M’Cheyne Bible Reading Plan
Якщо когось знайдуть убитим
21 Якщо в полі знайдуть убитого, на землі, що її Господь Бог твій дає тобі у власність, і невідомо хто цю людину вбив, 2 то твої старійшини й судді хай виміряють відстань від вбитого до навколишніх міст. 3 Старійшини з найближчого до вбитого міста мають тоді взяти молоду ялівку, що її не брали до роботи, що ніколи під ярмом не ходила, 4 і привести її до долини, яку ніколи не орали й не засівали і де є потік. У тій долині вони мусять переламати карк телиці. 5 Тоді священики, що походять від Левія, мають виступити вперед, бо Господь Бог твій обрав їх служити Йому й благословляти ім’ям Його. І кожна суперечка й кожна шкода має вирішуватися словом їхнім. 6 Усі старійшини найближчого до вбитого міста мають умити руки над тілом телиці, якій зламано карк у долині. 7 Вони мусять сказати: «Руки наші не проливали цієї крові, а очі наші не бачили того, що сталося. 8 Прийми спокуту цю від народу твого ізраїльського, який Ти, о Господи, привів назад. Не звинувачуй народ Свій ізраїльський у вбивстві невинного». Так вони уникнуть звинувачення у смерті тієї людини. 9 Оскільки ти зробив те, що праведне в очах Господа. Ти знімеш з себе провину за вбивство невинного.
Жінки, захоплені на війні
10 Коли йдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь віддає їх тобі в руки і береш полонених, 11 і бачиш серед полонених гарну жінку, яка сподобалася тобі, і хочеш її взяти собі за дружину, 12 тож приводиш її до дому свого, тоді вона мусить обстригти голову свою, й обрізати нігті, 13 зняти невільницький одяг і лишитися в домі твоїм, і плакати за батьком і матір’ю своєю цілий місяць. Після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде жінкою твоєю. 14 Але якщо ти нею не будеш задоволений, тоді відпустити її, хай іде куди хоче, не продавай. Не поводься з нею брутально, бо ти знечестив її.
Старший син
15 Коли чоловік має двох жінок, одну любу, а другу нелюбу, і обидві приведуть йому синів, а первісток народиться від нелюбої, 16 то того дня, коли він заповідатиме майно своє синам своїм, не можна йому вважати сина любої за первістка й дати йому перевагу над сином нелюбої, первістком. 17 Він мусить визнати первістком сина нелюбої жінки й дати йому подвійну частку всього, що має, бо він перший довів, що батько його спроможній мати дітей, і право первородства належить йому.
Непокірливі діти
18 Якщо хтось має непокірливого і впертого сина, що не слухається батька свого й матір свою, повчає його, а він не слухає, 19 тоді його батько й матір мають взяти його й привести до старійшин міста, до брами міста свого. 20 Вони мають сказати старійшинам міста: «Оцей наш син упертий і непокірливий, не слухається нас, він ненажера й п’яниця». 21 Тоді всі люди міста повинні закидати його на смерть камінням. У такий спосіб ви маєте усунути лиху людину з-поміж себе, тож увесь Ізраїль почує і злякається.
Покарання й повішення злочинців
22 Коли людина винна в злочині, що карається смертю, і її вбивають, повісь її на дереві. 23 Не лишай мертве тіло на цілу ніч на дереві. Мусиш поховати його того ж самого дня, бо повішений—проклятий Богом. Ти не повинен поганити землю, яку Господь Бог твій дає тобі у власність.
1 Хвальна пісня Давида.
Налаштував я серце, Боже,
Тебе вславляти і співати всім єством!
2 Прокинься, моя душе, прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом[a]!
3 Ми, Господи, вславлятимемо Тебе поміж народів,
й серед іноземців возвеличим ми Твоє ім’я!
4 Бо ж щира любов Твоя сягає неба,
бо вірність Божа—вища хмар небесних.
5 Вивищується Він над небесами,
а Слава Його—по всій землі.
6 Своєю владою врятуй людей, яких Ти любиш,
щоб вирвати їх із тенет біди.
7 Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
8 Належатиме Ґілеад Мені,
Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
9 Моав буде мийницею для ніг,
сандалі скину над Едомом
і переможно вигукну над филистимським краєм.
10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
Не виступить із нашим військом Бог до бою!
12 Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
Намарне сподіватись порятунку від людей!
13 Могли б перемогти, аби Він допоміг,
всіх наших ворогів би подолав Він!
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
2 Бо злі язики нагострились на мене,
обплутали мене брехнею.
3 Накинулись на мене безпричинно,
ведуть про мене балачки гидкі.
4 У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
хоч навіть я за них молився.
5 За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
і за любов мою ненавистю сплатили.
6 Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
правицею його хай ворог буде.
7 Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
його ж молитви гріх його засвідчать.
8 Та хай обірветься негідника життя,
й його заступить інший чоловік.
9 Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
а на землі вони забудуться навік.
16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
переслідував нещасних жебраків
й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
щоб обсідали їх нещастя,
ніколи не хотів благословить людей,
тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
Тож хай розбухне від проклять, як від води,
хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
і ними ж підперезаний, немов паском.
20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
Ось що вони мені зробили:
обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
роби зі мною все, що Тобі краще.
Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
вечірня довга тінь його накрила.
Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
подивляться вони й хитають головою у відразі.
26 Тож Господи, допоможи мені,
врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
приниження хай носять, наче одяг».
30 Я щиро вдячний Господу моєму,
Його вславляю на зібранні велелюднім.
31 Бо від убогого праворуч Він стоїть,
щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.
Бог править світом
48 Господь говорить: «Вислухай ось що, роде Якова,
який носить ім’я Ізраїль.
Слухайте, нащадки Юди,
що клянуть я іменем Господнім,
хто визнає Бога Ізраїлю,
хоча неправедно й нещиро.
2 Бо ви себе вважаєте дітьми святого Міста[a],
що покладаються на Бога Ізраїлю,
ім’я Якого—Всемогутній Господь.
3 Давно Я вам, прорік усе, що сталося тепер,
Я попередив вас заздалегідь.
Я доніс цю новину до вас,
і ось раптово Я обіцяне звершив.
4 Мені відома ваша непоступливість,
бо шия ваша—то залізні м’язи,
а чола, неначе бронзові вони.
5 Я сповістив про все те наперед,
до того ще, як відбулись ці події.
Я це зробив, щоб ви сказати не могли,
що то боввани все зробили,
що дерев’яні й металеві образи
усе те спричинили.
Бог карає Ізраїль, щоб очистити його
6 Ти чув про це, тож осмисли все ще раз.
А ви хіба не будете розповідати про них?
Тепер же розповім нове,
про ті події, про які ще невідомо.
7 Бо відбувається це зараз, не колись,
ви до сьогодні ще про них не чули,
тому й сказати не зможете: „Я все вже знаю”.
8 Не чув ти і не знав про це,
бо вже давно закриті твої вуха.
Я знав напевне про твою невірність,
що ти повстанцем прозваний із пелюшок.
9 Не буду гніватись заради імені Свого
і стримаюся, щоб не знищити тебе,
аби Моє терпіння люди вихваляли,
щоб не віддати іншим славу ту,
що істинно Мені належить.
10 Я очистив тебе, та не так,
як у полум’ї срібло гартують,
Я тебе перевірив в горнилі страждань.
11 Для Себе, для імені Свого Я це зробив,
бо не повинно осквернятися Моє ім’я,
щоб бовванам не віддати славу ту,
що істинно Мені належить.
12 Народе Якова, послухай,
до вас звертаюся Я, люди Ізраїлю!
Я—Бог, Я—Перший і Останній.
13 Моя рука підвалини землі заклала,
правицею розкинув небеса Я.
Я їх покличу, і вони переді Мною стануть.
14 Зберіться всі разом, послухайте Мене.
Хто з цих бовванів все це передрік?
Кира Господь обрав[b], щоб виконав Господню волю,
щоб з Вавилоном і халдеями зробив усе,
що спланував Господь.
15 Так Я сказав, це Я його покликав.
Це Я його привів, і він уповні виконає справу.
16 До Мене підійдіть і вислухайте ось що!
Ще від початку не робив Я з цього таємниць.
Відтоді, як це сталось, Я був там».
Господь, Володар Мій, послав мене і Дух Свій все це тобі доповісти. 17 Ось що Господь каже, твій Рятівник, Святий Ізраїлю:
«Це Я, Господь, твій Бог, настановляю на добро тебе
і праведним шляхом веди, яким потрібно йти.
18 Коли б ти в заповіти вслухався Мої,
то приливало б, як ріка, твоє добро.
А твій рятунок,
наче як хвиль морських прибій.
19 Було б твоїх нащадків стільки, як піщинок,
не перервався б рід, твоє ім’я
не знищене було б переді Мною.
20 Йдіть з Вавилона, втікайте від халдеїв!
Возрадуйтеся і оповістіть,
розголосіть цю новину усьому світу.
Нехай в усі кутки землі долине:
„Порятував Господь Свого слугу Якова”.
21 Вони не знали спраги, коли Він вів їх по пустелі,
бо змусив воду Бог із скелі потекти,
Він скелю розітнув і ринула вода.
22 „Немає миру злісним, нечестивим”».
Так говорить Господь.
Падіння Вавилона
18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. 2 Він вигукнув могутнім голосом:
«Упав! Упав великий Вавилон[a],
розпусниця велика!
Стала вона притулком демонів,
оселею всіляких злих духів,
нечистих птахів і огидних тварин.
3 Бо напоїла всі народи вином
Божої люті за її розпусту.
Царі земні чинили з нею перелюб,
а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».
4 Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:
«Народе мій, виходь із міста цього,
аби не бути співучасником її гріхів,
та не постраждати від того жахливого покарання,
яке буде наслане на неї.
5 Бо неба досягли гріхи її,
та Бог не забув усі її гріховні вчинки.
6 Відплатіть їй, розпусниці, за те,
як вона зазвичай поводилася з вами,
відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила.
І келих вина приготуйте
їй, міцнішого удвоє, аніж був той,
що готувала вона вам.
7 Дайте їй стільки страждань і горя,
скільки мала вона слави й розкоші.
Вона ж сама собі говорить:
„Сиджу собі царицею. Я не вдова
і горя я не знатиму ніколи”.
8 За все те в день один впадуть на неї біди:
смерть, горе й голод.
Вона горітиме у вогні,
тому що Господь Бог, засудивший її—могутній».
Жалобний плач за Вавилоном
9 Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. 10 Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:
«Горе, горе тобі, о велике місто!
Могутнє місто Вавилон!
Зненацька впала на тебе кара».
11 Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів: 12 ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру, 13 ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:
14 «Вавилоне! Усе, чого ти прагнула, пропало.
Вся розкіш і пишнота втрачені
й ніколи не повернуться знов».
15 Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:
16 «Горе, горе великому місту-розпусниці!
Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру.
І прикраси на ній були із золота,
коштовного каміння та перлів.
17 І все багатство це загинуло водночас!»
Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе,—усі трималися осторонь. 18 Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?» 19 Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці!
Всі, хто мав кораблі на морі,
збагатилися завдяки її багатству,
але загинула вона водночас!
20 Радійте, о Небеса!
Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі!
Бо вчинив Бог суд над нею
за все, що вона вам зробила!»
21 Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:
«Так саме і велике місто Вавилон
буде безжалісно скинуте,
і вже ніхто його не побачить.
Ніколи більше не повстане воно.
22 Ніколи там більше не гратимуть кіфари,
не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм!
Ніколи не побачите там ніякого ремісника,
і не почуєте звуків жорна.
23 Ніколи не засвітиться свічник.
Й ніхто ніколи не почує сміху молодят.
Купці твої були сильними світу цього.
І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.
24 Ти, Вавилоне, повинна у смерті пророків,
а також святих людей Божих і всіх,
хто був убитий на землі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International