Мешуллам, Гезір, 21 Мешезавел, Задок, Яддуа, 22 Пелатія, Ганан, Аная, 23 Гошеа, Хананія, Гасшув, 24 Галлогеш, Пілга, Шовек, 25 Регум, Гашавна, Маасія, 26 Агія, Ганан, Анан, 27 Маллух, Гарим та Баана. 28 Решта людей, священики, левити, охоронці брам, співці, служники храму і всі, хто відділився від народів довколишніх земель, щоб наслідувати вчення Господнє; також їхні дружини, сини та дочки—всі, хто має знання й тяму 29 об’єдналися зі своїми братами та вождями й проголосили прокляття й клятву жити за законом Божим, який Він дав через Мойсея, слугу Божого, і дотримуватися заповітів Господа, нашого Володаря, Його настанов та законів.
30 Ми обіцяємо не видавати заміж дочок наших чужинцям і не одружувати синів наших із чужинками. 31 Якщо чужинці прийдуть продавати зерно чи крам у суботу, ми не будемо того купувати в них ні в суботу, ні в інші святкові дні. Кожний сьомий рік[a] ми не будемо сіяти, ані саджати й прощатимемо борги нашим боржникам. 32 Ми зв’язали себе зобов’язанням віддавати третину шекеля[b] срібла на рік на утримання храму Господнього, 33 на хліб, що кладуть на стіл у храмі, на щоденні хлібні пожертви та жертви всеспалення по суботах, і на Новолуння, на призначені свята, на освячені речі та на очищення Ізраїлю від гріхів, на всю роботу в домі Господа нашого.
34 Ми—священики, левити і всі люди за жеребом, родинами і в призначений час року будемо приносити пожертви деревом для спалення на вівтарі Господа нашого Бога в домі Бога нашого, з року в рік, як сказано в Законі. 35 Також ми зобов’язуємося приносити до храму Господнього перші врожаї року з наших ланів і садів. 36 І як записано в Законі, ми зобов’язуємося приносити до храму Господнього своїх синів-первістків, а також перший приплід стада великої рогатої худоби та отар до священиків, які правлять там службу. 37 Також ми будемо приносити до сховищ храму Божого, священикам перше тісто та наші внески: фрукти з кожного дерева, молоде вино й оливу. І ми будемо віддавати левитам десятину нашого врожаю. Саме левити й будуть збирати данину десятини по всіх поселеннях, де ми працюємо. 38 А священик, нащадок Аарона, буде з левитами під час збирання цієї податі. І левити будуть приносити десятину данини—десятину від кожного врожаю до сховища храму нашого Бога. 39 Люди Ізраїлю і левити робитимуть свій внесок зерном, молодим вином та оливою до сховищ, бо там зберігається священне начиння храму, там священики правлять службу, там охоронці брам, служники та співці. Ми будемо дбати про храм нашого Бога.
Павло вирушає до Македонії та Греції
20 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. 2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. 3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. 4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. 5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. 6 Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Павло повертає до життя мертвого
7 У неділю[a], коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої[b], Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. 9 Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
10 Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». 11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. 12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Павло проповідує в Мілеті
13 Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. 15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Павлова промова до старійшин
17 З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. 18 Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. 19 Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. 20 Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. 21 Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. 23 Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. 24 Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше—закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус—розповідати людям Благовість про Божу милість.
25 І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. 26-27 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
28 Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам[c]. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої[d], яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина[e]. 29 Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. 30 Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. 31 Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. 32 А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
33 Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. 34 Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. 35 Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
36 Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. 37 Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. 38 Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International