M’Cheyne Bible Reading Plan
Розлучення
24 Якщо чоловік мусить одружиться з жінкою, але буде нею незадоволений, бо знайде в ній щось негідне, тоді він напише посвідку про розлучення, дасть їй і відішле її з дому свого, 2 і вона вийде з дому його й піде, і стане дружиною іншого чоловіка, 3 а тоді новому чоловіку вона теж не сподобається, і напише він посвідку про розлучення, дасть їй, і вишле її з дому свого (або якщо він помре), 4 якщо таке станеться, тоді перший чоловік, що розлучився з нею, не повинен одружуватися з нею знову після того, як вона стала нечистою. Господь Бог гидує цим. Не допускай гріха на землю, яку Господь Бог твій дає тобі у власність.
5 Коли чоловік щойно одружився, він не повинен йти з військом, не можна на нього покладати ніяких інших обов’язків. Він вільний бути вдома протягом одного року й робити щасливою жінку, з якою одружився.
Про бідних
6 Не беріть у заставу верхній або нижній камені жорен, бо цим самим береться під заставу життя.
7 Якщо з’ясується, що хтось полонив одного з братів своїх, ізраїльтян, і погано з ним поводився або навіть продав його, тоді того, хто полонив, треба покарати. Мусиш викорінити зло з-поміж себе.
8 Пильнуй за шкіряними захворюваннями[a], старанно виконуй все, чого священики-левити навчатимуть вас. Робіть те, чого я навчив їх. 9 Пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Міріам[b] на шляху після того, як ви вийшли з Єгипту.
10 Коли позичаєш щось комусь, не заходь до його оселі, щоб узяти додаткову заставу. 11 Стій з-надвору, і чоловік, якому ти позичив, винесе тобі заставу надвір.
12 Якщо чоловік бідний, не спи в плащі його, який він тобі дав. 13 Поверни заставу при заході сонця, щоб він міг спати в плащі своєму, щоб він благословив тебе і щоб була твоя поведінка визнана Господом Богом твоїм як праведна.
14 Не обдурюй наймита, бідного та нужденного, хай буде він з ізраїльтян чи чужинець, що живе в землі твоїй, в одному з міст твоїх. 15 Сплачуй йому зароблене ним того ж дня перед заходом сонця, бо він бідний і потребує платню свою. Інакше він закличе проти тебе Господа, і гріх буде на тобі.
16 Не можна батьків убивати за дітей, а дітей убивати за батьків. Людину треба карати за її власний гріх. 17 Не будь несправедливим до чужинця чи сироти. Не бери вдовиного вбрання в заставу. 18 Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і Господь Бог твій визволив тебе звідти. Через це я й наказую тобі робити так.
19 Коли ти збираєш врожай свій на полі своєму і забудеш сніп на полі, не повертайся, щоб забрати його. Він буде для чужинця чи сироти, чи вдови, щоб Господь Бог твій міг благословити тебе у всьому, що ти робиш. 20 Коли трусиш оливи, не повертайся, щоб іще раз перевірити гілля після себе, бо то буде для чужинця, сироти чи вдови. 21 Коли збираєш виноград у винограднику своєму, не визбируй все дочиста, бо те, що ти залишиш, буде для чужинця, сироти чи вдови. 22 Пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській. Тому я наказую тобі так робити.
1 Коли Ізраїль, Якова родина, пішов з Єгипту,
полишивши край чужинський.
2 Юдея стала святим Божим місцем,
Ізраїль став землею, де керує Бог.
3 Як сталося таке, те море бачило,
Йордану води зупинились й потекли назад.
4 У танку закружляли гори, наче козенята дикі,
брикались пагорби, немов малі ягнята.
5 Що думало про все це Червоне море,
коли Йордан спинився і назад побіг,
6 коли у танку закружляли гори, наче козенята дикі,
а пагорби, мов ті ягнята, веселились,
7 і затрусилася земля перед володарем,
Господом Богом Якова?
8 То ж Він був тим, Хто скелю розколов,
Хто джерело зробив зі скелі, озеро розливши.
1 Не віддавай нам, Господи, пошани,
вона лише Тобі належить.
І Твоя лиш слава за вірність і за щирую любов.
2 Як можуть сумніватися погани
й питати: «Де ваш Бог?»
3 Наш Бог—на Небесах,
Він робить те, що забажає.
4 А їхні «боги»—це ніщо, шмат золота чи срібла,
оброблений людей руками.
5 Хоч рота мають, але не говорять,
хоч очі мають, все одно не бачать,
6 хоч вуха мають, та чути не спроможні,
хоч мають носа, але запаху не чують.
7 Не можуть дотик їхні руки відчувати,
ходити не спроможні їхні ноги,
не здатне їхнє горло застогнати.
8 А той, хто робить їх, хоч покладається на них,
сам незабаром їм подібним стане.
9 Ізраїлю, на Господа лиш покладайся,
бо Він—твій прихисток, твій щит.
10 Лиш Господу довірся, Ааронів роде,
Він допоможе вам, Він захистить.
11 Усі, хто перед Господом схилився,
на Господа свої надії покладайте.
Він—захисник, Він—ваша поміч.
12 Нас не забув Господь, благословення дасть нам,
благословення дасть Він Ізраїлю,
благословення дасть Він дому Аарона.
13 Господь пошле благословення всім
своїм прихильникам: малим й великим.
14 Господь благословляти буде й далі
і вас самих, і ваших діточок.
15 Благословенні ви у Господа,[a]
Який створив і небеса, і землю.
16 У владі Господа небесна височінь,
а землю Він віддав людським створінням.
17 Померлі, ті, хто йде у світ мовчання,
вже не співають Господу осанну.
18 Лиш ми, живі,
благословляєм Господа віднині і навіки.
Славімо Господа!
Ізраїль мусить бути подібним до Авраама
51 Ось слово Господа:
«Послухайте Мене, хто прагне жити як належить,
усі, хто звертається до Господа по допомогу.
Подумайте про Авраама, батька вашого,
„скелю”, від якої відкололись.
2 Подумайте про Сарру, яка вас народила.
Авраам був самотній, коли Я покликав його,
але Я благословив його і послав йому багато дітей.
3 Господь втішить зруйновану країну та Сіон.
Пустища Він зробить квітучими, немов сади Едема,
пустелі стануть схожими на Господні сади.
Люди заживуть у щасті й радощах.
Вдячні Господу, вони оспівуватимуть Його в піснях.
4 Народе Мій, Мене послухай,
прислухайся, що Я скажу!
Я вчення людям дам Своє,
Мої закони принесуть народам світло!
5 Моя звитяга близько вже,
Мій порятунок наближається невідворотно,
рукою власною почну судить людей.
На Мою силу покладаються далекі береги
і ждуть Моєї влади.
6 До неба очі підведіть
й на землю гляньте під ногами.
Розтануть, наче дим, небеса,
і зноситься земля, немов старе вбрання,
а ті, хто мешкає на ній, помруть.
Але немає меж спасінню справедливому Моєму.
7 Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота,
в чийому серці Мій закон живе.
Не бійтеся того, що лиходії скажуть,
образи їхні не беріть до серця близько.
8 Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть.
Але Мій справедливий порятунок переживе віки,
Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.
Рука Божа спасе людей
9 Прокинься й підведись!
Могутня стань, руко[a] Господня.
Повстань, як у старі часи, як у віки минулі.
Чи то не ти Рагава[b] порубала на шматки,
чудовисько морське проткнула наскрізь?
10 Чи то не ти, хто осушив морські глибини,
безодню водну по краплині позбирав?
А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод,
щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?
11 Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому,
і на горі Сіон почнуться щастя співи.
Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона,
й настануть тоді щастя й радість,
і згинуть сум і страх.
12 Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію.
Чому боятися людини мусиш, яка помре,
котра так само смертна, як трава?
13 Хто ти, що Господа, творця свого забув,
забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив?
Хто ти, що цілий день тремтиш від страху,
лякаючись гніву гнобителів,
що намір мають знищити тебе?
Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив?
Де ті, хто намагався знищити тебе?
Погинули вони!
14 Звільнять знедолених, їх випустять на волю,
вони в темниці не загинуть.
Для них завжди знайдеться хліб.
15 Я—Господь, твій Бог,
Який на морі хвилі з ревом котить».
Господь Всемогутній—ось ймення Його.
16 Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе,
сховав тебе у затінку руки Моєї.
Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса,
та землі підвалини закласти.
Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.
Бог покарав Ізраїль
17 Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме,
якому випало з руки Господньої прийняти
і випити чашу гніву Божого до дна.
Її ти випив і ні краплі не лишив.
Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.
18 Немає нікого, хто б повів Єрусалим,
жоден з народжених нею дітей не годен на це.
Жоден з вихованих нею синів не очолить її[c].
19 Два нещастя на тебе звалилося:
руйнування й спустошення, голод і вбивства.
Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?
20 Заслабли твої діти.
Вони лежать на розі кожної вулиці,
мов ті антилопи в сітях,
охоплені Господнім гнівом, Божим докором.
Та Бог карав їх до тих пір,
доки не в силах вже були виносити страждань.
21 Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав,
хто сп’янів, але не від вина,
а від отрути смертельної.
22 Господь, ваш Володар, ваш Бог,
Який захищає Свій народ, ось що вам каже:
«Погляньте, Я взяв з ваших
рук чашу смертельної отрути,
що змушує людей заточитися.
Ви вже не питимете з цієї чаші,
чаші Мого гніву.
23 Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати,
хто наказав вам: „Падайте додолу,
щоб ми потопталися по ваших тілах”.
Ви зрівняли свої спини з землею,
а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».
Новий Єрусалим
21 Тоді побачив я «нове небо і нову Землю», бо ті небо й Земля зникли, і моря більше не існувало. 2 Також побачив я святе місто, Новий Єрусалим[a], що сходив з небес від Бога, як наречена, вбрана для свого нареченого.
3 І почув я гучний голос, що лунав з престолу. Він промовляв: «Ось оселя Бога з людьми. Він оселиться з ними, і будуть вони Його народом, й Сам Бог буде з ними їхнім Богом. 4 Він витре кожну сльозу з їхніх очей, і не буде більше смерті. Не буде більше ні суму, ні плачу, ні болю, бо все старе минеться».
5 Потім Той, Хто сидить на престолі, сказав: «Дивіться! Ось Я творю все нове!» І додав: «Запиши все це, бо слова ці правдиві та істинні».
6 І сказав Він мені: «Збулося! Я—Альфа і Омеґа[b], Початок і Кінець. Я напуватиму спраглих водою із джерела життя. 7 Хто переможе, успадкує все, і Я буду Богом його, а він буде Моїм сином. 8 Але боягузи, невіруючі, мерзотники, вбивці, розпусники, чаклуни, ідолопоклонці і брехуни дістануть долю свою у вогняному сірчаному озері. Це і є друга смерть».
9 Тоді до мене підійшов один із семи Ангелів, які мали сім чаш, наповнених сімома останніми карами, і сказав: «Ходім. Я покажу тобі наречену, дружину Ягняти». 10 І Духом Святим він переніс мене на величезну високу гору й показав мені святе місто Єрусалим, що спускалося з небес від Бога.
11 Місто те мало славу Божу, і сяяло, мов найкоштовніше каміння, як прозорий кришталевий яспис. 12 Місто оточував великий і високий мур із дванадцятьма брамами. Дванадцять Ангелів стояли біля брам, а на воротах було написано імена дванадцяти ізраїльських племен. 13 Троє воріт були на схід, троє воріт—на північ, троє воріт—на південь і троє воріт—на захід. 14 Міський мур було збудовано на дванадцяти кам’яних основах, на яких були написані імена дванадцяти апостолів Ягняти.
15 Ангел, який говорив до мене, мав золоте мірило, яким міг він виміряти місто, брами й мур. 16 Те місто було квадратне—ширина його дорівнювала довжині. Ангел зробив заміри міста, і наміряв приблизно дві тисячі двісті кілометрів[c]. 17 Потім він поміряв мур. Той становив приблизно сімдесят два метри[d]. 18 Мур було збудовано з яспису, а місто—з чистого золота, і було воно сяйливе, мов чисте скло.
19-20 Підвалини міського муру були оздоблені різноманітним коштовним камінням. Перша основа—ясписом, друга—сапфіром, третя—халкидоном, четверта—смарагдом, п’ята—сардоніксом, шоста—сардієм, сьома—хризолітом, восьма—берилом, дев’ята—топазом, десята—хрисопрасом, одинадцята—гіацинтом, дванадцята—аметистом. 21 Дванадцять брам—то були дванадцять перлин, а кожна брама була однією перлиною. Вулиця міста була вибрукована чистим золотом—ясна, як скло.
22 Я не бачив храму у ньому, бо храм його—Господь Бог Всемогутній і Ягня. 23 І не потрібно для освітлення ні сонця, ні місяця, бо освітлювала його Божа слава, і Ягня—його світильник.
24 Народи ходитимуть у світлі цьому, а земні царі принесуть місту славу. 25 Ворота його ніколи не будуть зачинятися вдень, а ночі там не буде взагалі. 26 Слава й честь народів будуть принесені туди. 27 Ніщо нечисте не ввійде до того міста. І не ввійде туди ніхто з тих, хто робить щось ганебне або бреше, лише ті, чиї імена записані у Книзі Життя Ягняти.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International