M’Cheyne Bible Reading Plan
Кінець потопу
8 Та Бог не забув про Ноя і про всіх диких звірів та домашню худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав вітер на землю, й вода почала спадати. 2 І замкнулися джерела великої безодні й загати небесні позачинялися, і вщух дощ із неба.
3-4 Тоді вода, що покривала землю, почала поступово спадати й через сто п’ятдесят днів, сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився, торкнувшись вершин біля Араратських гір. 5 Вода ще спадала аж до десятого місяця. Першого дня десятого місяця стало видно вершини гір.
6-7 Сорок днів по тому Ной відчинив вікно, яке він зробив у ковчезі, й випустив крука. Той літав взад і вперед, аж доки не висохла земля.
Ной випускає голуба
8 Тоді Ной випустив голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. 9 Але голуб не знайшов місця для спочинку й повернувся назад до ковчега. Вода все ще вкривала землю. Ной тоді простягнув руку і, впіймавши голуба, забрав його назад до ковчега. 10 Він зачекав іще сім днів і знову випустив голуба.
11 Голуб повернувся до нього того ж вечора, тримаючи в дзьобі свіжий, щойно зірваний оливковий листок. Так Ной дізнався, що вода вже зійшла з землі. 12 І ще сім днів чекав Ной, і знову випустив голуба, і той уже більше не повернувся до нього.
Ной залишає ковчег
13 Шістсот першого року Ноєвого життя, першого дня першого місяця вода висохла з поверхні землі. Ной відчинив двері ковчега, подивися й побачив, що поверхня землі суха. 14 На двадцять сьомий день другого місяця земля зовсім висохла.
15 Бог тоді мовив до Ноя: 16 «Виходь із ковчега разом із дружиною своєю, і сини твої нехай виходять із жінками своїми. 17 І виведи з собою кожен вид диких звірів, домашньої худоби, птаства і всього, що плазує по землі, щоб плодилися вони, щоб множилися й заселяли землю».
18 І вийшов Ной з ковчега з синами, дружиною та невістками. 19 І всі тварини, всі плазуни і птахи, все, що рухається на землі, повиходило з ковчега з родом своїм. 20 І спорудив тоді Ной вівтар Господу. І, взявши кілька з усіх чистих тварин[a] і птахів, приніс їх у жертву, спаливши на вівтарі.
21 І почув Господь приємні пахощі жертви і мовив до Себе в серці Своєму: «Не проклинатиму Я більше землю через людей, бо лихі наміри були у них навіть від часів юності їхньої. Тож не губитиму більше кожну живу істоту, яку Я створив.
22 І поки земля існуватиме,
на ній завжди буде час сівби і жнив,
завжди існуватиме холод і спека,
літо і зима, день і ніч».
Зцілення прокаженого
(Мк. 1:40-45; Лк. 5:12-16)
8 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним. 2 Там був прокажений, який підійшов до Ісуса і, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 3 Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він очистився від хвороби. 4 Тоді Ісус наказав йому: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[a], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
Ісус зціляє сина чиновника
(Лк. 7:1-10; Ін. 4:43-54)
5-6 Коли Ісус знов прийшов до Капернаума, до Нього підійшов римський сотник і, благаючи про допомогу, мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».
7 Тоді Ісус пообіцяв йому: «Я прийду, щоб зцілити його».
8 У відповідь сотник сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі, але лише накажи, й слуга мій одужає. 9 Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».
10 Почувши це, Ісус був дуже вражений й сказав тим людям, котрі слідували за Ним: «Істинно кажу вам, такої великої віри Я ні в кого не зустрічав—навіть у людей Ізраїлю. 11 Кажу вам більше того: багато хто прийдуть зі сходу та заходу й будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Божому. 12 Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів від болю». 13 По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! Твій слуга одужає і станеться це так, як ти у те повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.
Зцілення багатьох
(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. 15 І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.
16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:
«Він забрав усі наші хвороби
й поніс наші недуги».(A)
Хто може бути Ісусовим учнем
(Лк. 9:57-62)
18 Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на інший берег озера. 19 Тоді один із законників, підійшовши до Нього, мовив: «Учителю, я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».
20 Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
21 Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». 22 Однак Ісус відповів: «Йди за Мною, нехай мертві самі ховають своїх померлих».
Ісус вгамовує бурю
(Мк. 4:35-41; Лк. 8:22-25)
23 Ісус сів у човен, а за Ним й усі Його учні. 24 Після того, як вони відпливли від берега, налетів штормовий вітер, та такий дужий, що хвилі почали заливати човен, але Ісус спав. 25 Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!» 26 Ісус сказав їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітру й хвилям вгамуватися, і на озері запала тиша.
27 Всі учні були здивовані й спитали: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Ісус зціляє двох біснуватих
(Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39)
28 Коли Ісус переплив на протилежний берег озера до землі Ґадаринської[b], двоє одержимих нечистими духами вийшли до Нього з-за гробниць. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою. 29 Вони кричали: «Що Тобі треба від нас, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?» 30 Неподалік паслося велике стадо свиней. 31 І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». 32 Ісус їм відповів: «Ідіть!» Тож демони повиходили з людей і вселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло. 33 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях, а особливо про те, що сталося з біснуватими. 34 Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його залишити їхню землю.
Вожді родин, що повернулися з Езрою
8 Ось голови родин (та їхній родовід), які прийшли з Вавилона зі мною під час правління царя Артаксеркса:
2 від нащадків Фінегаса—Ґершон. Від нащадків Ітамара—Даниїл. Від нащадків Давида—Гаттуш.
3 Від нащадків Шеканії, від нащадків Пароша—Зехарія, а з ним іще сто п’ятдесят чоловік за списком.
4 Від нащадків Пагата моавського—Еліегоенай, син Зарахії, а з ним іще двісті чоловік.
5 Від нащадків Затту—Шеканія, син Ягазіела, і з ним іще триста чоловік.
6 Від нащадків Адіна—Евед син Йонатана і з ним п’ятдесят чоловік.
7 Від нащадків Елама—Єшая, син Аталії, і з ним сімдесят чоловік.
8 Від нащадків Шефатії—Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят чоловік.
9 Від нащадків Йоава—Овдія, син Єгіела, і з ним двісті вісімнадцять чоловік.
10 Від нащадків Вані—Шеломит, син Йозифаї, і з ним сто шістдесят чоловік.
11 Від нащадків Вевая—Зехарія, син Вевая, і з ним двадцять вісім чоловік.
12 Від нащадків Азґада—Йоханан син Хаккатана, і з ним сто десять чоловік.
13 Від нащадків Адонікама останні були такі, за іменами: Еліфелет, Єуел, Шемая, а з ними ще шістдесят чоловік.
14 Від нащадків Віґваї—Утай і Заккур, а з ними ще сімдесят чоловік.
Повернення до Єрусалима
15 Я зібрав їх біля річки, що впадає в Агаву, і там ми три дні стояли табором. Я довідався, що серед цих людей були священики, але не знайшов там жодного левита. 16 Отож я послав за вождями Еліезером, Аріелом, Шемаєю, Елнатаном, Яривом, Елнатаном, Натаном, Захарією та Мешулламом, а також за мудрими вчителями Йояривом та Елнатаном.
17 Я послав їх до Іддо, вождя місцевості Касифія, з наказом переказати Іддо та його братам, а також служникам храму в місцевості Касифія, щоб вони прислали до нас помічників у храм нашого Бога. 18 Оскільки рука Бога нашого була з нами, вони прислали до нас мудрого чоловіка з нащадків Маглі, сина Левія, сина Ізраїля, на ім’я Шеревія з його синами та братами. Їх було вісімнадцятеро. 19 А також прислали Гашавію разом з Єшаєю з нащадків Мерарі з братами та синами. Їх було двадцятеро. 20 Іще були храмові слуги, яких Давид і вельможі призначили служити левитам—усього двісті двадцять храмових слуг. Усі вони були переписані за іменами.
21 Там, на березі Агави я оголосив, що ми не будемо їсти певний час, щоб принизити себе перед нашим Богом, щоб дарував він нам легку путь, для нас і наших дітей, і для всього нашого добра. 22 Бо мені незручно було просити царя дати нам воїнів та вершників, щоб охороняли нас від ворогів у подорожі. Бо ми сказали цареві: «Рука Бога нашого з усіма, хто вірить в Нього, але влада Його і гнів—проти тих, хто відвернувся від Нього». 23 Отож ми постилися й молилися за це, і Він почув наші молитви.
24 Потім я відібрав дванадцять вождів із священиками. Серед них були Шеревія та Гашавія та десятеро їхніх братів. 25 Тоді я віддав їм срібло та золото, а також посуд, які були пожертвувані для храму нашого Бога царем, його радниками й наближеними та всіма іншими людьми Ізраїлю. 26 Я зважив і віддав їм шістсот п’ятдесят талантів[a] срібла, сто талантів[b] срібного посуду, та сто талантів[c] золота. 27 Я дав їм двадцять золотих чаш, вартих тисячі дариків[d] і два блюда з прекрасної обробленої міді, що коштували немов золото.
28 І я сказав їм: «Ви посвячені Богу, і посуд цей священний. Це срібло й золото є добровільна пожертва Господу, Богу наших предків. 29 Бережіть його пильно, доки не здасте за вагою головним священикам, левитам і вождям сімей ізраїльських в Єрусалимі, у приміщеннях храму Господа». 30 Отож священики та левити одержали золото і посуд за вагою щоб віднести до Єрусалима в храм нашого Бога.
31 На дванадцятий день першого місяця[e] ми вирушили від річки Агави до Єрусалима. Бог наш був із нами, і Він захищав нас від ворогів та розбійників на нашому шляху. 32 Так ми дісталися до Єрусалима й відпочивали там три дні. 33 На четвертий день ми поскладали срібло, золото й посуд у храмі нашого Бога і здали все Меремоту, сину Урії, який був священиком разом з Елеазаром, сином Фінегасовим. Там також були присутні левити Йозавад, син Ісуса та Ноадія, син Віннуя. 34 Все було перевірено поштучно і за вагою. І тоді ж була зареєстрована загальна вага.
35 Потім євреї, які повернулися з заслання, принесли пожертву всеспалення Богові Ізраїля: дванадцять бичків за весь Ізраїль, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім ягняти і дванадцять козлів як жертву очищення. Все то була офіра всеспалення Господу. 36 Вони також передали царський наказ правителям та царським урядовцям землі, що на захід від ріки Євфрат. І ті підтримали ізраїльський народ і храм Божий.
Переслідування перших християн
8 Юнак Савл схвалював вбивство Степана, вважаючи це справедливим.
Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії. 2 Кілька побожних чоловіків поховали Степана й гірко плакали за ним. 3 Савл почав знищувати церкву. Він ходив від дому до дому, витягав чоловіків і жінок і кидав їх до в’язниці. 4 А ті віруючі, яких вигнали з Єрусалиму, ходили повсюди, розповідаючи людям Благовість.
Пилип у Самарії
5 Пилип[a] подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа. 6 Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він звершував, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив. 7 Нечисті духи з гучним криком виходили з одержимих людей. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип. 8 Тоді велика радість охопила все місто.
Симон-ворожбит
9 Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим. 10 Всі люди, від найменшого до найбільшого, прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік має силу Божу, яка зветься Великою Силою». 11 Багато людей стали його послідовниками, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.
12 Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення, як чоловіки, так і жінки. 13 Сам Симон повірив у Благовість і, коли охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер вже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.
14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла Послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана. 15 Прибувши у ту землю, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб ті отримали Дух Святий. 16 Адже поки що він ні на кого з них не зійшов; вони ще тільки-но охрестилися в ім’я Господа Ісуса.
17 Тож, коли Петро й Іоан поклали руки на них, вони отримали Дух Святий. 18 Тоді Симон, побачивши, що Дух Святий пролився на людей через покладання рук апостолів, почав пропонувати їм гроші. 19 Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Святим Духом».
20 Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий. 21 У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне. 22 Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум. 23 Бо я бачу, що ти повен гірких заздрощів. Ти перебуваєш у полоні гріха». 24 На те Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».
25 Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони були, та донесли до людей Слово Господа, а потім повернулися до Єрусалиму. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських містах.
Хрещення ефіопського вельможі
26 З’явився до Пилипа Ангел Господній і сказав: «Збирайся й рушай на південь, по дорозі, що веде з Єрусалиму до Ґази». (Та дорога пролягала через пустелю).
27 Тож Пилип зібрався й вирушив. По дорозі він зустрів одного ефіопа, євнуха, який був вельможею Кандакії, цариці ефіопської, та виконував обов’язки наглядача за всією її скарбницею. Ефіоп їздив до Єрусалиму поклонитися Богу. 28 Тепер, повертаючись додому, він сидів у своїй колісниці й читав книгу пророка Ісаї.
29 Дух Святий сказав Пилипові: «Йди до тієї колісниці й лишайся біля неї». 30 Наблизившись до колісниці, Пилип почув, що вельможа читає книгу пророка Ісаї. Пилип запитав його: «Чи розумієш ти те, що читаєш?» 31 Тоді ефіоп відповів: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?» І він запросив Пилипа піднятися й сісти поруч із ним.
32 Вельможа саме читав таке місце:
«Його вели, як вівцю на заклання.
І як ягня, яке німує перед стригалем,
так і Він не розтулив своїх уст.
33 Принижений, Він був позбавлений справедливості.
Хто розповість колись про Його нащадків?
Адже життя Його на землі скінчилося».(A)
34 Вельможа[b] запитав Пилипа: «Скажи мені, будь ласка, про кого говорить пророк? Це він про себе, чи про когось іншого?» 35 І Тоді Пилип заговорив, почавши саме з цих слів Писання, і розповів євнуху Благовість про Ісуса.
36 Дорога вела їх униз і привела до води. Вельможа сказав: «Поглянь! Тут є вода! Чому би мені не похреститися?» 37 [Пилип відповів: «Якщо ти віриш усім своїм серцем, то можеш охреститися». Вельможа сказав: «Я вірю, що Ісус Христос—Син Божий»][c]. 38 Тоді Вельможа наказав візникові зупинитися. Вони вдвох, Пилип і вельможа, спустилися до води, й Пилип охрестив його. 39 А коли виходили з води, Дух Господа забрав Пилипа, і вельможа більше його не бачив. Сповнений радості, він продовжив подорож.
40 А Пилип опинився в місті Азоті. Звідти він пішов по всіх містах, проповідуючи Благовість, аж доки не прибув до Кесарії.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International