M’Cheyne Bible Reading Plan
Свічник
8 І сказав Господь Мойсею: 2 «Скажи Аарону: „Коли ти ставитимеш світильники, сім світильників мають освітлювати те, що перед світильником”».
3 Тож Аарон так і зробив. Він поставив світильники так, що вони освітлювати те, що перед світильником, як наказав Господь Мойсею. 4 Ось як зроблено світильник: його виготовлено з кованого золота, кованого від поставця аж до квітів. Світильник було зроблено точно за зразком, що Господь показав Мойсею.
Посвята левитів
5 Господь сказав Мойсею: 6 «Візьми левитів з-поміж народу Ізраїлю й очисть їх. 7 Ось що ти зробиш, щоб очистити їх: покропи їх водою очищення[a], і нехай вони поголять тіла свої і виперуть одяг, щоб бути чистими.
8 Тоді нехай візьмуть молодого бичка й пожертву з добірного борошна, змішаного з оливою. А потім другого бичка з череди як жертву очищення. 9 Тоді ти маєш привести левитів перед намет зібрання і зібрати всю громаду народу ізраїльського. 10 Коли приведеш левитів перед Господом, люди Ізраїлю мають покласти руки на левитів. 11 Аарон представить левитів як особливу жертву Господу від народу Ізраїлю і так вони служитимуть Господу.
12 Левити ж покладуть руки на бичків. Одного принесеш як жертву очищення, а другого як жертву всеспалення Господу, щоб очистити левитів. 13 Тоді поставиш левитів перед Аароном та його синами й віддаси їх в жертву колихання Господу. 14 У такий спосіб ти вилучиш левитів з-поміж народу Ізраїлю. Левити будуть Моїми.
15 Після цього левити почнуть свою роботу в наметі зібрання після того, як ти очистиш їх і віддаси як жертву колихання. 16 Бо кожен із них виділений з-поміж народу ізраїльського й відданий Мені. Вони Мої. Я взяв їх замість кожного первістка кожної жінки. 17 Бо всі первістки народу ізраїльського—Мої, чи то людина, чи то тварина. Того дня, коли Я вигубив усіх первістків у Єгипті, Я виділив їх Собі. 18 Але Я взяв левитів замість усіх первістків народу ізраїльського. 19 І Я віддам левитів цілком Аарону та його синам з-поміж народу Ізраїлю, щоб виконували службу народу Ізраїлю в наметі зібрання і щоб заплатили сповна за народ Ізраїлю, щоб ніяке лихо не спіткало народ Ізраїлю за наближення до святих речей».
20 Мойсей та Аарон і вся громада народу ізраїльського зробили це. Народ Ізраїлю зробив з левитами саме так, як Господь наказав Мойсею щодо них. 21 Левити очистились і випрали одяг, і Аарон віддай їх як жертву колихання Господу, і очистили їх, щоб зробити чистими. 22 Після цього левити увійшли в службу свою в наметі зібрання під наглядом Аарона та його синів. Вони вчинили з левитами саме так, як Господь наказав Мойсею щодо них.
23 Господь сказав Мойсею: 24 «Цей закон для левитів: від двадцяти п’яти років і старше ставатиме кожен із них до служби в наметі зібрання. 25 Але у п’ятдесят років мусить залишити службу й не повинен більше виконувати важку роботу. 26 Він може допомагати братам своїм у наметі зібрання, стояти на варті, але не повинен виконувати відправи. Ось так мусиш розподілити обов’язки левитів».
1 Для диригента. Повчання родини Кора.
2 О Боже, чули ми самі,
батьки розповідали наші про давні діла
ще за їхнього життя і в сиву давнину.
3 Вони розповідали нам,
як Ти Своєю силою прогнав чужинців,
і викорінив їх, землю нам звільнивши.
4 Розповіли вони, що не мечами,
і не руками дужими звитягу здобули,
й на тій землі осіли.
Твоя правиця, лик Твій осяйний
зробили все те, бо вподобав Ти їх.
5 Мій Боже, Царю мій!
Зроби щоб народу Якова дісталась перемога.
6 З ім’ям і силою Твоєю
ми зборемо, затопчем ворогів.
7 Я покладаюсь не на лук, я знаю,
що до звитяги то не меч мене веде.
8 То Ти Єдиний нас від ворогів рятуєш,
то Ти Єдиний осоромиш наших ворогів.
9 Славімо Бога кожний день,
Твоє ім’я повік оспівувати будем. Села
10 Але полишив Ти й принизив нас,
відмовився іти із нами в бій!
11 Дозволив нам тікати від ворогів,
а ненависникам—пограбувати нас.
12 Залишив нас, мов тих овець, на розтерзання,
розкидав поміж чужаків!
13 Немов рабів, продав народ за безцінь,
і навіть торгуватися не став за добру ціну!
14 Сусіди бачили, що Ти вчинив,
то вже й глузують, насміхаються над нами!
15 Ми стали посміховиськом серед народів ближніх,
які збиткуються й хитають головами.
16 Із дня на день ховаю я обличчя,
17 і зганьблений, я паленію від образ
і кпинів мстивих ворогів.
18 О Боже, то усе Твої діла.
Хоч не забули ми, не відійшли від заповітів Божих.
19 Твоєму вченю вірними були,
не йшли Тобі наперекір ніколи.
20 Ти все ж віддав нас на поталу тим шакалам,
смертельній темряві Ти нас віддав.
21 Якби забули ми Твоє ім’я,
якби молилися чужим богам,
22 то Ти про те довідався б, напевне,
бо не сховати серця таїну від Тебе.
23 Щодня назустріч смерті ми за Тебе йшли,
за Тебе нас вбивають,
мов ягня невинне на пожертву.
24 Прокинься, Боже! Встань, Володарю!
І нас безпомічних не кинь повік!
25 Навіщо Ти ховаєшся від нас!
Навіщо забуваєш Ти, як ми страждали, гнані?
26 Втоптали душі наші у багнюку,
землею розчавили нам обличчя[a].
27 Щоб показати вірну Свою любов,
встань і спаси нас!
Жінки до Неї
6 Куди пішов коханий твій,
краса серед жінок?
Куди звернув твій любий?
Скажи, і ми шукатимем його разом.
Жінка у відповідь
2 Коханий мій пішов до свого саду,
до квітників пахучих він пішов,
отару пасти і лілеї рвати.
3 Належу я коханому моєму,
а він мені належить, той,
який пасе стада серед лілей.
Чоловік до Коханої
4 Ти так принадна, моя люба, ніби Тирца[a],
така ж прекрасна, як Єрусалим;
мов військо під знаменами, ти грізна[b].
5 Ти погляд свій від мене відведи,
бо очі твої змушують тремтіти.
Твоє волосся, мов козляток зграйка,
які спускаються в долину з Ґілеадських гір.
6 А зуби твої білі, наче вівці,
які отарою виходять із купелі.
Народить кожна пару близнюків,
і жодної неплідної немає.
7 За покривалом щоки,
мов скибочки розтятого гранату.
8 Є шістдесят цариць, вісімдесят наложниць
і невідь скільки молодих дівчат.
9 Та лиш одна моя голубка бездоганна,
єдина в матері своєї чиста,
у матері, що їй дала життя.
Її побачили жінки й благословляють;
цариці, навіть, та наложниці,
і ті її наввипередки вихваляють.
10 Хто це, як сонце на світанку виглядає,
прекрасна, як місяць, яскрава, мов сонце,
і грізна, наче Небесне військо.
Жінка промовляє
11 Пішла я до горіхового саду,
побачити ті пагони нові, що виросли в лощині[c].
Я пішла побачити, чи виноград розбрунькувався,
й чи випустив бруньки ґранат.
12 Але дізнатися про це не встигла,
оскільки повела мене душа
до колісниць царя мого народу.
Жінки до Неї
13 Вернися, вернися, Суламіто[d],
дай подивитися на тебе, повернись.
Чому ви дивитесь на Суламіт,
коли вона танцює танок Маганаїм[e]?
Покладаймося на Бога
6 1-2 Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення[a] й рукопокладання[b], про воскресіння з мертвих і Вищий Суд. 3 Тож давайте зробимо саме це, якщо Бог дозволить нам.
4-6 Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.
7 Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля—благословенна Богом. 8 Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох—вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.
9 Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння. 10 Адже Господь—справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим. 11 А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання. 12 Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.
13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою. 14 Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків»(A). 15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці. 17 Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
18 Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам. 19 Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу[c]. 20 Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International