M’Cheyne Bible Reading Plan
Потоп
7 Тоді Господь Бог сказав Ноєві: «Увійди зі своєю родиною до ковчега, бо Я побачив, що ти один праведний переді Мною серед усіх, хто живе зараз на світі. 2 Візьми з собою по сім пар чоловічої та жіночої статі усіх чистих тварин[a] і по одній парі всіх нечистих—чоловічої та жіночої статі. 3 Візьми також із собою по сім пар чоловічої та жіночої статі кожного виду птахів, щоб зберегти рід їхній по всій землі. 4 Через сім днів Я пошлю на землю дощ, який литиме сорок днів і сорок ночей. І все живе, що створив, Я знищу з лиця землі».
5 І Ной зробив усе, що звелів йому Господь.
6 На той час, коли стався потоп на землі, Ноєві було шістсот років. 7 І ввійшов тоді Ной з усією своєю родиною до ковчега, щоб урятуватися від потопу. З ним були його дружина, сини його зі своїми жінками. 8-9 Всі чисті тварини й нечисті звірі, все птаство і все живе, що плазує по землі, прийшли до Ноя на ковчег. І всіх їх було по парі—чоловічої та жіночої статі, як і наказував Бог.
10 Через сім днів почався потоп на землі. 11-12 Потоп почався, коли Ноєві сповнилося шістсот років, на сімнадцятий день другого місяця.
Того дня повідкривалися всі джерела великої безодні
й розверзлися небесні загати.
І страшна злива ринула на землю на сорок днів і сорок ночей. 13 Того ж дня Ной увійшов до ковчега разом зі своїми синами Симом, Хамом та Яфетом, дружиною своєю, а сини зі своїми жінками. 14 Всі вони були в ковчезі, а також усякого виду дикі звірі й свійські тварини, усе живе, що плазує по землі, й птаство небесне. 15 Усіх їх було по парі в Ноєвому ковчезі—кожного виду та всякого створіння, що мало життя в собі. 16 Були вони чоловічої та жіночої статі, як і звелів Ноєві Бог. І Господь зачинив за ними двері ковчега.
17 Потоп на землі тривав 40 днів. Вода піднялась і підняла ковчег високо над поверхнею землі. 18 Вода все прибувала й прибувала, і ковчег плив по поверхні. 19 Вода піднімалася все вище й піднялася так високо, що вкрила найвищі гори під небом. 20 Вода прибувала далі й піднялася над вершинами гір понад п’ятнадцять ліктів[b].
21 Усе живе на землі загинуло: всі люди, птахи, домашня худоба, дикі звірі, все, що плазувало по землі. 22 Усі живі створіння на землі загинули. 23 Так Бог знищив усе живе. Він стер з лиця землі людей і тварин, плазунів і птахів у небі. Все було знищено на землі. Тільки Ной лишився живий разом з усіма людьми й тваринами, що були з ним у ковчезі. 24 І вкривала вода землю сто п’ятдесят днів.
Не судіть ближнього
(Лк. 6:37-38, 41-42)
7 1-2 «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Всевишній відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим. 3 Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? 4 Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, коли маєте колоду у власному оці? 5 Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока.
6 Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас».
Просіть Отця Небесного
(Лк. 11:9-13)
7 «Просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. 8 Бо кожен, хто просить,—отримає, хто шукає,—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.
9 Чи є такий батько, який дасть сину камінь, коли той проситиме хліба? 10 Якщо ж син риби проситиме, то чи дасть йому батько гадюку? Ніколи!
11 Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує усіх, хто просить!»
Найголовніше правило
12 «Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. У цьому є розуміння Закону Мойсеєвого і вчення пророків».
Ідіть праведним шляхом
(Лк. 13:24)
13 «Вхід до життя істинного лежить тільки через вузькі ворота. Кажу вам це, бо просторими є ті ворота і широкою є та дорога, що ведуть до загибелі[a]. Багато людей ідуть цим шляхом. 14 Які ж вузькі ворота і тісна дорога, що ведуть до істинного життя! І як мало людей, котрі цей шлях знаходять!»
Стережіться лжепророків
(Лк. 6:43-44; 13:25-27)
15 «Стережіться лжепророків, які приходять замасковані в овечу шкіру, а насправді є вовками лютими. 16 Ви їх впізнаєте по їхніх вчинках: бо не буде добрих вчинків від злої людини, саме як не буває винограду на терновому кущі або фіґ в будяках. 17 Добре дерево дає добрі плоди, а погане—погані. 18 Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. 19 Кожне дерево, що не дає добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь. 20 Отже, лжепророків цих впізнаєте по їхніх вчинках»[b].
Виконуйте волю Отця Небесного
21 «Не кожен, хто каже до Мене: „Господи, Ти—Господь мій”,—увійде до Царства Боже, а той лише, хто виконує волю Отця Мого Небесного. 22 Багато хто промовить до Мене того останнього Дня: „Ти—Господь наш! Хіба не віщували ми ім’ям Твоїм? Хіба ж ми не виганяли демонів, та не творили чудеса іменем Твоїм?” 23 Тоді Я відкрито скажу їм: „Я ніколи не знав вас. Ідіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно!”»
Не будуйте на піску
(Лк. 6:47-49)
24 «Отже, кожен, хто слухає слова Мої й виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, який звів будинок свій на камені. 25 І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім не впав, бо був збудований на камені.
26 Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, подібний до нерозсудливого чоловіка, який звів будинок свій на піску. 27 І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім повалився зі страшним гуркотом».
28-29 Коли Ісус скінчив говорити, то натовп був вражений Його наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як їхні книжники.
Езра в Єрусалимі
7 Після цього в часи правління Артаксеркса перського з Вавилона до Єрусалима прийшов Езра, син Сераї, сина Азарії, сина Гилкії. 2 Гилкія був сином Шаллума, сина Задока, сина Агітува. 3 Агітув був сином Амарії, який був сином Азарії, сина Мерайота. 4 Мерайот був сином Зарахії, сина Уззі, сина Вуккі. 5 Вуккі був сином Авішуа, сина Фінегаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика.
6 Езра прийшов з Вавилона. Він був учителем[a] і добре знав Закон Мойсея, який дав Господь Бог Ізраїлю. Цар дав Езрі всього, що той просив, бо Господь Бог допомагав йому. 7 Деякі люди Ізраїлю, в тому числі священики, левити, співаки, наглядачі брам, служителі храму прийшли до Єрусалима на сьомий рік правління царя Артаксеркса. 8 Езра прийшов до Єрусалима на п’ятий місяць сьомого року царя Артаксеркса[b]. 9 Він вийшов з Вавилона в перший день першого місяця, а дістався до Єрусалима в перший день п’ятого місяця, адже Бог помагав йому. 10 Езра присвятив себе вивченню та дотриманню Закону Господнього і навчанню людей Ізраїлю правилам та законам Господа.
Лист Артаксеркса до Езри
11 Ось зміст листа, що цар Артаксеркс дав Езрі. Езра був священиком та знавцем заповідей Господніх та законів, які дані були Ізраїлю:
12 [c]«Артаксеркс, цар царів, Езрі, священику та знавцю законів Бога Небесного:
Вітаю тебе! І далі:
13 Я видаю такий наказ, що кожен у царстві моєму з людей Ізраїлю: священики чи левити, які хочуть добровільно піти з тобою до Єрусалима—нехай підуть.
14 Бо посилає тебе цар разом із сімома радниками, щоб наглядали ви, наскільки добре народ Юдеї та Єрусалима дотримується Закону Божого, адже цей Закон знаєш ти досконало.
15 А ще посилаю тебе відвезти срібло та золото, яке цар та його радники дарують Богові Ізраїлю, чий храм в Єрусалимі. 16 Збери все срібло та золото, яке знайдеш у землях Вавилонських, разом із пожертвами людей та священиків для храму Бога їхнього в Єрусалимі.
17 За ті гроші купиш бичків, баранів, ягнят і разом з хлібними офірами принесеш це в жертву на вівтар храму вашого Бога в Єрусалимі. 18 А з залишками срібла та золота ти можеш зробити все, що вважаєш за потрібне для себе й своїх юдейських братів, згідно з волею вашого Бога. 19 Посуд, даний тобі для поклоніння вашому Богу в храмі, покладеш перед Богом у Єрусалимі. 20 Та й інші речі, які потрібні для храму Божого, на твою відповідальність ти можеш узяти з царської скарбниці.
21 А також, я, цар Артаксеркс, видаю наказ усім скарбникам земель на захід від річки Євфрат: хоч би що Езра, священик і знавець закону Бога Небесного, попросив у вас, давати йому негайно й повністю. 22 Дайте йому до ста талантів[d] срібла, сто корів[e] пшениці, сто батів[f] вина, сто батів оливи, а солі досхочу. 23 І що Бог Небесний наказав, хай зроблено буде швидко й сповна для храму Божого, щоб гнів Божий не впав на царство моє і моїх синів. 24 І так доводимо до вашого відома, що всі священики, левити, співці, охоронці брами, служники храму та інші слуги храму Божого не повинні сплачувати ніяких податків. 25 А ти, Езро, керуючись мудрістю, що дав тобі твій Бог, признач суддів та урядовців, які б вершили суд над усім людом, що мешкає на захід від ріки Євфрат. Признач усіх тих, хто знає Закон Бога твого. А тих, хто не знає, навчи. 26 А той, хто не підкоряється Закону твого Бога та закону царя, нехай без зволікання буде покарано. Це може бути смертельний вирок, виселення в інші землі, позбавлення майна або ув’язнення».
Езра прославляє Бога
27 [g] Благословен Господь, Бог наших предків, який збудив у серці царя бажання отак прославити храм Господа в Єрусалимі. 28 І виявив Він любов до мене в присутності царя, його радників та впливових вельмож. Через те, що Господь мій Бог допомагав мені, то й сили в мене з’явилися, і зібрав я старійшин Ізраїлю йти зі мною до Єрусалима.
Степанова промова в Синедріоні
7 Тоді первосвященик запитав Степана: «Це правда?» 2 Степан відповів: «Брати й батьки мої юдейські, послухайте мене! Наш великий і славний Бог з’явився предку нашому Аврааму, коли той іще був у Месопотамії. Це сталося до того, як Авраам оселився в Гарані. Бог сказав йому: 3 „Залиш країну і батьківщину свою, й рушай до землі, яку Я вкажу тобі”(A).
4 Тож Авраам залишив землю Халдейську[a] й оселився в Гарані. Після смерті Авраамового батька Бог змусив Авраама переселитися в цю землю, де ви живете зараз. 5 Бог не дав йому тут ніякої спадщини, ані шматка землі. Але Він обіцяв дати цю землю у володіння Авраамові та його нащадкам, хоч на той час Авраам іще не мав дітей.
6 Ось що Бог сказав йому: „Діти твої будуть чужинцями в незнайомій країні. Люди землі тієї поневолять дітей твоїх і знущатимуться з них протягом чотирьох століть. 7 Але Я покараю той народ, який поневолить дітей твоїх”(B). І ще сказав Бог: „І зрештою вони вийдуть із землі тієї, і поклоняться Мені на цьому місці”(C).
8 Бог дав Авраамові заповіт про обрізання. Згодом Авраам став батьком Ісаака, і на восьмий день після народження хлопчика батько зробив йому обрізання. Ісаак дав життя Якову, а Яків став батьком дванадцятьох патріархів[b]. 9 Та вони заздрили Йосипу, і продали його в рабство в Єгипет. Але Бог був з Йосипом. 10 Господь рятував його від усіх негараздів і, давши Йосипові мудрість, навчив як здобути прихильність фараона, єгипетського царя. І фараон зробив його правителем усього Єгипту й усього царського господарства.
11 Потім настав голод у всьому Єгипті та Ханаані, який приніс страшні страждання. Наші прабатьки не могли знайти їжі. 12 Але до Якова дійшли чутки, що в Єгипті можна придбати зерно, і він послав туди синів своїх, наших прабатьків. Це була їхня перша подорож до Єгипту. 13 А коли вони прибули до Єгипту вдруге, Йосип відкрився їм, що він—їхній брат. Тоді ж і фараон взнав про Йосипову родину.
14 Тож Йосип послав по свого батька Якова та всю його родину—всього сімдесят п’ять чоловік. 15 У Єгипті, Яків і наші прабатьки, жили до самої смерті. 16 Тіла їхні перенесли в Сихем і там поховали в могилі, що його Авраам придбав за срібло в синів Гамора в Сихемі.
17 З наближенням часу, коли мала збутися Божа обітниця Аврааму, кількість наших людей у Єгипті все більше зростала. 18 Зрештою, до влади над Єгиптом прийшов інший цар, який не знав Йосипа. 19 Він підступно повівся з нашим народом, був жорстокий до наших прабатьків: він змушував їх кидати своїх немовлят напризволяще, щоб ті вмирали.
20 У той час народився Мойсей, котрий був надзвичайно вродливим немовлям. Три місяці він ріс у батьківському домі. 21 Коли ж прийшов час полишити дитину, Мойсея забрала до себе фараонова дочка, і виростила його як свого сина. 22 Мойсей був навчений усієї мудрості єгиптян. Він був дужий у своїх словах і вчинках.
23 Коли Мойсею сповнилося сорок років, він вирішив відвідати своїх братів-ізраїльтян. 24 А коли побачив Мойсей, як один з єгиптян знущався над одним з них, він помстився за скривдженого, вбивши єгиптянина.
25 Мойсей думав, що брати його зрозуміють, що Бог використовував його для їх визволення, але юдеї не розуміли того.
26 Наступного дня Мойсей, побачивши, як два юдея билися між собою, намагався помирити їх. Він сказав: „Люди, ви ж брати! Навіщо кривдите одне одного!” 27 Але чоловік, який кривдив іншого, відштовхнув Мойсея зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею? 28 Чи ти й мене хочеш убити, як убив вчора того єгиптянина?”(D)
29 Почувши ці слова, Мойсей втік з Єгипту і пішов до землі Мидійської де оселився чужоземцем. Там у нього народилося двоє синів».
Мойсей виводить ізраїльтян з Єгипту
30 «Через сорок років з’явився Мойсею Ангел у полум’ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай. 31 Побачивши це знамення, Мойсей був вражений, та коли підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа: 32 „Я Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова!”(E) Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі.
33 А Господь сказав йому: „Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш,—свята земля. 34 Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу, і зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту”(F).
35 Це був той самий Мойсей, якого люди відштовхнули зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?” Через Ангела, який з’явився Мойсею у полум’ї палаючого куща, Бог послав його стати правителем і рятівником(G).
36 Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі. 37 Це ж він сказав синам Ізраїлю: „Бог пошле вам Пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу”(H).
38 Це ж він був у пустелі з нашими прабатьками і з Ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам.
39 Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й хотіли повернутися до Єгипту. 40 Вони сказали Ааронові: „Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту”(I).
41 У ті часи люди Ізраїлю робили зображення тельця і приносили цьому бовванові пожертви. Вони раділи з того, що зробили своїми руками!
42 Але Бог відвернувся від них, давши їм можливість поклонятися зіркам небесним. Як це сказано в книзі пророчій:
„Люди Ізраїлю!
Сорок років в пустелі не приносили ви Мені
кровні підношення та пожертви.
43 Ви несли з собою намет Молоха
і зірку свого бога Рефана,
бовванів для поклоніння.
Саме тому Я вишлю вас геть,
аж за Вавилон”.(J)
44 Наші прабатьки мали з собою в пустелі святий намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив. 45 Одержавши цей намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус[c] повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.
46 Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова[d]. 47 Але то вже Соломон збудував храм Божий. 48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк[e]:
„Небо—Мій престол,—
сказав Господь.—
49 І земля—то Мій підніжок!
Який же дім зведете ви для Мене?
Де є те місце, щоби Я спочив?
50 Та чи ж не Я все це створив?”(K)
51 О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури. 52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його. 53 Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися».
Убивство Степана
54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана. 55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога. 56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога».
57-58 У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом. 59 У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух». 60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International