M’Cheyne Bible Reading Plan
Мойсей благословляє народ
33 Ось благословення, яким Мойсей, чоловік Божий, благословив ізраїльтян перед своєю смертю. 2 Він сказав:
«Господь прийшов з Синаю,
зійшло для нас сонце з Сеїру.
Він засіяв з гори Паран,
із Ним були десятки тисяч святих[a],
а воїнство Його було праворуч Нього».
3 Він справді дуже любить Свій народ.
І всі Його святі в руці Його.
Вони сидять у Нього біля ніг
і дослухаються до слів Його.
4 Мойсей нам дав накази,
громаді Якова у володіння.
5 Тоді Господь царем у Єшуруні[b] став,
коли зібралися вожді народу
й ізраїльські коліна всі разом.
Благословення Рувима
6 «Нехай Рувим живе і не вмирає,
його чисельність хай не зменшиться ніколи».
Благословення Юди
7 А це Мойсей сказав про Юду:
«Послухай, Господи, народу Юди голос,
допоможи і приведи його до всіх.
Свої діла він боронить своїми власними руками,
допоможи йому протистояти ворогам».
Благословення Левія
8 Про Левія він сказав:
«Ти, Левій, вірно слідував за Господом,
тож урим і туммим було дано тобі.
Ти випробував Його при Массі
і сперечався з ним при водах Меріви.
9 Вони дотримуються Твого слова
і зберегли Твою Угоду,
заради якої вони відмовилися
від батька й матері, братів та дітей[c].
10 Вони навчать народ твоїх наказів, Якове,
навчать твоїх законів, Ізраїлю.
Вони перед Тобою ставлять запашне куріння,
всеспалення пожертви на Твоєму вівтарі.
11 Благослови, о Господи, його зусилля
і працю рук його прийми.
Тих вигуби, хто проти нього повстає,
і хто його ненавидить, щоби не нападали знову».
Благословення Веніамина
12 Він сказав про Веніамина:
«Улюбленець Господній житиме безпечно біля Нього,
Він захищатиме його завжди.
Йому Господь дозволив жити на схилах гір».
Благословення Йосипа
13 Про народ Йосипа він сказав:
«Нехай Господь благословить цю землю
найкращими дарунками з небес
і тими, що лежать в глибинах,
14 найкращими дарунками від сонця,
й найкращими дарунками від місяця,
15 й найкращими дарами з верхів’їв передвічних гір,
й найкращими дарами пагорбів довічних,
16 й найкращими дарунками землі, і всім, що є у ній,
і ласкою Того, Хто у палаючім кущі,
хай це благословення зійде на Йосипа,
на князеве чоло серед братів його.
17 І в величі своїй він, наче той бик-первісток,
його сини, як роги дикого буйвола.
Він ними битиме народи, аж навіть на краю землі.
То Ефраїма незліченна кількість й Манассії тисячі».
Благословення Завулона й Іссаха́ра
18 Сказав він про Завулона:
«Щасливий, Завулоне, будь,
в своїх наметах й поза ними, Іссаха́ре.
19 Вони скликатимуть народи до гори.
Вони приноситимуть жертви належні,
бо матимуть вони багатства моря
і сховані в берегових пісках скарби».
Благословення Ґада
20 Про Ґада він сказав:
«Благословен, Хто збільшив землю Ґада.
Немов той лев, розлігся він, полюючи на лань,
а через мить, вгризається їй в шию.
21 Найкраще відбирає він,
адже йому дісталась княжа частка.
Коли зберуться всі провідники народу,
він зробить те, що праведним вважав Господь,
що для людей Ізраїлю є добре».
Благословення Дана
22 Про Дана Мойсей сказав:
«Дан—левеня, як вискакує з Башану».
Благословення Нафталі
23 Про Нафталі він сказав:
«Нафталі ласкою вдоволений
й Господнім сповнений благословенням.
Він володітиме і Ґалилейським озером,
і землями на південь».
Благословення Ашера
24 Про Ашера Мойсей сказав:
«Ашер[d] найбільш благословенний із усіх синів.
Нехай улюбленцем своїх братів він буде,
хай вмочує в оливу ноги[e].
25 Нехай твої засуви будуть із заліза й бронзи,
будь дужим скільки ти живеш».
Мойсей восхваляє Бога
26 «Немає більш такого, як Бог Єшуруна,
Він скаче небесами, щоб допомогти тобі,
у величі Своїй літає Він на хмарах.
27 Довічний Бог,
тебе Він захищатиме довіку.
28 Отож безпечно житиме Ізраїль,
тож Яків житиме один в краю з зерном й вином,
де з неба падає роса.
29 Благословенний ти, Ізраїлю, хто ще, як ти?
Народе, Господом врятований,
Господь—то щит для тебе захисний,
то меч твоєї слави.
Стелитимуться вороги перед тобою,
ти пагорби священні їхні витопчеш».
Смерть Мойсея
34 Тоді Мойсей зійшов на гору Нево з Моавської долини до верхівки Пізґи, що навпроти Єрихона. І показав Господь йому всі землю від Ґілеада до Дана[f] 2 і весь край Нафталі, землю Ефраїма й Манассії, усю землю Юди аж до Середземного моря, 3 Неґев і долину Єрихона, пальмового міста, аж до Зоара. 4 Тоді Господь промовив до нього: «Ось земля, яку Я обіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, що дам її твоїм нащадкам. Я дав тобі побачити її на власні очі, але ти не перейдеш туди».
5 Тоді Мойсей, слуга Господа, помер у землі Моавській, як і сказав Господь. 6 Він поховав Мойсея в долині в землі Моавській навпроти Бет-Пеора, але й дотепер ніхто не знає, де його могила. 7 Мойсею було сто двадцять років, коли він помер. Очі його не були слабкими, і сила його ще не зникла. 8 Сини Ізраїлю плакали за Мойсеєм тридцять днів по долинах Моаву.
Ісус стає новим провідником
Тоді скінчилися дні жалоби по Мойсею.
9 Тоді Ісус, син Навина, сповнився духом мудрості, бо Мойсей поклав руки свої на нього[g]. Тож ізраїльтяни слухали його й чинили, як Господь заповідав Мойсею.
10 І не було більше в Ізраїлі такого пророка, як Мойсей. Господь розмовляв з ним віч-на-віч. 11 Не було більше такого, хто вчинив усі знаки й дива, які Господь послав його зробити в землі Єгипетській над фараоном і всіма його начальниками, і всією його землею. 12 Бо ніхто ніколи не мав такої сили і не вершив таких страшних і дивовижних чудес, що їх являв Мойсей перед очима всього Ізраїлю.
Коф
145 О Господи, дотримуюсь Твоїх законів!
На мій сердечний, щирий поклик відгукнися!
146 Я закликав Тебе на допомогу,
тож порятуй, щоб я виконував Твою Угоду.
147 Я на світанку пробудився, щоб Тобі молитись,
я покладаюсь на Твої слова.
148 Прокинувся я з першими півнями,
аби вивчати Твоє слово.
149 Благаю: милостиво і прихильно вислухай слугу Свого,
зроби що праведним є,
дай життєдайних сил мені.
150 Все ближче підступаються блюзніри, лиходії,
які не коряться Твоїм законам.
151 Та Ти вже близько, Господи,
правдиві і надійні всі Твої накази.
152 Я вже давно довідався з Твоїх законів,
що Ти віддав їх нам в довічний вжиток.
Реш
153 Поміть мої страждання і спаси,
адже Твоїх повчань я не забув!
154 Вступись за мене, Господи, і визволи мене,
згадай обітницю Свою і оживи мене.
155 Безбожникам далеко до рятунку,
вони й не намагаються виконувати Твоїх наказів.
156 О Господи, дай життєдайних сил мені,
як зазвичай з великодушної любові й милосердя!
157 Чимало в мене ворогів, на мене зуби точать,
та я не відступлюсь від присудів Твоїх.
158 Зненавидів я зрадників,
які зневажили Твої закони.
159 Поглянь, о Господи, як я люблю Твої закони,
дай стільки сил мені, як любиш Ти мене.
160 Від перших днів Твої слова довіри варті,
довіку покладатимусь на рішення Твої.
Шин
161 На мене безпричинно нападають можновладці,
та в серці я шаную лиш Твої накази і боюсь лиш їх.
162 Щасливий я від слів Твоїх,
як інший тішиться зі здобичі своєї.
163 Я зневажаю і ненавиджу брехню,
але в Твоєму вченні я кохаюсь.
164 Щодня по сім разів хвалу складаю
за справедливі рішення Твої.
165 Живуть у мирі ті, хто любить Твій Закон,
уже ніщо не переможе їх.
166 Чекаю порятунку, Господи, від Тебе,
адже я все зробив, як Ти велів.
167 Душа моя жила Твоїм Законом,
всім серцем я люблю його.
168 Я за наказами і Заповітом жив Твоїми,
адже усе моє життя, як на долоні, бачиш Ти.
Тав
169 Я сподіваюся, що Ти помітиш мою радість,
дай розуміння, як пообіцяв.
170 Я сподіваюся, почуєш Ти мою молитву,
спаси мене, як обіцяв колись.
171 Я величальної Тобі співав,
тому що Ти мене Своїх законів вчиш.
172 Допоможи мені Твої слова промовить,
бо кожна заповідь Твоя правдива.
173 Мені у допомозі не відмов,
адже Твої накази я обрав.
174 О Господи, як хочу я, щоб Ти мене порятував,
Твоє вчення мені приносить щастя.
175 Ти відроди мене, щоб я Тобі хвалу співав,
Твої повчання завжди йдуть мені на користь.
176 Якщо я заблукав, мов та вівця з отари,
прийди на пошуки Свого раба,
адже я заповідей не забув Твоїх.
Бог наближається
60 «О Єрусалиме, підведись,
засяй,[a] твоє Світло прийшло!
Слава Господня зійшла над тобою.
2 Ще над землею темрява висить,
народи ще пітьма вкриває.
Та вже Господь сіяє над тобою,
і Його слава над тобою зійде.
3 Народи на Твоє зійдуться світло,
царів приманить сяйво Твого сонцесходу.
4 Зір відведи й поглянь навколо,
вони збираються, вже йдуть—
це здалека сини твої крокують,
а дочок няньки на руках несуть.
5 Тоді побачиш їх і просіяєш,
заб’ється серце радісно і сильно.
Скарби заморські прийдуть до тебе,
до тебе потечуть багатства із країв чужих.
6 Стада верблюдів по землі пройдуть.
Це будуть каравани з Мидіана й Ефи,
і з Шеби молоді верблюди прийдуть,
нав’ючені скарбами золотими й запашним курінням.
Вславлятимуть ім’я Господнє люди.
7 Зберуть тобі усіх овець Кедара.
Усіх баранів невайотських приженуть,
щоб прислужитися Тобі.
На вівтарі Моєму Я прийму їх, як пожертву,
і славним я зроблю Свій храм.
8 Хто всі оті, що линуть, наче хмари,
летять, як голуби до гнізд своїх?
9 То ж справді ждуть Мене краї далекі,
а кораблі Таршиша—перші з-поміж них.
Вони чекають, щоб привезти здалеку дітей твоїх
із їхніми скарбами: золотом і сріблом,
в ім’я Господнє, Бога вашого, святого Ізраїлю,
тому що Він тебе прославив.
10 Сини чужинців відбудують твої стіни,
а їхні царі служитимуть тобі.
Це трапиться тому, що в гніві Я тебе скарав,
але у милості Своїй тобі Я милосердя подарую.
11 Завжди відчинені твої ворота будуть,
не зачинятимуться ні удень, ні уночі,
щоб тобі зносили свої скарби народів,
щоб вводили туди чужих царів.
12 А той народ чи царство,
що не служитимуть тобі,
згинуть, будуть вигублені вщент.
13 Усе найкраще з Ливана буде віддано тобі:
Мій храм[b] прикрасять його кедри, сосни й кипариси.
І Я прославлю місце те,
де спочиватимуть Мої стопи.
14 Нащадки тих, хто тебе гнобив,
схилятимуться перед тобою,
всі, хто ненавидів тебе, поклоняться тобі у ноги.
Вони назвуть тебе Господнім містом,
Сіоном, що належить Святому Ізраїлю.
Новий Ізраїль—земля миру
15 Не будеш більше ти самотнім,
не будуть більше ненавидіти тебе і обминати,
зроблю тебе Я гордістю навіки,
ти радість даруватимеш нащадкам.
16 І сосатимеш ти молоко народів,
ти питимеш з грудей царів[c].
Тоді знатимеш ти, що Я, Господь, твій Визволитель,
Визволитель твій, Бог Якова Могутній.
17 Я замість бронзи золото тобі віддам,
замість заліза срібло принесу.
Я дерево на бронзу заміню,
замість каміння Я залізо дам.
Я дорікну твоїм наглядачем,
тож мир і справедливість будуть правити тобою.
18 Насильству місця на твоїй землі не буде,
в твоїх кордонах не буде розрухи й руїни.
Назвеш ти свої стіни „Порятунком”,
а брами називатимеш „Хвалою”.
19 Не сонце вдень світитиме тобі,
не місяць уночі сіяти буде,
Господь для тебе вічним сяйвом стане,
Твій Бог твоєю буде славою завжди.
20 Це твоє сонце вже ніколи не зайде,
ніхто не забере у тебе місяць,
Господь для тебе вічним сяйвом буде,
скінчаться дні усіх твоїх турбот.
21 І весь народ твій матиме добробут,
він землю населятиме завжди.
Вони—то паростки, які Я посадив,[d]
зростив Я їх Своїми руками.
22 Бо Я—Господь. Коли надійде час,
Я швидко все влаштую»,—мовить так Господь.
Зцілення прокаженого
(Мк. 1:40-45; Лк. 5:12-16)
8 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним. 2 Там був прокажений, який підійшов до Ісуса і, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 3 Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він очистився від хвороби. 4 Тоді Ісус наказав йому: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[a], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
Зцілення слуги сотника
(Лк. 7:1-10; Ін. 4:43-54)
5-6 Коли Ісус знов прийшов до Капернаума, до Нього підійшов римський сотник і, благаючи про допомогу, мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».
7 Тоді Ісус пообіцяв йому: «Я прийду, щоб зцілити його».
8 У відповідь сотник сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі, але лише накажи, й слуга мій одужає. 9 Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».
10 Почувши це, Ісус був дуже вражений й сказав тим людям, котрі слідували за Ним: «Істинно кажу вам, такої великої віри Я ні в кого не зустрічав—навіть у людей Ізраїлю. 11 Кажу вам більше того: багато хто прийдуть зі сходу та заходу й будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Божому. 12 Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів від болю». 13 По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! Твій слуга одужає і станеться це так, як ти у те повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.
Зцілення багатьох
(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. 15 І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.
16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:
«Він забрав усі наші хвороби
й поніс наші недуги».(A)
Хто може бути Ісусовим учнем
(Лк. 9:57-62)
18 Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на інший берег озера. 19 Тоді один із законників, підійшовши до Нього, мовив: «Учителю, я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».
20 Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
21 Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». 22 Однак Ісус відповів: «Йди за Мною, нехай мертві самі ховають своїх померлих».
Ісус вгамовує бурю
(Мк. 4:35-41; Лк. 8:22-25)
23 Ісус сів у човен, а за Ним й усі Його учні. 24 Після того, як вони відпливли від берега, налетів штормовий вітер, та такий дужий, що хвилі почали заливати човен, але Ісус спав. 25 Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!» 26 Ісус сказав їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітру й хвилям вгамуватися, і на озері запала тиша.
27 Всі учні були здивовані й спитали: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Ісус зціляє двох біснуватих
(Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39)
28 Коли Ісус переплив на протилежний берег озера до землі Ґадаринської[b], двоє одержимих нечистими духами вийшли до Нього з-за гробниць. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою. 29 Вони кричали: «Що Тобі треба від нас, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?» 30 Неподалік паслося велике стадо свиней. 31 І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». 32 Ісус їм відповів: «Ідіть!» Тож демони повиходили з людей і вселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло. 33 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях, а особливо про те, що сталося з біснуватими. 34 Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його залишити їхню землю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International