M’Cheyne Bible Reading Plan
Повернення Аврама до Ханаану
13 Тож Аврам пішов із Єгипту разом зі своєю дружиною і майном, що мав, у Неґев. З ними також був Лот. 2 На той час Аврам був дуже багатий на худобу, срібло й золото. 3 Так Аврам мандрував із Неґева аж до Бетела, до того самого місця, де він спершу ставив свій намет між Бетелом та Аї. 4 Саме на цьому місці Аврам спорудив перший вівтар. Тут він поклонявся Господу.
Аврам і Лот розходяться
5 Лот, який мандрував з Аврамом, також мав худобу, овець і намети. 6 Земля не могла їх обох прогодувати, бо мали вони багато майна. Тож не могли вони жити разом. 7 Ще й чабани Аврама й Лота почали сперечатися. (В тих землях тоді жили ханаанці та перизійці).
8 Тоді Аврам сказав Лоту: «Не годиться нам сваритися з тобою, ані чабанам нашим. Ми ж усі брати. 9 Чи не вся земля перед тобою? Давай розійдемося. Якщо ти підеш ліворуч, то я—праворуч, якщо ж ти праворуч, то я—ліворуч».
10 Лот озирнувся й побачив, що вся Йорданська земля добре зрошувалася, немов сад Господній, як Єгипет, аж до самого Зоара. (Це було до того, як Господь зруйнував Содом і Ґоморру). 11 Вибрав собі Лот Йорданську землю. І попрямував він на схід. Так вони розійшлися.
12 Аврам залишився жити в Ханаанській землі, а Лот поселився в Йорданських землях. Він поставив свій намет біля Содома. 13 На той час мешканці Содома були злими і дуже грішили проти Господа.
14 Після того, як Лот пішов, Господь сказав Авраму: «Озирнися. Подивися з цього місця на північ, південь, схід і захід. 15 Всю цю землю, що ти бачиш, Я назавжди віддам тобі й твоїм нащадкам. 16 Я зроблю твій народ таким численним, як порох земний. Якщо хтось зможе полічити земні порошинки, то й народ твій зможе полічити. 17 Вставай же і йди цією землею з кінця в кінець, бо Я тобі її віддам».
18 Тож Аврам зняв свій намет і оселився ближче до діброви Мамре, неподалік від Хеврона. Там спорудив Аврам вівтар Господу.
Син Людський—Господь суботи
(Мк. 2:23-28; Лк. 6:1-5)
12 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус проходив пшеничним полем. Його учні зголодніли й почали зривати пшеничні колоски та їсти зерно. 2 Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» 3 Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 4 Вони ввійшли до дому Божого і з’їли священні хліби, що були наготовані Богові, хоч ті підношення, за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків. 5 Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають? 6 Але кажу Я вам, тут щось величніше, ніж храм.
7-8 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Писання: „Я хочу милосердя, а не пожертв(A)”,—то не судили б невинних, бо Син Людський—Господь і над суботою».
Зцілення сухорукого в суботу
(Мк. 3:1-6; Лк. 6:6-11)
9 Тоді Ісус пішов звідти до синагоги. 10 Там був чоловік з усохлою рукою. Деякі з євреїв уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він порушує Закон. Тож вони спитали Ісуса: «Чи дозволено Законом Мойсеєвим зціляти в суботу?»[a]
11 Та Він відповів їм: «Кожний з вас витягне вівцю з ями, якщо вона впаде туди в суботу. 12 А людина—значно важливіша за вівцю. Отже, Закон Мойсеїв дозволяє робити добро в суботу». 13 Тоді Ісус сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» І той простягнув її, і вона стала знову здоровою, як і друга. 14 Тоді фарисеї пішли геть й почали змовлятися проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.
Ісус—Обраний Слуга Господній
15 Довідавшись про наміри фарисеїв, Ісус подався звідти геть. І великий натовп ішов слідом, та Він зцілював усіх недужих. 16 Але ж Він попередив їх, щоб не розголошували, хто Він такий.
17 Це сталося, щоб збулося сказане пророком Ісаєю:
18 «Ось Мій слуга, Якого Я обрав;
Мій улюблений, Якого вподобав.
Я вкладу в Нього Дух Свій,
і Він проголосить справедливість народам.
19 Він не буде сперечатися або кричати,
і ніхто не чутиме Його голосу на вулицях.
20 Він не зламає навіть тріснутої очеретини,
не загасить тліючої свічки,
аж доки не зробить так,
щоб справедливість перемогла.
21 І всі народи покладатимуть на Нього надії».(B)
Влада Ісусова—від Бога
(Мк. 3:20-30; Лк. 11:14-23; 12:10)
22 Опісля люди привели до Ісуса німого й сліпого чоловіка, одержимого нечистим духом, і Він зцілив його. Той прозрів і почав говорити. 23 Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Чи Він не Син Давидів?»
24 Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула[b], володаря демонів!» 25 Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине; ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть. 26 І якщо сатана виганяє сатану[c], то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти? 27 І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! 28 З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.
29 Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. 30 Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає. 31 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. 32 Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось поганить ім’я Духа Святого, то цього ніколи простити не можна—ні зараз, ні у майбутньому».
Дерево впізнають по його плодах
(Лк. 6:43-45)
33 «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.
34 Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. 35 Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. 36 Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. 37 За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мк. 8:11-12; Лк. 11:29-32)
38 Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знамення від Тебе». 39 Але Він відповів їм: «Лише лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони[d]. 40 Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в могилі три дні й три ночі. 41 В Судний День люди Ниневії[e] встануть проти людей, які живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є Хтось величніший за Йону. 42 В Судний День цариця Півдня[f] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось величніший ніж Соломон!»
Про порожню людину
(Лк. 11:24-26)
43 «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку, та не знаходить його. 44 І тоді каже: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним. 45 Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу. Це ж саме станеться з поганими людьми, які живуть тепер».
Ісусові учні—Його родина
(Мк. 3:31-35; Лк. 8:19-21)
46 Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і зупинилися надворі, бажаючи з Ним говорити. 47 Хтось сказав Ісусу: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають поговорити з Тобою».
48 У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» 49 Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! 50 Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той і є Моїм істинним братом, сестрою і матір’ю!»
Неемія дістає дозвіл Артаксеркса на відбудову муру Єрусалима
2 У місяці нісані на двадцятий рік правління[a] царя Артаксеркса я подав царю чашу вина. Раніше я ніколи не був засмучений у його присутності. 2 Отож цар і звернувся до мене: «Чому в тебе такий сумний вигляд? Чи не захворів ти? То має бути якась печаль твого серця».
Я дуже злякався, 3 але сказав цареві: «Нехай цар живе повік! Як же можу я не бути засмучений, коли місто, де могили моїх пращурів, у руїнах, а брами вогнем попалено».
4 Тоді цар запитав мене: «То чого ж ти хочеш?»
Я помолився Богу Небесному 5 і сказав цареві: «Якщо воля твоя, якщо маєш ти милість до раба твого, то пошли мене в Юдею, до міста, де могили моїх предків, щоб його відбудувати».
6 Тоді цар і цариця, що сиділа поруч, спитали мене: «Скільки часу потрібно на твою подорож і коли ти повернешся назад?»
До душі прийшлося цареві послати мене, і я назвав необхідний час.
7 Тоді я сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві, то дай мені листи до правителів земель, що на захід від Євфрату, щоб дозволили мені пройти до Юдеї. 8 А також лист до Асафа, надзірного лісів царських, щоб дав мені дерева на колоди для брам, храмової фортеці, міського муру і моєї оселі».
І цар дав мені все, що я просив, бо мені допомагав Бог. 9 Отож пішов я до правителів земель, що на захід від Євфрату і віддав їм цареві листи. Цар також послав зі мною воєначальників та вершників.
10 Коли Санваллат горонійський і Товія, можновладець аммонійський, почули про це, вони були вкрай невдоволені, що хтось прийшов допомагати людям Ізраїлю.
Неемія обстежує мур Єрусалима
11 Отож дістався я до Єрусалима й перебував там три дні. 12 Потім уночі я вирушив іще з кількома чоловіками. Я нікому не сказав, що Бог поклав мені на серці зробити в Єрусалимі. Зі мною не було ніякої худоби, крім тієї, на якій я їхав.
13 Під захистом ночі я проїхав через браму Долини, минув потік Дракона й дістався до Попільної брами. Я уважно оглянув мур Єрусалима, що був зруйнований, та брами, попалені вогнем. 14 Тоді подався я до Джерельної брами і до Царського ставу, але там худобі моєї не було де перейти. 15 Отож я пішов серед ночі долиною і оглянув мур, тоді ж повернувся і через браму Долини дістався назад. 16 Тоді вожді й не знали, куди я пішов і що робив. Я нічого не сказав іще ні юдеям, ні священикам, ні вождям, ні іншим, хто мав робити ту справу.
17 Потім я звернувся до них: «Ви бачите, в якій ми скруті, як зруйновано Єрусалим, як попалено його брами. Ходімо й відбудуємо мур Єрусалима, аби не бути нам і далі приниженими». 18 Я сказав їм, що рука Божа добра до мене і що сказав мені цар. Вони відгукнулися: «Давайте розпочинати відбудову». І вони запалилися на це добре діло.
19 Як почули про це вожді Санваллат горонійський, Товія аммонійський та Ґешем аравійський, то почали з нас насміхатися. Вони казали: «Що то ви таке робите? Ви повстаєте проти царя?»
20 На те я відповів їм: «Бог Небесний забезпечив наш успіх. Ми, Його слуги, будемо починати відбудову, а ви тут, у Єрусалимі, не маєте ніякої частки, ні прав, ані влади».
Нові переслідування віруючих
12 Десь у той же час, цар Ірод почав переслідувати декого з тих, хто належав до церкви. 2 Він наказав стратити мечем Якова, Іоанового брата. 3 Побачивши, що це схвалюють юдеї, він задумав також заарештувати й Петра. То було під час свята Прісних Хлібів.
Ув’язнення апостола Петра
4 Схопивши Петра, Ірод кинув його до в’язниці, і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його. Ірод мав намір після свята влаштувати суд над Петром. 5 Отже, Петра тримали у в’язниці, а церква ревно молилася Богу за нього. 6 У ніч перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двох воїнів, скутий двома ланцюгами. Вихід із в’язниці сторожила варта.
Чудесне звільнення апостола Петра
7 Раптом Ангел Господній з’явився перед ним, і світло засяяло в в’язниці. Ангел штовхнув Петра в бік і збудив його промовивши: «Вставай мерщій!» І кайдани впали з Петрових рук. 8 Тоді Ангел сказав йому: «Підпережися і взуй сандалії». Петро виконав це. Тоді Ангел промовив: «Загорнися в плащ і йди за мною». 9 Петро вийшов за ним, не знаючи, що всі ці події відбуваються насправді. Він думав, що бачить видіння.
10 Проминувши перший і другий пости варти, вони підійшли до залізної брами, що вела в місто. Вона сама собою відчинилася перед ними, й вони вийшли. Після того, як вони пройшли одну вулицю, Ангел несподівано залишив Петра. 11 Тоді Петро отямився й промовив: «Тепер я бачу, що все насправді: Господь послав цього Ангела, й врятував мене від Іродових рук та від смерті, яку чекав народ юдейський».
Апостол Петро у Марії
12 Збагнувши це, Петро вирушив до дому Марії, Іоанової матері (Іоана ще звали Марком), де зібралося багато людей помолитися. 13 Петро постукав у хвіртку брами, і дівчина-служниця на ймення Рода пішла запитати, хто там. 14 Упізнавши голос Петра, вона, радісна, побігла назад, навіть забувши відчинити браму, і повідомила, що Петро стоїть біля воріт. 15 Присутні сказали їй: «Ти божевільна!» Та вона наполягала, що каже правду, й через те вони сказали: «То його Ангел».
16 Та Петро все стукав, і коли вони відчинили й побачили його, то були дуже здивовані. 17 Але він подав їм знак рукою, заспокоївши їх, і пояснив, як Господь вивів його з в’язниці. Петро сказав: «Розкажіть Якову і братам про це». І, залишивши їх, він подався до іншого місця. 18 Коли настав день, варта була дуже збентежена. «Що могло статися з Петром?»—питали воїни. 19 Ірод послав шукати Петра, але його не знайшли. Тоді він допитав вартових, віддав їх під суд і наказав стратити. Пізніше Ірод вирушив з Юдеї до Кесарії і деякий час перебував там.
Смерть Ірода
20 Ірод був розгніваний на людей Тира й Сидона, і вони великим гуртом прийшли до нього просити миру, попередньо заручившись підтримкою наближеного царського слуги Власта. Вони просили миру, тому що їхні міста отримувала харчі з країни Ірода.
21 У призначений день Ірод, вбраний у свої царські шати, сів на престолі й звернувся до них з промовою. 22 Люди вигукнули: «Це голос бога, а не чоловіка!» 23 Та Ірод не славив Бога, і тому Ангел Господній вдарив його смертельною хворобою. Ірода сточили черви і він помер.
Шириться Слово Господнє
24 Та Слово Боже ширилося й здобувало все нових прихильників.
25 Варнава і Савл завершили свої діяння в Єрусалимі й повернулися до Антиохії, взявши з собою Іоана, якого ще називали Марком.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International