M’Cheyne Bible Reading Plan
Початок гріха
3 Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» 2 Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, 3 але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». 4 Тоді змій сказав: «Ви не помрете. 5 Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».
6 І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево—гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. 7 Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання—пов’язки на стегна.
Боже прокляття
8 Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. 9 Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» 10 І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».
11 Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» 12 Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».
13 Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».
14 І мовив Господь Бог до змія:
«Через те, що ти таке вчинив,
поведеться тобі гірше від усіх тварин і диких звірів.
Плазуватимеш на череві
й їстимеш порох усе своє життя.
15 Я зроблю вас із жінкою ворогами,
і дітей ваших також зроблю ворогами.
Її дитинча вразить тебе в голову,
а ти вразиш його п’яту».
16 Тоді Бог звернувся до жінки:
«Я примножу твої муки під час вагітності,
ти народжуватимеш дитя своє у муках.
Ти жадатимеш чоловіка свого[a],
а він пануватиме над тобою»[b].
17 Потім Він сказав Адамові:
«Ти послухався жінку свою і з’їв плід із дерева,
про яке Я казав: „Не можна з нього їсти”.
За те Я прокляну землю,
і ти муситимеш тяжко трудитися до кінця днів своїх,
щоб здобути собі їжу, яку земля вродить.
18 Земля родитиме терни та бур’яни для тебе.
І їстимеш ти дикі польові рослини[c].
19 Добуватимеш хліб у поті лиця свого,
аж доки не помреш і не станеш знову землею.
Бо створений був із неї.
Через те, що зробив Я тебе з пороху земного,
станеш знову ним, коли помреш».
20 І назвав Адам жінку свою Євою[d], бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. 21 Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.
Вигнання з раю
22 Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». 23 І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. 24 Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові
(Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17; Ін. 1:19-28)
3 То був час, коли прийшов Іоан Хреститель, який проповідував у пустелі юдейській. 2 Він казав: «Покайтеся, бо Царство Боже наближається». 3 То ж саме про нього провіщав пророк Ісая:
«Голос лунає в пустелі:
„Готуйте дорогу Господу,
зробіть прямим шлях для Нього”».(A)
4 Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском. Їжею його були сарана та дикий мед. 5 У той час люди приходили до нього з Єрусалиму, з усієї околиці Юдеї та з усієї землі навколо Йордану, 6 та хрестилися у нього в річці Йордан, сповідуючись у своїх гріхах.
7 Коли він побачив багато фарисеїв та саддукеїв, які прийшли хреститися, то сказав їм: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається? 8 Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. 9 І не сподівайтеся, що досить буде сказати: „Авраам—наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових! 10 Сокира вже занесена, і кожне дерево[a], що не дає добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь. 11 Я хрещу вас водою на покаяння, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб зняти Його сандалії. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. 12 Він очистить Свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні»[b].
Хрещення Ісуса
(Мк. 1:9-11; Лк. 3:21-22)
13 У той час Ісус прийшов з Ґалилеї до ріки Йордан, щоб Іоан похрестив Його. 14 Та Іоан намагався відмовити Ісуса, кажучи: «Я сам повинен похреститися у Тебе, то чому ж Ти йдеш до мене?» 15 І відповів Ісус: «Нехай поки що буде так, бо належить нам виконувати все, що Господь велів». І тоді Іоан дозволив Йому похреститися.
16 То Ісус похрестився, і тільки-но піднявся Він із води, як небо розкрилося Йому. І побачив Він Духа Божого, який сходив на Нього в подобі голуба. 17 І голос пролунав з небес: «Це Син Мій улюблений, Який догодив Мені».
Відбудова вівтаря
3 Коли настав сьомий місяць[a] і люди Ізраїля оселилися по містах, усі вони як один зібралися в Єрусалимі. 2 Ісус, син Йозадака, а з ним його брати-священики Зерувавел, син Шеалтієла, та його брати заходилися відбудовувати вівтар Господній в Ізраїлі, щоб можна було на ньому приносити жертви всеспалення, як і було записано в Законі Мойсея, людини Божої.
3 Вони встановили вівтар на тому ж місці, де він був і раніше, оскільки боялися народів, які мешкали довкола. І приносили вони на ньому жертви всеспалення Господу вранці і ввечері. 4 Потім відсвяткували вони свято Кущів, як записано в законі Мойсея, і принесли належну кількість жертв всеспалення святкового кожного дня. 5 Після того вони постійно приносили жертви всеспалення та інші офіри на Новолуння та в інші священні свята, встановлені Господом. Приносили вони також від тих, хто робив добровільні офіри Господу. 6 У перший день сьомого місяця почали вони приносити жертви всеспалення Господу, хоча ще й не заклали підвалини храму Господнього.
Зведення храму
7 Потім ті люди, що повернулися, найняли каменярів та теслів, а також провадили їжу, питво та оливу людям Сидону й Тира, щоб ті доставляли ливанський кедр по морю до Йоппи, з дозволу на те перського царя Кира.
8 На другий місяць другого року[b] після повернення до храму Господнього в Єрусалимі, Зарувавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йозадака, розпочали роботу разом із священиками та левитами, а також усіма, хто повернувся до Єрусалима з полону. Вони призначили левитів, яким виповнилося 20 років і старше, щоб ті керували роботами по будівництву храму Господнього. 9 Ісус, його сини та брати, Кадміел та його сини (нащадки Юди), сини Генадада і їхні сини та їхні брати-левити керували будівництвом храму Господа. 10 Коли будівельники заклали підвалини храму Господнього, священики, вбрані у ризи, з сурмами, а також левити (сини Асафа) із цимбалами зайняли свої місця, щоб Господа славити, як і наказав цар ізраїльський Давид. 11 По черзі вони співали пісні хвали та подяки:
«Хвала Богу за милість Його.
Любов Його щира навічно».
І всі люди голосно вигукували, прославляючи Господа, бо було вже закладено підвалини храму Господнього.
12 Але багато із старших священиків, левитів, вождів родин раніше бачили колишній храм, тож уголос ридали, побачивши підвалини нового. Але водночас багато інших людей кричали від радості. 13 Такий великий галас здійняв народ, що далеко його було чути, та не можна було розрізнити гук радості й плач печалі.
Апостол Петро зцілює каліку
3 Одного дня Петро та Іоан йшли до храму у третю годину дня. То був час молитви. 2 А тут якісь люди несли чоловіка, каліку від народження. Його щодня садили біля храмових воріт, що називалися Красною Брамою, щоб він міг просити милостині в тих, хто йшов до храму.
3 Коли жебрак побачив, що Петро й Іоан входять до храму, він попросив у них грошей. 4 Апостоли поглянули на нього й Петро сказав: «Подивися на нас!» 5 Він подивився на них, сподіваючись щось від них одержати. 6 Але Петро промовив: «Я не маю ні срібла, ні золота, але я дам тобі те, що маю: Ім’ям Ісуса Христа з Назарета, встань і йди!»
7 Тоді Петро взяв каліку за праву руку та підняв його. І негайно ноги й ступні того чоловіка зміцніли. 8 Жебрак стрибком став на ноги й почав ходити. Він рушив із ними до храму, походжав і підстрибував, славлячи Бога.
9 Всі люди бачили, як він ходить і як славить Бога. 10 Вони впізнали в ньому того жебрака, який завжди сидів і просив милостині біля Красної Брами храму. І всі були здивовані з того, що сталося з цим чоловіком.
Петро говорить про Ісуса Христа
11 Через те, що жебрак тримався за Петра й Іоана, всі люди, здивовані, збіглися до них. Вони знаходилися в місці храму, що називалося Соломонів ґанок.
12 Побачивши таке, Петро запитав людей: «Брати ізраїльські, чому ви так здивовані цим? Чому ви дивитеся на нас так, ніби ми своєю владою або своїм благочестям зробили так, що цей чоловік ходить? 13 Ні, адже це Господь так зробив! Він є Богом Авраама, Ісаака і Якова; Богом наших предків, Який прославив Слугу Свого Ісуса. А ви віддали Його на смерть, відцуралися Його перед Пилатом, коли той вирішив відпустити Ісуса. 14 Ви відмовилися від Святого й Праведного, а натомість попросили, щоб вам відпустили вбивцю[a]. 15 Ви вбили Того, Хто веде людей до життя, але Бог воскресив Його з мертвих, і ми—свідки цього.
16 Це ж Ісусове ім’я дало силу чоловікові, якого ви бачите і знаєте, бо ми віримо в Ісусове ім’я. Так, саме віра, що приходить через Ісуса, повністю зцілила цього чоловіка, і сталося це на ваших очах.
17 Зараз, браття, я знаю, що ви вчинили так, бо самі не знали, що ви робите, так само, як і вожді ваші. 18 То Бог зробив це, аби збулося те, що Він провіщав устами всіх пророків: Його Христос мусить прийняти страждання і смерть.
19 Отже, покайтеся. Поверніться до Бога, і гріхи ваші будуть стерті. 20 Тоді Господь дасть вам духовний спочинок, і пошле Ісуса, Якого Він уже обрав для вас бути Христом вашим.
21 Але Ісус мусить лишатися на небесах аж до того часу, коли Бог відновить порядок речей у світі. Про це Він говорив із давніх-давен устами Своїх святих пророків. 22 Адже Мойсей сказав: „Господь ваш Бог дасть вам Пророка, такого як я, з ваших власних людей. Ви мусите слухатися всього, що Він казатиме. 23 А хто не слухатиметься Його, викорінений буде з народу”(A).
24 Так, усі пророки, починаючи від Самуїла, і всі, хто прийшли після нього, говорили саме про ці дні. 25 Ви—діти пророків і Заповіту, даного Богом предкам вашим. Ось що Бог сказав Авраамові: „Через твоїх нащадків усім народам на землі прийде благословення”(B).
26 І коли Бог воскресив Свого Слугу Ісуса,—продовжував Петро,—Він послав Його спершу до вас, щоб благословити вас, повертаючи з ваших лихих шляхів».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International