M’Cheyne Bible Reading Plan
Новий початок
9 І благословив Бог Ноя та його синів, мовивши: «Нехай у вас буде багато дітей. Заселіть землю. 2 І кожна тварина на землі, усе птаство в небі, все, що плазує по землі, усяка риба в морі боятимуться вас. І матимете владу над ними всіма. 3 Все, що рухається і живе на землі, буде вам на поживу. Як дав Я вам раніше зелені рослини на поживу, так тепер віддаю і все інше.
4 Але не їжте живого м’яса, що кров у собі має. 5 Я стягну і вашу кров за ваші життя. Від кожної тварини, від кожної людини, від усіх, хто пролив кров іншої людини, я вимагатиму його життя.
6 Хто проллє кров іншого,
то і його кров інший проллє,
оскільки Бог створив людей за образом Своїм.
7 Тож майте багато дітей, тож множтеся на цій землі й розселяйтеся».
Угода Бога з Ноєм
8 Тоді Бог сказав Ноєві та його синам: 9 «Я укладаю Угоду з вами й нащадками вашими, з усіма живими створіннями, що навколо вас. 10 Я укладаю Угоду з усім птаством, домашньою худобою, дикими звірами, що навколо вас, усім що вийшло разом з вами з ковчегу. 11 Це угода про те, що ніколи вже потоп не нищитиме всього живого на землі і не спустошуватиме землю».
12 І мовив далі Бог: «Ось доказ Угоди, що я укладаю з вами і всім живим навколо вас. Ця угода—на всі часи. 13 Я залишу райдугу[a] в хмарах, що буде доказом Угоди між Мною і землею. 14-15 А коли Я заберу хмари з-над землі й з’явиться райдуга, тоді Я згадаю про Угоду між Мною і кожним живим створінням. І ніколи вже потоп не знищить життя на землі. 16 Тож побачивши райдугу в небі, Я згадаю про довічну Угоду між Богом і всіма живими створіннями на землі».
17 І ще Бог сказав Ноєві: «Це і є доказом Угоди, що Я уклав з усім живим на землі».
Ноєві сини. Хамів гріх
18 Ноєві сини Сим, Хам та Яфет вийшли разом з ним із ковчегу. (Хам був батьком Ханаана). 19 Ці троє були синами Ноя і від них походять усі люди на землі.
20 Ной став землеробом і посадив виноградник. 21 Одного разу Ной випив вина і, сп’янівши, ліг роздягнений спочивати у наметі своєї дружини[b]. 22 Хам, батько Ханаана, побачивши голого батька свого, вийшов і розповів про це своїм братам. 23 Тоді Сим та Яфет узяли одяг, накинули собі на плечі, задкуючи увійшли до намету і вкрили свого роздягненого батька. Отже, вони не бачили його голизну.
24 Коли Ной прокинувся від сп’яніння, то дізнався, що вчинив його молодший син. 25 І сказав Ной:
«Нехай проклятий буде Ханаан!
Бути йому найостаннішим рабом братів своїх»[c].
26 І Ной додав:
«Благословенний Господи, Боже Симів![d]
Нехай Ханаан буде рабом Симовим.
27 Нехай Бог збагатить Яфета,
нехай Він живе в наметах Симових.
Нехай Ханаан буде рабом і Яфетові».
28 Ной жив після потопу триста п’ятдесят років. 29 Загалом він прожив дев’ятсот п’ятдесят років і потім помер.
Ноєві нащадки
10 Ось нащадки синів Ноєвих Сима, Хама та Яфета, що народилися після потопу.
Нащадки Яфетові
2 Синами Яфетовими були Ґомер, Маґоґ, Мадай, Яван, Тувал, Мешех і Тирас.
3 Синами Ґомеровими були Ашкеназ, Ріфат і Тоґарма.
4 Синами Явановими були Елішах, Таршиш, Киттим і Доданим[e]. 5 Від цих Яфетових синів походять люди, що заселили узбережжя Середземномор’я.
Вони мали свою землю, у кожного була своя сім’я. Ці сім’ї розрослися, утворивши народи зі своїми мовами.
Нащадки Хамові
6 Синами Хамовими були Куш[f], Мицраїм[g], Пут і Ханаан.
7 Синами Кушевими були Сева, Хавіла, Савта, Раама і Савтека. Синами Рааминими були Шеба і Дедан.
8 Куш був батьком Німрода, а Німрод став першим могутнім воїном на землі. 9 Він був великим мисливцем перед Господом. Тож люди й казали: «Як Німрод, великий мисливець перед Господом».
10 В царство Німрода спочатку входили Вавилон, Ерех, Аккад і Халне, що в землях Шинарських. 11 Звідти Німрод пішов до Ассирії, де збудував міста Ниневію, Роховот-Ір, Калах і 12 Ресен, що між Ниневією та Калахом. Та Калах був великим містом.
13-14 Мицраїм був батьком лудіїв, анаміїв, легавіїв, нафтугіїв, патрузіїв, каслугіїв (від яких пішли филистимляни) та кафторіїв.
15-18 Ханаан був батьком Сидона, свого первістка, а також хиттитів, євуситів, аморійців, ґірґашитів, хивійців, аркітів, синітів, арвадіїв, земаріїв та гаматіїв.
Згодом роди ханаанців розселилися по всьому світу. 19 Землі Ханаанові простяглися від Сидона до Ґерара й аж до Ґази, від Сидона до Содома, Ґоморри, Адми й Цевоїма, аж до Лаші. 20 Все це були нащадки Хама. Кожен їхній рід мав свою мову, землю, народ.
Нащадки Симові
21 Сим також мав дітей. Він був пращуром Еверових дітей і старшим братом Яфета.
22 Синами Симовими були Елам, Ашур, Арпахшад, Луд і Арам.
23 Синами Арамовими були Уз, Ґул, Ґетер і Маш.
24 Арпахшад був батьком Шелаха, а Шелах був батьком Евера. 25 В Евера народилося два сини. Одного звали Пелеґ, через те, що за його життя землю було поділено[h], а його брата звали Йоктан.
26-29 Йоктан був батьком Алмодада, Шелефа, Хазармавета, Єри, Гадорама, Узала, Дікли, Овала, Авімаїла, Шеби, Офіра, Хавіли та Йовава. Всі вони були синами Йоктана. 30 Вони жили в східних горах від Меші до Сефару.
31 Це Симові нащадки. Кожна їхня сім’я мала свою мову, землю, народ.
32 Оце родовід Ноєвих нащадків за їхніми родинами. Від них беруть початок усі народи, що заселили землю після потопу.
Зцілення паралізованого
(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)
9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. 2 І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».
3 Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» 4 Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? 5 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” 6 Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»
7 Вставши, немічний подався додому. 8 Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.
Покликання Левія (Матвія)
(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)
9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. 10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. 11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»
12 Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)
14 Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»
15 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.
16 До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. 17 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, для нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».
Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу
(Мк. 5:21-43; Лк. 8:40-56)
18 Поки Ісус усе це казав, до Нього прийшов голова синагоги, і впавши долілиць, мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та торкнутися рукою Своєю до неї, щоб вона ожила». 19 Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.
20 У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його плаща. 21 Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо я торкнуся Його одягу, то одужаю». 22 Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Будь щаслива, дочко! Віра твоя зцілила тебе!» І жінка одразу одужала.
23-24 Коли Ісус прийшов до оселі Яїра, Він побачив музиків, які грали похоронні мелодії, та приголомшених людей. Ісус сказав: «Вийдіть! Вона не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися з Нього. 25 Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала. 26 Чутки про це розійшлися по всій тій країні.
Ісус зціляє інших
27 Коли Ісус подався звідти, двоє сліпців ішли слідом за Ним і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!» 28 І коли Він увійшов у дім, сліпці наблизилися до Нього. Тоді Ісус мовив до них: «Чи вірите ви в те, що Я знову зможу зробити вас зрячими?» Ті відповіли: «Так, Господи». 29 Ісус торкнувся їхніх очей і сказав: «Оскільки вірите, що Я зможу зробити вас зрячими, то ж так тому і бути». 30 І зір повернувся до них. Та Ісус суворо застеріг їх, кажучи: «Нехай же ніхто про це не дізнається». 31 Але коли вони пішли, то рознесли чутку про це по всіх усюдах.
Ісус виліковує німого
32 В той час, коли вони виходили, до Ісуса привели німого чоловіка, одержимого нечистим духом. 33 Тільки-но Ісус вигнав біса з нього, як німий почав говорити. Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Нічого подібного ще не траплялося в Ізраїлі». 34 Та фарисеї казали: «Він виганяє нечистих владою володаря демонів!»
Ісус співчуває людям
35 Ісус ходив усіма містами та селами, навчаючи в синагогах, проповідуючи Євангелію про Царство Боже, виліковуючи всі хвороби та недуги. 36 Коли Він бачив натовпи людей, співчуття до них проймало Його, бо були вони знесилені й безпорадні, наче вівці без пастуха. 37 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Жнива великі, та мало робітників. 38 Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива».
Про одруження з неєвреями
9 Після того, що було зроблено, до мене прийшли вожді й сказали: «Люди Ізраїлю, священики та левити не відмежувалися від народів навколишніх земель. Вони чинять так само мерзотно, як і ханаанці, хиттитів, перизійці, єфусити, аммонійці, моавійці, єгиптяни та аморійці. 2 Бо вони одружувалися самі, а також їхні сини з жінками навколишніх народів і змішували святе сім’я з навколишніми народами. А правителі та можновладці були першими у цій небогоугодній справі».
3 Коли я почув ті слова, то розідрав своє вбрання і плащ свій, я рвав волосся на голові, скуб свою бороду. Я був у розпачі. 4 І всі люди затряслися від страху, почувши слова Бога Ізраїлю, які дійшли до мене. Вони злякалися, бо люди, як повернулися з вигнання, не були віддані Богу. І так я просидів аж до вечірньої пожертви. 5 Тоді під час вечірньої пожертви я оговтався від приниження. Вбрання і плащ на мені були розідрані, я впав на коліна й простягнув руки до Господа, мого Бога.
6 Я гукнув: «О Боже мій, мені так соромно, я такий розгублений, що не можу очей підвести до Тебе, о Боже. Бо гріхів наших уже вище голови, а провини сягнули неба. 7 Від часів наших предків і донині вина наша величезна. За гріхи наші нас, наших царів і священиків було віддано в руки чужоземних царів: мечем, вигнанням, пограбуванням і приниженням. І так донині. 8 А тепер, на короткий час, Господь Бог наш виявив милість Свою, тож рештки нас лишилися в живих, і місце святе віддане нам для спокійного поселення. Отож наш Бог дав нам у рабстві нашому надію і нове життя.
9 Хоч ми й раби, але Бог наш не полишив нас у рабстві. Він виявив милість Свою перед царями перськими, даруючи нам нове життя для відбудови храму нашого Бога, щоб підняти його з руїн і щоб ми мали захищені мури в Юдеї та Єрусалимі. 10 А тепер, наш Боже, що можемо ми сказати після цього? Ми ж не виконували заповіді Твої.
11 Ти наставляв нас через слуг Своїх пророків і говорив так: „Земля, на яку ви вступаєте, сплюндрована мерзотними вчинками людей, які живуть на ній. Своєю гидотою вони забруднили її від краю і до краю. 12 Отож не віддавайте своїх дочок за їхніх синів і не одружуйте синів своїх з їхніми дочками. Ніколи не шукайте миру з ними й процвітання, щоб могли ви зміцніти і втішатися з добра цієї землі, і щоб могли все передати її назавжди у спадщину своїм нащадкам”.
13 У всьому, що сталося, винні ми, ми самі, наші мерзотні вчинки і наша велика провина. Хоча ти, наш Боже, покарав нас меншою мірою, ніж та, на яку ми заслуговуємо. І нарешті Ти дозволив декому з нас вижити. 14 То невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і родичатимемося з людьми, які чинять мерзоту? То хіба не розгніваєшся Ти на нас знову, хіба не знищиш до останку? 15 О, Господи, Боже Ізраїлю, Ти справедливий! Сьогодні лишилася нас невеличка купка. І ми тут, перед Тобою, у провині своїй. І ніхто не може стати перед Тобою через цю вину».
Навернення Савла
9 1-2 Тим часом Савл продовжував погрожувати послідовникам Господа, намагаючись налякати і знищити їх. Він пішов до первосвященика й попросив у того листи до синагог міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників «Дороги Господньої», все одно чоловіків чи жінок, міг схопити їх і доставити до Єрусалиму.
3 Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. 4 Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?» 5 Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш. 6 Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».
7 Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого. 8 Підвівшись з землі, Савл розплющив очі, але нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск. 9 Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.
Савл і Ананій
10 У Дамаску мешкав учень Ісуса на ймення Ананія. Господь сказав йому у видінні: «Ананіє!» Він відповів: «Я тут, Господи!» 11 Господь сказав йому: «Збирайся й рушай на вулицю, що зветься Прямою. Там у домі Юди[a] запитай чоловіка з міста Тарс на ймення Савл. Він зараз молиться. 12 Йому було видіння, й він бачив, що до нього прийшов чоловік на ймення Ананія і поклав на нього руки, щоб він знову прозрів».
13 Та Ананія відповів: «Господи, я від багатьох чув про цього чоловіка, про все те лихо, що він заподіяв Твоїм святим людям у Єрусалимі. 14 І сюди він з’явився, наділений владою від головних первосвящеників схопити всіх, хто вірить у Тебе»[b].
15 Але Господь сказав йому: «Іди! Бо Я обрав цього чоловіка, щоб донести ім’я Моє до поган, їхніх царів, та й до людей ізраїльських. 16 Я Сам маю показати йому все, що він мусить вистраждати за ім’я Моє».
17 Тож Ананія вирушив і прийшов у той дім. Він поклав руки на Савла, промовивши: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі по дорозі сюди, послав мене щоб ти знову побачив і сповнився Духа Святого». 18 І тієї ж миті неначе луска впала з Савлових очей, і він знову прозрів. Він підвівся на ноги й охрестився. 19 Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.
Савл проповідує в Дамаску
20 Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус—Син Божий!» 21 Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа?[c] Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?» 22 Але Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.
23 Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла. 24 День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його, але їхні плани стали відомі Савлу. 25 Та деякі послідовники Христа, яким проповідував Савл, допомогли йому втекти звідти, спустивши його уночі в кошику через отвір у міський стіні.
Савл у Єрусалимі
26 Повернувшись до Єрусалиму, Савл спробував приєднатися до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем. 27 Але Варнава прийняв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім’я Ісуса. 28 Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім’я Господа. 29 Він розмовляв і сперечався й з юдеями, які говорили грецькою мовою, але ті почали змовлятися вбити його. 30 Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.
Зцілення Енея
31 В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим. 32 Мандруючи з міста до міста, Петро завітав до віруючих[d], які мешкали в Лидді. 33 Там він знайшов чоловіка, на ймення Еней, який уже вісім років був немічний і прикутий до ліжка. 34 Петро сказав йому: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе. Підведись і сам постели собі ліжко». І той негайно підвівся.
35 І всі мешканці Лидди й Сарона бачили його й навернулися до Господа.
Зцілення Тавіти
36 В Йоппії жила Ісусова послідовниця Тавіта, з грецької Доркас, що перекладалося як «сарна». Вона завжди була готова на добрі справи й завжди давала бідним гроші. 37 Якраз у ті дні вона захворіла й померла. Тіло її обмили й поклали в горішній кімнаті.
38 Лидда була біля Йоппії. Коли Ісусові послідовники в Йоппії почули, що Петро перебуває в Лидді, вони послали до нього двох чоловіків з проханням: «Прийди до нас, будь ласка, негайно». 39 Петро зібрався й вирушив з ними. Коли він прийшов, його відвели до горішньої кімнати, та всі вдови обступили його. Вони плакали й показували йому одяг та інші речі, які Тавіта зробила своїми руками, коли ще була з ними.
40 Петро вислав їх із кімнати, а сам став на коліна й почав молитися. Потім, повернувшись до тіла, промовив: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла. 41 Петро подав їй руку й допоміг встати на ноги. Слідом за тим він покликав усіх віруючих та вдів і показав їм, що Тавіта жива.
42 Це стало відомо по всій Йоппії, тож багато людей повірило у Господа. 43 Петро залишився в Йоппії на багато днів в одного кожум’яки на ім’я Симон.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International