M’Cheyne Bible Reading Plan
Бог звертається до Ісуса Навина
1 Після смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь звернувся до Ісуса, сина Навинового, який був Мойсеєвим помічником:
2 «Слуга Мій Мойсей помер. Тож вставайте, ти і весь цей люд, рушайте через ріку Йордан в ту землю, що Я даю народу Ізраїлю. 3 Кожен клаптик землі, де ступить нога ваша, Я віддаю вам, бо обіцяв так Мойсеєві. 4 Від пустелі і Ливану й аж до великої ріки, ріки Євфрат, уся земля хиттитів і аж до Середземного моря на заході—всі ці землі будуть ваші. 5 Ніхто не зможе протистояти тобі, допоки ти живий. Я буду з поряд з тобою, як і з Мойсеєм, й не кину тебе, не полишу.
6 Будь мужнім і хоробрим! Бо тобі вести цей народ, щоб він здобув землю, яку Я обіцяв віддати вашим праотцям. 7 Будь лиш мужнім і вельми хоробрим, щоб діяти конче згідно з Законом, даним тобі Моїм слугою Мойсеєм. Не відхиляйся ні праворуч, ні ліворуч, щоб успішні були всі твої діяння. 8 Хай не сходить з уст твоїх ця книга Закону, день і ніч вивчай її, аби міг ти пильно виконувати все, що написано в ній. Тоді матимеш успіх у своїх справах, тоді тобі буде таланити.
9 Чи не звелів Я тобі бути мужнім і хоробрим? Тож не бійся й не занепадай духом, бо Господь твій Бог завжди з тобою хоч куди б ти пішов».
Ісусів наказ провідникам
10 Тоді Ісус наказав провідникам народу: 11 «Пройдіть табором і накажіть людям: „Готуйте харчі в дорогу, бо за три дні ви перейдете ріку Йордан, щоб увійти в цю землю й захопити її, землю, що її Бог ваш Господь передає у ваше володіння”».
12 Потім Ісус звернувся до колін Рувимового, Ґадового та до половини коліна Манассіїного: 13 «Пам’ятайте, що наказав вам Мойсей, слуга Божий: „Господь ваш Бог дає вам місце для спочинку, і землю цю Він вам віддасть. 14 Ваші жінки, ваші діти й ваша худоба можуть лишитися по цей, східний бік Йордану, на землі, яку Мойсей дав вам. А ви маєте перейти ріку, воїни попереду братів ваших. Ви мусите бути готовими до бою, щоб допомогти їм у завоюванні землі, яка їм належить, 15 аж поки Господь не дасть їм спочинок, як і ви його маєте. Ви допомагатимете їм, аж доки не посядуть вони ту землю, яку Господь Бог наш віддав їм. Тоді ви зможете повернутися до своїх володінь, що їх Мойсей, слуга Господа, віддав вам на схід від Йордану”.
16 Люди відповіли Ісусу: „Ми зробимо все, що ти наказуєш, і підемо хоч куди б ти нас послав. 17 Ми будемо коритися тобі, як ми завжди корилися Мойсею. Аби лиш Господь Бог твій був з тобою, як був Він з Мойсеєм. 18 Кожен, хто піде проти наказу твого й не коритиметься слову твоєму, хоч би що ти наказував, нехай зазнає смерті. Тільки будь дужим і хоробрим!”»
1 Пісня прочан.
Коли звалилося на мене горе,
я Господа покликав, й допоміг Господь.
2 О Господи, врятуй моє життя
від уст брехливих, язиків нещирих!
3 Ви брешете, людці зрадливі!
Чого ви прагнете, що матимете з того?
4 Розжарене вугілля й гострі стріли—
ось все, що вам дістанеться за те.
5 Ви брехуни, і жити з вами, як в Мешеху жити,
як жити у наметах Кедара[a]!
6 Душа моя так довго томилась поміж тих,
хто мир ненавидить.
7 Коли я промовляю: «Мир»,—
із їхніх уст злітає лиш: «Війна».
1 Пісня прочан.
Підводжу очі і вдивляюся у гори,
та звідки ждати допомоги?
2 Від Господа лиш буде допомога,
від Того, Хто створив і небеса, і твердь земну.
3 Упасти Він не дасть,
не задрімає Той, Хто береже тебе.
4 Ніколи не дрімає Той, Хто стереже Ізраїль.
5 Господь—ось Той, Хто нас охороняє,
Він—наша тінь, яка завжди по праву руку,
6 аби удень від сонця не дістав удару,
аби вночі від місяця образ не мав.
7 Господь убереже тебе від будь-якого лиха,
охороняє твою душу Він.
8 Господь тебе завжди оберігати буде,
хоч би куди ти йшов, хоч звідки б повертався[b].
1 Давидова пісня прочан.
Я був щасливий, коли мені сказали:
«Ходімо з нами у Господній храм!»
2 Ми зупинилися під брамою Єрусалима!
3 О так, ти відбудований, Єрусалиме!
Твої будинки ліпляться так тісно!
4 Це місто, де знайшли притулок племена Господні,
це місто, де зібравсь Ізраїль славить Господа ім’я.
5 Бо тут стоять престоли справедливі,
престоли висяться Давидового дому.
6 Просіть у Бога миру для Єрусалима:
«Мир тим, хто полюбив Тебе!»
7 Хай мир поселиться в цих стінах, в цих палацах!
8 Молюсь за мир в Єрусалимі
заради спокою братів моїх, сусідів.
9 Молюсь я за добро для храму Господа мого Бога,
молюся за добро для міста!
Господнє послання про волю
61 Зійшов на мене Дух Господній,
бо Господь, мій Володар, помазав мене.
Він послав мене,
щоб бідним сповістити радісну новину
й зцілити розбиті серця,
оголосити полоненим жадану свободу,
а в’язнів визволити з каземату.
2 Господь мене послав, щоб я оголосив той час,
коли Він виявить Свою доброту,
коли Бог скарає лиходіїв,
щоб утішити засмучених,
3 щоб подбати про сумний народ у Сіоні,
та підготовити його для святкування.
Я подарую йому корону замість суму,
оливу щастя замість жалоби,
щоб забрати їхній смуток
і замінити його святковими шатами.
Цей народ називати «деревами порятунку»,
«славетним пагінням Господнім».
4 Вони піднімуть із руїн міста,
відновлять усе, сплюндроване колись.
Вони відбудують зруйновані міста,
що лежали в руїнах протягом поколінь.
5 Вороги прийдуть та працюватимуть на вас:
пасти ваших овець, а на полях й виноградниках
працюватимуть їхні діти.
6 Вас називатимуть священиками Господніми,
слугами нашого Бога.
Багатство всіх народів вас годувати буде й тішити,
і ви будете пишатися тими скарбами.
7 Замість сорому матиме Мій народ усього вдвоє,
замість зневаги—подвійну радість.
Частка його на його землі буде подвійною;
навіки буде він щасливий.
8 Тому що Я, Господь, люблю справедливість,
ненавиджу грабіжництво й кривду.
Я буду справедливим і дам їм нагороду,
яку заслужили, і укладу з ними повічний Заповіт.
9 Нащадків їхніх знатимуть народи,
про їхніх дітей весь рід людський гомонітиме.
Хто бачитиме їх, признає відразу,
що то народ, благословенний Господом.
Слуга Господній несе спасіння
10 Мене зробив Господь щасливим,
усе єство моє щасливе завдяки Всевишньому.
Мов нареченого Він мене у шати спасіння вбрав,
мов наречену Він одягнув мене в правдивість.
11 Подібно як земля дає рослині силу,
як сад насіння спокушає прорости.
Так само і Господь Володар
дасть праведності й славі вкорінитися поміж людей.
Зцілення паралізованого
(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)
9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. 2 І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».
3 Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» 4 Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? 5 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” 6 Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»
7 Вставши, немічний подався додому. 8 Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.
Покликання Левія (Матвія)
(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)
9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. 10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. 11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»
12 Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)
14 Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»
15 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.
16 До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. 17 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».
Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу
(Мк. 5:21-43; Лк. 8:40-56)
18 Поки Ісус усе це казав, до Нього прийшов голова синагоги, і впавши долілиць, мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та торкнутися рукою Своєю до неї, щоб вона ожила». 19 Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.
20 У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його плаща. 21 Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо я торкнуся Його одягу, то одужаю». 22 Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Будь щаслива, дочко! Віра твоя зцілила тебе!» І жінка одразу одужала.
23-24 Коли Ісус прийшов до оселі Яїра, Він побачив музиків, які грали похоронні мелодії, та приголомшених людей. Ісус сказав: «Вийдіть! Вона не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися з Нього. 25 Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала. 26 Чутки про це розійшлися по всій тій країні.
Ісус зціляє інших
27 Коли Ісус подався звідти, двоє сліпців ішли слідом за Ним і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!» 28 І коли Він увійшов у дім, сліпці наблизилися до Нього. Тоді Ісус мовив до них: «Чи вірите ви в те, що Я знову зможу зробити вас зрячими?» Ті відповіли: «Так, Господи». 29 Ісус торкнувся їхніх очей і сказав: «Оскільки вірите, що Я зможу зробити вас зрячими, то ж так тому і бути». 30 І зір повернувся до них. Та Ісус суворо застеріг їх, кажучи: «Нехай же ніхто про це не дізнається». 31 Але коли вони пішли, то рознесли чутку про це по всіх усюдах.
Ісус виліковує німого
32 В той час, коли вони виходили, до Ісуса привели німого чоловіка, одержимого нечистим духом. 33 Тільки-но Ісус вигнав біса з нього, як німий почав говорити. Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Нічого подібного ще не траплялося в Ізраїлі». 34 Та фарисеї казали: «Він виганяє нечистих владою володаря демонів!»
Ісус співчуває людям
35 Ісус ходив усіма містами та селами, навчаючи в синагогах, проповідуючи Євангелію про Царство Боже, виліковуючи всі хвороби та недуги. 36 Коли Він бачив натовпи людей, співчуття до них проймало Його, бо були вони знесилені й безпорадні, наче вівці без пастуха. 37 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Жнива великі, та мало робітників. 38 Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International