M’Cheyne Bible Reading Plan

Пам’ятай Господа

11 Люби Господа Бога свого і завжди виконуй настанови й накази Його, дотримуйся законів Його та Його заповідей. ² Пам’ятай сьогодні, що то не діти ваші знали й бачили науку Господа Бога вашого, велич Його, велику силу Його й міць^{[a] 3} знаки Його та діла, які Він вчинив у Єгипті над фараоном, царем єгипетським і всім його краєм, ⁴ і що зробив Він з військом єгипетським, з кіньми й колісницями, коли примусив води Червоного моря зімкнутися над ними, коли вони гналися за вами (тож Він остаточно вигубив їх до цього дня), ⁵ і що робив Він для вас у пустелі, доки ви не прийшли сюди, ⁶ і що зробив Він якраз посеред Ізраїлю з Датаном та Авірамом, синами Еліава з родини Рувима, коли земля роззявила пащу свою і поглинула їх і разом з ними родини їхні, і намети їхні, і все живе слідом за ними. ⁷ Ні, то були ви самі, хто бачив усі великі діла, які Господь зробив.

⁸ Підкоряйтеся кожному наказу, що я даю вам сьогодні, щоб були ви достатньо сильними, щоб увійти й заволоділи землею, якою саме йдете, щоб посісти її, ⁹ і щоб жити довго на цій землі, що тече молоком і медом, яку Господь пообіцяв віддати вашим батькам і нащадкам їхнім. ¹⁰ Бо земля, яку ти посядеш, не схожа на твій колишній дім у землі Єгипетській, де ти сіяв зерно і зрошував її стопами своїми^[b] немов город. ¹¹ Земля, якою ти маєш заволодіти,—це земля з горами й долинами зрошуваними дощем небесним. ¹² Це земля, про яку дбає Господь Бог твій і за якою стежить невтомно від початку до кінця року.

¹³ «Якщо ви дотримуватиметеся Моїх заповідей, які Я сьогодні вам даю: любити Господа Бога вашого і служити Йому всім серцем своїм і всією душею, ¹⁴ тоді Я дам дощ землі вашій у належний час, осінній дощ і дощ весняний, і ви зберете хліб, молоде вино й оливу. ¹⁵ І дам Я траву полям твоїм для худоби, і матимеш ти їжі вволю».

¹⁶ Стережися, щоб не спокуситися, не збочити й не служити іншим богам і не поклонятися їм. ¹⁷ Бо тоді Господь розлютиться на вас і замкне небеса, і більш не буде дощу, і земля більше не родитиме врожаю. Тоді ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам.

¹⁸ Пам’ятайте завжди ці мої заповіді і прив’яжіть їх як знак собі на руку й на чоло стрічкою. ¹⁹ Навчіть їх дітей своїх, переповідаючи, коли сидите в оселях своїх, коли йдете дорогою, коли лягаєте і встаєте. ²⁰ Напиши їх на одвірках дому свого й на воротах, ²¹ щоб ви й діти ваші довго жили на землі, яку Господь пообіцяв дати батькам вашим, так довго, як небеса будуть над землею.

²² Якщо будете ви пильно дотримуватись усіх цих заповідей, що я наказую вам виконувати,—любити Господа Бога вашого, жити так, як Він вам велить, лишатися відданими Йому, ²³ тоді Господь прожене всі ті народи перед вами, і ви запануєте над народами, численнішими й могутнішими за вас. ²⁴ Кожне місце, куди ступить нога ваша, належить вам. Земля ваша буде від пустелі до Ливану, від ріки Євфрат до Західного моря. ²⁵ Ніхто не встоїть проти вас. Господь Бог ваш змусить боятися вас народи по всій землі, хоч куди б ви пішли, як пообіцяв Він вам.

Вибір Ізраїлю: благословення чи прокляття

²⁶ Бачиш, я даю вам вибір між благословенням і прокляттям: ²⁷ благословенням, якщо ви слухаєтеся заповідей Господа Бога вашого, які я даю вам сьогодні, ²⁸ і прокляттям, якщо ви не слухаєтеся заповідей Господа Бога вашого, якщо збочите з того шляху, яким я заповідаю вам сьогодні йти, якщо підете за іншими богами, яких ви не знаєте.

²⁹ Коли Господь Бог твій приведе тебе в землю, в яку ти входиш, щоб заволодіти нею, мусиш проголосити благословення на горі Ґеризим, а прокляття на горі Евал. ³⁰ Як ти знаєш, ці гори на західному березі Йордану^[c], де заходить сонце, в землі ханаанців, що живуть у пустелі біля Ґілґала, поряд з дібровою Море. ³¹ Як перейдете Йордан, увійдіть і заволодійте землею, що Господь Бог ваш дає вам, і ви заволодієте нею і житимете на ній. ³² Старанно виконуйте всі настанови й накази, що я сьогодні даю вам.

Посланці з Вавилона

39 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів, а тепер одужав. ² Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.

³ Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона». ⁴ Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».

⁵ На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь Всемогутній: ⁶ „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. ⁷ А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано; і стануть вони євнухами^[a] в палаці вавилонського царя”».

⁸ «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія, бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».

Сарана

9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. ² Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

³ З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. ⁴ Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. ⁵ І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. ⁶ І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

⁷ Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. ⁸ Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. ⁹ На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. ¹⁰ Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. ¹¹ Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»^[a], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).

¹² Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Нові кари

¹³ Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. ¹⁴ І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». ¹⁵ Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. ¹⁶ Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

¹⁷ У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. ¹⁸ Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. ¹⁹ Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

²⁰ Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. ²¹ Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.