M’Cheyne Bible Reading Plan
Накази про війну
20 Коли ти підеш на війну проти ворогів твоїх і побачиш коней, колісниці та військо більше за твоє, не бійся їх. Бо Господь Бог твій, який вивів тебе з землі Єгипетської, з тобою.
2 Перш, ніж ви станете до бою, нехай священик вийде вперед і промовить до війська. 3 Нехай він скаже їм: «Слухай, Ізраїлю! Сьогодні ви стаєте до бою проти ворогів ваших. Нехай не мліє серце ваше, не бійтеся, не лякайтеся й не тремтіть перед ними. 4 Бо Господь Бог ваш іде з вами за вас воювати проти ворогів ваших, щоб забезпечити вам перемогу».
5 Тоді командири скажуть війську: «Кожен із вас, хто збудував нову оселю, але не освятив її, нехай повернеться додому, інакше може загинути в бою, і тоді хтось інший освятить». 6 Або «Чи є тут хтось, хто виноградник насадив і ще не користувався ним? Нехай він повернеться до дому свого, інакше може він загинути в бою, і хтось інший ним користуватиметься». 7 Або «Чи є тут хтось, хто заручився з дівчиною, але ще не одружився з нею? Нехай він повертається додому, інакше може загинути в бою, і хтось інший одружиться з нею».
8 Тоді командири нехай скажуть війську: «Чи є тут хтось, хто мліє серцем, хто мужність втрачає? Нехай він повертається до дому свого, щоб через нього серце братів його також не зомліло». 9 Коли ж командири закінчать промовляти до війська, нехай вони призначать тих, хто військо поведе.
10 Як наблизишся ти до міста, проти якого воюєш, то спочатку запропонуй їм мир. 11 Якщо вони приймуть твій мир і відчинять браму, тоді всі люди, що в місті, стануть твоїми й працюватимуть на тебе. 12 Та якщо воно не прийме мир з тобою, і воюватиме проти тебе, тоді ти його обляжеш. 13 Потім, як Господь Бог твій дасть тобі захопити його, віддай усіх його чоловіків мечу. 14 Але можеш взяти собі як здобич жінок, дітей, худобу і все, що в місті тому, і користуватися здобиччю всією, яку Господь Бог твій дає тобі. 15 Ось що ти зробиш з усіма містами, які від тебе далеко, які не є містами тутешніх народів.
16 Але не лишай живим нічого, що дихає, в містах народів, які Господь Бог твій дає тобі у спадщину. 17 Бо мусиш ти вщент вигубити хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців та євуситів, як заповідав тобі Господь Бог твій, 18 щоб вони, бува, не навчили вас чинити всі ті гидоти, які вони чинять зі своїми богами і щоб ви не грішили проти Господа Бога свого.
19 Якщо ти обложив місто вже давно і воюєш із ним, щоб захопити його, не знищуй дерев його, не рубай їх сокирою, бо ти можеш їсти плоди їхні. Їх же самих не рубай. Хіба ж дерева в полі—люди, щоб ти їх приступом брав? 20 Але ти можеш знищити ті дерева, про які знаєш, що вони не дають плодів. Можеш їх зрубати й робити з них обложні споруди на місто, яке воює проти тебе, доки не захопиш його.
Книга П’ята
(Псалми 107-150)
1 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[a].
4 Вони блукали по сухих пустелях,
шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
5 Зів’яли життєдайні сили їхні
від голоду та спраги.
6 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
7 Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
8 Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
9 Адже Господь напоїть спраглу душу,
голодну душу він добром наситить.
10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
що не сприймав Всевишнього поради.
12 Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
й не було кому допомогти.
13 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
14 Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
й порозбивав кайдани їхні.
15 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
16 що розтрощив Він бронзові брами,
й засуви поламав залізні.
17 Повстали проти Бога нетямущі
і постраждали через підлі свої справи.
18 Вони були нездатні споживати їжу
й до брами смерті близько підійшли.
19 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
20 Він слово мовив і зцілив їх,
послав їм порятунок від страшної згуби.
21 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
22 Нехай приносять жертви дяки
розкажуть весело про те, що Бог зробив.
23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
й раптово падали у глибочінь морську.
І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
хай славлять Господа старійшин збори.
33 Річки перетворив Він на пустелі,
джерела повноводі повсихали.
34 Солончаками Він зробив родючі землі
за все те зло, що чинять люди на землі.
35 Та Він також перетворив пустелі на оази,
сухі степи перетворив Він на джерельний край.
36 Він там людей голодних поселив,
а вже вони для себе там звели рідні міста.
37 Вони засіяли лани,
посадили лози й зібрали врожаї.
38 Він цей народ благословив, примножив,
дав розплодитися худобі свійській.
39 Народів інших стало менше довкруги,
тяжкі випробування і нещастя їх зігнули.
40 Господь вельможним пиху збив,
пустив поневірятись по безлюдних, здичавілих землях.
41 А жебраків Він визволив з убозтва,
примножує родини їхні, як отари.
42 Засвідчують це праведні й радіють,
уста безбожників скувала німота.
43 У кого мудрості стає, щоб осягнути це,
той розуміє справжню милість Божу!
Боже послання до Вавилона
47 О, діво вавилонська, опустись,
сядь в порох земний.
Сиди вже не на троні,
а на землі, дочко халдейська[a].
Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.
2 Зніми покривало і жорна у руки візьми,
молоти зерно починай.
Розв’язуй спідницю, відкрий свої ноги,
крокуй через ріки[b].
3 Відкриється твоя голизна, твій сором побачать[c].
Помщуся Я тобі, нікого не помилую, скараю.
4 Спаситель наш Господь Усемогутній—
Святий Ізраїлю.
5 Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму,
халдейська дочко».
Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.
6 Я розлютивсь на Свій народ,
позбавив його честі й шани.
Я віддав людей у твої руки,
але ти доброти до них не проявила,
ярмо тяжке звалила навіть на старих.
7 Ти говорила: «Житиму повіки,
царицею навіки буду я».
Ти не подумала про те, що наробила,
ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
8 Послухай-но тепер, любителько утіх!
Сидиш ти самовпевнено й безпечно,
себе ти переконуєш у тому,
що ти єдина, і нема подібної до тебе:
«Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
9 Але пізнаєш те і інше ти раптово,
того ж дня.
Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка,
хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
10 Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла,[d]
ти думала, ніхто тебе не бачить.
Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели.
Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».
11 Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо.
Прийде біда, не зможеш зупинити,
впаде на тебе так раптово горе,
що ти уникнути його не зможеш.
12 Закляттями займайся й далі,
поширюй чари ті, якими з юності займалась,
можливо, поміч матимеш від них,
а, може, ти когось злякаєш.
13 Знесилилась ти вже від радників своїх численних.
Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч,
нехай врятують ті, хто зорі споглядає,
хто провіщає, дивлячись на новий місяць,
що станеться з тобою.
14 Поглянь, вони, мов солома,
їх полум’я умить поглине.
Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри,
бо це не вогнище, щоб біля нього грітись,
не те багаття, щоб сидіть навколо.
15 Такими тобі стали всі, з ким працювала,
із ким ти торгувала з юних літ.
Усі вони своїм шляхом підуть,
ніхто тебе не буде рятувати.
Жінка і звір
17 Тоді один із семи Ангелів, які мали сім чаш, підійшов до мене й сказав: «Ходім, я покажу тобі покарання, на яке засуджена велика розпусниця, котра сидить над багатьма річками. 2 Царі світу чинили розпусту з нею, а жителі землі впивалися вином її розпусти».
3 Після того, силою Духу Ангел переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, яка сиділа на червоному звірі, вкритому богозневажливими іменами. І було в нього сім голів і десять рогів. 4 Жінка була вдягнена в порфіру й багрянець, приоздоблена золотими прикрасами, коштовним камінням й перлами. В руці вона тримала золотий келих, повний мерзоти й бруду її розпусти. 5 На чолі в неї був символічний напис:
«ВЕЛИКИЙ ВАВИЛОН—
МАТІР РОЗПУСНИЦЬ
І ВСЯКОЇ ЗЕМНОЇ ГИДОТИ».
6 І побачив я, що жінка ця п’яна від крові святих людей Божих і тих, хто вмер за свідчення їхньої віри в Ісуса. Побачивши її, я дуже здивувався.
Пояснення Ангела
7 Тоді Ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я поясню тобі таємницю жінки й звіра з сімома головами й десятьма рогами, який несе її. 8 Звір, якого ти бачив, колись був живим, але зараз він мертвий. Та він незабаром вийде з безодні й піде на загибель. Тоді ті, хто живе на землі і чиї імена не вписані у Книгу Життя від самого початку світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, який колись був живий, а зараз є мертвий, але ще з’явиться.
9 Ось де розум з мудрістю потрібні. Сім голів—це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів. 10 П’ятеро з них уже померли, один іще править, а один ще не прийшов. Як прийде він, то призначено йому недовго панувати. 11 Звір, котрий був живим, а зараз є мертвий, це і є восьмий цар, який водночас і один із семи. Йде він до загибелі своєї.
12 Десять рогів, які ти бачив, то десять царів, які ще не почали своє царювання. Але буде дана їм зі звіром влада царська на одну годину. 13 Всі вони мають одну мету, і всі віддадуть силу свою і владу звіру. 14 Вони воюватимуть із Ягням, але Воно, разом із покликаними, вибраними й вірними переможе їх, бо Воно—Господь над панами і Цар над царями».
15 Потім Ангел сказав мені: «Річки, які ти бачив там, де сидить розпусниця—це народи, нації і мови. 16 Звір і десять рогів, які ти бачив, ненавидітимуть розпусницю. Вони зруйнують і роздягнуть її, їстимуть тіло її й палитимуть його вогнем. 17 Адже Бог вклав в їхні серця виконати волю Його: вони погодились віддати звіру владу свою до тих пір, поки не здійсняться Слова Божі. 18 Жінка, яку ти бачив—це велике місто, що панує над земними царями».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International