M’Cheyne Bible Reading Plan
Вивідники в Єрихоні
2 І тоді Ісус, син Навинів, послав із Шиттима[a] двох вивідників зі словами: «Підіть і розгляньтеся, що то за земля, особливо Єрихон». Отож пішли вони і зайшли до оселі однієї розпусниці на ім’я Рааб, де й заночували.
2 Єрихонському цареві донесли: «Якісь ізраїльтяни прийшли сюди сьогодні вночі, щоб розвідати про землю нашу». 3 Єрихонський цар послав людей, щоб переказали Рааб: «Видай тих людей, які прийшли до тебе й зупинилися в твоїй оселі, бо прийшли вони на нашу землю вивідувати». 4 Але жінка взяла та й сховала тих двох людей. Вона сказала: «Так, справді, приходило до мене двоє, але я не знаю, звідки вони. 5 А коли почало сутеніти й зачинялася міська брама, ті люди пішли собі. Я не знаю, куди вони пішли. Біжіть скоріше за ними, то, може, ще доженете їх». 6 Сама ж відвела вивідників на дах[b] і сховала у жмутах льону, що були розкладені у неї на даху.
7 А цареві люди побігли навздогін уздовж дороги до ріки Йордан, аж до бродів. Брама зачинилася, як тільки переслідувачі вийшли з міста.
Вивідники дають запоруку Рааб
8 Перед тим, як ізраїльтяни влаштувалися спати, Рааб піднялася до них на дах. 9 Вона сказала їм: «Я знаю, що Господь віддав цю землю вам. Ви наводите жах на нас, і всі люди, які мешкають на цій землі, зомлівають від страху перед вами. 10 Бо чули ми, як Господь висушив води Червоного моря перед вами, коли вийшли ви з Єгипту. Також чули ми про те, як ви знищили по той бік Йордану двох царів: Сихона та Оґа. 11 Коли ми почули це, то жах охопив нас, і дух мужності покинув нас зі страху перед вами, бо Господь ваш Бог є істинний Бог, як на небі, так і на землі. 12 А тепер присягніть мені перед Господом, що раз я зробила вам добро, то й ви будете милостиві до родини моєї і дасте мені запоруку. 13 Обіцяйте, що залишите життя моїм батькові й матері, моїм братам і сестрам, і всім їх родичам, і врятуєте всіх від смерті».
14 Ізраїльтяни промовили до неї: «Нехай Бог забере наші життя, якщо ми не виконаємо обіцянки. І якщо ти нікому не скажеш, що ми тут робимо, то коли Господь віддасть нам цю землю, ми будемо до тебе добрі й прихильні».
15 Тоді жінка спустила мотузку з вікна, щоб вони могли злізти, адже оселя її була вбудована в міську стіну. 16 Рааб сказала їм: «Ідіть у гори, щоб переслідувачі не знайшли вас. Сховайтеся там на три дні, доки вони повернуться в місто, а тоді вже йдіть своєю дорогою».
17 Ізраїльтяни сказали їй: «Ми виконаємо свою обіцянку 18 за умови, що коли ми повернемося сюди, ти маєш прив’язати червону мотузку до вікна, з якого спускаєш нас. Та збери у своєму домі батька й матір, братів та сестер, усю свою родину. 19 Хто залишить дім і вийде на вулицю, той сам буде винен у своїй смерті. За життя ж тих, хто буде в оселі твоїй, ми відповідатимемо. 20 Якщо ж ти комусь розповіси про нашу справу, то це звільняє нас від обіцянки, яку ми тобі дали».
21 Тоді сказала вона: «Хай буде так, як ви кажете». Отож, як вони пішли, то прив’язала вона червону мотузку до свого вікна.
Повернення вивідників
22 А вивідники попрямували в гори й переховувалися там три дні, доки погоня не повернулася в Єрихон. Переслідувачі шукали їх по всіх дорогах, але так і не знайшли. 23 Тоді ізраїльтяни спустилися з гір, перейшли річку Йордан і прийшли до Ісуса, сина Навина, та розповіли йому все, що з ними сталося. 24 Вони сказали Ісусу: «Справді, Господь віддав нам усю ту землю. Усі мешканці, що населяють її, смертельно жахаються нас».
1 Пісня прочан.
На Тебе я підводжу погляд,
Хто на престолі возсідає в Небесах!
2 Мов раб, який господаря пасе очима,
так наші погляди до Господа прикуті,
аби Він милостивий був до нас.
3 Будь милосердий, Господи, ласкавий будь до нас,
чимало ми приниження зазнали.
4 Чимало настраждались наші душі,
образ зазнали від ледачих і пихатих.
1 Давидова пісня прочан.
Нехай Ізраїль скаже:
«Якби ж то не Господь, Який нас не покинув,
2 якби ж то не Господь, Який лишився з нами?
3 Щоб сталося, коли на нас напали люті вороги,
вони би проковтнули нас живцем,
як тільки розгнівалися на нас!
4 Війська б ворожі змили нас,
немов бурхливого потоку води,
5 ті кривдники втопили б нас у водограї.
6 Славімо Господа, Який не дав нам,
мов здобичі, розтерзаними бути в їхніх пащах!
7 Мов птах, що ледве не потрапив у сильце,
так ледве врятувались наші душі.
Не затягнулося сильце, і ми спаслися!
8 Від Господа прийшла нам поміч,
від Того, Хто створив і небеса, і землю».
1 Пісня прочан.
Усі, хто Господу довірились, ніколи не схитнуться,
як і гора Сіон стояти буде вічно.
2 Єрусалим—місто, горами обійняте,
так само Свій народ Він оточив дбанням навічно.
3 На землях праведних людей поганам не селитись,
бо руки праведників не піднімуться на зле.
4 О Господи, дай милість доброчесним!
5 Хай прибере Господь тих безсоромних,
хто з кривдниками разом чинить зле.
Хай буде мир і спокій Ізраїлю!
Новий Єрусалим—місто добра
62 Люблю Сіон, тож я продовжу говорить до неї.
Люблю Єрусалим, тож я невпинно
промовлятиме про неї.
Я говоритиму аж доки її перемога не засяє, мов світанок,
а її спасіння[a], мов ясний світильник.
2 Всі племена тоді побачать твою доброту,
царі всі твою славу осягнуть.
Тебе назвуть новим ім’ям,
що сам Господь його надасть.
3 Господь пишатиметься тобою,
в Його руках станеш ти вінцем прекрасним.
4 Ніхто тебе не називатиме забутим Богом краєм,
не називатимуть пустелею цей край.
Та вас назвуть народом, любим Богу,
а землю зватимуть нареченою Господньою,
бо у тобі Господь знаходить втіху,
бо край Йому належатиме, як дружина.
5 Немов юнак, який до шлюбу просить юнку,
так Відбудовник скріпить з вами шлюб.
Мов наречений, з нареченою щасливий,
так Бог радітиме із вас.
6 Поставив варту[b] Я на єрусалимських мурах.
Щодень, щоночі не змовкатиме сторожа,
буде молитиметься вона за вас.
І ви, хто Господеві молиться,
собі спочинку не давайте.
7 В молитві не давайте собі спочинку,
поки Єрусалим з руїн Господь не підніме,
земною славою[c] її не зробить.
8 Господь правицею клянеться,
могутню руку піднімає:
«Ніколи більш не дам зерна твого
на їжу ворогам твоїм.
Чужинці не пізнають смак вина п’янкого, молодого,
яке дісталося тобі таким трудом.
9 Хто врожаї збирає, той із хлібом буде
і славитиме Господа,
хто виноград збирає, питиме вино
на Моєму святому подвір’ї».
10 Проходьте, проходьте у брами міські,
дорогу звільніть для народу.
Будуйте, розчистіть дорогу, каміння зберіть,
здійміть корогву, щоб бачили народи.
11 Послухайте, Господь оголосив на всі кутки землі:
«Скажіть дочці Сіону, що скоро визволення вже прийде.
Погляньте-но, Його відплата—в Нього,
несе Він вам винагороду».
12 Їх називатимуть святим народом,
народом, викупленим[d] Господом.
Тебе, Сіоне, наречуть «Богом Врятованим»,
«Богом Благословенним».
Ісус виряджає Своїх апостолів
(Мк. 3:13-19; 6:7-13; Лк. 6:12-16; 9:1-6)
10 Ісус покликав дванадцять апостолів, Своїх учнів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти від різних недугів та хвороб. 2 Ось імена дванадцятьох апостолів:
Симон (який звався також Петром),
його брат Андрій,
брати Яків і Іоан, сини Зеведеєви,
3 Пилип,
Варфоломій,
Хома,
збирач податків Матвій,
Яків, син Алфія,
Тадей,
4 Симон Зилот,
Юда Іскаріот, котрий пізніше зрадив Ісуса.
5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. 7 Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. 8 Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. 9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.
11 І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. 12 Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” 13 Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. 14 А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших[a]. 15 Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».
Ісус попереджає апостолів про переслідування
(Мк. 13:9-13; Лк. 21:12-17)
16 «Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, та невинними, мов голуби. 17 Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду й битимуть батогами у синагогах. 18 Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами. 19 Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати. 20 Пам’ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.
21 Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. 22 І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується. 23 Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.
24 Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. 25 Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»
Бійтеся Бога, не людей
(Лк. 12:2-7)
26 «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 27 Те, що Я кажу вам у пітьмі[b], кажіть при світлі[c], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.
28 Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. 29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! 30 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! 31 То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»
Не соромтеся своєї віри
(Лк. 12:8-9)
32 «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. 33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Лк. 12:51-53; 14:26-27)
34 «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. 35 Я прийшов, аби
підняти сина проти батька,
дочку проти матері,
а невістку проти свекрухи.
36 Ворогами людини стануть її домашні.(A)
37 Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. 38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. 39 Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».
Господь благословить тих, хто щиро прийме вас
(Мк. 9:41)
40 «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. 41 Хто приймає пророка тому, що то пророк—той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного. 42 Кожний, хто допоможе чим-небудь одному з цих найменших учнів Моїх, хоч би напоївши його прохолодною водою, бо то Мій учень, істинно кажу вам—той неодмінно одержить винагороду свою».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International