M’Cheyne Bible Reading Plan
Бог випробовує Авраама
22 Після цього Бог випробував Авраама. От Він і каже: «Аврааме!» Той озвався: «Я тут». 2 Бог мовив: «Візьми свого єдиного сина, якого ти любиш, Ісаака, і йди з ним до землі Морії. Там принесеш його в жертву спаленням на горі, яку Я назву тобі».
3 Рано вранці Авраам устав, осідлав свого віслюка, взяв з собою двох своїх слуг і сина Ісаака. Авраам наколов дров для спалення і рушив до того місця, куди Бог звелів. 4 На третій день Авраам підвів очі й побачив звіддалік те місце, куди вони йшли. 5 Він сказав своїм слугам: «Лишайтеся тут із віслюком, а ми з хлопцем підемо он туди. Ми там поклонимося Господу й вернемося до вас». 6 Авраам узяв дрова для жертвопринесення й поклав їх на плечі синові. Іще він узяв із собою вогонь, ніж, і вони вдвох пішли.
7 І звернувся тоді Ісаак до батька: «Тату!» Авраам озвався: «Чого тобі, синку?» Ісаак запитав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж ягня, що принесемо в жертву спаленням?» 8 Авраам відповів: «Бог сам подбає про ягня для жертви». І вони вдвох пішли далі.
Порятунок Ісаака
9 І прийшли вони на місце, яке вказав йому Бог. Авраам спорудив там вівтар і розклав дрова. Потім він зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар поверх дров. 10 Тоді Авраам простягнув руку й вийняв ножа, щоб убити свого сина. 11 Але тут Ангел Господній погукав його з небес: «Аврааме! Аврааме!» Авраам озвався: «Я тут». 12 Ангел йому й каже: «Зупинися! Не здіймай руки на хлопчика. Не роби йому нічого, бо Я бачу тепер, що ти шануєш Бога, що заради Мене ладен пожертвувати єдиним сином своїм».
13 Авраам підвів очі й побачив барана, що заплутався рогами в кущах. Він пішов, узяв його, забив і приніс у жертву замість свого сина. 14 І назвав Авраам це місце Ягве-Їре[a]. І досі люди кажуть: «На горі Господь явився».
15 Тоді покликав Ангел Господній Авраама вдруге. 16-17 Він сказав: «Я обіцяю тобі, каже Господь, за те, що ти таке зробив і ладен був пожертвувати єдиним своїм сином, Я воістину благословлю тебе й дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі, як того піску на березі моря. Вони позаймають міста ворогів своїх. 18 Всі народи землі благословлять тебе іменем нащадків твоїх за те, що ти прислухався до голосу Мого». 19 Авраам повернувся до своїх слуг, і вони всі разом пішли до Беершеби. 20 Після всього цього якось хтось сказав Авраамові: «Милка також народила синів твоєму братові Нагору. 21 Це Уз, первісток їхній, його брат Буц і Кемуел, батько Арама. 22 Це також Кесед, Хазо, Пілдаш, Їдлаф і Бетуїл. 23 Бетуїл став батьком Ревекки». Цих вісьмох народила Нагору, Авраамовому брату, Милка. 24 Нагорова наложниця Ремуель народила йому ще чотирьох синів: Теваха, Ґахама, Тахаша та Мааку.
Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар
(Мк. 11:1-11; Лк. 19:28-38; Ін. 12:12-19)
21 1-2 Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у місті Ветфаґія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнуту ослицю з віслючком. Відв’яжіть їх і приведіть до Мене. 3 А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?”—то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”». 4 Сталося так, щоб збулося сказане пророком:
5 «Перекажіть дочці Сіона[a]:
„Поглянь! Твій Цар іде до тебе!
Він покірливий їде верхи на ослиці,
так, на віслючку, народженому від в’ючної тварини”».(A)
6 Отож учні пішли й зробили, як Він велів. 7 Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них свій одяг, а Ісус сів верхи. 8 Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші—зелене віття, зрізане з дерев. 9 Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:
10 Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?» 11 А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Ґалилеї».
Ісус у храмі
(Мк. 11:15-19; Лк. 19:45-48; Ін. 2:13-22)
12 Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів. 13 Ісус говорив їм: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви(C), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”»(D)
14 І підійшли до Нього у дворі храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх. 15 Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!»—то сильно розлютилися й сказали Йому: 16 «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви:
„В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»(E)
17 Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.
Ісус проклинає фіґове дерево
(Мк. 11:12-14, 20-24)
18 Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів. 19 Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.
20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?» 21 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море”,—то й те неодмінно збудеться. 22 Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві».
Звідки влада в Ісуса
(Мк. 11:27-33; Лк. 20:1-8)
23 Коли Ісус прийшов до двору храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?» 24 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю. 25 Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” 26 А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)». 27 Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
Притча про двох синів
28 «От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”. 29 А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов. 30 Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду”,—але не пішов. 31 Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас. 32 Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».
Бог посилає Свого Сина
(Мк. 12:1-12; Лк. 20:9-19)
33 «Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для давильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати. 34 Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю. 35 Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням. 36 Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само. 37 Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!” 38 Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це—спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” 39 Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
40 Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?» 41 Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».
42 На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули,
став наріжним каменем.
Так Господь зробив,
та дивовижно це для нас”.(F)
43 Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім. 44 Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений»[c].
45-46 Почувши цю притчу, головні священики та фарисеї зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу, бо всі люди вважали Ісуса пророком.
Нові люди приходять до Єрусалима
11 Вожді народу жили у Єрусалимі, а решта людей кидали жереб, за яким кожен десятий залишався в Єрусалимі, святому місті, а інші дев’ять лишалися в своїх рідних містах. 2 Народ благословляв усіх тих, хто добровільно лишився жити в Єрусалимі.
3 Ось вожді земель, які мешкали в Єрусалимі. В містах юдейських усі мали свою власність: Ізраїль, священики, левити, служники храму та нащадки слуг Соломона. 4 А ще дехто з колін Юди та Веніамина жив у Єрусалимі.
Ось нащадки Юди, які оселилися в Єрусалимі:
Атая, син Уззії, сина Захарії, сина Амарії, сина Шефатії, сина Мегалалела з нащадків Переза; 5 а ще Маасія, син Варуха, син Кол-Гозе, сина Газаї, сина Адаї, сина Йоярива, сина Захарії з нащадків Шелаха. 6 Всього з нащадків Переза в Єрусалимі проживало чотириста шістдесят вісім хоробрих мужів.
7 Ось нащадки Веніамина, які оселилися в Єрусалимі:
Саллу, син Мешуллама, сина Йоїла, сина Педаї, сина Колаї, син Маасії, сина Ітіела, сина Єшаї. 8 А за ним Ґавваї та Саллаї. І загальне їх число становило дев’ятсот двадцять вісім чоловік. 9 Йоїл, син Зикрі, був призначений над ними, а Юда, син Гассенуа, був другим начальником у місті.
10 Із священиків, що оселилися в Єрусалимі, були:
Єдая, син Йоярива, Якин, 11 Серая, син Гилкії, сина Мешуллама, сина Задока, сина Мерайота, сина Агітува, наглядач храму Божого, 12 та їхні родичі, які виконували різну роботу у храмі—вісімсот двадцять два чоловіки. Адая, син Єрогама, сина Пелалії, сина Амзі, сина Захарії, сина Пашхура, сина Малкії, 13 та його родичі, голови родин. Всього двісті сорок два чоловіки. А також Амашаї, син Азарела, сина Азая, сина Мешіллемота, сина Іммера, 14 та його родичі, мужні воїни—сто двадцять вісім чоловіків. Керував ними Завдіел, син Гаґґедолима.
15 З левитів:
Шемая, син Гашува, сина Азрікама, сина Гашавії, сина Вунні, 16 та Шавветай і Йозавад, вожді левитів, і вони відповідали за зовнішні роботи по храму Божому. 17 А ще Маттанія, син Михея, сина Завдій, сина Асафа, який вів у молитві дяки, та Ваквукія, другий у родині, і Авда, син Шаммуа, сина Ґалала, сина Єдутуна. 18 Всього левитів у цьому святому місті було двісті вісімдесят чотири.
19 Охоронці брам:
Аккув, Талмон та їхні родичі, які пильнували за брамами. Всього сто сімдесят два.
20 Решта ізраїльтян та інші священики та левити жили по різних містах Юдеї, кожен на своїй успадкованій землі.
21 Служники храму жили на горі Офел, а Зіга та Ґішпа були старшими серед служників храму. 22 Старшим над левитами в Єрусалимі був Уззі, син Вані, сина Гашавії, сина Маттанії, сина Михея, один з нащадків Асафа. Нащадки Асафа були співцями й відповідали за службу в храмі Божому. 23 Над ними був царський старшина, який наглядав за їхньою роботою і щодня розподіляв обов’язки серед співців. 24 Петагія, син Мешезавела, нащадка Зери, сина Юди, був царським дорадником і доповідав цареві про цих людей.
25 Щодо поселень із прилеглими землями: дехто з юдеїв жив у Киріат-Арві й довколишніх селах, у Дівоні й довколишніх селах та в Єкавзеелі й довколишніх селах, 26 у Єшуї, в Моладі, в Бет-Пелеті, 27 в Хазар-Шуалі, в Беершебі й прилеглих селах, 28 у Зиклаґу, в Меконі та прилеглих селах, 29 в Ен-Риммоні, Зорі, Ярмуті, 30 Заноа, Адулламі й прилеглих селах, у Лахиші з навколишніми полями, Азекі з прилеглими селами. Отож вони розселилися по країні від Беершеби до долини Гінном.
31 Дехто з коліна Веніамина жив у Ґеві, Мікмаші, Аїжі, Бетелі та прилеглих селах; 32 в Анатоті, Нобі, Ананії, 33 Хазорі, Рамі, Ґіттаїмі, 34 Гадиді, Зевоїмі, Неваллаті, 35 Лоді, Оно, та в долині Ремісників. 36 Деякі юдейські групи левитів оселилися серед веніаминіїв.
Павло приходить до Єрусалиму
21 Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару. 2 Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.
3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель. 4 У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.
5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися. 6 З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.
7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день. 8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу[a], то в нього й зупинилися. 9 В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.
10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї. 11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».
12 Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму. 13 На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму. 16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
Павло приходить до Якова
17 Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас. 18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини. 19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
20 Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея. 21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.
22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов. 23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю[b] Богу. 24 Візьми та пройди з ними обряд очищення[c], заплати за них, щоб могли вони поголити голови[d]. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.
25 А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:
„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».
26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.
Арешт Павла
27 По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його, 28 вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і храму Божого. А тепер він навіть привів у храм поган, і тим осквернив святе місце».
29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм. 30 Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з храму й негайно зачинили браму. 31 У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованої в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом. 32 Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів[e] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.
33 Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив. 34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші—інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці. 35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу. 36 Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»
37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»
Командир промовив: «Ти говориш грецькою? 38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» 39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом». 40 І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них єврейською мовою.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International