M’Cheyne Bible Reading Plan
Покликання Аврама
12 І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі.
2 Я виведу з тебе великий народ,
благословлю і возвеличу ім’я твоє,
і ти станеш благословенням.
3 Я благословлятиму тих, хто благословляє тебе,
і проклинатиму тих, хто проклинає тебе.
В тобі всі родини в світі будуть благословенні[a]».
Аврам у Ханаані
4 І зробив Аврам так, як Господь йому вказав. З ним пішов і Лот. На той час, коли він покинув Гаран, Аврамові було сімдесят п’ять років. 5 Аврам узяв із собою свою жінку Сару, свого племінника Лота, все майно, що нажили вони, і рабів, що вони мали в Гарані, та й рушили вони в землі Ханаанські. І прийшли вони до земель Ханаанських.
Діброва Мамре
6 Авраам пройшов цією землею аж до священного місця в Сихемі, до діброви Море[b]. Там жили ханаанці.
7 Господь явився[c] Аврамові й мовив до нього: «Я віддам цю землю твоїм нащадкам». Аврам спорудив на тому місці вівтар Господу, що явився йому.
8 Звідти Аврам крок за кроком подався в гори на схід від Бетела. Там напнув намет. Місто Бетел було на захід від нього, а місто Аї[d]—на схід. На цьому місці Аврам спорудив вівтар Господу і поклонявся Йому. 9 Тоді Аврам знову помандрував у напрямку Неґева.
Аврам у Єгипті
10 Був голод. Тож Аврам подався до Єгипту, щоб перебути там деякий час, бо голод у тих краях лютував. 11 Коли вже до Єгипту було зовсім близько, він сказав своїй дружині Сарі: «Послухай. Я знаю, що ти вродлива жінка. 12 Коли єгиптяни побачать тебе, вони мовлять: „Це його дружина!” І вб’ють мене, а тебе залишать живою. 13 Кажи, що ти моя сестра, тоді вони будуть добрі зі мною, і ти врятуєш моє життя».
14 Отож як Аврам прийшов до Єгипту, єгиптяни побачили, яка красуня Сара. 15 Побачивши її вроду, вельможі розповіли про неї фараону. Тож Сару забрали до фараонового палацу. 16 Фараон був добрий з Аврамом за Сару. І Аврам дістав овець, худобу, ослів, рабів, наложниць, ослиць і верблюдів.
17 І наслав Господь на фараона і всю його родину лихі хвороби за те, що він узяв собі Сару, Аврамову дружину. 18 Тоді фараон покликав Аврама і сказав: «І що ж це ти зі мною зробив? Чому не сказав, що вона твоя дружина? 19 Навіщо сказав, що Сара твоя сестра? Через це я і взяв її собі за жінку. Ось вона. Забирай її і йди геть». 20 І дав тоді фараон наказ своїм людям, і вони випроводили Аврама та його дружину разом з усім їхнім майном.
Посланці від Іоана Хрестителя
(Лк. 7:18-35)
11 Після того, як коли Ісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то подався проповідувати Боже Вчення по інших містах Ґалилеї. 2-3 Іоан Хреститель, який знаходився на той час у в’язниці, почувши про діяння Христа, послав своїх учнів запитати в Нього: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?»
4-5 І мовив їм Ісус у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. 6 Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».
7 Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?[a] 8 Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати, знаходяться у царських палацах. 9 Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! 10 Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:
„Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе.
Він приготує Тобі дорогу”.(A)
11 Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього. 12 З того часу, як прийшов Іоан Хреститель, і дотепер Царство Небесне страждає від шалених нападів[b], та лихі люди намагаються здобути його силоміць. 13 До приходу Іоана, всі пророки й Закон Мойсеїв провіщали про це. 14 Якщо ви віруєте у те, про що говорили Закон і пророки, то Іоан—і є Іллєю, про чиє пришестя пророкувалося[c]. 15 Той, хто має вуха, нехай почує!
16-17 З ким можна порівняти це покоління людей? Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:
„Ми грали для вас на сопілці,
але ж ви не танцювали.
Ми співали вам жалісних пісень,
та ви не сумували”.
18 Чому Я все це говорю? Тому, що коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв як інші й не пив вина, вони казали: „Він одержимий нечистим”. 19 Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть як інші і п’є вино, вони кажуть: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” Та мудрість виявляється у справах».
Попередження невіруючим
(Лк. 10:13-15)
20 І почав Ісус докоряти жителям тих міст, де було здійснено найбільше з Його чудес, бо вони не розкаялися у своїх гріхах й продовжували грішити. 21 Ісус сказав: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. 22 Але Я кажу вам: Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам!
23 А ти, Капернауме, чи будеш ти піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло! Кажу так, бо якби в Содомі здійснилися такі дива, які сталися тут, те місто існувало б дотепер! 24 Але Я кажу тобі, що Судного Дня легше буде землі Содомській, ніж тобі».
Ісус обіцяє спочинок утомленим
(Лк. 10:21-22)
25 І далі Ісус промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[d]. 26 Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя.
27 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця—крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця. 28 Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я дам вам відпочинок. 29 Візьміть Моє вчення[e] і навчайтеся в Мене, бо Я—лагідний й покірливий, і ви знайдете відпочинок душам своїм. 30 Бо вчення, що Я даю вам—легке, і тягар, що кладу на ваші плечі—неважкий».
Молитва Неемії
1 Ось слово Неемії, сина Гакалії:
У місяці кислеві на двадцятий рік правління царя Артаксеркса[a] перебував я у стольному місті Сузі. 2 І прийшов до мене один із братів моїх, Ханані, який повернувся з Юдеї з іншими людьми. Я розпитував їх про юдеїв та їхні родини, що пережили вигнання, і про Єрусалим.
3 Вони повідали мені таке: «Ті в провінції, Юдеї, хто пережив вигнання та полон, зазнають великого лиха й приниження. Стіни Єрусалима зруйновано, брами спалено».
4 Як почув я ті слова, то сів і заплакав. І журився багато днів. Я постився й молив Бога Небесного. 5 Я молився:
«О Господи, Боже Небесний, великий і жахливий, Який дотримується Заповіту й любить тих, хто любить Його й дотримується Його заповідей.
6 Послухай уважно і очі розплющ, щоб почути молитву слуги Твого. Я молюся Тобі день і ніч за людей Ізраїлю, слуг Твоїх. Я сповідаюся в гріхах народу ізраїльського, у яких ми винні перед Тобою. І я, і родина батьків моїх грішили. 7 Ми, ізраїльтяни, дуже ображали Тебе. Ми не виконували заповідей Твоїх, настанов та законів, які Ти дав слузі Своєму Мойсею.
8 Згадай, будь ласка, заповідь, яку Ти дав слузі Своєму Мойсею: „Якщо ви будете невірні, Я розкидаю вас поміж іншими народами, 9 але, якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, Я зберу всіх вигнанців звідусюди й поселю їх у місці, яке Я вибрав для того, щоб ім’я Моє там перебувало”.
10 Вони слуги Твої і люди Твої, яких сила Твоя велика й рука Твоя врятували. 11 О мій Володарю, почуй молитву Свого слуги й молитви всіх Своїх слуг, які шанують Тебе. Допоможи сьогодні слузі Своєму, щоб мав я милість від царя».
Я ж був тим, хто перший куштував цареве вино[b].
Повернення Петра до Єрусалиму
11 Апостоли й віруючі по всій Юдеї довідалися, що поганам також було дароване Слово Боже. 2 Але ж, коли Петро повернувся до Єрусалиму, віруючі з Юдеї[a] почали дорікати йому. 3 Вони казали: «Ти заходив до осель необрізаних поган і обідав з ними!»
4 Петро їм докладно пояснив, як усе було: 5 «Я знаходився у місті Йоппії, і під час молитви мені було видіння. Я побачив щось на зразок великого простирадла, яке спускалося з небес до мене, підтримуване з чотирьох кутів. 6 Я пильно придивився й побачив там чотириногих земних тварин, диких звірів, гадів, птахів небесних.
7 Потім я почув голос, який промовив: „Встань, Петре. Вбий і їж”. 8 Але я відповів: „Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого”. 9 Голос з небес промовив вдруге: „Не вважай нечистим те, що очищене Богом”. 10 Так повторилося тричі, а після того все знову піднялося на небо.
11 Тієї ж миті троє чоловіків підішли до дому, де я перебував. Їх послали до мене з Кесарії. 12 Дух Святий звелів мені йти з ними без зволікань. Ці шестеро братів наших також вирушили зі мною, і ми прийшли до оселі того чоловіка. 13 Він розповів нам, як побачив Ангела, в своєму домі, і той сказав: „Пошли людей до Йоппії, щоб вони привели Симона, якого ще називають Петром. 14 Він принесе тобі Слово, яким ти і всі твої домашні будуть врятовані”.
15 І коли я почав говорити, Дух Святий зійшов на всіх присутніх, так само як він спустився спочатку на нас[b]. 16 І тут я згадав, що Господь говорив нам: „Іоан хрестив водою, а ви будете охрещені Духом Святим”. 17 Отже, якщо Бог дав їм такий самий дар, як і нам, коли ми повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб протистояти Богу?»
18 Почувши ці слова, вони перестали сперечатися і славили Бога кажучи: «Отож, навіть поганам Бог дав покаяння, яке веде до вічного життя!»
Перші християни в Антиохії
19 Під час переслідувань віруючих, що почалися після вбивства Степана, багато з них мусили тікати в далекі краї: до Фінікії, Кіпру й Антиохії. Там вони проповідували Слово Боже, але тільки юдеям. 20 Дехто з тих віруючих походив з Кіпру та Киринеї, та коли вони потрапили до Антиохії, то почали проповідувати й грекам[c], розповідаючи їм Благовість про Господа Ісуса. 21 Сила Господня була з ними, і багато людей повірило й навернулося до Господа.
22 Чутки про це дійшли й до віруючих у Єрусалимі, й вони послали Варнаву до Антиохії. 23 Прибувши туди, Варнава побачив милість Божу в дії і сильно зрадів з того, та закликав їх усім серцем бути вірними Господу. 24 Бо він був добрим чоловіком, сповненим Духа Святого й віри, і чимало людей прилучилося до Господа.
25 Звідти Варнава вирушив до Тарса, шукати там Савла і 26 коли знайшов його, привів його до Антиохії. Цілий рік зустрічалися вони з віруючими й навчали багатьох людей. Саме в Антиохії учні були вперше названі християнами.
27 У той час приходили з Єрусалиму в Антиохію пророки. 28 Один з них, на ймення Аґав, встав і, натхнений Духом Святим, прорік, що великий голодомор настане по всьому світі. (І таке справді сталося в часи цезаря Клавдія[d]). 29 Кожен учень вирішив послати скільки міг братам і сестрам, які жили в Юдеї. 30 Вони так і зробили, передавши все через Варнаву та Савла старійшинам церкви в Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International