M’Cheyne Bible Reading Plan
Бог підтверджує первосвященство Аарона
17 І мовив Господь до Мойсея: 2 «Скажи народу Ізраїлю й візьми в них дванадцять палиць, по одній для кожного коліна, від усіх вождів їхніх колін. Напиши ім’я кожного чоловіка на його палиці. 3 І напиши ім’я Аарона на палиці Левія. Бо лише одна палиця буде вождю кожного коліна. 4 Поклади їх у наметі зібрання перед ковчегом Заповіту, де Я зустрічаюся з тобою. 5 Палиця того, кого Я обираю, проросте. У такий спосіб Я припиню всі нарікання народу Ізраїлю проти тебе».
6 Тоді Мойсей промовив до народу Ізраїлю, і кожен їхній вождь дали йому одну з дванадцяти палиць, по одній від кожного коліна, палиця Аарона була серед тих палиць. 7 Мойсей поклав палиці перед Господом у наметі Свідоцтва. 8 Наступного дня Мойсей зайшов у намет Свідчення і побачив, що палиця Аарона з коліна Левія проросла, пустила бруньки і вродила мигдаль.
9 Тоді Мойсей виніс усі палиці з-перед Господа до всього народу Ізраїлю. Кожен подивився і взяв свою палицю.
10 Тоді Господь сказав Мойсею: «Поверни палицю Аарона до ковчегу Заповіту, щоб зберегти як знак бунтівникам, щоб нарікання їхні проти Мене припинилися і щоб не померли вони». 11 Тож Мойсей зробив так, як наказав йому Господь.
12 Та народ Ізраїлю сказав Мойсею: «Поглянь! Ми от-от помремо! Нас винищують! Усіх нас знищують! 13 Кожен, хто тільки наблизиться до святого намету Господа помре. Чи всі ми помремо?»
Робота священиків та левитів
18 І сказав Господь Аарону: «Ти й сини твої, і коліно твоє з тобою відповідатимете за будь-які провини проти святих речей! І ти, й сини твої з тобою відповідатимете за будь-які провини проти вашого священства. 2 І приведи з собою братів своїх—коліно Левія, батьківське коліно твоє, щоб приєдналися до тебе й допомагали тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом Заповіту. 3 Вони мусять пильнувати службу твою і службу в священному наметі, але вони не повинні наближатися до святого посуду святого намету або до жертовника, щоб ні вони, ані ти не вмерли. 4 Вони приєднаються до тебе і виконуватимуть службу в наметі зібрання, включаючи всю важку роботу в наметі. Та ніхто інший хай не наближається до вас.
5 Ви мусите пильнувати службу в Святому місці й при вівтарі, щоб Я більше не гнівався на народ Ізраїлю. 6 Поглянь, Я сам вибрав братів твоїх левитів з-посеред народу Ізраїлю. Вони тобі—дар, присвячений Господу, щоб виконувати важку роботу в наметі зібрання. 7 Та разом із синами твоїми мусиш пильнувати своє священство і все, що належить до жертовника по той бік запони. Ти служити мусиш, Я даю тобі священство як дар, а будь-кого іншого, хто наблизиться, буде вбито».
8 І сказав Господь Аарону: «Поглянь, Я сам призначив тебе доглядати за дарами, що Мені принесли разом з усіма святими дарами народу Ізраїлю. Я даю їх тобі як частку, а синам твоїм як їхню віковічну спадщину. 9 Це буде вашим найсвятішим даром, що ви уникли вогню: всі ваші приношення разом з хлібними жертвами, жертвами очищення, жертвами за провини, що вони повертають Мені, це буде найсвятішим для тебе й синів твоїх. 10 У Святеє Святих їстимеш їх. Їх може їсти кожен чоловік. Вони будуть святими для вас.
11 Це також буде твоє: будь-який особливий внесок, що його дарує Мені народ Ізраїлю. Я даю це тобі й синам і дочкам твоїм з тобою як твою віковічну частку. Кожен чистий у твоїй родині може їсти це.
12 Сюди входять перші плоди, що вони їх дають Господу, вся найкращу оливу, молоде вино й зерно. Я даю їх тобі. 13 Перші стиглі плоди з усього, що є в землі їхній, що вони приносять Господу, будуть твої. Кожен чистий у родині твоїй може їсти їх.
14 Усе, що присвячене повністю в Ізраїлі, твоє буде.
15 Кожен первісток, дитина чи тварина, якого принесуть у жертву Господу, твоя буде. Але ти мусиш викупити дитину-первістка й первістка нечистої тварини. 16 Коли йому виповниться місяць, то сплати викуп п’ять шекелів[a] срібла, за святим шекелем. Тобто двадцять ґер[b].
17 Не викупай первістка корови, вівці або кози, бо вони святі. Окропи їхньою кров’ю вівтар і пусти з димом їхній жир як дар, приємні пахощі для Господа. 18 Та м’ясо так само, як грудина особливої пожертви і як праве стегно, буде твоїм. 19 Всі приношення святих дарів, що їх роблять люди Ізраїлю Господу, Я даю тобі й синам твоїм, і дочкам твоїм як постійну частку. Це віковічна угода[c] з Господом для тебе й нащадків твоїх».
20 І сказав Господь Аарону: «Ти не матимеш жодної частки землі їхньої й не володітимеш жодним наділом серед них. Я—твоя частка й твій наділ серед народу Ізраїлю.
21 Коли народ Ізраїлю дає Мені десятину того, що виробляє, Я віддаю цю десятину левитам як їхню частку за працю, що вони виконують у наметі зібрання. 22 Відтепер народ Ізраїлю не повинен наближатися до намету зібрання, інакше їх покарано буде за гріх їхній, і помруть вони. 23 Тільки левити виконуватимуть роботу в наметі зібрання, і вони нестимуть кару. Це відтепер незмінний закон, і вони не успадкують жодної частки серед народу Ізраїлю. 24 Бо десятину синів Ізраїлю, яку вони подарували Господу як дар, Я віддав левитам як їхню спадщину. Через це Я сказав їм, що вони не матимуть землі серед народу Ізраїлю».
25 І сказав Господь Мойсею: 26 «Скажи левитам: „Коли отримаєте від народу Ізраїлю десятину, що Я дав її вам від них як спадщину вашу, принесіть дар Господу з цього—десятину десятини. 27 Ваш дар зарахується вам так само, як ніби це було б зерно з току чи сік з винодавильні. 28 Бо ви також приносите дар Господу від усіх ваших десятин, отриманих від людей Ізраїлю. З цього ви принесете Господній дар священику Аарону. 29 Із усіх дарів тобі мусиш принести в жертву Господу найкращу і найсвятішу частину всього цього”».
30 І ще скажи їм: «Коли ви приносите найкраще з цього, воно зарахується левитам, як і добро з току, й добро з винодавильні. 31 Ти й родина твоя можете їсти це в будь-якому місці, бо це плата ваша за службу в наметі зібрання. 32 Тебе не покарають за це, коли ти принесеш найкращу частину з усього. Але ти не повинен бруднити святі дари народу Ізраїлю, інакше помреш».
55 Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давида.
2 Послухай, Боже, цю мою молитву,
не повернись спиною до благань про милосердя.
3 Прислухайся до мене й відгукнись,
коли повідаю я про свої печалі.
4 Мене страшенно налякало, що вороги мої казали,
а той злостивець просто ґвалт здійняв.
Вину на мене вороги звалили,
і допікали в гніві й шельмували.
5 Несамовито б’ється моє серце,
смертельний переляк все тіло охопив.
6 Тремчу від жаху й думаю собі:
7 «Коли б я мав ті крила голубині,
полинув би туди, де спокій.
8 В пустелю полетів би я далеко». Селах
9 Помчався б я туди, де жде притулок,
від бурі неприємностей утік.
10 Володарю, зруйнуй всі їхні плани, зв’яжи їм язики,
11 бо безперестану днями і вночі
по містах насильство бачу я і чвари.
12 На вулицях міських панує кривда,
багато лжі й брехні серед людей.
13 Якщо мене образить ворог, я знесу,
якщо злостивець нападе, сховатись можу.
14 Але ж то ти, мій друже, побратиме,
мій приятелю, йдеш на мене!
15 Ми так, бувало, любо розмовляли,
ходили разом з людом в Божий храм.
16 Нехай зненацька смерть тих ворогів підкосить,
розверзнеться земля й живцем їх проковтне,[a]
бо плодять тільки зло в своєму домі.
17 Але до Бога я звернусь по допомогу,
Господь мене спасе.
18 Невпинно молюся я вранці, вдень і вночі,
і Він прислухається до голосу мого.
19 Багато битв довелось мені пройти,
та Бог незмінно рятував мене,
і повертав невраженою душу мою.
20 Почує Бог мене. Довічний цар,
Який престол повік займає,
їх покарає. Села
Вони ж бо не міняються,
ніколи Бога не боялись і не шанували.
21 Порушивши Угоду, в бій пішли на тих людей,
з якими мир уклали.
22 Гладенько стелять у промовах пишних,
про мир розводяться й виношують війну.
Слова у них масні, мов та олія,
та ріжуть ще гостріш, ніж ріже меч.
23 Тягар турбот усіх полиш на Бога,
опікою тебе Він огорне,
образить праведника не дозволить він.
24 А щодо Тебе, Боже,
звалиш усіх насильників і брехунів
в глибоку смертну яму.
Їм не дожить і половини літ своїх!
А щодо мене[b], я цілком ввіряюся Тобі.
Загроза від Сирії
7 Коли Агаз, син Йотама та онук Уззії був царем Юдеї, тоді Рецин, цар сирійський, та Пека, син Ремалії, цар ізраїльський, підійшли до Єрусалима, щоб його завоювати, але не змогли його здобути[a]. 2 До дому Давидового дійшла така звістка: «Сирія отаборилася на землях Ефраїмових[b]». Агаз і його люди злякались і затремтіли, мов дерева в лісі від пориву вітру.
3 Господь сказав Ісаї: «Піди зі своїм сином Шеаром Яшубом[c] на зустріч з Агазом туди, де водопровід впадає у верхній став, дорогою, що веде до поля Пральника. 4 Скажи йому: „Будь обережний і зважений. Не бійся гніву Рецина сирійського та сина Ремалії, тих двох задимлених головешок. 5 Оскільки Арам, Ефраїм та син Ремалії намислили, як тебе розбити, і сказали: 6 „Підемо війною на Юдею, залякаємо її й розділимо між собою, а царем там поставимо сина Тавеела”». 7 Тож Господь, мій Володар, сказав таке:
«Їхні задуми не здійсняться, нічого не вийде.
8 Тому що тільки Дамаск є головою Арама,
а головою Дамаска є тільки Рецин.
Через шістдесят п’ять років Ефраїм
і його народ не існуватимуть.
9 Головою Ефраїма є лише Самарія,
а головою Самарії є лише Пека, син Ремалії.
Якщо не будете стійкими в вірі,
то й не будете стійкими взагалі».
Еммануїл—Господь з Нами
10 Господь знову звернувся до Агаза: 11 «Попроси знамення від Господа, свого Бога, щоб повірити в істинність. Воно може прийти з глибини царства мертвих, чи з висоти небес». 12 Проте Агаз відмовився: «Я не проситиму знамення, не перевірятиму Господа».
13 На це Господь відповів: «Послухай, доме Давидів! Хіба не досить випробовувати терпіння людей? Хіба ж слід випробовувати терпіння мого Бога?» 14 Тож мій Володар пошле вам знамення:
жінка молода вагітна[d] народить сина,
і назве Його Еммануїлом.
15 І споживати Він буде масло й мед поки не виросте,
поки Він не навчиться відмовлятися від зла
і вибирати лише добро.
16 Та перш, ніж Він навчиться цьому,
пустинні стануть землі двох царів,
яких боїшся ти.
17 Але Господь нашле на тебе й твій народ, і на родину твого батька лихо, якого ще не було відтоді, коли Ефраїм відділився від Юдеї. Господь приведе царя ассирійського.
18 Тоді Господь накличе «муху», що в гирлі єгипетських річок, та «бджолу», що на землях ассирійських. 19 Усі вони прилетять і розкинуть табір у глибоких яругах та печерах скальних, біля всіх чагарів та всіх криниць. 20 Тоді мій Володар зголить волосся на голові й ногах твоїх бритвою[e], яку найме за річкою Євфрат у царя Ассирії, ще й бороду з тебе зніме[f].
21 У ті часи людина триматиме в живих тільки одну молоду корову та двох кіз. 22 А оскільки вони дають багато молока, люди їстимуть масло; кожний уцілілий на землі їстиме масло й мед. 23 У той час на кожен виноградник, де росло до тисячі кущів, за які давали тисячу срібних монет, заросте бур’янами й колючками. 24 Люди зі стрілами й луками полюватимуть там, бо вся земля поросте бур’яном і чортополохом. 25 Ви більше не ходитимете на ті пагорби, де люди раніше працювали й вирощували врожаї, вже на пагорбах не працюватимуть, бо земля поросте кущами шипшини й колючкою. Вони стануть місцем, де можна виганяти худобу й випасати овець.
Вітання
1 Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям[a], розпорошеним по світу!
Про віру і мудрість
2 Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. 3 Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. 4 Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.
5 Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. 6 Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. 7 Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, 8 бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.
Про справжнє багатство
9 Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство[b]. 10 А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть[c], наче дика квітка. 11 Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.
Випробування не йдуть від Бога
12 Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його. 13 Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає. 14 Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її. 15 Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.
16 Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе. 17 Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним. 18 Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.
19 Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву. 20 Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.
Виконавці Божого Слова
21 Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.
22 Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе. 23 Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі. 24 Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає. 25 Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.
Справжня побожність
26 Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта. 27 Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International