M’Cheyne Bible Reading Plan
Вавилонська башта
11 На всій землі існувала одна мова й ті самі слова. 2 Переселяючись зі сходу[a], люди знайшли рівнину в Шинарських землях[b] і оселилися там. 3 І сказали вони одне одному: «Зробімо цеглу й гарненько її обпалимо, щоб стала вона міцною». Вони використовували цеглу замість каміння і дьоготь замість вапна. 4 Тоді вони сказали: «Збудуймо місто для себе, а в місті—башту аж до небес. Таким чином здобудемо собі славу, бо інакше розкидає нас по всій землі».
5 Господь спустився з небес подивитися на місто й башту, що її сини людські будували. 6 Він мовив: «Бачу, ці люди об’єдналися. У них єдина мова. І це лише початок того, що вони можуть зробити. Згодом вони зможуть виконати все, що задумають. 7 Тож зійдемо додолу й змішаймо їхні мови, щоб вони не розуміли одне одного».
8 І Господь розсіяв людей по всій землі. Отже, вони припинили будівництво міста. 9 Тож місто й назвали Вавилоном[c], оскільки Господь змішав мови всього світу, а людей розвіяв по землі.
Родовід Симового роду
10 Ось нащадки Сима. Коли Симові сповнилося сто років, він став батьком, і назвали його сина Арпахшадом. Сталося це через два роки після потопу. 11 Після народження Арпахшада Сим прожив іще п’ятсот років, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
12 Коли Арпахшадові сповнилося тридцять п’ять років, він став батьком, і назвали його сина Шелахом. 13 Після народження Шелаха Арпахшад прожив іще чотириста три роки, і за цей час у нього були й інші сини й дочки.
14 Коли Шелахові сповнилося тридцять років, він став батьком Евера. 15 Після народження Евера Шелах прожив іще чотириста три роки і мав іще інших синів та дочок.
16 Коли Еверу виповнилося тридцять чотири роки, він став батьком Пелеґа. 17 Після народження Пелеґа Евер прожив іще чотириста тридцять років і мав іще інших синів та дочок.
18 Коли Пелеґу сповнилося тридцять років, він став батьком Реу. 19 Після народження Реу Пелеґ прожив іще двісті дев’ять років і мав іще інших синів та дочок.
20 Коли Реу сповнилося тридцять два роки, він став батьком Серуґа. 21 Після народження Серуґа Реу прожив іще двісті сім років і мав іще інших синів та дочок.
22 Коли Серуґові сповнилося тридцять років, він став батьком Нагора. 23 Після народження Нагора Серуґ прожив іще двісті років і мав іще інших синів та дочок.
24 Коли Нагору сповнилося двадцять дев’ять років, він став батьком Тери. 25 Після народження Тери Нагор прожив іще сто дев’ятнадцять років і мав іще інших синів та дочок.
26 Коли Тері сповнилося сімдесят років, він став батьком трьох синів: Аврама, Нагора та Гарана.
Родовід Тери
27 Ось родовід Тери. Він був батьком трьох синів: Аврама, Нагора й Арона. Гаран став батьком Лота. 28 Гаран помер іще за життя свого батька Тери в своєму місті Урі халдейськім[d].
29 Аврам і Нагор взяли собі жінок. Аврам одружився з Сарою, а Нагор узяв собі Милку. Милка була Гарановою дочкою, Гаран же був батьком Милки та Іски. 30 Сара була неплідна і не мала дітей.
31 Забравши свою родину: сина Аврама, онука Лота, сина Арона, невістку Сару, Аврамову дружину—Тера залишив Ур халдейський і подався до землі Ханаанської. Дійшовши до Гарана, вони оселилися там. 32 Тера прожив усього двісті п’ять років. Він помер у Гарані.
Ісус виряджає Своїх апостолів
(Мк. 3:13-19; 6:7-13; Лк. 6:12-16; 9:1-6)
10 Ісус покликав дванадцять апостолів, Своїх учнів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти від різних недугів та хвороб. 2 Ось імена дванадцятьох апостолів:
Симон (який звався також Петром),
його брат Андрій,
брати Яків і Іоан, сини Зеведеєви,
3 Пилип,
Варфоломій,
Хома,
збирач податків Матвій,
Яків, син Алфія,
Тадей,
4 Симон Зилот,
Юда Іскаріот, котрий пізніше зрадив Ісуса.
5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. 7 Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. 8 Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. 9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.
11 І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. 12 Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” 13 Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. 14 А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших[a]. 15 Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».
Ісус попереджає апостолів про переслідування
(Мк. 13:9-13; Лк. 21:12-17)
16 «Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, та невинними, мов голуби. 17 Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду й битимуть батогами у синагогах. 18 Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами. 19 Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати. 20 Пам’ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.
21 Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. 22 І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується. 23 Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.
24 Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. 25 Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»
Бійтеся Бога, не людей
(Лк. 12:2-7)
26 «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 27 Те, що Я кажу вам у пітьмі[b], кажіть при світлі[c], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.
28 Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. 29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! 30 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! 31 То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»
Не соромтеся своєї віри
(Лк. 12:8-9)
32 «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. 33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Лк. 12:51-53; 14:26-27)
34 «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. 35 Я прийшов, аби
підняти сина проти батька,
дочку проти матері,
а невістку проти свекрухи.
36 Ворогами людини стануть її домашні.(A)
37 Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. 38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. 39 Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».
Господь благословить тих, хто щиро прийме вас
(Мк. 9:41)
40 «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. 41 Хто приймає пророка тому, що то пророк—той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного. 42 Кожний, хто допоможе чим-небудь одному з цих найменших учнів Моїх, хоч би напоївши його прохолодною водою, бо то Мій учень, істинно кажу вам—той неодмінно одержить винагороду свою».
Люди визнають свій гріх
10 Поки Езра молився і сповідався, плакав і падав долілиць перед храмом Бога, великий натовп ізраїльтян: чоловіки, жінки та діти—зібралися навколо нього. Ці люди теж плакали вголос. 2 Шеканія, син Єгіела, один із нащадків Елама, сказав Езрі: «Ми не були вірні Богу, бо в вступали в шлюб із чужоземними жінками, які були з-поміж народів навколишніх земель. Але зараз іще є тут надія для Ізраїля. 3 Отож давайте тепер укладемо з Богом Угоду й викинемо всіх цих жінок із дітьми, за порадою Езри і тих, хто шанує заповіді Бога нашого. І нехай буде так, як за Законом. 4 Вставай! Бо це залежить від тебе, а ми з тобою. Сміливіше до справи!»
5 Тож Езра підвівся і звелів вождям, священикам, левитам і всім людям Ізраїлю присягнутися в тому, що так воно й буде зроблено. 6 Потім Езра залишив місце перед храмом Божим і пішов до оселі Єгоганана, сина Еліашива, де й заночував. Він ні хліба не їв, ні води не пив, бо все ще сумував про гріхи тих, хто повернувся з заслання.
7 Було оголошено по всій Юдеї та Єрусалиму, щоб усі переселенці зібралися в Єрусалимі. 8 А той, хто не прийде за три дні, згідно з рішенням вождів та старійшин, втратять усе своє майно і будуть відлучені від громади переселенців. 9 Отож усі люди Юди та Веніамина зібралися в Єрусалимі за три дні. І було то на двадцятий день дев’ятого місяця[a]. Усі люди сиділи на площі перед храмом Божим і були засмучені з того, тремтіли від сильного дощу, який саме лив.
10 Тоді священик Езра підвівся й звернувся до них: «Ви вчинили гріх, оженившись із чужинками і тим додали провини Ізраїлю. 11 Отож тепер покляніться Господу, Богу наших пращурів, і виконайте волю Його. Відцурайтеся інших народів та ваших жінок-чужинок».
12 Уся громада відповіла голосно: «Так! Ми зробимо, як ти кажеш. 13 Але тут дуже багато людей, ще й до того зараз пора дощів. Отож ми не можемо стояти надворі. І цю справу не можна вирішити за день чи за два, бо грішних у цьому багато. 14 Нехай наші вожді вирішать за всіх і нехай одружені з чужинками з усіх наших міст приходять сюди в призначений час із нашими вождями та суддями, доки палаючий гнів нашого Бога за зчинене не відвернеться від нас!»
15 Тільки Йонатан, син Асагела, та Ягзея, син Тікви були проти такого рішення. Їх підтримували Мешуллам та левит Шавветай.
16 Тож переселенці так і зробили. Священик Езра відібрав чоловіків, голів сімей, щоб ті представляли свої родини, усіх їх назвав поіменно. Першого дня десятого місяця[b] сіли вони, щоб вивчити справу. 17 І закінчили вони ту справу з чоловіками, які одружилися з чужинками, першого дня першого місяця[c] наступного року.
Список тих, хто одружився з чужинками
18 Серед нащадків священиків, які взяли собі за дружин чужинок, були:
із нащадків Ісуса, сина Йозадака, та його братів—Маасея, Еліезер, Ярив та Ґедалія. 19 Усі вони обіцяли розлучитися зі своїми дружинами і принесли в жертву барана з отари за свою провину.
20 З нащадків Іммера—Ханані та Зевадія.
21 З нащадків Гарима—Маасія, Ілля, Шемая, Єгіел та Уззія.
22 З нащадків Пашхура: Еліоенай, Маасія, Ізмаїл, Нетанел, Йозавад та Еласа.
23 З левитів:
Йозавад, Шимей, Келая (тобто Келіта), Петагія, Юда та Еліезер.
24 Зі співаків—Еліашив. З наглядачів брами—Шаллум, Телем та Урі.
25 З інших ізраїльтян:
З нащадків Пароша—Рамія, Іззія, Малкія, Міжамин, Елеазар, Малкія та Беная.
26 З нащадків Елама—Маттанія, Захарія, Єгіел, Авді, Єремот та Ілля.
27 З нащадків Затту—Еліоенай, Еліашив, Маттанія, Єремот, Завад та Азіза.
28 З нащадків Вевая—Єгоганан, Хананія, Заввай та Атлай.
29 З нащадків Вані—Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Єремот.
30 З нащадків Пагата моавського—Адна, Келал, Беная, Маасея, Маттанія, Безалел, Віннуй та Манассія.
31 З нащадків Гарима—Еліезер, Ішия, Малкія, Шемая, Шимеон, 32 Веніамин, Маллух та Шемарія.
33 З нащадків Хашума—Маттенай, Маттата, Завад, Еліфелет, Єремай, Манассія та Шимей.
34 З нащадків Вані—Маадай, Амрам, Уел, 35 Беная, Ведея, Келугі, 36 Ванія, Меремот, Еліашив, 37 Маттанія, Маттенай та Яасу.
38 З нащадків Віннуя: Шимей, 39 Шелемія, Натан, Адая, 40 Макнадевай, Шашай, Шарай, 41 Азарел, Шелемія, Шемарія, 42 Шаллум, Амарія та Йосип.
43 З нащадків Нево: Єєл, Маттитія, Завад, Зевіна, Яддай, Йоїл та Беная.
44 Всі ці чоловіки одружилися з чужинками, і деякі з цих жінок народили їм дітей.
Навернення Корнилія
10 У Кесарії жив собі чоловік на ймення Корнилій, який був сотником у так званому Італійському полку. 2 Він був побожним чоловіком й поклонявся істинному Богу, як і вся його родина; щедро подавав бідним милостиню і завжди молився Господу.
3 Якось о третій пополудні Корнилію було видіння. Він виразно побачив Ангела Божого, який ввійшов до нього й покликав: «Корнилію!» 4 Корнилій зі страхом подивився на нього й запитав: «Що Ти бажаєш, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви й милостині бідним стали відомі Богу, Він пам’ятає про тебе. 5 Зараз пошли когось до Йоппії, нехай приведуть сюди чоловіка на ймення Симон, який ще зветься Петром. 6 Він зупинився у кожум’яки Симона, будинок якого стоїть біля моря».
7 Коли Ангел, з яким він розмовляв, зник, Корнилій покликав двох слуг і одного побожного воїна з числа своїх підлеглих. 8 Він розповів їм про все, що сталося, й послав їх до Йоппії.
9 Наступного дня, коли вони були в дорозі й уже наближалися до міста, Петро піднявся на дах[a] будинку помолитися. 10 Опівдні він відчув, що зголоднів, і захотів їсти. І поки Петрові готували обід, йому було видіння. 11 Петро побачив, як небеса розкрилися й щось подібне до великого простирадла, яке хтось тримає за чотири ріжки, злетіло додолу. 12 А на ньому були різноманітні тварини й гади земні, а також птахи небесні.
13 Тоді голос долинув до нього: «Встань, Петре. Вбий і їж!» 14 Петро відповів: «Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого». 15 І вдруге пролунав голос: «Не вважай нечистим те, що очищене Богом». 16 І так тричі голос промовив до Петра, і тричі Петро відмовлявся, а після того все знову піднялося на небо.
17 Петро був збентежений, міркуючи, що б усе це могло означати. Аж ось надійшли люди, яких послав Корнилій, й тепер вже стояли біля воріт. 18 Прибульці голосно запитали, чи гостює тут чоловік на ймення Симон, якого ще називають Петро.
19 Тим часом Петро все ще розмірковував про з’яву, яку він бачив. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шукають тебе. 20 Вставай і зійди вниз, й рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх».
21 Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?» 22 Вони відповіли: «Нас послав сотник Корнилій. Він чоловік праведний і богобійний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йому запросити тебе до його оселі й послухати твоє слово». 23 Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії. 24 Наступного дня вони прибули до Кесарії. Покликавши своїх родичів і найближчих друзів, Корнилій чекав на їхній прихід.
25 Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому. 26 Але Петро підвів його й промовив: «Підведися! Я така ж сама людина, як і ти». 27 Мовивши так, Петро зайшов у дім і побачив, що там зібралося багато народу.
28 Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечистою. 29 Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?»
30 Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час, о третій пополудні, я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні. 31 Він сказав: „Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам’ятає про твої дарунки бідним. 32 Пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звати Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум’яки біля моря”. 33 Отож я відразу послав по тебе. І ти був такий люб’язний, що погодився прийти. Всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».
Петрова промова у Корнилія
34 Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх. 35 В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом. 36 Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа. Він—Господь усіх народів.
37 Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення. 38 Ви знаєте про Ісуса Христа з Назарета, Якого Бог помазав Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах, творив добро, зціляв одержимих нечистими духами, оскільки Бог був з Ним.
39 Ми свідки всього, що Ісус зробив у Юдейській країні і в Єрусалимі. Та вони вбили Його, розіп’явши на дерев’яному хресті. 40 Але на третій день Бог воскресив Його, і з Божої волі Він відкрито з’явився людям. 41 Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь—нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих. 42 Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.
43 Всі пророки свідчать про Нього, кажучи, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім’я».
Хрещення поган
44 Поки Петро все це говорив, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав його. 45 Юдейські віруючі, які прийшли разом з Петром, були вражені з того, що дар Духа Святого пролився й на поган. 46 Вони чули, як погани говорили різними мовами й славили Бога. Тоді Петро сказав: 47 «Чи може хтось заборонити цим людям бути хрещеними водою? Адже на них зійшов Дух Святий так само, як і на нас».
48 Тож Петро наказав їм охреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони попросили Петра залишитися з ними на кілька днів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International