M’Cheyne Bible Reading Plan
Мойсеєва пісня
32 Слухайте, о небеса, я промовлятиму,
почуй, о земле, уст моїх слова.
2 Нехай дощем проллється моє вчення.
Нехай слова мої впадуть росою,
немов краплини дощові на молоду травицю,
мов дощ рясний на парость молоду.
3 Бо я проголошу ім’я Господнє,
хвалу воздайте Богові своєму.
4 Він—Скеля. Досконалі Його справи,
бо всі Його дороги справедливі.
Бог вірний, Він не чинить кривди,
Він чесний й праведний.
5 Вони чинили проти Нього кривду,
і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої,
спотворене, зрадливе покоління.
6 Хіба ж то так віддячувати Господу,
дурний народе, нетямущий?
Хіба ж не твій Він Батько, не Творець,
Який створив і сформував тебе?
7 Згадай ті давні дні.
Подумай про літа, що вже давно минули.
Спитай у батька, він тобі розкаже,
спитай старійшин, ті повідають тобі.
8 Коли Всевишній дав народам їхні землі,
коли Він людство розділив,
Він встановив кордони між народами,
за числом Ангелів[a].
9 Але Господня частка—це Його народ.
Господній спадок—Яків.
10 Господь знайшов його у краю пустельнім,
у голих і незвіданих пустельних землях.
Він прикрив його й піклувався ним,
Він його беріг, немов зіницю ока.
11 Немов орел, що над гніздом літає,
і поруч з пташенятами кружляє.
Він крила простирає щоб підтримать їх,
і нести на своєму пір’ї.
12 Господь один вів Якова.
І жодного чужого бога не було.
13 Провів його через гірську країну
і годував його плодами поля.
Він медом годував його зі скель,
олією із каменя твердого.
14 Від череди давав Він масло,
від отари—молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану,
й козлів разом з зерном добірним,
і пив вино ти з крові винограду.
15 Та погладкішав Єшурун[b] і вибрикнув.
Він став гладкий, вгодований і повний,
покинув Бога, що створив його.
16 Зневажив Скелю, що Його порятувала.
Вони розгнівали Його чужими богами.
Вони Його гидотами роздратували.
17 Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були,
богам, яких вони не знали,
та новим, які з’явились нещодавно.
Батьки твої про них не знали.
18 Забув ти Скелю, що життя тобі дала.
Забув ти Бога, що тебе у муках породив.
19 Господь побачив і відринув їх,
сини й дочки Його роздратували.
20 І мовив Він: «На них Я і не гляну.
Побачу Я, яка їм буде доля.
Вони зіпсований народ, то діти,
які до батька вірності не мають.
21 Вони мене розгнівали своїми небогами,
нікчемними бовванами своїми розлютили.
Тож нелюдами розлучу Я їх,
Я їх розгніваю лихим народом.
22 Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву,
палає він до підземелля мертвих.
І пожере він землю із її плодами,
й запалить він підніжжя гір.
23 Я наведу на них нещастя.
Я проти них нашлю всі Мої стріли.
24 Вони заслабнуть від голодомору,
їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар.
Нашлю на них Я диких звірів
із гадами отруйними разом.
25 По вулицях на них чигає меч разючий,
а по оселях—жах.
Ворог вб’є і хлопців і дівчат,
і немовлят разом з дідами сивими».
26 Сказав Я: «Вигублю Я їх,
зітру про них всі згадки серед людства.
27 Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять,
що їхні вороги все перекрутять, що скажуть:
„Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».
28 Адже вони народ, який не має глузду
і розуміння в них ніякого нема.
29 Якби вони були мудріші, то збагнули б,
то зрозуміли б те, який кінець на них чекає!
30 Як може воїн переслідувати тисячу,
як можуть двоє змусити втекти велике військо,
якщо лиш їхня Скеля їх не видала,
якщо Господь їх не покинув.
31 Бо їхня скеля не така, як наша Скеля,
і навіть вороги те можуть розсудити.
32 Поля й виноградники будуть зруйновані,
наче Содом і Ґоморра.
Їхній виноград—отруєний,
гіркі на ньому грона.
33 Вино у них—гадюча отрута,
смертельна отрута кобри.
34 Цю кару Я ховав ретельно,
приховував її в Своїй скарбниці.
35 Я покараю їх і відплачу.
Вже скоро послизнуться ноги їхні.
Надходить час стражданням їхнім.
І кара їхня наближається уже.
36 Господь судитиме народ Свій,
Він милосердя матиме до слуг Своїх,
коли побачить Він, що сила їхня зникла,
і не лишилось жодного, ні вільного, ані раба.
37 Тоді Він скаже: «Де ж ті їхні боги,
де камінь, у якому все шукали порятунку?
38 Де боги ті, що їли жир пожертв,
пили вино, принесене в пожертву?
Хай встануть, допоможуть вам, хай захистять вас.
39 Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене.
Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю,
нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.
40 Підводжу руку Я Свою до неба і кажу:
„Так само правда це, як те, що Я живу повік”.
41 Я вигострю блискучого Свого меча
візьму Я в руку справедливість.
Я покараю ворогів Своїх,
тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.
42 Я Свої стріли кров’ю напою,
Я нагодую меч Мій плоттю
і кров’ю вбитих, полонених,
і головами тих вельмож ворожих.
43 Хваліть Його народ, народи,
бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх,
Він покарає ворогів Своїх,
очистить землю для Свого народу».
Мойсей навчає народ своєї пісні
44 Тоді Мойсей пішов і мовив усі слова цієї пісні, щоб почули всі люди Ізраїлю. Ісус, син Навина, був з ним. 45 Коли Мойсей прийшов і промовив усі слова до всього Ізраїлю, 46 він сказав їм: «Прийміть до серця слова, якими я сьогодні свідчу проти вас. Використайте їх як наказ своїм дітям, щоб сумлінно виконувати кожне слово цього зведення правил. 47 Бо це не пусте слово для вас. Це життя ваше. Цим словом ви будете жити довго в землі, яку ви, перейшовши Йордан, візьмете собі у власність».
Мойсей на горі Нево
48 Господь того самого дня говорив з Мойсеєм і сказав: 49 «Зійди на гори Аваримські, на гору Нево в землі Моав навпроти Єрихона. Подивись на землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлю у власність. 50 Ти помреш там на горі, на яку зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, так само як твій брат Аарон помер на горі Гор і приєднався до свого народу. 51 Бо ви були невірні Мені серед синів Ізраїлю над водами Меріва біля Кадеша в пустелі Сін, бо не шанували святості Моєї серед синів Ізраїлю. 52 Тому ти побачиш її тільки звіддалік, але не ввійдеш у землю, яку Я даю синам Ізраїлю».
Аїн
121 Я досі праведно і чесно жив,
тож на поталу кривдникам мене не віддавай.
122 Слузі Твоєму милість подаруй,
не дай зухвалим гнобити мене.
123 Я очі видививсь, чекаючи від Тебе порятунку,
очікуючи справедливих слів Твоїх.
124 Зі слугою Своїм поводься так,
як щира любов підкаже,
навчи мене Твоїх законів.
125 Я Твій слуга, тож дай мені кебети,
збагнуть, що мушу Заповіт Твій знати.
126 О Господи, вже час настав Тобі зробити щось,
адже народ порушив Твої накази.
127 Я ж через те люблю Твої повчання
від золота і срібла дужче.
128 Тому й виконую всі настанови,
тому й ненавиджу оманливі стежки.
Пе
129 Твоя угода—пречудова,
тож я дотримуюсь всіх присудів Твоїх.
130 Твої слова, мов одкровення осяйні,
тож зрозуміє їх й невіглас і мудрішим стане.
131 Ледь дихаю, перехопило подих хвилювання,
очікую, щоб осягнути Твоє вчення.
132 Мені уваги приділи і втіш,
як завжди робиш з тими, хто ім’я Твоє шанує.
133 Твої слова мені дороговказом служать,
тому не буде керувати мною зло.
134 Від утиску гнобителів звільни мене,
щоб міг я слухатись Твоїх наказів.
135 Своє обличчя осяйне яви слузі Своєму,
навчи, як жити за Твоїм Законом.
136 Моє лице рясними сльозами вмите від того,
що не коряться Твоїм наказам люди.
Цаде
137 О Господи, який Ти доброчесний,
а Твої накази чесні й справедливі.
138 Ти дав закони праведні мені,
на них покластись можна без вагання.
139 Аж спопеляє мене пристрасть від того,
що недруги мої забули про Твої повчання.
140 Надійність слів Твоїх не раз перевірялась,
і я, Твій раб, люблю їх.
141 Я можу видаватись молодим і нерозумним,
але Твоїх наказів я ніколи не забуду.
142 Твої благодіяння завжди справедливі,
а вказівки Твої—надійні й точні.
143 Хоча на мене насідають клопоти й нещастя,
я все одно втішатимусь Твоїм ученням.
144 Твої накази завжди добрі й справедливі.
Так допоможи їх осягнути, щоби міг я жити!
Лихі люди мусять змінити своє життя
59 Послухайте, у Господа достатньо сил,
щоб врятувати вас.
Він почує вас, коли просите в Нього допомоги.
2 Але ваші гріхи стали поміж вами й Богом.
Ваші гріхи сховали Його обличчя від вас,
і Він не чує вас.
3 Бо руки ваші заплямовані кров’ю, а пальці—виною,
ваші уста плетуть брехню,
а язики бурмочуть щось лихе.
4 Ніхто не звинувачує правдиво,
ніхто не виправдовується чесно,
добиваючись правди.
Усі покладаються на облудні докази, всі брешуть.
Вони вагітніють лихом і народжують зло.
5 Вони народжують зло,
немов гадюка кладе яйця.
Хто ці яйця їсть, той вмирає,
бо з розбитих яєць виповзають отруйні змії.
Вони брехню, неначе павутиння тчуть.
6 Павутиння обману цих людей—не одяг,
вони не зможуть приховатися за облудними намірами.
Вони чинять зло,
чинять насильство власноруч.
7 Ноги несуть їх до злих вчинків,
вони квапливо вбивають невинних людей.
Їхні наміри кривдні.
Хоч би де вони з’являлися,
всюди приносять розруху й руїну.
8 Вони не знають шляхів до миру,
на їхніх життєвих стежках немає справедливості.
Вони зробили свої шляхи плутаними,
а тому кожен, хто стає на такий шлях,
не знатиме миру й спокою.
Гріх Ізраїлю
9 Тому від нас далеко милосердя Бога,
спасіння не дійде до нас від Нього.
На світло ми чекаємо, та живемо в пітьмі,
ми хочемо яскраве світло бачить,
а мусимо іти крізь темряву густу.
10 У пошуках дороги, попідтинню, як сліпі,
йдемо і ми, незрячі, все шукаєм шлях.
Ми спотикаємось опівдні, наче уночі,
мов мертві падаєм до долу.
11 Ревемо, як ведмеді, стогнемо,
знесилившись, мов голуби.
Чекаєм справедливості, її ж немає,
чекаєм на спасіння, а воно не йде.
12 Багато чим перед Тобою завинили,
гріхи засвідчують провини наші,
свого беззаконня ми свідомі.
13 Повстали проти Господа і зрадили у вірі,
від Бога відвернулися,
натомість все теревенили про гноблення й непослух,
плели брехню, що виношена у серцях.
14 Ми справедливість відштовхнули,
ми праведність прогнали,
на вулицях ледь шкутильгає правда,
а чесності закритий вхід у місто.
15 Немає правди, всіх,
хто не приймає зла, грабують.
Господь побачив це й засумував,
бо справедливості немає.
16 Помітив Він, що не лишилося нікого,
хто б кинувся допомогти. Він прогнівився.
Тоді здобув Він перемогу силою власною,
і власна доброта Йому підтримкою була.
17 Господь у лати доброти вдягнувся,
шолом спасіння укріпив на голові,
накинув шати справедливості,
ще й мантією великої любові[a] обгорнувся.
18 Він ворогам відплатить, як годиться:
своїм неприятелям—гнівом,
покаранням—ворогам,
відплатить тим, хто заслужив в краях далеких.
19 Тому на заході почнуть від страху шанувати ім’я Господнє,
на сході поважати стануть Його славу.
Він прийде, як ріка нестримна,
яку несе Господній вітер.
20 Так каже Господь: «Визволитель[b] прийде в Сіон,
до тих із роду Якова,
хто відвернувсь від лиходійства».
21 Господь каже: «Я укладу з ними Угоду. Мій Дух, що з вами живе, і Мої слова, які Я вклав у ваші уста, ніколи не залишать ні вас, ні ваших дітей, ні дітей ваших дітей відтепер і повіки». Так звелів Господь.
Не судіть ближнього
(Лк. 6:37-38, 41-42)
7 1-2 «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Всевишній відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим. 3 Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? 4 Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, коли маєте колоду у власному оці? 5 Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока.
6 Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас».
Просіть Отця Небесного
(Лк. 11:9-13)
7 «Просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. 8 Бо кожен, хто просить,—отримає, хто шукає,—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.
9 Чи є такий батько, який дасть сину камінь, коли той проситиме хліба? 10 Якщо ж син риби проситиме, то чи дасть йому батько гадюку? Ніколи!
11 Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує усіх, хто просить!»
Найголовніше правило
12 «Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. У цьому є розуміння Закону Мойсеєвого і вчення пророків».
Ідіть праведним шляхом
(Лк. 13:24)
13 «Вхід до життя істинного лежить тільки через вузькі ворота. Кажу вам це, бо просторими є ті ворота і широкою є та дорога, що ведуть до загибелі[a]. Багато людей ідуть цим шляхом. 14 Які ж вузькі ворота і тісна дорога, що ведуть до істинного життя! І як мало людей, котрі цей шлях знаходять!»
Стережіться лжепророків
(Лк. 6:43-44; 13:25-27)
15 «Стережіться лжепророків, які приходять замасковані в овечу шкіру, а насправді є вовками лютими. 16 Ви їх впізнаєте по їхніх вчинках: бо не буде добрих вчинків від злої людини, саме як не буває винограду на терновому кущі або фіґ в будяках. 17 Добре дерево дає добрі плоди, а погане—погані. 18 Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. 19 Кожне дерево, що не дає добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь. 20 Отже, лжепророків цих впізнаєте по їхніх вчинках»[b].
Виконуйте волю Отця Небесного
21 «Не кожен, хто каже до Мене: „Господи, Ти—Господь мій”,—увійде до Царства Боже, а той лише, хто виконує волю Отця Мого Небесного. 22 Багато хто промовить до Мене того останнього Дня: „Ти—Господь наш! Хіба не віщували ми ім’ям Твоїм? Хіба ж ми не виганяли демонів, та не творили чудеса іменем Твоїм?” 23 Тоді Я відкрито скажу їм: „Я ніколи не знав вас. Ідіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно!”»
Не будуйте на піску
(Лк. 6:47-49)
24 «Отже, кожен, хто слухає слова Мої й виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, який звів будинок свій на камені. 25 І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім не впав, бо був збудований на камені.
26 Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, подібний до нерозсудливого чоловіка, який звів будинок свій на піску. 27 І коли пішов дощ, і настала повінь, й знявся вітер і вдарив по будівлі, той дім повалився зі страшним гуркотом».
28-29 Коли Ісус скінчив говорити, то натовп був вражений Його наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як їхні книжники.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International