M’Cheyne Bible Reading Plan
Війна з ханаанцями
21 Ханаанський цар Арад, що жив у Неґеві, почувши, що народ Ізраїлю надходить шляхом до Атарима, напав на Ізраїль і взяв у полон декого з них. 2 Тоді Ізраїль дав обітницю Господу і сказав: «Якщо допоможеш Ти нам перемогти цей народ, ми віддамо всі їхні міста Тобі».
3 Господь почув голос Ізраїлю, допоміг розбити ханаанців, і вони вщент вигубили їх і міста їхні. Тож вони назвали це місце Хорма.
Мідний гад
4 Тоді вони рушили від гори Гор у напрямку Червоного моря в обхід землі Едомської. Та люди в дорозі стали нетерплячі. 5 Люди нарікали на Бога та Мойсея: «Навіщо примусили ви нас кинути Єгипет, щоб померти в пустелі? Бо немає тут ні хліба, ні води. І набрид нам цей нікчемний харч».
6 Тож Господь наслав отруйних гадюк поміж людей, і кусали вони їх, і багато людей Ізраїлю померло. 7 Прийшли люди до Мойсея і сказали: «Ми згрішили, бо нарікали на Господа й на тебе. Помолися Господу, щоб забрав Він гадюк від нас». Тож Мойсей помолився за народ.
8 І сказав Господь Мойсею: «Зроби бронзового гада й прикріпи на стовп. Коли хтось укушений подивиться на нього, то житиме».
9 Тож Мойсей зробив бронзового гада й прикріпив його на стовп. Коли гадюка кусала когось, і та людина дивилася на бронзового гада, вона лишалася живою.
Шлях до Моаву
10 Тоді рушив народ Ізраїлю і став табором в Овоті. 11 Потім рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-Аваримі в пустелі, що межує з Моавом зі сходу. 12 Вони знялися звідти й стали табором у долині Зеред. 13 Знялися звідти й стали табором по той бік Арнону, в пустелі, що простягалася з землі аморійців. Бо Арнон—то кордон між Моавом та аморійцями. 14 Ось чому й сказано в книзі Війн Господніх:
«Вагев у Суфі, й долина Арнон, 15 і схил долин, що простягаються до поселення в Арі і сягають аж кордонів Моаву».
16 Звідти вони рушили до Бееру[a]. Це колодязь, де Господь сказав Мойсею: «Збери народ, і Я дам їм води». 17 Тоді Ізраїль заспівав таку пісню:
«Пролийся водою, кринице!
Співаймо про неї.
18 Криниця, вирита великими людьми,
яку вожді народу почали копати
своїми жезлами і палицями,
був дар пустелі (або „Маттана”)».
19 Від Маттани йди до Нагаліела, від Нагаліела до Бамота, 20 від Бамота до долини, що в Моаві на верхівці Пізґи, оберненої до пустелі.
Сихон і Оґ
21 Тож вирядив Ізраїль послів до царя аморійців Сихона і сказав:
22 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо ні в поле, ні у виноградники. Не питимемо воду з криниць. Ми йтимемо царським шляхом, аж доки не перейдемо через твою землю».
23 Але цар Сихон не дозволив Ізраїлю перейти через його землю, зібрав усіх своїх людей і вийшов назустріч Ізраїлю в пустелю. Прибув він у Ягаз і напав на Ізраїль.
24 Але Ізраїль вбив його і забрав землю його від ріки Арнон до ріки Яввок, але тільки до кордону з аммонійцями. Бо аммонійці вперто захищали свої кордони. 25 Ізраїль захопив усі їхні міста й оселився у всіх тих аморійських містах, у Хешбоні й навколишніх поселеннях. 26 Хешбон був містом аморійського царя Сихона. Він воював проти колишнього царя Моаву і здобув у нього всю його землю аж до ріки Арнон. 27 Ось чому поети кажуть:
«Приходьте до Хешбону!
Хай відбудують його!
Нехай місто Сихона відбудоване буде!
28 Бо вийшов вогонь із Хешбона,
полум’я з міста Сихона.
Пожерло воно Ар у Моаві,
і над рікою Арнон узвишшя спалило.
29 Горе тобі, Моаве,
о народе Хемоша, вигублено тебе!
Зробив він синів своїх втікачами,
дочок своїх у неволю Сихону, царю аморійців віддав.
30 Загинули нащадки їхні від Хешбона до Дівона,
ми зруйнували все аж до Нофи,
що біля Медеви».
31 Тож Ізраїль посів землю аморійців.
32 І послав Мойсей розвідати Язер, і вони захопили поселення навколо нього, прогнавши аморійців, які там були.
33 Тоді вони повернули й пішли в напрямку Башану. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з ізраїльтянами в бою.
34 І сказав Господь Мойсею: «Не бійся його, бо віддам Я його, всіх людей його і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».
35 Тож убили вони його, синів його і всіх людей його, аж не лишилося жодного живого з них. І здобули вони землю його.
60 Для диригента. На мелодію: «Лілія Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, 2 коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.
3 О Боже, прогнівився Ти на нас,
Ти відштовхнув нас і понищив.
Тож поверни нас до життя.
4 Ти землю потрясав, поки не розкололась,
зціли, будь-ласка, рани їй,
бо рушиться ущент.
5 Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
на ноги ледь зіп’явшись.
6 Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
щоб їх застерегти про ворогів. Села
7 Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
почуй мене і розведи біду,
правицею могутньою змахнувши!
8 Бог подарував мені таку обітницю у храмі[a]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
9 Належатиме Мені і Ґілеад,
і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
в Едомі я роззуюсь, скину черевики[b],
проголошу свою звитягу над филистимлянами.
11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
лиш Бог потопче наших ворогів.
61 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
Суд над завойовниками
5 Господь сказав: «Горе Ассирії, кийку Мого гніву,
в ассирійській руці затиснута різка Моєї люті.
6 Я пошлю їх проти безбожного народу,
Я накажу їм виступити війною проти людей,
що розбурхали Мій гнів.
Щоб відібрали добро і стоптали їх,
мов багнюку на шляху.
7 Але Ассирія цього не зрозуміє,
не так планує у своєму серці.
Вона виношуватиме плани геть розбити не один народ.
8 Ассирія скаже: „Усі мої начальники—царі.
9 Місто Хално таке ж, як і Карчемиш.
Гамат, мов той Арпад.
І Самарія така ж, як Дамаск.
10 Якщо я заволоділа царствами бовванів,
де божків було більше, ніж в Єрусалимі та Самарії,
11 то хіба я не зроблю з Єрусалимом та його бовванами того ж,
що я зробила з Самарією та її божками?”»
12 Коли Володар мій закінчить усі справи на горі Сіон та в Єрусалимі, Він провчить нахабного хвалька—царя ассирійського, та скарає його за погорду в очах. 13 Бо цар Ассирії говорить:
«Я перемогу власними силами здобув,
власною мудрістю, бо маю розум.
Я зруйнував кордони між народами,
захопив їхнє багатство.
Мов бик, я звалив мешканців тих країв.
14 Як із гнізда видирають яйця,
покинуті напризволяще,
так і моя рука зібрала на землі багатство,
заграбала всю землю.
І не знайшлося нікого,
хто б забив на сполох крилами,
хто розтулив би уса й запищав».
15 Чи може сокира твердити,
що вона краща, ніж той, хто нею змахне?
Чи може пилка твердити,
що важливіша, ніж її хазяїн?
Чи жезл керує тим, хто піднімає його,
чи ціпок піднімає людину?
16 Тому Володар, Господь Усемогутній
пошле хворобу на розгодованих ассирійців,
і вона висушить їх.
Слава Ассирії згорить, як горить пожежа,
поки не спалить усе вщент.
17 Світло Ізраїлю стане вогнищем нищівним,
а Святий його—полум’ям,
яке спалить, знищить бур’яни й колючки за один день.
18 А потім вона спопелить славний ліс і сад,
який зачахне, як згасає хворий.
19 Дерев залишиться так мало,
що й дитя їх порахує.
20 Відтоді вцілілі ізраїльтяни, врятовані люди з роду Якова вже не залежатимуть від своїх ворогів, а щиросердно покладуться на Господа, Святого Ізраїлю. 21 Лише уцілілі повернуться до Могутнього Бога[a]—купка врятованих із родини Якова.
22 Хоча, Ізраїле, твоїх людей стільки, скільки в морі піску, та повернеться з них усього кілька чоловік. Бог вирішив, що знищить країну. Справедливість явиться, мов повінь. 23 Бо мій Володар, Господь Всемогутній, як і проголосив, принесе руїну на всю землю.
24 Ось що мій Владика, Господь Всемогутній говорить: «Не бійся Ассирії, о народе мій, що мешкає на Сіоні. Вона може кийком тебе відлупцювати чи замахнутися ломакою, як той Єгипет. 25 Але невдовзі Мій гнів на тебе вщухне, а лють Моя знищить їх». 26 Бо Господь Усемогутній підніме дубець на Ассирію, як ударив Він мидійця біля скелі Орев[b]. Його жезл простягнеться до моря,[c] і Він підніме його, як колись підняв на Єгипет.
27 Тоді тягар Ассирії впаде з ваших плеч,
а ярмо її—з вашої шиї;
це ярмо спаде, бо ви зміцнієте.
Військо ассирійське вторгається в Ізраїль
28 Загарбники підійшли до Аята[d].
Вони пройшли через Міґрон[e],
у Микмаші[f] зберігають свої припаси.
29 Вони перейшли річку Маабару[g] і сказали:
«Отаборимося на ніч у Ґеві!»
Рама[h] нажахана, а Ґівеа Саулова втекла.
30 Кричи щосили, Бат-Галліме!
Прислухайся, Лайшо! Відгукнися, Анатоте!
31 Втікає Мадмена, а мешканці Ґевіма[i] шукають,
де б сховатися.
32 Цього дня зайди зупиняться в Нобі
й кулаками погрожуватимуть горі Сіон,
Єрусалимському пагорбу.
33 Стережіться, Володар, Господь Всемогутній
рішуче намірився відсікти галуззя.
Найвищі дерева буде зрубано,
наймогутніші похиляться.
34 Господь сокирою викорінить ліс,
і величний Ливанський ліс упаде.
Присвячуйте себе Богу
4 Звідки виникають ворожнеча і сварки між вами? Чи не від егоїстичних бажань, що вирують у ваших тілах? 2 Ви чогось бажаєте, та все ж не одержуєте. Ви вбиваєте, заздрите іншим, і все одно не можете одержати того, що бажаєте. Ви сваритеся і ворогуєте, бо не просите Бога. 3 Та коли ви просите, то не одержуєте, бо просите ви не на добро, а для того, щоб використати це для свого задоволення.
4 Невірні, хіба ви не знаєте, що любов до земного життя, те ж саме, що й ворожнеча з Богом? Той, хто хоче бути в дружбі зі світом, стає ворогом Бога. 5 Чи ви думаєте, що у Святому Писанні даремно сказано: «Дух, який Бог вселив у нас, любить ревно»[a]. 6 Але Всевишній дав нам ще більшу милість, ось чому сказано у Писанні: «Бог—проти пихатих, покірливим Він дарує благодать»(A).
Підкоряймося Богу
7 Тож підкоріться Богу. Спротивляйтесь дияволові, і він утече від вас. 8 Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Омийте руки свої грішні й очистіть ваше життя від гріха[b]. Не слідуйте водночас за Богом і світом! 9 Сумуйте, страждайте і плачте! Нехай сміх ваш обернеться в сльози, а радість—в смуток. 10 Станьте покірними перед Богом, і Він вознесе вас.
Не судіть одне одного
11 Брати і сестри, не судіть одне одного, бо хто лихословить проти свого брата або сестри своєї у Христі, чи осуджує їх, насправді ганьбить і осуджує Закон. А коли людина судить Закон, то вона стає не виконавцем його, а суддєю. 12 Є лише один Законодавець і Суддя, Який може спасти чи погубити. А хто ти такий, щоб судити ближнього?
Покладаймося на Бога
13 Деякі з вас казатимуть: «Сьогодні або завтра вирушимо ми в те чи інше місто, де пробудемо рік. Там ми будемо торгувати й заробляти гроші». 14 Але ви ж не знаєте, що станеться у вашому житті завтра. Бо ваше життя, неначе туман, який з’являється на деякий час, а потім зникає. 15 Натомість необхідно казати: «Як буде на те воля Божа, ми будемо жити і робити так і так». 16 Ви ж, пишаючись, вихваляєтеся, а таке вихваляння—зло! 17 Отже, коли ви знаєте, як творити добро, та не робите його, то чините гріх!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International